Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Господарський кодекс України

Кодекс України № 436-IV от 16.01.2003

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 3

 
     споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
 
     зовнішньоекономічної  діяльності -  з  питань  технологічної,
економічної, екологічної та соціальної безпеки.
 
     4. Органи  державної  влади  і  посадові особи,  уповноважені
здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською
діяльністю,  їх  статус  та  загальні  умови  і порядок здійснення
контролю і нагляду визначаються законами.
 
     5. Незаконне   втручання   та   перешкоджання   господарській
діяльності  суб'єктів  господарювання  з  боку  органів  державної
влади,  їх посадових осіб при здійсненні ними державного  контролю
та нагляду забороняються.
 
     6. Органи   державної  влади  і  посадові  особи  зобов'язані
здійснювати  інспектування  та  перевірки   діяльності   суб'єктів
господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись
вимог законодавства,  поважаючи права і законні інтереси суб'єктів
господарювання.
 
     7. Суб'єкт  господарювання  має право на одержання інформації
про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш
як   через  тридцять  днів  після  їх  закінчення,  якщо  інше  не
передбачено законом.  Дії та рішення державних органів контролю та
нагляду,  а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і
перевірку,  можуть  бути  оскаржені  суб'єктом  господарювання   у
встановленому законодавством порядку.
 
     8.   Усі  суб'єкти  господарювання,  відокремлені  підрозділи
юридичних  осіб,  виділені  на  окремий  баланс, зобов'язані вести
первинний  (оперативний)  облік результатів своєї роботи, складати
та  подавати  відповідно до вимог закону статистичну інформацію та
інші  дані,  визначені  законом,  а  також  вести  (крім  громадян
України,   іноземців  та  осіб  без  громадянства,  які  провадять
господарську  діяльність  і  зареєстровані відповідно до закону як
підприємці)  бухгалтерський  облік та подавати фінансову звітність
згідно із законодавством.
 
     Забороняється вимагати    від    суб'єктів    господарювання,
відокремлених  підрозділів  юридичних  осіб,  виділених на окремий
баланс,  подання  статистичної  інформації  та  інших  даних,   не
передбачених  законом  або  з  порушенням  порядку,  встановленого
законом.
( Частина восьма статті 19 в редакції Закону N 1070-VI ( 1070-17 )
від 05.03.2009 )
 
     Стаття 20. Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів
 
     1. Держава   забезпечує  захист  прав  і  законних  інтересів
суб'єктів господарювання та споживачів.
 
     2. Кожний суб'єкт господарювання та  споживач  має  право  на
захист своїх прав і законних інтересів.  Права та законні інтереси
зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
 
     визнання наявності або відсутності прав;
 
     визнання  повністю  або  частково  недійсними  актів  органів
державної  влади та органів місцевого самоврядування, актів  інших
суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні
інтереси   суб'єкта   господарювання  або   споживачів;   визнання
недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
 
     відновлення  становища, яке існувало  до  порушення  прав  та
законних інтересів суб'єктів господарювання;
 
     припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його
порушення;
 
     присудження до виконання обов'язку в натурі;
 
     відшкодування збитків;
 
     застосування штрафних санкцій;
 
     застосування оперативно-господарських санкцій;
 
     застосування адміністративно-господарських санкцій;
 
     установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
 
     іншими способами, передбаченими законом.
 
     3. Порядок   захисту   прав   суб'єктів   господарювання   та
споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
 
     Стаття 21. Об'єднання підприємців
 
     1. З  метою  сприяння  розвитку  національної  економіки,  її
інтеграції у світове господарство,  а також створення  сприятливих
умов  для підприємницької діяльності в Україні можуть створюватися
торгово-промислові палати як добровільні об'єднання підприємців та
організацій.  Торгово-промислова  палата є недержавною самоврядною
статутною організацією,  створеною на  засадах  членства,  що  має
статус юридичної особи.
 
     2. Держава  сприяє  торгово-промисловим  палатам  у виконанні
ними статутних завдань.
 
     3. Порядок утворення та діяльності торгово-промислових  палат
встановлюється законом.
 
     4. Суб'єкти  господарювання  -  роботодавці  мають  право  на
об'єднання в організації роботодавців для  реалізації  та  захисту
своїх прав.
 
     5. Організації   роботодавців   є   самоврядними   статутними
організаціями,  що  утворюються  на  засадах   добровільності   та
рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів
роботодавців.  Організації  роботодавців  можуть  об'єднуватися  у
спілки та інші статутні об'єднання роботодавців.
 
     6. Порядок  утворення  та  засади  діяльності  організацій та
об'єднань роботодавців визначаються законом.
 
     Стаття 22. Особливості управління господарською діяльністю у
                державному секторі економіки
 
     1. Держава  здійснює  управління державним сектором економіки
відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.
 
