НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Господарський кодекс України
Кодекс України № 436-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 28
1. Для одержання банківського кредиту позичальник надає
банкові такі документи:
клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної
угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк
користування нею;
техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та
розрахунок економічного ефекту від його реалізації;
інші необхідні документи.
2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит
позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта
господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу
належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у
банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо
вивчити стан господарської діяльності позичальника, його
платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.
3. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як
правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами,
які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по
депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім
випадків, передбачених законом.
Стаття 347. Форми та види банківського кредиту
1. У сфері господарювання можуть використовуватися
банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми
кредиту.
2. Кредити, які надаються банками, розрізняються за:
строками користування (короткострокові - до одного року,
середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три
роки);
способом забезпечення;
ступенем ризику;
методами надання;
строками погашення;
іншими умовами надання, користування або погашення.
Стаття 348. Контроль банку за використанням кредиту
1. Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного
договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням
позички в порядку, встановленому законодавством.
2. У разі якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань,
передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу
видачу кредиту відповідно до договору.
Стаття 349. Кредитні ресурси
1. Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних
ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони
можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси,
залучати та розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і
здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.
2. У разі недостатності коштів для здійснення кредитних
операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть
одержувати позички у Національного банку України. Кредитні ресурси
Національного банку України становлять кошти статутного та інших
фондів, інші кошти, що використовуються як кредитні ресурси
відповідно до закону.
3. Загальні умови використання кредитних ресурсів
визначаються цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 350. Факторингові послуги банків
1. Придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки
товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої
вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що
здійснюється на комісійних засадах на договірній основі.
2. За договором факторингу банк бере на себе зобов'язання
передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на
себе зобов'язання відступити банкові грошову вимогу до третьої
особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.
3. Факторингові операції банків можуть супроводжуватися
наданням клієнтам додаткових консультаційних та інформаційних
послуг.
4. Договір факторингу є дійсним незалежно від угоди між
клієнтом та його боржником про заборону або обмеження передавання
грошової вимоги.
5. Загальні умови та порядок здійснення факторингових
операцій визначаються Цивільним кодексом України ( 435-15 ), цим
Кодексом, законом про банки і банківську діяльність ( 2121-14 ),
іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного
банку України.
Стаття 351. Лізингові операції банків
1. Банки мають право придбавати за власні кошти засоби
виробництва для передачі їх у лізинг з дотриманням вимог,
встановлених у статті 292 цього Кодексу.
2. Загальні умови та порядок здійснення лізингових операцій
визначаються законом про банки і банківську діяльність
( 2121-14 ), іншими законодавчими актами, а також
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Параграф 2. Страхування
Стаття 352. Страхування у сфері господарювання
1. Страхування - це діяльність спеціально уповноважених
державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків),
пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або
громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у
разі настання визначених законом чи договором страхування подій
(страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються
шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
2. Страхування може здійснюватися на основі договору між
страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на
основі закону (обов'язкове страхування).
3. Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх
майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного
страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством.
Стаття 353. Суб'єкти страхової діяльності у сфері
господарювання
1. Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову
діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного
виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами
страхування, які визначені в ліцензії.
2. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути
лише страхування, перестраховування та фінансова діяльність,
пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та
управлінням ними. Допускається здійснення вказаних видів
діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків за
договорами про спільну діяльність.
3. Страхувальниками у цьому Кодексі визначаються учасники
господарських відносин, які уклали договори страхування із
страховиками або є страхувальниками відповідно до закону.
Стаття 354. Договір страхування
1. За договором страхування страховик зобов'язується у разі
настання страхового випадку здійснити страхову виплату
страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у
договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати
страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови
договору.
2. Орган державної влади, уповноважений здійснювати нагляд за
страховою діяльністю, має право відповідно до закону встановлювати
додаткові вимоги до договорів страхування.
3. При укладенні договору страхування страховик має право
вимагати у страхувальника довідку про його фінансовий стан,
підтверджену аудитором (аудиторською організацією).
4. Укладення договору страхування може посвідчуватися
страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору
страхування.
Стаття 355. Законодавство про страхування у сфері
господарювання
1. Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а
також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів
страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою
діяльністю визначаються Цивільним кодексом України ( 435-15 ), цим
Кодексом, законом про страхування ( 85/96-ВР ), іншими
законодавчими актами.
