НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний процесуальний кодекс України
Кодекс України № 1618-IV от 18.03.2004
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 3
бути залучена до участі у справі.
3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію
заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про
свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть
участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення
про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.
4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у
справі.
5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти
залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання
вирішується судом залежно від обставин справи.
6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої
особи суд постановляє ухвалу.
Стаття 37. Процесуальне правонаступництво
1. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших
випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд
залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або
третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
2. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу
правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були
обов'язкові для особи, яку він замінив.
Стаття 38. Участь у справі представника
1. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону
захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та
інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім
справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі
особисто або через представника.
2. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати
в цій справі представника.
3. Юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах
повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх
представники.
4. Державу представляють відповідні органи державної влади в
межах їх компетенції через свого представника.
Стаття 39. Законні представники
1. Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до
чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у
суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи,
визначені законом.
2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від
чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна
дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні
батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені
законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню
особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно
відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.
4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла
або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята,
захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів
щодо охорони спадкового майна.
5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді
іншим особам.
Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками
1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка
досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в
суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.
2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником
іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо
предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.
Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками
1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у
цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт,
спеціаліст, свідок.
2. Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в
суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного
органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні
представники.
Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження
представників
1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:
1) довіреністю фізичної особи;
2) довіреністю юридичної особи або документами, що
посвідчують службове становище і повноваження її керівника;
3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про
призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового
майна.
2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена
нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель
працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні
чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.
3. Довіреність від імені юридичної особи видається за
підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом
або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи.
4. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським
об'єднанням, або договором.
5. Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з
них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.
6. Фізична особа може надати повноваження представникові за
усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.
Стаття 43. Призначення або заміна законного представника
судом
1. У разі відсутності у сторони чи третьої особи, визнаної
недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, законного
представника суд за поданням органу опіки та піклування ухвалою
призначає опікуна або піклувальника і залучає їх до участі у
справі як законних представників.
2. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що малолітня чи
неповнолітня особа, позбавлена батьківського піклування, не має
законного представника, суд ухвалою встановлює над нею відповідно
опіку чи піклування за поданням органу опіки та піклування,
призначає опікуна або піклувальника та залучає їх до участі у
справі як законних представників.
3. У разі якщо законний представник не має права вести справу
в суді з підстав, встановлених законом, суд за поданням органу
опіки та піклування замінює законного представника.
4. Суд може призначити або замінити законного представника за
клопотанням малолітньої або неповнолітньої особи, якщо це
відповідає її інтересам.
( Статтю 43 доповнено частиною згідно із Законом N 1397-VI
( 1397-17 ) від 21.05.2009 )
5. Звільнення опікуна чи піклувальника в разі, якщо їх
призначив суд, і призначення ними інших осіб здійснюються в
порядку, встановленому частиною другою статті 241 цього
Кодексу.
( Стаття 43 в редакції Закону N 3551-IV ( 3551-15 ) від
16.03.2006 )
Стаття 44. Повноваження представника в суді
1. Представник, який має повноваження на ведення справи в
суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі
процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
2. Обмеження повноважень представника на вчинення певної
процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому
довіреності.
3. Підстави і порядок припинення представництва за
довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу
України.
4. Про припинення представництва або обмеження повноважень
представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом
подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому
засіданні.
5. У разі відмови представника від наданих йому повноважень
представник не може бути у цій самій справі представником іншої
сторони.
Стаття 45. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким
законом надано право захищати права, свободи
та інтереси інших осіб
1. У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної
Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів
інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь
у цих справах.
2. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів
громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та
іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій
стадії цивільного процесу.
3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
можуть бути залучені судом до участі в справі або взяти участь у
справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання
своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі
для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках,
встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Стаття 46. Процесуальні права органів та осіб, яким законом
надано право захищати права, свободи та інтереси
інших осіб
1. Органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього
Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи
суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи,
в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову
угоду.
2. Відмова органів та інших осіб, які відповідно до статті 45
цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, від
поданої ними заяви або зміна вимог не позбавляє особу, на захист
прав, свобод та інтересів якої подано заяву, права вимагати від
суду розгляду справи та вирішення вимоги у первісному обсязі.
3. Якщо особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і в
інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених вимог, суд
залишає заяву без розгляду.
4. Прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення
питання про наявність підстав для подання апеляційної чи
касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з
винятковими або нововиявленими обставинами, має право знайомитися
з матеріалами справи в суді.
5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
які беруть участь у справі для подання висновку, мають
процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 27 цього
Кодексу, а також мають право висловити свою думку щодо вирішення
справи по суті.
Параграф 2. Інші учасники цивільного процесу
Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу
1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть
участь у справі, є секретар судового засідання, судовий
розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка
надає правову допомогу.
Стаття 48. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб,
яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує фіксування судового засідання технічними
засобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформлює матеріали справи;
6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду
справи.
2. Секретар судового засідання може уточнювати суть
процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі
судового засідання.
Стаття 49. Судовий розпорядник
1. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан залу судового засідання і
запрошує до нього учасників цивільного процесу;
2) з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під
час судового засідання визначає можливу кількість осіб, що можуть
бути присутні у залі судового засідання;
3) оголошує про вхід і вихід суду та пропонує всім присутнім
встати;
4) слідкує за додержанням порядку особами, присутніми у залі
судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до
присяги перекладача, експерта;
6) під час судового засідання приймає від учасників
цивільного процесу документи та інші матеріали і передає до суду;
7) запрошує до залу судового засідання свідків та виконує
вказівки головуючого щодо приведення їх до присяги;
8) виконує інші доручення головуючого, пов'язані із
створенням умов, необхідних для розгляду справи.
2. Вимоги судового розпорядника, пов'язані з виконанням
обов'язків, зазначених у частині першій цієї статті, є
обов'язковими для учасників цивільного процесу.
3. Скарги на дії чи бездіяльність судового розпорядника
розглядаються судом у цьому самому процесі.
Стаття 50. Свідок
1. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що стосуються справи.
2. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і
дати правдиві показання про відомі йому обставини.
3. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок
зобов'язаний завчасно повідомити про це суд.
4. Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою,
якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися
від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на
компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.
5. За завідомо неправдиві показання або за відмову від
давання показань з непередбачених законом підстав свідок несе
кримінальну відповідальність, а за невиконання інших обов'язків -
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 51. Особи, які не підлягають допиту як свідки
1. Не підлягають допиту як свідки:
1) недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають
на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і
не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати
обставини, що мають значення для справи, або давати показання;
2) особи, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці
відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи
професійним становищем, - про такі відомості;
3) священнослужителі - про відомості, одержані ними на
сповіді віруючих;
4) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про
обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під
час ухвалення рішення чи вироку.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
