Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Кримінальний кодекс України

Кодекс України № 2341-III от 05.04.2001

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 5

розміру  найбільш  суворого виду покарання, передбаченого санкцією
статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
 
     3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не
може  перевищувати  двох  третин  максимального строку або розміру
найбільш суворого виду покарання,  передбаченого  санкцією  статті
(санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
 
     4. При   призначенні  покарання  співучасникам  злочину  суд,
керуючись  положеннями  статей  65-67  цього   Кодексу,   враховує
характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
(  Стаття  68  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 69. Призначення більш м'якого покарання, ніж
                передбачено законом
 
     1.  За  наявності  кількох обставин, що пом'якшують покарання
та  істотно  знижують  ступінь  тяжкості  вчиненого   злочину,   з
урахуванням  особи  винного суд,  умотивувавши своє рішення,  може
призначити  основне   покарання,   нижче   від   найнижчої   межі,
встановленої  в  санкції статті (санкції частини статті) Особливої
частини цього Кодексу,  або перейти до іншого,  більш м'якого виду
основного  покарання,  не  зазначеного  в  санкції статті (санкції
частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей  злочин.  У
цьому  випадку  суд  не має права призначити покарання,  нижче від
найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній
частині цього Кодексу.
 
     2. На підставах,  передбачених у частині першій цієї  статті,
суд  може  не  призначати додаткового покарання,  що передбачене в
санкції  статті  (санкції  частини статті) Особливої частини цього
Кодексу як обов'язкове.
(  Стаття  69  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 69-1. Призначення покарання за наявності обставин,
                  що пом'якшують покарання
 
     1. За   наявності   обставин,   що   пом'якшують   покарання,
передбачених пунктами 1  та  2  частини  першої  статті  66  цього
Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при
визнанні підсудним своєї вини,  строк або розмір покарання не може
перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш
суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті
(санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. 
(  Кодекс  доповнено  статтею  69-1  згідно  із  Законом  N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю злочинів
 
     1. При  сукупності  злочинів   суд,   призначивши   покарання
(основне і додаткове) за кожний злочин окремо,  визначає остаточне
покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш  суворим
або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
 
     2. При  складанні  покарань остаточне покарання за сукупністю
злочинів  визначається  в  межах,  встановлених  санкцією   статті
(санкцією  частини  статті)  Особливої  частини цього Кодексу, яка
передбачає  більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є
умисним  тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне
покарання  за  сукупністю  злочинів  у межах максимального строку,
встановленого  для даного виду покарання в Загальній частині цього
Кодексу.  Якщо  хоча  б  за  один  із вчинених злочинів призначено
довічне  позбавлення  волі,  то  остаточне покарання за сукупністю
злочинів  визначається  шляхом  поглинення  будь-яких менш суворих
покарань довічним позбавленням волі.
 
     3. До   основного   покарання,   призначеного  за  сукупністю
злочинів,  можуть бути приєднані додаткові  покарання,  призначені
судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.
 
     4. За  правилами,  передбаченими  в  частинах першій - третій
цієї статті,  призначається покарання,  якщо  після  постановлення
вироку  в  справі  буде  встановлено,  що  засуджений винен ще і в
іншому  злочині,  вчиненому  ним  до  постановлення   попереднього
вироку.  У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного
за сукупністю злочинів,  зараховується покарання, відбуте повністю
або частково за попереднім вироком,  за правилами, передбаченими в
статті 72 цього Кодексу.
(  Стаття  70  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
 
     1. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного
відбуття   покарання   вчинив  новий  злочин,  суд  до  покарання,
призначеного за новим  вироком,  повністю  або  частково  приєднує
невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
 
     2. При  складанні  покарань  за  сукупністю вироків загальний
строк  покарання  не  може  перевищувати   максимального   строку,
встановленого  для даного виду покарання в Загальній частині цього
Кодексу.  При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний
строк покарання,  остаточно призначеного за сукупністю вироків, не
повинен перевищувати п'ятнадцяти років,  а у випадку,  якщо хоча б
один  із  злочинів є особливо тяжким,  загальний строк позбавлення
волі  може  бути  більшим  п'ятнадцяти  років,  але   не   повинен
перевищувати  двадцяти п'яти років.  При складанні покарань у виді
довічного позбавлення волі  та  будь-яких  менш  суворих  покарань
загальний  строк  покарання,  остаточно призначеного за сукупністю
вироків,  визначається шляхом  поглинення  менш  суворих  покарань
довічним позбавленням волі.
 
     3. Призначене  хоча б за одним із вироків додаткове покарання
або  невідбута  його  частина  за  попереднім   вироком   підлягає
приєднанню  до  основного  покарання,  остаточно  призначеного  за
сукупністю вироків.
 
     4.  Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків,
коли  воно  визначається шляхом поглинення одного покарання іншим,
призначеним   у   максимальному  розмірі,  має  бути  більшим  від
покарання,  призначеного  за  новий злочин, а також від невідбутої
частини покарання за попереднім вироком.
 
     5. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного
відбуття  покарання  вчинив два або більше злочинів, суд призначає
покарання  за ці нові злочини за правилами, передбаченими у статті
70  цього  Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного
за  сукупністю  злочинів,  повністю чи частково приєднує невідбуту
частину  покарання  за  попереднім вироком у межах, встановлених у
частині другій цієї статті.
(  Стаття  71  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування
                строку попереднього ув'язнення
 
     1. При   складанні   покарань   за   сукупністю  злочинів  та
сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш
суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:
 
     1) одному дню позбавлення волі відповідають:
 
     а) один    день   тримання   в   дисциплінарному   батальйоні
військовослужбовців або арешту;
 
     б) два дні обмеження волі;
 
     в) три дні службового обмеження для  військовослужбовців  або
три дні виправних робіт;
 
     г) вісім годин громадських робіт;
 
     2) одному   дню   тримання   в   дисциплінарному   батальйоні
військовослужбовців або арешту відповідають:
 
     а) два дні обмеження волі;
 
     б) три дні службового обмеження для  військовослужбовців  або
три дні виправних робіт;
 
     3) одному  дню обмеження волі відповідають три дні службового
обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;
 
     4) одному дню обмеження волі або  арешту  відповідають  вісім
годин громадських робіт.
 
     2. При  призначенні  покарання  за  сукупністю  злочинів  або
вироків  у  виді  виправних  робіт  або  службових  обмежень   для
військовослужбовців складанню підлягають лише строки цих покарань.
Розміри  відрахувань  із  заробітку   засудженого   складанню   не
підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно.
 
     3. Основні  покарання  у  виді  штрафу  та  позбавлення права
обіймати  певні  посади  або  займатися  певною   діяльністю   при
призначенні  їх  за  сукупністю  злочинів  і за сукупністю вироків
складанню з іншими видами покарань  не  підлягають  і  виконуються
самостійно.
 
     4. Додаткові   покарання   різних   видів   у  всіх  випадках
виконуються самостійно.
 
     5. Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання
у  разі  засудження  до  позбавлення  волі  день  за  день  або за
правилами,  передбаченими  у  частині  першій  цієї  статті.   При
призначенні покарань,  не зазначених в частині першій цієї статті,
суд,  враховуючи попереднє ув'язнення,  може пом'якшити  покарання
або повністю звільнити засудженого від його відбування.
 
     6.   Встановлені   в   частині  першій  цієї  статті  правила
співвідношення  видів  покарань  можуть  застосовуватись і в інших
випадках, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.
(  Стаття  72  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 73. Обчислення строків покарання
 
     Строки покарання обчислюються відповідно в роках,  місяцях та
годинах.  При заміні  або  складанні  покарань,  а  також  у  разі
зарахування   попереднього   ув'язнення   допускається  обчислення
строків покарання у днях.
 
                         Р о з д і л XII
 
           ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
 
     Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
 
     1. Звільнення засудженого від покарання або  подальшого  його
відбування,  заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного
покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання
на  підставі  закону України про амністію чи акта про помилування,
може застосовуватися тільки судом  у  випадках,  передбачених  цим
Кодексом.
 
     2. Особа,   засуджена  за  діяння,  караність  якого  законом
усунена,  підлягає негайному  звільненню  від  призначеного  судом
покарання.
 
     3. Призначена   засудженому   міра  покарання,  що  перевищує
санкцію нового закону,  знижується до максимальної межі покарання,
встановленої  санкцією  нового  закону.  У  разі  якщо  така  межа
передбачає   більш   м'який   вид  покарання,  відбуте  засудженим
покарання    зараховується    з   перерахуванням   за   правилами,
встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
 
     4. Особа,   яка   вчинила   злочин  невеликої  або  середньої
тяжкості,  може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо
буде визнано,  що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного
ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна
вважати суспільно небезпечною.
 
     5. Особа  також  може  бути  за  вироком  суду  звільнена від
покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
(  Стаття  74  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 )
 
     Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з
                випробуванням
 
     1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт,
службового обмеження для військовослужбовців,  обмеження  волі,  а
також позбавлення волі на строк не більше п'яти років,  враховуючи
тяжкість злочину,  особу винного та інші обставини  справи,  дійде
висновку  про  можливість  виправлення  засудженого без відбування
покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування
покарання з випробуванням.
 
     2. У   цьому  разі  суд  ухвалює  звільнити  засудженого  від
відбування призначеного покарання,  якщо він протягом  визначеного
судом  іспитового  строку  не  вчинить  нового  злочину  і виконає
покладені на нього обов'язки.
 
     3. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного
року до трьох років.
 
     Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену
                від відбування покарання з випробуванням
 
     1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням
суд може покласти на засудженого такі обов'язки:
 
     1) попросити   публічно   або  в  іншій  формі  пробачення  у
потерпілого;
 
     2) не виїжджати за межі України на  постійне  проживання  без
дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
 
     3)  повідомляти  кримінально-виконавчу  інспекцію  про  зміну
місця проживання, роботи або навчання;
 
     4)     періодично     з'являтися     для     реєстрації     в
кримінально-виконавчій інспекції;
 
     5) пройти  курс  лікування  від  алкоголізму,  наркоманії або
захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
 
     2. Контроль  за  поведінкою  таких  засуджених   здійснюється
кримінально-виконавчою    інспекцією    за    місцем    проживання
засудженого,  а  щодо засуджених військовослужбовців - командирами
військових частин.
(  Стаття  76  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009 )
 
     Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі
                звільнення від відбування основного
                покарання з випробуванням
 
     У разі  звільнення  від  відбування покарання з випробуванням
можуть  бути  призначені  додаткові  покарання  у   виді   штрафу,
позбавлення  права  обіймати  певні  посади  або  займатися певною
діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу,
чину або кваліфікаційного класу.
 
     Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування
                покарання з випробуванням
 
     1. Після  закінчення  іспитового  строку   засуджений,   який
виконав  покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину,
звільняється судом від призначеного йому покарання.
 
     2. Якщо засуджений не виконує покладені  на  нього  обов'язки
або  систематично  вчинює  правопорушення,  що  потягли  за  собою
адміністративні стягнення і свідчать про його небажання  стати  на
шлях   виправлення,   суд  направляє  засудженого  для  відбування
призначеного покарання.
 
     3. У разі  вчинення  засудженим  протягом  іспитового  строку
нового   злочину   суд  призначає  йому  покарання  за  правилами,
передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
 
     Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з
                випробуванням вагітних жінок і жінок,
                які мають дітей віком до семи років
 
     1. У разі призначення покарання у  виді  обмеження  волі  або
позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком
до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше
п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини,  суд може звільнити
таких засуджених від відбування як основного,  так  і  додаткового
покарання  з  встановленням  іспитового строку у межах строку,  на
який згідно з законом жінку  може  бути  звільнено  від  роботи  у
зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного
віку.
 
     2. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням
вагітних жінок і жінок,  які мають дітей віком до семи років,  суд
може покласти на засуджену  обов'язки,  передбачені  у  статті  76
цього Кодексу.
 
     3.    Контроль    за   поведінкою   засуджених   здійснюється
кримінально-виконавчою інспекцією.
 
     4. Після  закінчення  іспитового  строку  суд,  залежно   від
поведінки засудженої,  звільняє її від покарання або направляє для
відбування покарання, призначеного вироком.
 
     5. У  разі,  коли  звільнена  від  відбування   покарання   з
випробуванням жінка відмовилася від дитини,  передала її в дитячий
будинок,  зникла з  місця  проживання,  ухиляється  від  виховання
дитини,  догляду  за  нею,  не  виконує  покладених  на  неї судом
обов'язків або систематично вчинює правопорушення,  що потягли  за
собою  адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати
на  шлях  виправлення,  суд  за  поданням   контролюючого   органу
направляє  засуджену  для  відбування  покарання  згідно з вироком
суду.
 
     6. Якщо засуджена вчинила в період  іспитового  строку  новий
злочин,  суд призначає їй покарання за правилами,  передбаченими у
статтях 71 і 72 цього Кодексу.
(  Стаття  79  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009 )
 
     Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв'язку
                із закінченням строків давності виконання
                обвинувального вироку
 
     1. Особа звільняється від відбування покарання,  якщо  з  дня
набрання  чинності  обвинувальним  вироком його не було виконано в

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner