НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Господарський кодекс України
Кодекс України № 436-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 19
створенню організаційних, економічних та інших умов, необхідних
для реалізації процедур відновлення платоспроможності суб'єктів
підприємництва - боржників або визнання їх банкрутами.
Повноваження органу державної влади з питань банкрутства
визначаються законом.
3. Процедури щодо неплатоспроможних боржників, передбачені
цим Кодексом, не застосовуються до казенних підприємств. До
державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають
приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації
чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з
переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
4. У випадках, передбачених законом, не застосовуються
процедури банкрутства щодо комунальних підприємств.
5. Щодо окремих категорій суб'єктів підприємництва законом
можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних
з банкрутством.
6. Відносини, пов'язані з банкрутством, учасниками яких є
іноземні кредитори, регулюються законодавством України з
урахуванням відповідних положень міжнародних договорів, згоду на
обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 215. Відповідальність за порушення законодавства про
банкрутство
1. У випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва -
боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші
особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог
законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство,
приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива
заява суб'єкта підприємництва до суду про нездатність виконати
зобов'язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт
фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника,
суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання
банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.
3. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність
суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника
майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало
істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або
інтересам кредиторів, що охороняються законом.
4. Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне
доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах
неплатоспроможності, пов'язані з розпорядженням майном боржника,
що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть
за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до
закону.
Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ
У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 24
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ
ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН
Стаття 216. Господарсько-правова відповідальність учасників
господарських відносин
1. Учасники господарських відносин несуть
господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері
господарювання шляхом застосування до правопорушників
господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим
Кодексом, іншими законами та договором.
2. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати
захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави,
в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських
відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати
правопорядок у сфері господарювання.
3. Господарсько-правова відповідальність базується на
принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування збитків
незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за
недоброякісність продукції застосовується також незалежно від
того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також
відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди
другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застереження щодо
виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця)
продукції.
Стаття 217. Господарські санкції як правовий засіб
відповідальності у сфері господарювання
1. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на
правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування
яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові
наслідки.
2. У сфері господарювання застосовуються такі види
господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;
оперативно-господарські санкції.
3. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських
санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил
здійснення господарської діяльності застосовуються
адміністративно-господарські санкції.
4. Господарські санкції застосовуються у встановленому
законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а
адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами
державної влади або органами місцевого самоврядування.
Стаття 218. Підстави господарсько-правової відповідальності
1. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника
господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері
господарювання.
2. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання
або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення
правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним
вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення
господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено
законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення
господарського зобов'язання несе господарсько-правову
відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання
зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили,
тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов
здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими
обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами
правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання
зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 219. Межі господарсько-правової відповідальності.
Зменшення розміру та звільнення від
відповідальності
1. За невиконання або неналежне виконання господарських
зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської
діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві
власності або закріпленим за ним на праві господарського відання
чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим
Кодексом та іншими законами.
2. Засновники суб'єкта господарювання не відповідають за
зобов'язаннями цього суб'єкта, крім випадків, передбачених законом
або установчими документами про створення даного суб'єкта.
3. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії
(бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право
зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від
відповідальності.
4. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини,
які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для
звільнення їх від господарської відповідальності у випадку
порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок
засвідчення факту виникнення таких обставин.
Стаття 220. Прострочення боржника
1. Боржник, який прострочив виконання господарського
зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки,
завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково
виникла після прострочення.
2. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило
інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття
виконання і вимагати відшкодування збитків.
3. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання
зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок
прострочення кредитора.
Стаття 221. Прострочення кредитора
1. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання
господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне
виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що
передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із
змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати
свого зобов'язання перед кредитором.
2. Прострочення кредитора дає боржникові право на
відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не
доведе, що прострочення не спричинено умисно або через
необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи
дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після
закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання
на загальних підставах.
3. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині
першій цієї статті, за погодженням сторін допускається
відстрочення виконання на строк прострочення кредитора.
Стаття 222. Досудовий порядок реалізації
господарсько-правової відповідальності
1. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права
або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не
чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування
інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа -
учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси
порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником
цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою
претензією, якщо інше не встановлено законом.
3. У претензії зазначаються:
повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та
особи (осіб), якій претензія пред'являється;
дата пред'явлення і номер претензії;
обставини, на підставі яких пред'явлено претензію;
докази, що підтверджують ці обставини;
вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає
грошовій оцінці;
платіжні реквізити заявника претензії;
перелік документів, що додаються до претензії.
4. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в
оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є
у другої сторони, можуть не додаватися до претензії.
5. Претензія підписується повноважною особою заявника
претензії або його представником та надсилається адресатові
рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під
розписку.
6. Претензія розглядається в місячний строк з дня її
одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими
законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач
претензії зобов'язаний задовольнити. ( Частина шоста статті 222 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від
23.06.2005 )
7. При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні
звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для
забезпечення досудового врегулювання спору.
8. Про результати розгляду претензії заявник має бути
повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується
повноважною особою або представником одержувача претензії та
надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або
вручається йому під розписку.
( Частину дев'яту статті 222 виключено на підставі Закону
N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
Стаття 223. Строки реалізації господарсько-правової
відповідальності
1. При реалізації в судовому порядку відповідальності за
правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та
скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом
України ( 435-15 ), якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
2. Строки застосування адміністративно-господарських санкцій
до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом.
Глава 25
ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 224. Відшкодування збитків
1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське
зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської
діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту,
права або законні інтереси якого порушено.
2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків
1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка
допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна,
визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам,
вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо),
понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення
зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка
зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного
виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.
2. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може
бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або
неналежне виконання зобов'язань.
3. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено
законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем
виконання зобов'язання на день задоволення боржником у
добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у
разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день
подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
4. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити
вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день
винесення рішення суду.
5. Сторони господарського зобов'язання мають право за
взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків,
що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді
відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи
строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається
погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх
відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду
зобов'язань визначений законом.
6. Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися
методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері
господарювання.
7. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у
внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними
суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з
урахуванням специфіки їх діяльності.
Стаття 226. Умови і порядок відшкодування збитків
1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське
правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо
запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників
господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі
якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