     2. Суб'єктами господарювання державного сектора  економіки  є
суб'єкти,  що  діють  на основі лише державної власності,  а також
суб'єкти,  державна  частка  у  статутному  фонді  яких  перевищує
п'ятдесят відсотків чи становить величину,  яка забезпечує державі
право  вирішального  впливу   на   господарську   діяльність   цих
суб'єктів.
 
     3. Повноваження  суб'єктів  управління  у  державному секторі
економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів
влади  та  організацій  щодо суб'єктів господарювання визначаються
законом.
 
     4. Законом   можуть   бути   визначені   види   господарської
діяльності,   яку   дозволяється  здійснювати  виключно  державним
підприємствам, установам і організаціям.
 
     5. Держава реалізує право державної  власності  у  державному
секторі   економіки   через   систему  організаційно-господарських
повноважень  відповідних   органів   управління   щодо   суб'єктів
господарювання,  що  належать  до  цього сектора і здійснюють свою
діяльність  на  основі  права  господарського  відання  або  права
оперативного управління.
 
     6. Правовий   статус   окремого   суб'єкта  господарювання  у
державному секторі економіки визначається уповноваженими  органами
управління  відповідно  до  вимог  цього Кодексу та інших законів.
Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання
у   випадках,   передбачених   законом,  можуть  здійснюватися  на
договірних засадах.
 
     7. Держава   застосовує   до   суб'єктів   господарювання   у
державному  секторі  економіки  усі  засоби державного регулювання
господарської діяльності,  передбачені  цим  Кодексом,  враховуючи
особливості правового статусу даних суб'єктів.
 
     8. Законом      встановлюються     особливості     здійснення
антимонопольно-конкурентної політики та  розвитку  змагальності  у
державному   секторі  економіки,  які  повинні  враховуватися  при
формуванні відповідних державних програм.
 
     9. Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних
підприємств  з  урахуванням  вимог,  зазначених  у  главі 23 цього
Кодексу.
 
     10. Органам        управління,         які         здійснюють
організаційно-господарські    повноваження    стосовно   суб'єктів
господарювання   державного   сектора   економіки,   забороняється
делегувати   іншим   суб'єктам   повноваження  щодо  розпорядження
державною власністю  і  повноваження  щодо  управління  діяльністю
суб'єктів   господарювання,   за   винятком  делегування  названих
повноважень відповідно до закону органам місцевого  самоврядування
та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
 
     Стаття 23. Відносини суб'єктів господарювання з органами
                місцевого самоврядування
 
     1. Органи   місцевого    самоврядування    здійснюють    свої
повноваження  щодо  суб'єктів  господарювання  виключно  в  межах,
визначених Конституцією  України  (  254к/96-ВР  ),  законами  про
місцеве   самоврядування   та  іншими  законами,  що  передбачають
особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві  та
Севастополі,  іншими  законами.  Органи  місцевого  самоврядування
можуть здійснювати  щодо  суб'єктів  господарювання  також  окремі
повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.
 
     2. Відносини  органів  місцевого  самоврядування з суб'єктами
господарювання   у   випадках,   передбачених   законом,    можуть
здійснюватися також на договірних засадах.
 
     3. Правові   акти   органів   та   посадових  осіб  місцевого
самоврядування,  прийняті в межах їх повноважень,  є обов'язковими
для   виконання   усіма  учасниками  господарських  відносин,  які
розташовані  або  здійснюють  свою   діяльність   на   відповідній
території.
 
     4. Незаконне  втручання  органів  та посадових осіб місцевого
самоврядування у господарську діяльність суб'єктів  господарювання
забороняється.  Не  допускається  видання  правових  актів органів
місцевого  самоврядування,  якими  встановлюються  не  передбачені
законом  обмеження  щодо  обігу  окремих видів товарів (послуг) на
території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
 
     5. Органи та посадові особи  місцевого  самоврядування  мають
право   звертатися   до   суду   щодо  визнання  недійсними  актів
підприємств,  інших суб'єктів господарювання,  які обмежують права
територіальних     громад,    повноваження    органів    місцевого
самоврядування.
 
     6. Органи,   посадові    та    службові    особи    місцевого
самоврядування  несуть  відповідальність  за свою діяльність перед
суб'єктами  господарювання,  підстави,   види   і   порядок   якої
визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ) та законом.
 
     7. Спори    про    поновлення    порушених   прав   суб'єктів
господарювання  та  відшкодування  завданої  їм  шкоди   внаслідок
рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб
місцевого самоврядування при  здійсненні  ними  своїх  повноважень
вирішуються в судовому порядку.
 
     Стаття 24. Особливості управління господарською діяльністю у
                комунальному секторі економіки
 
     1. Управління господарською діяльністю у комунальному секторі
економіки  здійснюється  через систему організаційно-господарських
повноважень   територіальних   громад   та    органів    місцевого
самоврядування  щодо  суб'єктів  господарювання,  які  належать до
комунального сектора економіки і  здійснюють  свою  діяльність  на
основі   права   господарського  відання  або  права  оперативного
управління.
 
