НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Кримінально-виконавчий кодекс України
Кодекс України № 1129-IV от 11.07.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 4
6. Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді
виправних робіт є:
невиконання встановлених обов'язків;
порушення порядку та умов відбування покарання;
вчинення проступку, за який його було притягнуто до
адміністративної відповідальності;
допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також
більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява
на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп'яніння.
7. Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у
зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється
органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінально-процесуальним законодавством.
Глава 10
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ СЛУЖБОВИХ ОБМЕЖЕНЬ
ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 47. Порядок виконання покарання у виді службових
обмежень для військовослужбовців
1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження для
військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє
копію вироку командиру військової частини, де проходить службу
засуджений військовослужбовець.
2. Після одержання копії вироку командир військової частини
видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в
доход держави з грошового утримання засудженого
військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути
підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не
зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового
військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і
доводиться до відома засудженого військовослужбовця.
3. Про прийняття вироку до виконання командир військової
частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок.
4. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку
службового обмеження для військовослужбовця командир військової
частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням
дати припинення.
5. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових
обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською
комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби із
зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби
у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням
командира військової частини і висновком військово-лікарської
комісії.
Глава 11
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА
Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації
майна
1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове
покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили
надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для
виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну
фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна
засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не
проводилося.
2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється
Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно
до Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).
Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації
1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в
тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді
суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші
цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи
на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане
засудженим у довірче управління.
2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на
правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності,
необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його
утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в
порядку, встановленому законом.
Глава 12
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
Стаття 50. Місця відбування покарання у виді арешту
1. Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як
правило, за місцем засудження в арештних домах, а
військовослужбовці - на гауптвахтах.
2. Засуджений відбуває весь строк покарання в одному
арештному домі.
3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому
до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення
його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають
дальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту
1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах
ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та
засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення
волі.
2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені
кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають
покарання у виді позбавлення волі.
3. Засудженим до арешту забороняється:
побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів
або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи;
одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок
(передач), що містять предмети одягу за сезоном.
4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання
продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до
сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до
однієї години, а неповнолітнім - до двох годин.
6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути
надано право на телефонну розмову з близькими родичами.
Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, до праці
Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з
благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових
умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних
домів продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку
черговості і не більш як на дві години на день.
Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне
обслуговування засуджених до арешту
1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування
засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених
для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування
в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у
порядку, передбаченому законодавством.
Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються
до осіб, засуджених до арешту
1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту,
можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або
дострокового зняття раніше накладеного стягнення.
2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до
осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи
стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти
діб.
3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо
осіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом і
здійснюється начальником арештного дому чи його заступником.
Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою
начальника арештного дому.
Стаття 55. Особливості відбування арешту засудженими
військовослужбовцями
1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають
покарання на гауптвахті.
2. На гауптвахті роздільно тримаються:
засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу
окремо від інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,
мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців
рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за
призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять
службу за контрактом.
3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на
гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після
одержання розпорядження суду про виконання вироку.
4. Порядок і умови відбування арешту засудженими
військовослужбовцями визначаються цим Кодексом та
нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.
5. Час відбування арешту до загального строку військової
служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання
не зараховується, крім випадків, передбачених частиною восьмою
цієї статті.
6. Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець
не може бути представлений до присвоєння чергового військового
звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце
служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків
визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.
7. Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту
виплачується оклад за військове звання.
8. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до
засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи
заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного
стягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строк
військової служби повністю або частково.
9. За порушення порядку відбування покарання до засуджених
військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді
догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.
10. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування
часу відбування арешту до загального строку військової служби
користується начальник органу управління Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування інших
заходів заохочення і стягнення користуються начальник органу
управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
і начальник гарнізону.
Глава 13
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у
виправних центрах, як правило, у межах
адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця
проживання до засудження.
( Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 )
2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів
у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
3. Управління (відділи) Державного департаменту України з
питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях,
місті Києві та Київській області за погодженням з органами
місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для
відбування покарання
1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок
держави до місця відбування покарання самостійно.
Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає
засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не
пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний
виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до
вказаного в приписі строку.
2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може
направити засудженого до обмеження волі до місця відбування
покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до
позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під
варти при прибутті до місця відбування покарання.
3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до
статей 82 і 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою
інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому
частинами першою і другою цієї статті.
4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про
виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування
покарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекції
затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин
порушення порядку слідування до місця відбування покарання.
У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням
кримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місця
відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до
позбавлення волі.
5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування
покарання органом внутрішніх справ за поданням
кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після
затримання засуджений направляється до місця відбування покарання
в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі
1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки
засудженого на облік у виправному центрі.
2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), зараховується час
попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під
вартою до виправного центру.
Стаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді
обмеження волі
1. Засуджені до обмеження волі мають право:
носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі,
користуватися грішми без обмежень;
відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі,
одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі
побачення - до трьох діб один раз на місяць.
2. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі
виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб,
засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у
таких випадках:
за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного
висновку;
для складання іспитів у навчальному закладі;
за викликом судових і слідчих органів - на період провадження
слідства чи дізнання;
для попереднього вирішення питань трудового і побутового
влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування
часу на дорогу;
у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які
потребують присутності засудженого.
3. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:
виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,
які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією
виправного центру;
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
