НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний кодекс України
Кодекс України № 435-IV от 16.01.2003
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 59
потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу,
мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим
особам у порядку, встановленому законом або іншим
нормативно-правовим актом.
У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів
для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо
їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі
рішення суду за позовом потерпілого.
Стаття 1206. Відшкодування витрат на лікування особи, яка
потерпіла від злочину
1. Особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати
витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від
цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж
необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що
виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку
потерпілого.
2. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою,
витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами,
визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.
3. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є
у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або
територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування
зараховуються до відповідного бюджету.
Стаття 1207. Обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або
смертю внаслідок злочину
1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або
смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам,
визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не
встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є
неплатоспроможною.
2. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, встановлюються
законом.
Стаття 1208. Збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку
з підвищенням вартості життя і збільшенням
розміру мінімальної заробітної плати
1. За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя
розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.
2. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру
мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає
відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
Параграф 3. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків
товарів, робіт (послуг)
Стаття 1209. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок
недоліків товарів, робіт (послуг)
1. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг)
зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній
особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та
інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або
недостатньої інформації про них.
Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від
того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.
2. Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг)
звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода
виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим
правил користування або зберігання товару (результатів робіт,
послуг).
Стаття 1210. Особи, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану
внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)
1. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, підлягає
відшкодуванню, за вибором потерпілого, продавцем або
виготовлювачем товару.
2. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг),
підлягає відшкодуванню їх виконавцем.
3. Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної
інформації щодо властивостей і правил користування товаром,
підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.
Стаття 1211. Строки відшкодування шкоди, завданої внаслідок
недоліків товарів, робіт (послуг)
1. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг), підлягає відшкодуванню, якщо її завдано протягом
встановлених строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо
вони не встановлені, - протягом десяти років від дня виготовлення
товару, виконання роботи (надання послуги).
2. Шкода, завдана внаслідок недоліків товарів, робіт
(послуг), підлягає відшкодуванню також якщо:
1) на порушення вимог закону не встановлено строку
придатності товару, роботи (послуги);
2) особу не було попереджено про необхідні дії після спливу
строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих
дій.
Глава 83
НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ
ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ
Стаття 1212. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з
набуттям, збереженням майна без достатньої
правової підстави
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за
рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави
(безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це
майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на
якій воно було набуте, згодом відпала.
2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи
безпідставне набуття або збереження майна було результатом
поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події.
3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного
володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або
зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Стаття 1213. Повернення в натурі безпідставно набутого майна
1. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно
набуте майно в натурі.
2. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому
безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка
визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Стаття 1214. Відшкодування доходів від безпідставно набутого
майна і витрат на його утримання
1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без
достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи,
які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли
ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном
без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає
також за допущене нею погіршення майна.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без
достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування
зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона
зобов'язана повернути доходи.
2. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей
нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього
Кодексу).
Стаття 1215. Безпідставно набуте майно, що не підлягає
поверненню
1. Не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї,
пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші
грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх
виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за
відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з
боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
КНИГА ШОСТА
СПАДКОВЕ ПРАВО
Глава 84
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ
Стаття 1216. Поняття спадкування
1. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від
фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб
(спадкоємців).
Стаття 1217. Види спадкування
1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Стаття 1218. Склад спадщини
1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що
належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не
припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1219. Права та обов'язки особи, які не входять до
складу спадщини
1. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що
нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в
об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх
установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати,
встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника,
передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Стаття 1220. Відкриття спадщини
1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою.
2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з
якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього
Кодексу).
3. Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б
спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з них.
4. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної,
померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха,
аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли
одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і
окремо щодо кожної з цих осіб.
Стаття 1221. Місце відкриття спадщини
1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання
спадкодавця.
2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або
основної його частини, а за відсутності нерухомого майна -
місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Стаття 1222. Спадкоємці
1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні
особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які
були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після
відкриття спадщини.
2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та
інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).
Стаття 1223. Право на спадкування
1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
2. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним,
неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за
заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини
право на спадкування за законом одержують особи, визначені у
статтях 1261-1265 цього Кодексу.
3. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Стаття 1224. Усунення від права на спадкування
1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили
життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили
замах на їхнє життя.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до
особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це,
все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.
2. Не мають права на спадкування особи, які умисно
перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни
або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на
спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню
їхньої частки у спадщині.
3. Не мають права на спадкування за законом батьки після
дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні
права не були поновлені на час відкриття спадщини.
Не мають права на спадкування за законом батьки
(усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші
особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання
спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної
особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням
суду.
Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя,
то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг
знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на
спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було
набуте ними за час цього шлюбу.
5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на
спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася
від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку
хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у
тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у
спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний
відказ.
Стаття 1225. Спадкування права на земельну ділянку
1. Право власності на земельну ділянку переходить до
спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового
призначення.
2. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, на якій вони розміщені.
3. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд
переходить право власності або право користування земельною
ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її
розмір не визначений заповітом.
Стаття 1226. Спадкування частки у праві спільної сумісної
власності
1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на
загальних підставах.
2. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право
заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її
визначення та виділу в натурі.
Стаття 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії,
стипендії, аліментів, інших соціальних виплат,
| Первая ... | Стр.30 | Стр.31 | Стр.32 | Стр.33 | Стр.34 | Стр.35 | Стр.36 | Стр.37 | Стр.38 | Стр.39 | Стр.40 | Стр.41 | Стр.42 | Стр.43 | Стр.44 | Стр.45 | Стр.46 | Стр.47 | Стр.48 | Стр.49 | Стр.50 | Стр.51 | Стр.52 | Стр.53 | Стр.54 | Стр.55 | Стр.56 | Стр.57 | Стр.58 | Стр.59 | Стр.60 | Стр.61 | Стр.62 | Стр.63 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
