Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кодекс законів про працю України

Кодекс України № 322-VIII от 10.12.1971

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 14

     На   підставі   посвідчення,   пред'явленого    не    пізніше
тримісячного   строку  до  районного,  міського  (міста  обласного
значення),  районного у місті відділу державної виконавчої служби,
державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у
примусовому порядку.
 
     (  Частину  п'яту  статті  230  виключено  на підставі Закону
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
 
( Стаття 230 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08
від  05.06.75,  N  4617-10  від  24.01.83;  Законами N 2134-12 від
18.02.92,  N  2056-III  (  2056-14  )   від  19.10.2000,  N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003 )
 
     Стаття 231. Розгляд трудових спорів у районних, районних
                 у місті, міських чи міськрайонних судах
 
     У районних,  районних у місті, міських чи міськрайонних судах
розглядаються трудові спори за заявами:
     1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли
вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства,
установи, організації (підрозділу);
     2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових
спорах суперечить чинному законодавству. 
( Стаття 231 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08
від 05.06.75,  N  4617-10  від  24.01.83;  Законами  N  871-12 від
20.03.91,  N  2134-12  від  18.02.92,  N  762-IV  (  762-15  ) від
15.05.2003 )
 
     Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому
                 розглядові у районних, районних у місті, 
                 міських чи міськрайонних судах
 
     Безпосередньо  в  районних,  районних  у  місті,  міських  чи
міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
     1) працівників підприємств,  установ, організацій, де комісії
по трудових спорах не обираються;
     2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав
припинення  трудового договору,  зміну дати і формулювання причини
звільнення,  оплату  за  час  вимушеного  прогулу  або   виконання
нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників,  вказаних
у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
     3)  керівника  підприємства,  установи, організації (філіалу,
представництва,  відділення  та іншого відокремленого підрозділу),
його  заступників,  головного  бухгалтера  підприємства, установи,
організації,  його  заступників,  а  також  службових осіб, митних
органів,    державних   податкових   інспекцій,   яким   присвоєно
персональні     звання,     і     службових     осіб     державної
контрольно-ревізійної  служби  та  органів  державного контролю за
цінами;  керівних  працівників, які обираються, затверджуються або
призначаються на посади державними органами, органами місцевого та
регіонального  самоврядування,  а також громадськими організаціями
та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і
формулювання  причини  звільнення,  переведення  на  іншу  роботу,
оплати  за  час  вимушеного  прогулу  і  накладання дисциплінарних
стягнень,  за  винятком  спорів  працівників,  вказаних  у частині
третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
     4) власника або уповноваженого ним органу  про  відшкодування
працівниками    матеріальної   шкоди,   заподіяної   підприємству,
установі, організації;
     5) працівників   у  питанні  застосування  законодавства  про
працю,  яке відповідно до чинного  законодавства  попередньо  було
вирішено  власником  або  уповноваженим  ним  органом  і  виборним
органом   первинної   профспілкової   організації   (профспілковим
представником)  підприємства, установи, організації (підрозділу) в
межах наданих їм прав.
     Безпосередньо  в  районних,  районних  у  місті,  міських  чи
міськрайонних  судах  розглядаються  також  спори  про  відмову  у
прийнятті на роботу:
     1) працівників,  запрошених на роботу в порядку переведення з
іншого підприємства, установи, організації;
     2) молодих  спеціалістів,  які  закінчили  вищий   навчальний
заклад  і  в  установленому  порядку  направлені на роботу на дане
підприємство, в установу, організацію;
     3) вагітних  жінок,  жінок,  які  мають  дітей віком до трьох
років або дитину-інваліда,  а одиноких  матерів  -  при  наявності
дитини віком до чотирнадцяти років;
     4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
     5)  працівників,  яким  надано право поворотного прийняття на
роботу;
     6) інших  осіб,  з  якими власник або уповноважений ним орган
відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти  трудовий
договір.
( Стаття 232 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09
від 24.12.76,  N 6237-10 від  21.12.83;  Законами  N  2134-12  від
18.02.92, N 3632-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
 
     Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті,
                 міського чи міськрайонного суду за вирішенням 
                 трудових спорів
 
     Працівник може звернутися з заявою  про  вирішення  трудового
спору  безпосередньо  до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного  суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався
або  повинен  був дізнатися про порушення свого права, а у справах
про  звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про
звільнення або з дня видачі трудової книжки.
     У  разі  порушення  законодавства  про оплату праці працівник
має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому
заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
     Для звернення власника або уповноваженого ним органу до  суду
в  питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди,  заподіяної
підприємству,  установі,  організації, встановлюється строк в один
рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
     Встановлений    частиною    третьою    цієї    статті   строк
застосовується  і  при  зверненні  до суду вищестоящого органу або
прокурора.
( Стаття 233 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83,  N  6237-10  від  21.12.83,  N 5938-11 від 27.05.88;
Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 2620-III
( 2620-14 ) від 11.07.2001, N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
 
     Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з
                 поважних причин
 
     У разі  пропуску  з  поважних  причин  строків,  установлених
статтею  233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи
міськрайонний суд може поновити ці строки.
( Стаття 234 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08
від  05.06.75, N 5938-11 від 27.05.88, Законом N 762-IV ( 762-15 )
від 15.05.2003 )
 
     Стаття 235. Поновлення на роботі та зміна формулювання
                 причин звільнення
 
     У разі  звільнення  без  законної  підстави  або  незаконного
переведення на іншу роботу працівник повинен  бути  поновлений  на
попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
     При винесенні рішення про поновлення на  роботі  орган,  який
розглядає  трудовий  спір,  одночасно  приймає рішення про виплату
працівникові середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу  або
різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи,  але
не більш як за один рік.  Якщо  заява  про  поновлення  на  роботі
розглядається більше одного року, не  з  вини  працівника,  орган,
який  розглядає  трудовий  спір,  виносить  рішення  про   виплату
середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
     У разі визнання формулювання причини звільнення  неправильним
або  таким,  що  не відповідає чинному законодавству,  у випадках,
коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі,  орган,
який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання  і
вказати в рішенні причину  звільнення  у  точній  відповідності  з
формулюванням чинного законодавства та з посиланням на  відповідну
статтю  (пункт)  закону.  Якщо  неправильне  формулювання  причини
звільнення  в  трудовій   книжці   перешкоджало   працевлаштуванню
працівника,  орган,  який  розглядає  трудовий   спір,   одночасно
приймає рішення про  виплату  йому  середнього  заробітку  за  час
вимушеного прогулу в порядку і на  умовах,  передбачених  частиною
другою цієї статті.
     У разі  затримки  видачі  трудової книжки з вини власника або
уповноваженого  ним  органу  працівникові  виплачується   середній
заробіток за весь час вимушеного прогулу.
     Рішення про поновлення на роботі  незаконно  звільненого  або
переведеного  на  іншу роботу працівника,  прийняте органом,  який
розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
( Стаття 235 із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N  3866-08
від 05.06.75;  Законами  N  871-12  від  20.03.91,  N  2134-12 від
18.02.92 )
 
     Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці
                 виконання рішення про поновлення на роботі
                 працівника
 
     У разі  затримки  власником  або  уповноваженим  ним  органом
виконання   рішення  органу,  який  розглядав  трудовий  спір  про
поновлення на роботі незаконно  звільненого  або  переведеного  на
іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому
середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
( Стаття 236 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від
18.02.92 )
 
     Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на
                 службову особу, винну в незаконному звільненні
                 або переведенні працівника
 
     Суд   покладає   на   службову  особу,  винну  в  незаконному
звільненні  або  переведенні  працівника на іншу роботу, обов'язок
покрити  шкоду,  заподіяну  підприємству,  установі, організації у
зв'язку  з  оплатою  працівникові часу вимушеного прогулу або часу
виконання  нижчеоплачуваної  роботи. Такий обов'язок покладається,
якщо  звільнення  чи переведення здійснено з порушенням закону або
якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення
суду про поновлення на роботі.
( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від
18.02.92 )
 
     Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним
                   органом моральної шкоди
 
     Відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом
моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його
законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних
життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для
організації свого життя.
     Порядок відшкодування    моральної     шкоди     визначається
законодавством. 
(  Кодекс  доповнено  статтею  237-1  згідно із Законом N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
     Стаття 238. Задоволення грошових вимог
 
     При розгляді  трудових  спорів у питаннях про грошові вимоги,
крім вимог про виплату працівникові середнього  заробітку  за  час
вимушеного  прогулу  або  різниці  в  заробітку  за  час виконання
нижчеоплачуваної роботи (стаття 235),  орган, який розглядає спір,
має право винести рішення про виплату  працівникові  належних  сум
без обмеження будь-яким строком.
( Стаття 238 із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N  1616-09
від 24.12.76;  Законами  N  871-12  від  20.03.91,  N  2134-12 від
18.02.92 )
 
     (  Статтю  238-1  виключено  на підставі Закону N 2134-12 від
18.02.92 )
     
     Стаття 239. Обмеження повороту виконання рішень по
                 трудових спорах
 
     У разі  скасування  виконаних  судових  рішень  про стягнення
заробітної  плати  чи  інших  виплат,  що  випливають  з  трудових
правовідносин,  поворот  виконання  допускається  лише тоді,  коли
скасоване   рішення   грунтувалося   на   повідомлених   позивачем
неправдивих  відомостях або поданих ним підроблених документах.
     З цих же підстав допускається стягнення  з  працівників  сум,
виплачених  їм  відповідно до раніше прийнятого рішення комісії по
трудових спорах при повторному розгляді спору.
( Стаття 239 із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N  4617-10
від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
 
     (  Статтю  240  виключено  на  підставі  Закону  N 871-12 від
20.03.91 )
     
     Стаття 240-1. Прийняття рішень органом, що розглядає трудові
                   спори, у разі неможливості поновлення
                   працівника на роботі внаслідок припинення
                   діяльності підприємства, установи, організації
 