     2. Правовий  статус  окремого   суб'єкта   господарювання   у
комунальному   секторі   економіки   визначається   уповноваженими
органами управління відповідно до вимог  цього  Кодексу  та  інших
законів. Відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у
випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних
засадах.
 
     3. Суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є
суб'єкти,  що діють на основі лише комунальної власності,  а також
суб'єкти,  у  статутному  фонді  яких частка комунальної власності
перевищує  п'ятдесят  відсотків   чи   становить   величину,   яка
забезпечує  органам  місцевого  самоврядування  право вирішального
впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
 
     4. Законом можуть  бути  встановлені  особливості  здійснення
антимонопольно-конкурентної  політики  щодо  комунального  сектора
економіки,  а також додаткові вимоги та гарантії  права  власності
Українського  народу  і права комунальної власності при реалізації
процедури банкрутства щодо суб'єктів  господарювання  комунального
сектора економіки.
 
     5. Органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за
наслідки  діяльності  суб'єктів  господарювання,  що  належать  до
комунального сектора економіки,  на підставах,  у межах і порядку,
визначених законом.
 
                             Глава 3
                 ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА ЗАХИСТ
              СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СПОЖИВАЧІВ
                 ВІД НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ
 
     Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання
 
     1. Держава підтримує конкуренцію як змагання  між  суб'єктами
господарювання,  що  забезпечує  завдяки  їх  власним  досягненням
здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі
та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного
товару і при цьому окремі суб'єкти  господарювання  не  визначають
умов реалізації товару на ринку.
 
     2. Органам    державної    влади    і    органам    місцевого
самоврядування,  що регулюють відносини  у  сфері  господарювання,
забороняється   приймати  акти  або  вчиняти  дії,  що  визначають
привілейоване становище суб'єктів  господарювання  тієї  чи  іншої
форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії
суб'єктів  господарювання  чи  іншим  способом  порушують  правила
конкуренції.  У разі порушення цієї вимоги органи державної влади,
до повноважень яких належить контроль  та  нагляд  за  додержанням
антимонопольно-конкурентного законодавства,   а   також   суб'єкти
господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом
порядку.
 
     3. Уповноважені  органи  державної  влади  і органи місцевого
самоврядування повинні здійснювати  аналіз  стану  ринку  і  рівня
конкуренції  на  ньому і вживати передбачених законом заходів щодо
упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.
 
     4. Держава забезпечує захист комерційної  таємниці  суб'єктів
господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.
 
     Стаття 26. Обмеження конкуренції
 
     1. Рішення   або  дії  органів  державної  влади  та  органів
місцевого самоврядування,  які спрямовані на обмеження конкуренції
чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими
у випадках:
 
     подання  допомоги  соціального  характеру  окремим  суб'єктам
господарювання  за умови, що допомога подається без  дискримінації
інших суб'єктів господарювання;
 
     подання  допомоги  за  рахунок  державних  ресурсів  з  метою
відшкодування  збитків,  завданих  стихійним  лихом   або   іншими
надзвичайними  подіями, на визначених ринках товарів  або  послуг,
перелік яких встановлюється законодавством;
 
     подання допомоги,    в   тому   числі   створення   пільгових
економічних   умов   окремим   регіонам   з   метою    компенсації
соціально-економічних втрат,    викликаних    важкою   екологічною
ситуацією;
 
     здійснення  державного регулювання, пов'язаного з реалізацією
проектів загальнонаціонального значення.
 
     2. Умови  та  порядок  обмеження  конкуренції  встановлюються
законом відповідно до цього Кодексу.
 
     Стаття 27. Обмеження монополізму в економіці
 
     1. Монопольним  визнається   домінуюче   становище   суб'єкта
господарювання,  яке  дає  йому  можливість самостійно або разом з
іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку  певного  товару
(робіт, послуг).
 
     2. Монопольним  є  становище суб'єкта господарювання,  частка
якого на  ринку  певного  товару  перевищує  розмір,  встановлений
законом.
 
     3. Монопольним  може  бути  визнано також становище суб'єктів
господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених
законом.
 
     4. У   разі  суспільної  необхідності  та  з  метою  усунення
негативного  впливу  на   конкуренцію   органи   державної   влади
здійснюють   стосовно   існуючих   монопольних   утворень   заходи
антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства  та
заходи   демонополізації   економіки,   передбачені   відповідними
державними програмами, за винятком природних монополій.
 
     5. Органам   державної    влади    та    органам    місцевого
самоврядування   забороняється  приймати  акти  або  вчиняти  дії,
спрямовані   на   економічне    посилення    існуючих    суб'єктів
господарювання-монополістів  та  утворення  без  достатніх підстав
нових монопольних утворень,  а також приймати рішення про виключно
централізований розподіл товарів.
 
     Стаття 28. Природні монополії

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner