НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний кодекс України
Кодекс України № 435-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 27
1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне
зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи,
визначені законом.
Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне
зазначення
1. Правами інтелектуальної власності на географічне
зазначення є:
1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним
зазначенням;
2) право на використання географічного зазначення;
3) право перешкоджати неправомірному використанню
географічного зазначення, в тому числі забороняти таке
використання.
2. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення,
що належать окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на
географічне зазначення, встановлюються законом.
Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності
на географічне зазначення
1. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і
охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару
(послуги), позначених цим зазначенням.
Глава 46
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 505. Поняття комерційної таємниці
1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому
розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її
складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які
звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить,
у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом
адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її
секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного,
організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за
винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до
комерційної таємниці.
Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на
комерційну таємницю
1. Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну
таємницю є:
1) право на використання комерційної таємниці;
2) виключне право дозволяти використання комерційної
таємниці;
3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню,
збиранню або використанню комерційної таємниці;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені
законом.
2. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну
таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію
комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної
влади
1. Органи державної влади зобов'язані охороняти від
недобросовісного комерційного використання інформацію, яка є
комерційною таємницею та створення якої потребує значних зусиль і
яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на
діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими,
хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця
інформація охороняється органами державної влади також від
розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для
забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її
охорони від недобросовісного комерційного використання.
2. Органи державної влади зобов'язані охороняти комерційну
таємницю також в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності
на комерційну таємницю
1. Строк чинності права інтелектуальної власності на
комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак
комерційної таємниці, встановлених частиною першою статті 505
цього Кодексу.
КНИГА П'ЯТА
ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 47
ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ
Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11
цього Кодексу.
3. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності,
розумності та справедливості.
Стаття 510. Сторони у зобов'язанні
1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
2. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть
бути одна або одночасно кілька осіб.
3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права,
і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана
вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому,
що вона має право вимагати від неї.
Стаття 511. Третя особа у зобов'язанні
1. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У
випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати
для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою
внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином
(відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем
(майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших
випадках, встановлених законом.
3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це
встановлено договором або законом.
Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у
зобов'язанні
1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у
такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло
зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло
на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути
зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього
правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у
зобов'язанні
1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора
у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент
переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 515. Зобов'язання, в яких заміна кредитора не
допускається
1. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях,
нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях
про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю.
Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні
1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди
боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну
кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання
несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання
боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним
виконанням.
Стаття 517. Докази прав нового кредитора у зобов'язанні
1. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому
кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та
інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
2. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому
кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового
кредитора прав у зобов'язанні.
Стаття 518. Заперечення боржника проти вимоги нового
кредитора у зобов'язанні
1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у
зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора
на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну
кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги
нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного
кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або,
якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги
новим кредитором, - на момент його виконання.
Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у
зобов'язанні
1. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим
кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає
за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли
первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні
1. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою
(переведення боргу) лише за згодою кредитора.
Стаття 521. Форма правочину щодо заміни боржника у
зобов'язанні
1. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні
визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Стаття 522. Заперечення нового боржника у зобов'язанні
проти вимоги кредитора
1. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти
вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між
кредитором і первісним боржником.
Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні,
забезпеченому порукою або заставою
1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється
після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не
погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається
після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Стаття 524. Валюта зобов'язання
1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці
України - гривні.
2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання
в іноземній валюті.
Стаття 525. Недопустимість односторонньої відмови від
зобов'язання
1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Глава 48
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання
1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Стаття 527. Виконання зобов'язання належними сторонами
1. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
2. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів
того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання
приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і
несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Стаття 528. Виконання обов'язку боржника іншою особою
1. Виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу
особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає
обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі
кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за
боржника іншою особою.
2. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку
боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
3. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди
боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право
оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором
стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять
права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей
512-519 цього Кодексу.
Стаття 529. Виконання зобов'язання частинами
1. Кредитор має право не приймати від боржника виконання його
обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами
цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи
звичаїв ділового обороту.
Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання
1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений
вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з
настанням цієї події.
2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не
встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор
має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору
або актів цивільного законодавства.
Стаття 531. Дострокове виконання зобов'язання
1. Боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо
інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або
не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 532. Місце виконання зобов'язання
1. Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі,
виконання провадиться:
| Первая ... | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 | Стр.26 | Стр.27 | Стр.28 | Стр.29 | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 | Стр.34 | Стр.35 | Стр.36 | Стр.37 | Стр.38 | Стр.39 | Стр.40 | Стр.41 | Стр.42 | Стр.43 | ... Последняя |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