     У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з
порушенням   встановленого   порядку,   але   поновлення  його  на
попередній роботі  неможливе  внаслідок  ліквідації  підприємства,
установи,   організації,  орган,  який  розглядає  трудовий  спір,
зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений
управляти    майном    ліквідованого    підприємства,    установи,
організації,  а  у  відповідних   випадках   -   правонаступника),
виплатити  працівникові  заробітну  плату  за  весь час вимушеного
прогулу. Одночасно орган,  який розглядає  трудовий  спір,  визнає
працівника  таким,  якого  було  звільнено  за пунктом 1 статті 40
цього  Кодексу.  На  такого  працівника   поширюються   пільги   і
компенсації,  передбачені   статтею   49-3   цього   Кодексу   для
вивільнюваних  працівників,  а  його   зайнятість   забезпечується
відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" ( 802-12).
( Кодекс доповнено статтею 240-1 згідно із Законом N  6/95-ВР  від
19.01.95 )
 
     (  Статтю  241  виключено  на  підставі  Закону  N 871-12 від
20.03.91 )
 
     Стаття 241-1. Обчислення строків, передбачених цим Кодексом
 
     Строки виникнення і припинення трудових  прав  та  обов'язків
обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
     Строк, обчислюваний роками,  закінчується у відповідні місяць
і число останнього року строку.
     Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього   місяця  строку.  Якщо  кінець  строку,  обчислюваного
місяцями,  припадає на такий місяць, що відповідного числа не має,
то строк закінчується в останній день цього місяця.
     Строк, обчислюваний тижнями,  закінчується у відповідний день
тижня.
     Коли строки визначаються  днями,  то  їх  обчислюють  з  дня,
наступного  після  того  дня,  з  якого  починається  строк.  Якщо
останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий
день,  то  днем  закінчення  строку  вважається найближчий робочий
день.
( Кодекс доповнено статтею 241-1 згідно із Законом N 6/95-ВР   від
19.01.95 )
 
     (  Статтю  242  виключено  на  підставі  Закону N 2134-12 від
18.02.92 )
     
 
                            Глава XVI
 
              ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ. УЧАСТЬ ПРАЦІВНИКІВ
                   В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ,
                    УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ
 
     ( Назва глави XVI із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
       N 8474-10 від  27.02.85 )
 
 
     Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки
 
     Відповідно до  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) та Закону
України "Про  професійні спілки,  їх права та гарантії діяльності"
( 1045-14 ) громадяни  України  мають  право  на  основі  вільного
волевиявлення  без будь-якого дозволу створювати професійні спілки
з метою представництва,  здійснення і захисту  своїх  трудових  та
соціально-економічних  прав  та  інтересів,  вступати  до  них  та
виходити з них на умовах і в  порядку,  визначених  їх  статутами,
брати участь у роботі професійних спілок.
     Держава визнає професійні спілки повноважними  представниками
працівників  і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав
та    інтересів   в   органах   державної   влади   та   місцевого
самоврядування,  у  відносинах  з  власником або уповноваженим ним
органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
(  Стаття  243 із змінами, внесеними згідно із Законом N 263/95-ВР
від  05.07.95,  в  редакції  Закону  N  2343-III  (  2343-14 ) від
05.04.2001 )
 
     Стаття 244. Права професійних спілок, їх об'єднань
 
     Права професійних   спілок,   їх    об'єднань    визначаються
Конституцією України,  Законом України "Про професійні спілки,  їх
права   та   гарантії   діяльності",    цим    Кодексом,    іншими
нормативно-правовими актами.
( Стаття 244 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 2240-10
від 29.07.81,  N  8474-10  від  27.02.85;  Законами N  3694-12 від
15.12.93, N 263/95-ВР від 05.07.95, в редакції  Закону  N 2343-III
( 2343-14 ) від 05.04.2001 )
 
     Стаття 245. Право працівників брати участь в управлінні
                 підприємствами, установами, організаціями
 
     Працівники  мають    право    брати   участь   в   управлінні
підприємствами,  установами,  організаціями через  загальні  збори
(конференції),  ради трудових колективів,  професійні спілки,  які
діють у трудових колективах,  інші органи,  уповноважені  трудовим
колективом  на представництво,  вносити пропозиції щодо поліпшення
роботи підприємства,  установи,  організації,  а  також  з  питань
соціально-культурного і побутового обслуговування.
     Власник або  уповноважений  ним орган зобов'язаний створювати
умови,  які  б  забезпечували  участь  працівників  в   управлінні
підприємствами,    установами,   організаціями.   Службові   особи
підприємств, установ, організацій зобов'язані у встановлений строк
розглядати   критичні  зауваження  і   пропозиції   працівників  і
повідомляти їх про вжиті заходи.
( Стаття 245 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 8474-10
від 27.02.85, N 5938-11 від  27.05.88;  Законом  N  263/95-ВР  від
05.07.95 )
 
     Стаття 246. Первинні профспілкові організації
                 на підприємствах, в установах, організаціях
 
     Первинні профспілкові   організації   на   підприємствах,   в
установах,    організаціях    та    їх   структурних   підрозділах
представляють  інтереси  своїх  членів  і  захищають  їх  трудові,
соціально-економічні права та інтереси.
 
     Первинні профспілкові     організації     здійснюють     свої
повноваження через  утворені  відповідно  до  статуту  (положення)

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner