НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кодекс законів про працю України
Кодекс України № 322-VIII от 10.12.1971
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 4
N 263/95-ВР від 05.07.95 )
Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору
у разі поворотного прийняття на роботу
Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав,
передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку
ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного
року має право на укладення трудового договору у разі поворотного
прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган
проводить прийняття на роботу працівників аналогічної
кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі
поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у
статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених
колективним договором.
Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники
мали до вивільнення, визначаються колективним договором.
( Кодекс доповнено статтею 42-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95 )
Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу за
попередньою згодою виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового
представника)
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених
пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи,
організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього
Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою
виборного органу (профспілкового представника), первинної
профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний
орган первинної профспілкової організації, членом якої є
працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване
письмове подання власника або уповноваженого ним органу про
розірвання трудового договору з працівником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має
розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.
Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за
його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може
виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або
його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви
відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного
частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника
(його представника) без поважних причин подання може розглядатися
за його відсутності.
У разі якщо виборний орган первинної профспілкової
організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору
надає профспілковий представник, уповноважений на представництво
інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.
Виборний орган первинної профспілкової організації
(профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений
ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк
після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що
профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних
профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі,
організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї
первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або
уповноважений ним орган.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на
розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі
якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на
розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган
має право звільнити працівника без згоди виборного органу
первинної профспілкової організації (профспілкового
представника).
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати
трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди
виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника).
Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено
власником або уповноваженим ним органом без звернення до
виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі,
запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) і після її одержання або відмови
виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення
працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.
( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10
від 24.01.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88;
Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 3719-12
від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 2343-III ( 2343-14 ) від
05.04.2001, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 43-1. Розірвання трудового договору з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу без
попередньої згоди виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового
представника)
Розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового представника)
допускається у випадках:
ліквідації підприємства, установи, організації;
незадовільного результату випробування, обумовленого при
прийнятті на роботу;
звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на
роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку
з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими
законодавством;
поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю
роботу;
звільнення працівника, який не є членом первинної
профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі,
організації;
звільнення з підприємства, установи, організації, де немає
первинної профспілкової організації;
звільнення керівника підприємства, установи, організації
(філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого
підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства,
установи, організації, його заступників, а також службових осіб
митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно
персональні звання, і службових осіб державної
контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за
цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або
призначаються на посади державними органами, органами місцевого
та регіонального самоврядування, а також громадськими
організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи
розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене
вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до
компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення
або застосування заходів громадського впливу.
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки
розірвання трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу
первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
( Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно із Законом N 2134-12 від
18.02.92; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3632-12 від
19.11.93, N 3719-12 від 16.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95,
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
( Офіційне тлумачення поняття, використаного в абзаці шостому
частини першої статті 43-1 див. в Рішенні Конституційного Суду
N 14-рп/98 ( v014p710-98 ) від 29.10.98 )
Стаття 44. Вихідна допомога
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у
пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу,
працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше
середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на
військову службу, направлення на альтернативну (невійськову)
службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних
плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом
законодавства про працю, колективного чи трудового договору
(статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором,
але не менше тримісячного середнього заробітку.
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11
від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від
15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95; в редакції Закону N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007; текст статті 44 в редакції
Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 )
Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на
вимогу виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника)
На вимогу виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) власник або
уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з
керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує
законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон
України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності"
( 1045-14 ).
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник,
стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання трудового
договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення
виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня
отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання
трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника) не виконано і не
оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної
профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же
строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність
посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання
трудового договору з керівником підприємства, установи,
організації.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11
від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від
19.01.95, в редакції Закону N 2343-III ( 2343-14 ) від
05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1096-IV
( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 46. Відсторонення від роботи
Відсторонення працівників від роботи власником або
уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в
нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання,
інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної
охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95 )
Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ним
органу провести розрахунок з працівником
і видати йому трудову книжку
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день
звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і
провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього
Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день
звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В
інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу
працівника.
( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10
від 29.07.81; Законом N 871-12 від 20.03.91 )
Стаття 48. Трудові книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність
працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на
підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад
п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних
працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка
оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу,
заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в
установі, організації; відомості про стягнення до неї не
заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом
Міністрів України.
( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12
від 20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від
24.12.99, N 429-IV ( 429-15 ) від 16.01.2003 )
Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати
працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному
підприємстві, в установі, організації із зазначенням
спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру
заробітної плати.
( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91 )
Глава III-А
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ВИВІЛЬНЮВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ
( Кодекс доповнено главою III-А згідно з Указом ПВР
N 5938-11 від 27.05.88 )
( Статтю 49-1 виключено на підставі Закону N 263/95-ВР від
05.07.95 )
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають
не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації
виробництва і праці враховується переважне право на залишення на
роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним
орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в
установі, організації. При відсутності роботи за відповідною
професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від
переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,
організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою
до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома
державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із
зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру
оплати праці.
Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в
тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю,
кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої
роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб.
При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою,
на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням
йому роботи.
( Стаття 49-2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12
від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95 )
( Стаття 49-3 втратила чинність з 1 січня 2001 року на
підставі Закону N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001 )
Стаття 49-4. Зайнятість населення
Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили
трудові відносини з підстав, передбачених цим Кодексом, при
неможливості їх самостійного працевлаштування, забезпечується
відповідно до Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ).
Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності
або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення
чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть
здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам
інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини
наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це
може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або
уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття
рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи
щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму
або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним
органам про перенесення строків або тимчасове припинення чи
відміну заходів, пов'язаних з вивільненням працівників.
( Кодекс доповнено статтею 49-4 згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2343-III
( 2343-14 ) від 05.04.2001 )
Глава IV
РОБОЧИЙ ЧАС
Стаття 50. Норма тривалості робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може
перевищувати 40 годин на тиждень.
Підприємства і організації при укладенні колективного
договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого
часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
( Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від
20.03.91, N 3610-12 від 17.11.93 )
Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на
тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до
15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом
навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати
половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в
абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами
праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими
умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість
робочого часу, затверджується в порядку, встановленому
законодавством.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
