Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кодекс законів про працю України

Кодекс України № 322-VIII от 10.12.1971

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 3

факторів, які ще не усунуто,  та можливі  наслідки  їх  впливу  на
здоров'я,  його  права  на  пільги і компенсації за роботу в таких
умовах відповідно   до   чинного   законодавства   і  колективного
договору;
     2) ознайомити працівника з правилами  внутрішнього  трудового
розпорядку та колективним договором;
     3) визначити  працівникові  робоче  місце,  забезпечити  його
необхідними для роботи засобами;
     4) проінструктувати працівника з техніки безпеки,  виробничої
санітарії,  гігієни  праці  і  протипожежної охорони.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  5938-11
від 27.05.88; Законом N 3694-12 від 15.12.93 )
 
     Стаття 30. Обов'язок працівника особисто виконувати
                доручену йому роботу
 
     Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто  і
не  має  права передоручати її виконання іншій особі,  за винятком
випадків, передбачених законодавством.
( Стаття 30 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 871-12  від
20.03.91 )
 
     Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи,
                не обумовленої трудовим договором
 
     Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від
працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
( Стаття 31 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 871-12  від
20.03.91 )
 
     Стаття 32. Переведення на іншу роботу.
                Зміна істотних умов праці
 
     Переведення на  іншу  роботу  на  тому  ж   підприємстві,   в
установі,  організації,  а  також  переведення  на  роботу на інше
підприємство,  в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча
б  разом з підприємством,  установою,  організацією,  допускається
тільки за згодою працівника,  за винятком випадків, передбачених у
статті   33  цього  Кодексу  та  в  інших  випадках,  передбачених
законодавством.  
     Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди
працівника переміщення його на тому ж  підприємстві,  в  установі,
організації на інше робоче місце,  в інший структурний підрозділ у
тій же  місцевості,  доручення  роботи  на  іншому  механізмі  або
агрегаті  у   межах   спеціальності,   кваліфікації   чи   посади,
обумовленої  трудовим  договором.  Власник  або  уповноважений ним
орган не має права переміщати працівника на роботу,  протипоказану
йому за станом здоров'я.
     У зв'язку  із  змінами  в  організації  виробництва  і  праці
допускається  зміна  істотних умов праці при продовженні роботи за
тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних
умов праці -  систем  та  розмірів  оплати  праці,  пільг,  режиму
роботи,  встановлення  або  скасування  неповного  робочого  часу,
суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших -
працівник  повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
    Якщо колишні істотні умови праці не  може  бути  збережено,  а
працівник  не  згоден  на  продовження  роботи в нових умовах,  то
трудовий  договір  припиняється  за  пунктом  6  статті  36  цього
Кодексу.
( Стаття 32 із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР  N  5938-11
від   27.05.88;   Законами  N  871-12  від  20.03.91,  N  1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
     Стаття 33. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу,
                не обумовлену трудовим договором
 
     Тимчасове переведення   працівника   на   іншу   роботу,   не
обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
     Власник або  уповноважений  ним  орган  має  право  перевести
працівника строком до одного місяця на іншу роботу,  не обумовлену
трудовим  договором,  без  його згоди,  якщо вона не протипоказана
працівникові  за  станом  здоров'я,  лише  для   відвернення   або
ліквідації   наслідків   стихійного   лиха,  епідемій,  епізоотій,
виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть
поставити  під  загрозу життя чи нормальні життєві умови людей,  з
оплатою праці за виконану роботу,  але  не  нижчою,  ніж  середній
заробіток за попередньою роботою.
     У випадках,   зазначених   у   частині  другій  цієї  статті,
забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок,
жінок,  які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років,
а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
( Стаття 33 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 871-12  від
20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
     Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу
                в разі простою
 
     Простій   -   це   зупинення  роботи,  викликане  відсутністю
організаційних   або  технічних  умов,  необхідних  для  виконання
роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
     У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою
з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на  тому
ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на
інше підприємство,  в  установу,  організацію,  але  в  тій  самій
місцевості  на  строк  до  одного  місяця.
( Стаття 34 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 871-12  від
20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
 
     (   Статтю   35  виключено  на  підставі  Закону  N  1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
 
