НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний процесуальний кодекс України
Кодекс України № 1618-IV от 18.03.2004
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 15
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без
задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом
якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне
оскарження рішення.
Стаття 232. Скасування та оскарження заочного рішення
1. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде
встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не
повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які
він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення
справи.
2. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному
порядку, встановленому цим Кодексом.
3. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть
оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 233. Законна сила заочного рішення
1. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до
загального порядку, встановленого цим Кодексом.
Розділ IV
ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 234. Окреме провадження
1. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного
судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про
підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають
значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов
здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або
підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
2. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання
фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення
її померлою;
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника
та векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну
власність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому
порядку;
10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного
закладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківську
таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи
про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою
подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його
розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою
подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
4. У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини
другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі
одного судді і двох народних засідателів.
Стаття 235. Порядок розгляду справ окремого провадження
1. Під час розгляду справ окремого провадження суд
зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх
права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих
Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України прав, свобод чи
інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо
всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною
ініціативою витребувати необхідні докази.
3. Справи окремого провадження розглядаються судом з
додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за
винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші
особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю
заявника і заінтересованих осіб.
5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на
розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з
укладенням мирової угоди.
6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого
провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку
позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на
загальних підставах.
7. При ухваленні судом рішення судові витрати не
відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Глава 2
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ
ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ
ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ
ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 236. Підсудність
1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи,
у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи
недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а
якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або
психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.
Стаття 237. Особи, які можуть бути заявниками
1. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
може бути подана членами її сім'ї, органом опіки та піклування,
наркологічним або психіатричним закладом.
2. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно
розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або
позбавлення її цього права може бути подана батьками
(усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.
3. Заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути
подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх
спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним
закладом.
Стаття 238. Зміст заяви
1. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної
особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний
розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення
своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують
дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними
напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо,
поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за
законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
2. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи
самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими
доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені
обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші
наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.
3. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні
бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий
психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати
значення своїх дій та (або) керувати ними.
Стаття 239. Призначення експертизи
1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад
здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного
стану судово-психіатричну експертизу.
2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито
провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи
визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження
експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра
може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи
на судово-психіатричну експертизу.
Стаття 240. Розгляд справ
1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю
заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про
виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання
її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням
стану її здоров'я.
2. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про
визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.
3. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без
достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові
витрати.
Стаття 241. Рішення суду
1. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або
позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися
своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною,
встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням
органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
( Частина перша статті 241 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 )
від 16.03.2006 )
2. Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи,
призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє
її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за
поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє
ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може
звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за
поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що
постановляє ухвалу.
Суд розглядає питання про звільнення опікуна або
піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих
осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про
звільнення опікуна або піклувальника.
( Частина друга статті 241 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 )
від 16.03.2006 )
3. Скасування рішення суду про обмеження цивільної
дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності
фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена,
здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її
піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування.
4. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи
недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,
яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного
поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на
підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за
заявою опікуна, органу опіки та піклування.
5. Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається
органу опіки та піклування.
( Частина п'ята статті 241 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006 )
Глава 3
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ
ДІЄЗДАТНОСТІ
Стаття 242. Підсудність
1. Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного
віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках,
встановлених Цивільним кодексом України ( 435-15 ), за відсутності
згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду
за місцем її проживання.
Стаття 243. Зміст заяви
1. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня
особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини
відповідно до актового запису цивільного стану.
Стаття 244. Розгляд справи
1. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної
дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох
батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників
органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та
піклування у розгляді справи є обов'язковою.
Стаття 245. Рішення суду
1. Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі
повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким
задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.
2. У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі
надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду
законної сили.
3. Рішення суду про надання неповнолітній особі повної
цивільної дієздатності після набрання ним законної сили
надсилається органові опіки та піклування.
Глава 4
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ
ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ
ПОМЕРЛОЮ
Стаття 246. Підсудність
1. Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання
заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування)
фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за
місцезнаходженням її майна.
Стаття 247. Зміст заяви
1. У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою
або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети
необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або
оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну
відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю
фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають
підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Стаття 248. Підготовка справи до розгляду
1. Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів,
співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні
організації за останнім місцем проживання відсутнього
(житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ або
органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про
наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої
невідоме.
2. Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та
піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи,
місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не
встановлено.
Стаття 249. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу за участю заявника, свідків,
зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне
допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою або про оголошення її померлою.
2. Після набрання законної сили рішенням про оголошення
фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу
державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті
фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини,
а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу
місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох
нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини
невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву
з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для
вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Стаття 250. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було
визнано безвісно відсутньою або оголошено
померлою
1. У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було
визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей
про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або
суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
