НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Цивільний процесуальний кодекс України
Кодекс України № 1618-IV от 18.03.2004
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 6
оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду,
або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата
судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього
рішення.
3. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд
може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних
з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
4. У разі подання позовної заяви після подання заяви про
забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується
на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про
забезпечення доказів або позову.
Стаття 83. Повернення судового збору та коштів на оплату
витрат на інформаційно-технічне забезпечення
розгляду судової справи
1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду
у разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового
збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду;
5) закриття провадження у справі.
2. Сплачена сума коштів на оплату витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за
ухвалою суду у разі:
1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено
законодавством;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) закриття провадження у справі з підстави, визначеної
пунктом 1 статті 205 цього Кодексу;
5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначених
пунктами 1, 2 і 8 статті 207 цього Кодексу.
3. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої і
пунктом 1 частини другої цієї статті, судовий збір та кошти на
оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи повертаються у розмірі зайво внесеної суми; в інших
випадках, встановлених цією статтею, - повністю.
4. Судовий збір повертається в інших випадках, встановлених
законом.
Стаття 84. Витрати на правову допомогу
1. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката
або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків
надання безоплатної правової допомоги.
2. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу
встановлюється законом.
Стаття 85. Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з
явкою до суду
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту
сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть
сторони.
2. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її
представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду
до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений
заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений
заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного
заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять -
пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Граничний розмір ( 590-2006-п ) компенсації за судовим
рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою
до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 86. Витрати, пов'язані із залученням свідків,
спеціалістів, перекладачів та проведенням судових
експертиз
1. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту
свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними
житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка
заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста,
перекладача та проведення судової експертизи.
2. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка
заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про
проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її
оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової
експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про
призначення судової експертизи.
3. Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а
також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних
занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються
стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація
за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру
середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних
занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У
такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг
експерта, спеціаліста, перекладача.
4. Якщо у справах окремого провадження виклик свідків,
призначення експертизи, залучення спеціалістів здійснюються за
ініціативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових
витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати
відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.
5. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та
проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 87. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів
за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій,
необхідних для розгляду справи
1. Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх
місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду
справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.
Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома
сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.
2. Граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ),
пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та
вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88. Розподіл судових витрат між сторонами
1. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з
другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові
витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати
присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених
позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини
позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
2. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено
від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові
витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної
чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від
оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення,
звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача
в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини
вимог.
4. У разі залишення позову без задоволення, закриття
провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача,
звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені
відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не
передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює
нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову
і укладення мирової угоди
1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати
відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його
заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує
своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після
пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення
всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не
передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у
справі несе половину судових витрат.
3. В інших випадках закриття провадження у справі, а також у
разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити
вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з
розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Глава 9
ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ
Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів
процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом
процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують
встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають
здійсненню цивільного судочинства.
2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно
після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.
Стаття 91. Види заходів процесуального примусу
1. Заходами процесуального примусу є:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід.
2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів
процесуального примусу за одне й те саме правопорушення.
Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового
засідання
1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в
судовому засіданні, за порушення порядку під час судового
засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого
застосовується попередження, а у разі повторного вчинення
зазначених дій - видалення із залу судового засідання.
2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині
першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час
для його заміни.
Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом
1. У разі неподання без поважних причин письмових чи речових
доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх
неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих
доказів для дослідження судом.
2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження
судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться
доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження,
назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення
його тимчасового вилучення.
Стаття 94. Привід свідка
1. Належно викликаний свідок, який без поважних причин не
з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки,
може бути підданий приводу через органи внутрішніх справ з
відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
2. Про привід суд постановляє ухвалу, в якій зазначає ім'я
фізичної особи, яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи
навчання, підстави застосування приводу, коли і куди ця особа
повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
3. Ухвала про привід у суд передається для виконання до
органу внутрішніх справ за місцем провадження в справі або за
місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
4. Не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути
допитані відповідно до статті 51 цього Кодексу, а також малолітні
та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди першої і другої
груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або
дітей-інвалідів.
5. Ухвала про привід оголошується свідку особою, яка її
виконує.
6. У разі неможливості приводу особа, яка виконує ухвалу,
через начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду
з письмовим поясненням причин невиконання.
Розділ II
НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу
1. Судовий наказ є особливою формою судового рішення про
стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за
заявою особи, якій належить право такої вимоги.
2. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами,
встановленими для виконання судових рішень у порядку,
встановленому законом.
Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ
1. Судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у
письмовій формі;
2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не
виплаченої працівникові суми заробітної плати;
3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення
розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів
боржника.
2. Судовий наказ може бути видано і в інших випадках,
встановлених законом.
Стаття 97. Підсудність
1. Заява про видачу судового наказу подається до суду першої
інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим
Кодексом.
Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу
1. Заява про видачу судового наказу подається в суд у
письмовій формі.
2. У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, в який подається заява;
2) ім'я (найменування) заявника та боржника, а також ім'я
(найменування) представника заявника, якщо заява подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
4) вартість майна у разі його витребування;
5) перелік документів, що додаються до заяви.
3. Заява підписується заявником або його представником і
подається з її копіями та копіями доданих до неї документів
відповідно до кількості боржників.
4. До заяви, яка подається представником заявника, повинно
бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
5. До неналежно оформленої заяви застосовуються положення
статті 121 цього Кодексу.
Стаття 99. Судовий збір за подання заяви про видачу
судового наказу
1. За подання заяви про видачу судового наказу сплачується
судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, яка
визначається з оспорюваної суми у разі звернення в суд з позовом у
порядку позовного провадження.
2. У разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового
наказу або у разі скасування судового наказу внесена сума судового
збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем
позову до боржника у порядку позовного провадження ця сума
зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 | Стр.12 | Стр.13 | Стр.14 | Стр.15 | Стр.16 | Стр.17 | Стр.18 | Стр.19 | Стр.20 | Стр.21 | Стр.22 | Стр.23 | Стр.24 | Стр.25 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