     Стаття  36.  Підстави  припинення трудового договору
 
     Підставами припинення трудового договору є:
     1) угода сторін;
     2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків,
коли трудові відносини фактично  тривають  і  жодна  з  сторін  не
поставила вимогу про їх припинення;
     3) призов   або   вступ   працівника   на  військову  службу,
направлення на альтернативну (невійськову) службу;
     4) розірвання  трудового  договору  з  ініціативи  працівника
(статті 38,  39),  з ініціативи власника  або  уповноваженого  ним
органу (статті  40,  41)  або  на  вимогу профспілкового чи іншого
уповноваженого на  представництво   трудовим   колективом   органу
(стаття 45);
     5) переведення   працівника,   за   його   згодою,   на  інше
підприємство,  в установу,  організацію  або  перехід  на  виборну
посаду;
     6) відмова  працівника  від  переведення  на  роботу  в  іншу
місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також
відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною  істотних  умов
праці;
     7) набрання  законної  сили  вироком  суду,  яким  працівника
засуджено  (крім  випадків  звільнення  від відбування покарання з
випробуванням)  до  позбавлення  волі або до іншого покарання, яке
виключає можливість продовження даної роботи;
     8) підстави, передбачені контрактом.
     Зміна підпорядкованості підприємства,  установи,  організації
не припиняє дії трудового договору.
     У разі  зміни  власника  підприємства,  а  також  у разі його
реорганізації    (злиття,    приєднання,    поділу,     виділення,
перетворення)  дія  трудового  договору  працівника продовжується.
Припинення  трудового   договору   з   ініціативи   власника   або
уповноваженого   ним   органу   можливе  лише  у  разі  скорочення
чисельності або штату працівників (пункт 1 частини  першої  статті
40).
( Стаття 36 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N  2240-10
від 29.07.81,  N  6237-10  від  21.12.83,  N 5938-11 від 27.05.88;
Законами  N  871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 487-IV
( 487-15 ) від 06.02.2003 )
 
 
     (  Статтю   37   виключено  на  підставі   Закону  N  1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009 )
 
 
     Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на
                невизначений строк, з ініціативи працівника
 
     Працівник має право розірвати трудовий договір,  укладений на
невизначений строк,  попередивши про це власника або уповноважений
ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про
звільнення з роботи за  власним  бажанням  зумовлена  неможливістю
продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення
чоловіка або  дружини  на  роботу  в  іншу  місцевість;  вступ  до
навчального  закладу;  неможливість проживання у даній місцевості,
підтверджена медичним висновком;  вагітність; догляд за дитиною до
досягнення  нею  чотирнадцятирічного  віку  або дитиною-інвалідом;
догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або
інвалідом  I  групи;  вихід  на  пенсію;  прийняття  на  роботу за
конкурсом,  а  також  з  інших  поважних  причин),   власник   або
уповноважений  ним  орган  повинен  розірвати  трудовий  договір у
строк, про який просить працівник.
     Якщо працівник   після  закінчення  строку  попередження  про
звільнення не залишив роботи і  не  вимагає  розірвання  трудового
договору, власник або уповноважений ним орган не вправі  звільнити
його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на  його  місце
запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства  не
може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
     Працівник   має   право  у  визначений  ним  строк  розірвати
трудовий  договір  за   власним   бажанням,   якщо   власник   або
уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,  умови
колективного  чи  трудового  договору.
( Стаття  38 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N 5584-09
від 17.01.80,  N 6237-10 від 21.12.83,  N  7543-11  від  19.05.89;
Законами N 871-12 від 20.03.91,  N 3694-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР
від 19.01.95, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
     Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору
                з ініціативи працівника
 
     Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23)  підлягає
розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або
інвалідності,  які перешкоджають виконанню  роботи  за  договором,
порушення  власником  або  уповноваженим ним органом законодавства
про працю,  колективного  або  трудового  договору та у  випадках,
передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.
     Спори про    дострокове    розірвання    трудового   договору
вирішуються  в  загальному  порядку,  встановленому  для  розгляду
трудових спорів.
( Стаття 39 із змінами,  внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95 )
 
     Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору
                  на невизначений строк
 
     Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3
статті  23)  трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін
не  вимагає  їх  припинення,   дія   цього   договору   вважається
продовженою на невизначений строк.
     Трудові договори,  що  були  переукладені  один  чи  декілька
разів,  за винятком випадків,  передбачених частиною другою статті
23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
( Кодекс доповнено статтею 39-1 згідно із Законом  N  6/95-ВР  від
19.01.95 )
 
     Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи
                власника або уповноваженого ним органу
 
     Трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а  також
строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності
можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише
у випадках:
     1)  змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі
ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання
підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або
штату працівників;
 
     (  Пункт  1-1 статті 40 втратив чинність на  підставі  Закону
N 92/94-ВР від 12.07.94 )
 
     2)  виявленої  невідповідності працівника займаній посаді або
виконуваній  роботі  внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в
разі  скасування  допуску  до  державної  таємниці, якщо виконання
покладених  на  нього  обов'язків  вимагає  доступу  до  державної
таємниці;
     3) систематичного невиконання працівником без поважних причин
обов'язків,  покладених на нього трудовим договором або  правилами
внутрішнього  трудового  розпорядку,  якщо  до  працівника  раніше
застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
     4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох
годин  протягом  робочого  дня)  без поважних причин;
     5) нез'явлення  на  роботу протягом більш як чотирьох місяців
підряд   внаслідок   тимчасової   непрацездатності,   не   рахуючи
відпустки  по  вагітності  і   родах,   якщо   законодавством   не
встановлений триваліший строк  збереження  місця  роботи  (посади)
при  певному   захворюванні.   За   працівниками,   які   втратили
працездатність у зв'язку  з  трудовим  каліцтвом  або  професійним
захворюванням, місце роботи (посада) зберігається  до  відновлення
працездатності або встановлення інвалідності;
     6) поновлення на роботі працівника,  який раніше виконував цю
роботу;
     7) появи на роботі в нетверезому стані,  у стані наркотичного
або токсичного сп'яніння;
     8) вчинення  за  місцем  роботи  розкрадання  (в  тому  числі
дрібного) майна  власника,  встановленого вироком суду,  що набрав
законної сили,  чи постановою органу, до компетенції якого входить
накладення  адміністративного  стягнення  або застосування заходів
громадського впливу.
 
