НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кодекс торговельного мореплавства України
Кодекс України № 176/95-ВР от 23.05.1995
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 10
пошкодженням або загибеллю судна, якщо збитки сталися з його вини.
Стаття 212. Сплата фрахту
Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і
терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на
певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна
за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації
внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли
непридатність судна настала з вини фрахтувальника.
Стаття 213. Сплата фрахту у разі загибелі судна
У разі загибелі судна фрахт підлягає сплаті по день загибелі
судна, а якщо цей день встановити неможливо - по день отримання
останньої звістки про нього.
Стаття 214. Винагорода за рятування на морі
Винагорода, належна зафрахтованому за тайм-чартером судну за
врятування на морі, що мало місце до закінчення дії тайм-чартеру,
розподіляється рівними частками між судновласником і
фрахтувальником за вирахуванням сум, належних для відшкодування
понесених судном збитків, і частки, належної судновому екіпажу.
Винагорода, належна зафрахтованому без екіпажу судну за врятування
на морі під час дії договору чартеру (фрахтування) судна на певний
час, належить фрахтувальнику.
( Глава 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 )
ГЛАВА 2. ДОГОВІР ЛІЗИНГУ СУДНА
Стаття 215. Поняття договору лізингу судна
За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець)
зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно
без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на
визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача
переходить право власності на судно.
Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в
яку включаються плата за користування судном і його вартість за
договором морського лізингу.
Договір лізингу українського державного судна може бути
укладено лише з дотриманням вимог, передбачених статтею 17 цього
Кодексу.
Стаття 216. Докази укладення договору лізингу
Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі.
Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені
виключно письмовими доказами.
Стаття 217. Реквізити договору лізингу судна
У договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування
сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його
клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність
двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування,
після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право
власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати,
місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні
дані.
Стаття 218. Морехідний стан судна
Лізингодавець зобов'язаний передати судно лізингоодержувачу в
стані, придатному для використання його з метою, передбаченою
договором лізингу судна.
Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки
судна, що існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про
які він не заявив під час передачі судна.
Претензії з приводу несправності судна та інших недоліків
щодо його стану можуть бути пред'явлені лізингоодержувачем
протягом року з дня передачі судна. Недотримання сторонами
досудового порядку врегулювання спору не перешкоджає зверненню до
суду в порядку, встановленому законом.
( Стаття 218 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV
( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
Стаття 219. Експлуатація судна лізингоодержувачем
Лізингоодержувач зобов'язаний підтримувати судно у справному
стані і нести витрати, пов'язані з його утриманням та ремонтом.
Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна
переходить на лізингоодержувача після передачі судна.
Стаття 220. Відмова від договору лізингу судна
Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу
судна і зажадати відшкодування збитків, якщо:
1) лізингодавець не передасть судно лізингоодержувачу
протягом обумовленого договором лізингу судна терміну;
2) внаслідок вказаних в частині другій статті 218 цього
Кодексу недоліків судно не може бути використано
лізингоодержувачем відповідно до договору лізингу судна.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу
судна і зажадати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс
лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну
платежу.
Стаття 221. Повернення судна лізингодавцю
У разі повернення судна лізингодавець має право на частину
лізингової плати, належної за користування судном. Внески,
сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають
поверненню лізингоодержувачу.
Лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю судно в
тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального
зносу. У разі погіршення стану судна лізингоодержувач відшкодовує
лізингодавцю спричинені цим збитки. Зроблені лізингоодержувачем
удосконалення на судні, якщо їх можна відділити, можуть бути
вилучені лізингоодержувачем у разі незгоди лізингодавця
відшкодувати їх вартість.
Р О З Д І Л VII
МОРСЬКЕ БУКСИРУВАННЯ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
Стаття 222. Поняття договору морського буксирування
За договором морського буксирування власник одного судна
зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий
об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного
часу, чи для виконання маневру.
Стаття 223. Морехідний стан суден
Кожна із сторін договору морського буксирування зобов'язана
завчасно привести своє судно або інший плавучий об'єкт у стан,
придатний для виконання передбачених договором морського
буксирування робіт.
Власники суден і об'єктів буксирування не несуть
відповідальності за недоліки свого судна, якщо доведуть, що вони
не могли бути виявлені при проявленні ними належної дбайливості
(приховані недоліки).
Стаття 224. Буксирування у кригових умовах
Власник буксируючого судна не відповідає за шкоду, заподіяну
судну, яке буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і
вантажу, що знаходиться на ньому, при буксируванні у кригових
умовах, якщо не буде доведено, що шкода заподіяна з вини
буксируючого судна.
Стаття 225. Відповідальність буксируючого судна
Відповідальність за шкоду, заподіяну при буксируванні судну,
що буксирується, або іншому плавучому об'єкту чи майну і
вантажу, що знаходяться на ньому, у випадку, коли капітан
буксируючого судна управляє буксирувальною операцією, у разі
відсутності іншої угоди сторін, несе власник буксируючого судна,
якщо ним не буде доведено відсутність його вини.
Стаття 226. Відповідальність судна, що буксирується
Відповідальність за шкоду, завдану при буксируванні
буксируючому судну чи майну і вантажу, що знаходяться на ньому,
у випадку, коли капітан судна, що буксирується, або іншого
плавучого об'єкта управляє буксирувальною операцією, у разі
відсутності іншої угоди сторін, несе власник судна, що
буксирується, або іншого плавучого об'єкта, якщо ним не буде
доведено відсутність його вини.
Стаття 227. Період відповідальності при буксируванні
Початком відповідальності власника буксируючого судна за
договором морського буксирування вважається момент прийняття
судна, що буксирується, або іншого плавучого об'єкта на буксир у
початковому пункті буксирування і закінченням відповідальності -
момент поставлення судна, що буксирується, або іншого плавучого
об'єкта на швартові або на якір у кінцевому пункті буксирування.
Стаття 228. Допомога аварійному судну
У разі аварійної морської події з судном, що буксирується,
або іншим плавучим об'єктом з причини, що не залежить від
буксируючого судна, капітан останнього зобов'язаний надати судну,
що буксирується, або іншому плавучому об'єкту рятувальні засоби і
подавати йому необхідну допомогу доти, доки постраждале судно
(об'єкт) не зможе обійтися без рятівника, з відшкодуванням лише
фактичних витрат буксируючого судна і без виплати рятувальної
винагороди.
ГЛАВА 2. ПОРТОВЕ БУКСИРУВАННЯ
Стаття 229. Поняття договору портового буксирування
За договором портового буксирування буксировласник за
винагороду здійснює ввід у порт або вивід з порту суден та інших
плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується,
швартовних та інших операцій у портових водах.
Договір портового буксирування може бути укладено в усній
формі.
Стаття 230. Управління портовим буксируванням
Управління портовим буксируванням здійснює капітан судна
(об'єкта), що буксирується, якщо договором не встановлено інше.
Угода про покладення обов'язків управління буксируванням на
капітана судна, що буксирує, може доводитися тільки письмовими
доказами.
Стаття 231. Обов'язкове користування буксирами
З метою забезпечення безпеки плавання в портових водах
начальником порту може бути встановлено обов'язкове використання
буксирів для входу, виходу і переміщення в акваторії порту,
виконання маневрів, швартовних та інших операцій, а також
визначено умови буксирування.
ГЛАВА 3. МІЖПОРТОВЕ БУКСИРУВАННЯ
Стаття 232. Поняття договору міжпортового буксирування
За договором міжпортового буксирування власник одного судна
(буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або
інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту
(пункту).
Стаття 233. Форма і зміст договору міжпортового буксирування
Договір міжпортового буксирування укладається у письмовій
формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти)
відправлення і призначення, про час буксирування, про права і
обов'язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про
ті особливості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на
безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають
за необхідне обумовити окремо.
Стаття 234. Буксирування між портами України
Буксирування між портами України може здійснюватися виключно
суднами під прапором України.
Порядок буксирування між портами України, а також
буксирування з (до) іноземних портів, що виконується суднами під
прапором України, регулюється цим Кодексом.
Стаття 235. Управління буксирувальною операцією
Управління міжпортовим буксируванням здійснюється капітаном
судна, що буксирує. Капітан такого судна не має права втручатися у
внутрішньосуднове життя судна (об'єкта), що буксирується.
Стаття 236. Начальник буксирувальної операції
У разі призначення власником буксируючого судна начальником
буксирувальної операції особи, яка не є капітаном одного з
буксирів, правовідносини цієї особи з капітанами буксирів і
об'єкта, що буксирується, визначаються договором міжпортового
буксирування.
Стаття 237. Розірвання договору буксировласником
У разі неготовності об'єкта до буксирування в обумовлені
договором строки після прибуття буксира в пункт відправлення
власник буксируючого судна має право розірвати договір з
покладенням на власника об'єкта, що підлягає буксируванню, всіх
понесених буксировласником витрат, пов'язаних з переходом буксира
в пункт відправлення і зворотним переходом його в порт базування
або інший пункт, розташований не далі ніж порт базування, а також
неотриманих прибутків (втраченої вигоди).
Стаття 238. Розірвання договору власником об'єкта,
що підлягає буксируванню
У разі прибуття буксира в пункт відправлення в неморехідному
стані, не підготовленим до обумовленого договором буксирування,
власник об'єкта, що підлягає буксируванню, має право розірвати
договір з покладенням на буксировласника всіх понесених ним
витрат, а також неотриманих доходів (втраченої вигоди).
Р О З Д І Л VIII
МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ
ГЛАВА 1. ДОГОВІР МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 239. Поняття договору морського страхування
За договором морського страхування страховик зобов'язується
за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених
у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт
страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або
іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.
Стаття 240. Докази укладення договору морського страхування
Наявність і зміст договору морського страхування можуть бути
доведені виключно письмовими доказами.
Стаття 241. Сфера застосування договору морського
страхування
Правила цієї глави застосовуються у тих випадках, коли угодою
сторін не встановлено інше. Але у випадках, прямо вказаних у цій
главі, угода, що не відповідає цим правилам, є недійсною.
Стаття 242. Об'єкти страхування
Об'єктом морського страхування може бути будь-який пов'язаний
з мореплавством майновий інтерес, як-то : судно, у тому числі і
таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата,
очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються
судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди
капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність
судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе
страховиком (перестрахування).
Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі морського
страхування.
Договори морського страхування із
страхувальниками-резидентами та договори обов'язкового страхування
пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського
перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими
відповідно до законодавства України, одержали в установленому
порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами
Морського страхового бюро.
Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності
страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє
їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення
Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються
в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 242 із змінами, внесеними згідно із Законом N 590/97-ВР
від 21.10.97 )
Стаття 243. Інформація про ступінь ризику
У разі укладення договору страхувальник зобов'язаний
повідомити страховика про обставини, що мають істотне значення для
визначення ступеня ризику і відомі або повинні бути відомі
страхувальнику, а також відомості, запитані страховиком.
Страхувальник звільняється від цього обов'язку відносно
загальновідомих відомостей, а також відомостей, що відомі або
повинні бути відомі страховику.
У разі неповідомлення страхувальником відповідних відомостей
або повідомлення ним неправильних відомостей страховик має право
відмовитися від договору.
Стаття 244. Страховий поліс
Страховик зобов'язаний на вимогу страхувальника видати йому
за своїм підписом документ, що містить умови договору морського
страхування (поліс, страховий сертифікат тощо).
Стаття 245. Страхова премія
Страхувальник зобов'язаний виплатити страховику страхову
премію протягом обумовленого терміну. До сплати страхової премії
договір морського страхування не вступає в силу, якщо в ньому не
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
