НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Господарський кодекс України
Кодекс України № 436-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 16
1. Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами
держави, регулюються цим Кодексом, іншими законами та
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього
Кодексу.
Розділ IV
ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 19
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГОСПОДАРСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Стаття 173. Господарське зобов'язання
1. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між
суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин
у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в
силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі
боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи
управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта
(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати
інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт
(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від
зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
2. Основними видами господарських зобов'язань є
майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські
зобов'язання.
3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або
розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його
виконання, якщо законом не встановлено інше.
Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань
1. Господарські зобов'язання можуть виникати:
безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта,
що регулює господарську діяльність;
з акту управління господарською діяльністю;
з господарського договору та інших угод, передбачених
законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які
йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом
господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або
суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на
те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та
інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон
пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Стаття 175. Майново-господарські зобов'язання
1. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові
зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин
при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана
сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої
сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має
право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України
( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
2. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути
суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу,
негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної
влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською
компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між
суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і
негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та
управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між
суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами -
громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами
законодавства.
4. Суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим
Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе
зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників
господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не
є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Стаття 176. Організаційно-господарські зобов'язання
1. Організаційно-господарськими визнаються господарські
зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською
діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом
організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана
сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну
управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від
певної дії, а управнена сторона має право вимагати від
зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
2. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:
між суб'єктом господарювання та власником, який є засновником
даного суб'єкта, або органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього
суб'єкта;
між суб'єктами господарювання, які разом організовують
об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами
управління цих об'єднань чи товариств;
між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них є щодо
іншого дочірнім підприємством;
в інших випадках, передбачених цим Кодексом, іншими
законодавчими актами або установчими документами суб'єкта
господарювання.
3. Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть
виникати з договору та набувати форми договору.
4. Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати
господарську діяльність для досягнення спільної мети, без
утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених
договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору
про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю
одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення
спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські
повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.
Стаття 177. Соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів
господарювання
1. Суб'єкти господарювання зобов'язані за рішенням місцевої
ради за рахунок своїх коштів відповідно до закону створювати
спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою працездатністю та
організовувати їх професійну підготовку.
2. Суб'єкти господарювання відповідно до частини четвертої
статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети
своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську
допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів
їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні
соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального
господарства і побутового обслуговування, подавати іншу
господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем.
Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні
відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом,
та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального
розвитку територій.
Стаття 178. Публічні зобов'язання суб'єктів господарювання
1. Суб'єкт господарювання, який відповідно до закону та своїх
установчих документів зобов'язаний здійснювати виконання робіт,
надання послуг або продаж товарів кожному, хто до нього
звертається на законних підставах, не має права відмовити у
виконанні робіт, наданні послуг, продажу товару за наявності у
нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві
перед іншими, крім випадків, передбачених законодавством.
2. Суб'єкт господарювання, який безпідставно ухиляється від
виконання публічного зобов'язання, повинен відшкодувати другій
стороні завдані цим збитки в порядку, визначеному законом.
3. Кабінет Міністрів України може у визначених законом
випадках видавати правила, обов'язкові для сторін публічного
зобов'язання, в тому числі щодо встановлення або регулювання цін.
Умови зобов'язання, що не відповідають цим правилам або
встановленим цінам, є недійсними.
Глава 20
ГОСПОДАРСЬКІ ДОГОВОРИ
Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що
породжують господарські зобов'язання
1. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між
суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і
негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі
господарських договорів, є господарсько-договірними
зобов'язаннями.
2. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи
виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання
орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у
визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
3. Укладення господарського договору є обов'язковим для
сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання
якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках,
передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо
обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів
господарювання чи органів державної влади або органів місцевого
самоврядування.
4. При укладенні господарських договорів сторони можуть
визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати
на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать
законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління
суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними
договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати
окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати
його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України,
чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної
влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового
договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для
інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір
не мають права наполягати на зміні його змісту.
5. Зміст договору, що укладається на підставі державного
замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
6. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів,
зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією,
зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у
випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані
укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких
договорів.
У разі якщо для створення можливості постачання
електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за
рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами
збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання
зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих
мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику,
інвестору витрат на їх будівництво. ( Частину шосту статті 179
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 ) від
25.12.2008 )
Типова форма відповідного договору, порядок визначення
обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма
відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення
корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі)
встановлюються Кабінетом Міністрів України. ( Частину шосту статті
179 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 )
від 25.12.2008 )
7. Господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 180. Істотні умови господарського договору
1. Зміст господарського договору становлять умови договору,
визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну
або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами,
так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору
відповідно до законодавства.
2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між
сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди
щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за
законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови,
щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані
у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
4. Умови про предмет у господарському договорі повинні
визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість
продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги
щодо якості предмета договору визначаються відповідно до
обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у
статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному
порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів
кінцевих споживачів товарів і послуг.
5. Ціна у господарському договорі визначається в порядку,
встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету
Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може
бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію
(роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені
строки порівняно з нормативними.
6. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни
такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного
законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін
зміни умови договору щодо ціни.
7. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого
існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі
цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення
ними господарського договору, не поширюються умови укладеного
договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку
дії господарського договору не звільняє сторони від
відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії
договору.
Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських
договорів
1. Господарський договір за загальним правилом викладається у
формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого
печатками. Допускається укладення господарських договорів у
спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,
телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження
прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено
спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду
договорів.
2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з
сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ,
він надається другій стороні у двох примірниках.
3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його
умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї
статті і повертає один примірник договору другій стороні або
надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк
після одержання договору.
4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору
сторона, яка одержала проект договору, складає протокол
розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у
двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники
протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору,
зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк
вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та
включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що
залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо
на це є згода другої сторони.
6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих
умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути
підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження
розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов
договору, заснованого на державному замовленні або такого,
укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або
сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку
визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг),
яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений
двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися
неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються
прийнятими.
8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов
господарського договору, такий договір вважається неукладеним
(таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
