НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний процесуальний кодекс України
Кодекс України № 1618-IV от 18.03.2004
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 16
або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю
цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє
рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або
оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було
визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою
заінтересованою особою.
2. Копію рішення суд надсилає відповідному органу державної
реєстрації актів цивільного стану для анулювання актового запису
про смерть.
Глава 5
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО УСИНОВЛЕННЯ
Стаття 251. Підсудність
1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка
не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування,
подається до суду за місцем їх проживання.
Стаття 252. Зміст заяви
1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування
суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а
також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її
місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про
усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну
прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про
запис заявника матір'ю або батьком дитини.
2. До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути
додані такі документи:
1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це
другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні
дитини одним із подружжя;
2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;
3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або
копія декларації про доходи;
4) документ, що підтверджує право власності або користування
жилим приміщенням;
5) інші документи, визначені законом.
3. До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства,
що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крім
документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються
дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновок
компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і
можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу
відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне
проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача,
оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам
дипломатичної установи України за кордоном інформації про
усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
4. До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є
громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині
другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини
та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
5. Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав,
мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані,
якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи
повинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бути
засвідчений нотаріально.
6. Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити
відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані
про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До
заяви мають бути додані документи, зазначені у пункті 1 частини
другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.
Стаття 253. Підготовка справи до розгляду
1. Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини до
розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осіб
відповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадження
в яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженого
органу виконавчої влади.
2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про
доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
3. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем
його проживання;
2) свідоцтво про народження дитини;
3) медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її
фізичний і розумовий розвиток;
4) у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна,
піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального
закладу, а також самої дитини на усиновлення.
Суд у разі необхідності може вимагати подання інших
документів.
Стаття 254. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за
обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або
уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона
за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом
заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне
допитати.
2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з
обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з
викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за
потрібне допитати.
3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках,
встановлених Сімейним кодексом України ( 2947-14 ), суд розглядає
справу в закритому судовому засіданні.
4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому
числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є
необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
Стаття 255. Рішення суду
1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює
рішення.
2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній
частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи
заявником (заявниками).
3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання
про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження
усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові
усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
4. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про
усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
5. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до
набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на
її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд
справи.
6. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення
рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд
скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
7. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної
сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про
народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення
суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного
стану за місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення
дітей іноземцями - також до уповноваженого органу виконавчої
влади.
Глава 6
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ,
ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають
юридичне значення
1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або
одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному
страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,
ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в
документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і
часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження
або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості
реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану
факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації
органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші
факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення
особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не
визначено іншого порядку їх встановлення.
3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта,
військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а
також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів
цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не
підлягають.
Стаття 257. Підсудність
1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має
юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Стаття 258. Зміст заяви
1. У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів,
що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в
заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених
документів.
Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має
юридичне значення
1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт,
встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на
підставі яких суд установив цей факт.
2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає
реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану
або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що
видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання
зазначених документів.
Глава 7
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ
НА ВТРАЧЕНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПРЕД'ЯВНИКА
ТА ВЕКСЕЛІ
Стаття 260. Підсудність
1. Особа, яка втратила цінний папір на пред'явника або
вексель, може звернутися до суду із заявою про визнання їх
недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента
цінного папера на пред'явника або за місцем платежу за векселем.
Стаття 261. Зміст заяви
1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на
пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на них
повинно бути зазначено:
1) ім'я і місце проживання заявника, найменування та
місцезнаходження юридичної особи-заявника;
2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника
або вексель;
3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на
пред'явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку,
суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу,
найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов'язаних
за векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Стаття 262. Ухвала суду до судового розгляду
1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:
1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного
папера на пред'явника або векселя до суду;
2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим
цінним папером на пред'явника або за векселем.
2. Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера на
пред'явника. У справі про визнання недійсним втраченого векселя та
відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно
зобов'язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а
також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх
нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого
знаходиться місце платежу за векселем. При пред'явленні векселя
нотаріусу для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу,
якою заборонено будь-які операції за ним, нотаріус зобов'язаний
повідомити відповідний суд про пред'явлення такого векселя для
вчинення протесту.
3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх
строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя, встановлених законодавством про обіг векселів.
Стаття 263. Зміст публікації
1. Публікація про виклик держателя втраченого цінного папера
на пред'явника або векселя, з приводу яких подано заяву до суду,
повинна містити інформацію, визначену пунктами 1 і 3 статті 261
цього Кодексу, а також пропозицію держателя втраченого цінного
папера на пред'явника або векселя повідомити суд у тримісячний
строк про свої права на цінний папір або вексель.
( Частина перша статті 263 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005 )
2. Публікація робиться за рахунок заявника у місцевій газеті
за місцезнаходженням емітента цінного папера або за місцем платежу
векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
Стаття 264. Обов'язки держателя втраченого цінного папера
на пред'явника або векселя
1. Держатель втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя повинен у встановлений строк подати до суду, який
постановив ухвалу, разом з цінним папером на пред'явника або
векселем заяву про те, що він є його держателем.
Стаття 265. Строк пред'явлення позову заявником до держателя
втраченого цінного папера або векселя
1. Якщо держатель втраченого цінного папера на пред'явника
або векселя подасть заяву до суду, суд постановляє ухвалу про
залишення заяви про визнання втраченого цінного папера на
пред'явника або векселя недійсним та відновлення прав на нього без
розгляду та встановлює строк для пред'явлення заявником позову в
загальному порядку до держателя цього цінного папера на
пред'явника або векселя про їх витребування.
2. Строк пред'явлення позову заявником до держателя
втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути
більшим двох місяців.
3. Якщо заявник у встановлений судом строк не пред'явить
позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати
будь-які операції за цінним папером на пред'явника або за
векселем.
4. Копія ухвали надсилається особам, зазначеним у частині
другій статті 262 цього Кодексу.
Стаття 266. Призначення справи до розгляду
1. Якщо протягом тримісячного строку з дня публікації про
виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або
векселя не надійде заяви, зазначеної у статті 264 цього Кодексу,
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