Параграф 3. Посередництво у здійсненні операцій
з цінними паперами. Фондова біржа
Стаття 356. Посередництво, пов'язане з випуском та обігом
цінних паперів
1. Посередницькою діяльністю у сфері випуску та обігу цінних
паперів є підприємницька діяльність суб'єктів господарювання (далі
- торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами
становлять виключний вид їх діяльності або яким така діяльність
дозволена законом.
( Частина другу статті 356 виключено на підставі Закону
N 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006 )
3. Законом можуть передбачатися також інші види
посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з
управління цінними паперами тощо).
Стаття 357. Ліцензування посередницької діяльності у сфері
випуску та обігу цінних паперів
1. Здійснення посередницької діяльності у сфері випуску та
обігу цінних паперів допускається на основі ліцензії, що видається
в порядку, встановленому законодавством.
2. Суб'єкти виключної посередницької діяльності у сфері
випуску та обігу цінних паперів можуть здійснювати окремі види
діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів (надання
консультацій власникам цінних паперів тощо).
Стаття 358. Умови, за яких не допускається здійснення
посередницької діяльності у сфері випуску
та обігу цінних паперів
1. Ліцензію на здійснення будь-якого виду посередницької
діяльності у сфері випуску та обігу цінних паперів не може
одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або
побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами, вартість
якого перевищує розмір, встановлений законом.
2. Торговець цінними паперами, який має ліцензію на
здійснення будь-якого виду посередницької діяльності у сфері
випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно
володіти майном іншого торговця цінними паперами, вартість якого
перевищує розмір, встановлений законом.
3. Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:
цінними паперами власного випуску;
акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно
володіє майном у розмірі понад п'ять відсотків статутного фонду.
Стаття 359. Укладання угод щодо цінних паперів
1. У разі прийняття доручення на купівлю або продаж цінних
паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за
дорученням і за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних
паперів.
2. Торговець цінними паперами зобов'язаний надавати фондовій
біржі інформацію щодо всіх укладених ним угод з цінними паперами в
строки і порядку, що визначені правилами фондової біржі.
3. Спеціальні вимоги до укладення угод щодо цінних паперів
встановлюються законом.
4. Особливості ведення бухгалтерського обліку, операцій з
цінними паперами визначаються відповідно до закону.
Стаття 360. Фондова біржа
1. Для забезпечення функціонування ринку цінних паперів
утворюється фондова біржа. Порядок утворення та провадження
діяльності фондової біржі визначається законом.
( Частина перша статті 360 в редакції Закону N 3480-IV ( 3480-15 )
від 23.02.2006 )
2. Фондова біржа створюється засновниками - торговцями
цінними паперами в порядку, встановленому законом.
3. Діяльність фондової біржі спрямовується виключно на
організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх
похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними
паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також
виконувати функції депозитарію.
4. Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з дня її
державної реєстрації відповідно до закону.
Стаття 361. Особливі умови припинення діяльності фондової
біржі
1. Діяльність фондової біржі припиняється за умови, якщо
кількість її членів протягом встановленого законом строку
залишається меншою, ніж мінімальна кількість, визначена законом.
2. Діяльність фондової біржі припиняється в порядку,
встановленому для припинення діяльності господарських товариств,
якщо інше не передбачено законом.
Параграф 4. Аудит
Стаття 362. Аудиторська діяльність
1. Аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та
організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і
методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських
послуг.
2. Аудиторська діяльність регулюється цим Кодексом, законом
про аудиторську діяльність ( 3125-12 ) та іншими прийнятими
відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 363. Аудит та державний фінансовий аудит
1. Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності,
обліку, первинних документів та іншої інформації щодо
фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з
метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти
і відповідності законодавству та встановленим нормативам.
2. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами),
аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами
господарювання на його проведення.
3. Державний фінансовий аудит є різновидом державного
фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного
стану справ щодо законного та ефективного використання державних
чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності
ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової
звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
4. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою
та органами державної контрольно-ревізійної служби відповідно до
законів.
5. Аудит та державний фінансовий аудит можуть проводитися за
ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках,
передбачених законом (обов'язковий аудит).
( Стаття 363 в редакції Закону N 3202-IV ( 3202-15 ) від
15.12.2005 )
Стаття 364. Аудитор і аудиторська організація
1. Аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що
визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською
діяльністю на території України. ( Частина перша статті 364 в
редакції Закону N 2738-IV ( 2738-15 ) від 06.07.2005 )
2. Аудитор має право об'єднатися з іншими аудиторами у спілку
з дотриманням вимог законодавства.
3. Аудиторською організацією є господарська організація,
створена відповідно до вимог закону.
4. Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права
та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються
законом, іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 365. Аудиторська палата України
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