     (  Пункт  9  частини  першої  статті 40 виключено на підставі
Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
 
     Звільнення з підстав,  зазначених у пунктах 1,  2  і  6  цієї
статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу. 
 
     (  Частину  третю  статті  40  виключено на  підставі  Закону
N 6/95-ВР від 19.01.95 )
 
     Не допускається звільнення працівника з  ініціативи  власника
або   уповноваженого   ним   органу   в   період  його  тимчасової
непрацездатності (крім звільнення за пунктом  5  цієї  статті),  а
також  у період перебування працівника у відпустці.  Це правило не
поширюється на випадок повної ліквідації  підприємства,  установи,
організації.
( Стаття 40 із змінами,  внесеними згідно з Указами ПВР N  6237-10
від 21.12.83, N 2444-11 від  27.06.86,  N  5938-11  від  27.05.88;
Законами   N  871-12   від  20.03.91,   N  6/95-ВР  від  19.01.95,
N  263/95-ВР від 05.07.95, N 2343-XII ( 2343-12 ) від 14.05.92 - в
редакції  Закону  N  784-XIV  (  784-14  )  від 30.06.99 - набирає
чинності  з  1  січня  2000  року, із змінами, внесеними згідно із
Законами   N   1356-XIV  (  1356-14  )  від  24.12.99,  N  1703-IV
( 1703-15 ) від 11.05.2004 )
 
     Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового
                договору з ініціативи власника або уповноваженого
                ним органу з окремими категоріями працівників за
                певних умов
 
     Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий
договір з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу  може
бути розірваний також у випадках:
     1) одноразового   грубого   порушення   трудових   обов'язків
керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності
(філіалу,  представництва,  відділення  та  іншого  відокремленого
підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства,
установи,  організації,  його  заступниками,  а  також  службовими
особами  митних  органів,  державних  податкових  інспекцій,  яким
присвоєно  персональні  звання,  і  службовими  особами  державної
контрольно-ревізійної служби та  органів  державного  контролю  за
цінами;
     1-1)    винних    дій   керівника   підприємства,   установи,
організації,  внаслідок   чого   заробітна   плата   виплачувалася
несвоєчасно  або  в  розмірах,  нижчих  від  установленого законом
розміру мінімальної заробітної плати;
     2) винних   дій  працівника,  який  безпосередньо  обслуговує
грошові,  товарні  або  культурні  цінності,  якщо  ці  дії  дають
підстави   для  втрати  довір'я  до  нього  з  боку  власника  або
уповноваженого ним органу;
     3) вчинення   працівником,   який  виконує  виховні  функції,
аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
     Розірвання  договору  у  випадках, передбачених цією статтею,
провадиться  з  додержанням  вимог  частини третьої статті 40, а у
випадках,  передбачених  пунктами  2  і 3, - також вимог статті 43
цього Кодексу.
( Стаття  41  із змінами,  внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11
від 27.05.88;  Законами N  871-12  від  20.03.91,  N  3632-12  від
19.11.93,  N  6/95-ВР  від  19.01.95,  N  184-IV  (  184-15  ) від
17.10.2002, N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006 )
 
     Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при
                вивільненні працівників у зв'язку із змінами
                в організації виробництва і праці
 
     При скороченні  чисельності чи штату працівників у зв'язку із
змінами в організації  виробництва  і  праці  переважне  право  на
залишення   на   роботі  надається  працівникам  з  більш  високою
кваліфікацією і продуктивністю праці.
     При рівних   умовах   продуктивності   праці  і  кваліфікації
перевага в залишенні на роботі надається:
     1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
     2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним
заробітком;
     3) працівникам  з  тривалим  безперервним  стажем  роботи  на
даному підприємстві, в установі, організації;
     4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних
учбових закладах без відриву від виробництва;
     5) учасникам бойових дій,  інвалідам війни та особам, на яких
поширюється  чинність  Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 );
     6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і
раціоналізаторських пропозицій;
     7) працівникам,  які  дістали  на   цьому   підприємстві,   в
установі,    організації    трудове    каліцтво   або   професійне
захворювання;
     8)  особам  з  числа  депортованих  з України, протягом п'яти
років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
     9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової
служби та осіб,  які проходили альтернативну (невійськову) службу,
- протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
     Перевага в  залишенні  на  роботі  може  надаватися  й  іншим
категоріям  працівників,  якщо   це   передбачено   законодавством
України.
( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  7543-11
від 19.05.89; Законами  N  871-12  від  20.03.91,  N  3706-12  від
16.12.93,  N 6/95-ВР   від  19.01.95,  N  75/95-ВР  від  28.02.95,

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner