НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кримінально-виконавчий кодекс України
Кодекс України № 1129-IV от 11.07.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 11
У дисциплінарному ізоляторі, карцері або приміщенні камерного
типу (одиночній камері) засуджені забезпечуються індивідуальним
спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються
тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.
Тримання засуджених у карцері одиночне.
Засудженим, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі,
карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері),
надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.
Посилки (передачі) і бандеролі вручаються засудженому після
закінчення строку його перебування в дисциплінарному ізоляторі,
карцері або приміщенні камерного типу (одиночній камері).
12. Засуджені, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі з
виведенням на роботу, в приміщенні камерного типу (одиночній
камері), працюють окремо від інших засуджених.
13. Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення,
однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова
особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може
його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища
посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова
особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або
стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку
засудженого.
14. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення
засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається
таким, що не має стягнення.
15. При накладенні стягнення на засудженого адміністрація
колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити
про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі
права, які за законом мають право на надання правової допомоги
особисто чи за дорученням юридичної особи.
Стаття 135. Посадові особи, які застосовують заходи
заохочення і стягнення, та обсяг їх повноважень
1. Правом застосовувати заходи заохочення і стягнення,
передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються
начальник колонії або особа, яка виконує його обов'язки, а також
його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть
застосовувати також заступник начальника колонії, начальник
відділення соціально-психологічної служби колонії в межах,
передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
2. Заступник начальника колонії користується таким же, як і
начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і
стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу,
скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в
дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до
приміщення камерного типу (одиночної камери).
3. Начальник відділення соціально-психологічної служби
колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи
заохочення і стягнення:
подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення;
попередження, догана, призначення на позачергове чергування
по прибиранню приміщень і території колонії.
Стаття 136. Підстави і розмір матеріальної відповідальності
засуджених до позбавлення волі
1. Засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну
відповідальність за заподіяні під час відбування покарання
матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Засуджені
також повинні відшкодувати збитки, заподіяні колонії, і додаткові
витрати, пов'язані з припиненням втечі засудженого, лікуванням
засудженого, який навмисно заподіяв собі тілесні ушкодження. Якщо
збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов'язків,
засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на
підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках
збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених
цивільним законодавством.
2. У разі заподіяння матеріальних збитків злочином, вчиненим
засудженим під час відбування покарання, стягнення збитків
провадиться на загальних підставах.
Стаття 137. Порядок стягнення матеріальних збитків,
заподіяних засудженими до позбавлення волі
1. Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час
відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою
начальника колонії.
2. До винесення постанови має бути встановлений розмір
збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини
засудженого в заподіянні збитків. У процесі перевірки у нього
береться письмове пояснення.
3. Постанова начальника колонії про стягнення збитків
оголошується засудженому під розписку.
4. Засуджений може оскаржити постанову начальника колонії
вищій посадовій особі. Подача скарги не зупиняє виконання
постанови про стягнення збитків.
5. Вища посадова особа може скасувати постанову про стягнення
збитків або зменшити розмір суми, що підлягає стягненню.
6. Неправильно відраховані суми за заподіяні матеріальні
збитки підлягають поверненню засудженому і зараховуються на його
особовий рахунок.
7. Після звільнення засудженого від покарання збитки, не
відшкодовані ним під час відбування покарання, можуть бути
стягнені за рішенням суду у встановленому законом порядку.
Глава 20
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ В КОЛОНІЯХ
РІЗНИХ ВИДІВ
Стаття 138. Виправні колонії мінімального рівня безпеки
1. Засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки
із загальними умовами тримання мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і
предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в
сумі до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати;
одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці
тривале побачення;
одержувати посилки (передачі) і бандеролі. ( Абзац четвертий
частини першої статті 138 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 )
2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після
відбуття не менше однієї третини строку покарання засуджені, які
тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають
право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено
додатково витрачати на місяць гроші в сумі п'ятдесяти відсотків
мінімального розміру заробітної плати.
3. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з
полегшеними умовами тримання встановлюється режим, передбачений
частиною другою статті 99 цього Кодексу для засуджених, які
тримаються у дільницях соціальної реабілітації.
Стаття 139. Виправні колонії середнього рівня безпеки
1. У виправних колоніях середнього рівня безпеки засуджені
мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і
предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в
сумі до вісімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної
плати;
одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці
тривале побачення;
одержувати посилки (передачі) і бандеролі. ( Абзац четвертий
частини першої статті 139 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 )
2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після
відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які
тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають
право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено
додатково витрачати на місяць гроші в сумі сорока відсотків
мінімального розміру заробітної плати.
Стаття 140. Виправні колонії максимального рівня безпеки
1. У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені
тримаються в умовах суворої ізоляції у звичайних жилих приміщеннях
та приміщеннях камерного типу.
У звичайних жилих приміщеннях тримаються:
чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у
порядку помилування або амністії;
чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були
засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ
національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке
тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій,
вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при
обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання,
перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або
збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів
державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм;
терористичний акт; створення непередбачених законом воєнізованих
або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання
вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи
радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства
або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння
транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або
прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання,
зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання
місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів;
посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена
громадського формування з охорони громадського порядку і
державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя
судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх
діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора
вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця
позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника
іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених
злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення
волі.
У приміщеннях камерного типу тримаються:
чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення
волі;
чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено
довічним позбавленням волі;
чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо
тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення
волі;
чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за
будь-який з таких злочинів: проти основ національної безпеки
України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення
заручників; зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а
також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої
чи малолітнього; розбій, вчинений організованою групою або
поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; вимагання,
вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого
тілесного ушкодження; створення злочинної організації; бандитизм;
терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного
органу, члена громадського формування з охорони громадського
порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на
життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх
діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора
вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця
позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з
перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді
позбавлення волі;
чоловіки, переведені із колоній середнього рівня безпеки на
підставах, передбачених цим Кодексом.
2. У виправних колоніях максимального рівня безпеки засуджені
мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і
предметів першої потреби гроші, зароблені у виправній колонії, в
сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці
тривале побачення;
одержувати посилки (передачі) і бандеролі. ( Абзац четвертий
частини другої статті 140 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 )
Засудженим, які тримаються в приміщеннях камерного типу,
надається щоденна прогулянка тривалістю одна година.
3. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після
відбуття не менше половини строку покарання засуджені, які
тримаються в дільниці ресоціалізації виправної колонії, мають
право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено
додатково витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків
мінімального розміру заробітної плати.
Глава 21
ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ
ВОЛІ ЗАСУДЖЕНИМИ ЖІНКАМИ І НЕПОВНОЛІТНІМИ
Стаття 141. Відбування покарання засудженими вагітними
жінками, матерями-годувальницями і жінками,
які мають дітей віком до трьох років
1. При виправних колоніях, в яких відбувають покарання
засуджені до позбавлення волі жінки, у разі необхідності
організовуються будинки дитини. Засуджені жінки, крім засуджених
до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та
особливо тяжкі злочини, можуть поміщати в будинки дитини своїх
дітей віком до трьох років. У будинках дитини забезпечуються
умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку
дитини. Засуджені жінки можуть спілкуватися із своїми дітьми у
вільний від роботи час без обмежень.
2. Матері-годувальниці і вагітні жінки можуть одержувати
продуктові посилки (передачі) у кількості й асортименті, які
визначаються медичним висновком.
3. Засуджені жінки з вагітністю понад чотири місяці або які
мають при собі дітей віком до трьох років у випадках, коли до них
не застосовується звільнення від відбування покарання відповідно
до статті 83 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
направляються адміністрацією виправної колонії для дальшого
відбування покарання у виправну колонію, при якій є будинок
дитини.
4. Діти засуджених жінок за згодою матері можуть передаватися
її родичам чи за згодою матері та за рішенням органів опіки і
піклування - іншим особам або після досягнення трирічного віку
направляються до відповідних дитячих закладів.
5. Якщо у матері дитини, яка досягла трирічного віку,
невідбута частина строку покарання не перевищує одного року і вона
сумлінно виконує свої материнські обов'язки, перебування дитини в
будинку дитини може бути продовжено адміністрацією виправної
колонії до звільнення матері. У разі злісного порушення матір'ю
вимог режиму відбування покарання рішення про продовження
перебування дитини в будинку дитини може бути скасовано.
Стаття 142. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі,
за межами виправної колонії
1. Засудженим жінкам, які сумлінно ставляться до праці і
додержують вимог режиму, постановою начальника виправної колонії
за погодженням із спостережною комісією може бути дозволено
проживання за межами виправної колонії на час звільнення від
роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення
дитиною трирічного віку.
2. Засуджені жінки, яким дозволено проживання за межами
виправної колонії:
оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під
наглядом адміністрації колонії;
можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при
собі гроші та цінні речі;
можуть без обмеження листуватися, одержувати грошові
перекази, посилки (передачі) і бандеролі, витрачати гроші, мати
побачення з родичами та іншими особами;
користуються правом вільного пересування по території, межі
якої визначаються начальником виправної колонії;
у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони
можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров'я;
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
