Щодо порядку визначення резидентського статусу фізичної особи - платника податку з доходів фізичних осіб

Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года





             ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

                             Л И С Т
 
                   08.05.2009  N 2020/A/17-0714
                               N 9544/7/17-0717
 
 
                     Щодо порядку визначення
                 резидентського статусу фізичної
                    особи -  платника податку
                     з доходів фізичних осіб
 
 
                             (Витяг)
 
      ...  Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Законом
України від 22.05.2003 р.  N 889 ( 889-15 ) "Про податок з доходів
фізичних осіб" (далі - Закон).
 
     Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону ( 889-15 ) фізична особа -
резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
 
     Цивільний кодекс  України  ( 435-15 ) (ст.  29) визначає,  що
місцем проживання фізичної особи  є  житловий  будинок,  квартира,
інше  приміщення,  придатне  для  проживання  в ньому (гуртожиток,
готель тощо),  у відповідному населеному пункті,  в якому  фізична
особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
 
     До того  ж  згідно  зі  ст.  1  Закону  України від 11 грудня
2003 року N 1382-IV  (  1382-15  )  "Про  свободу  пересування  та
вільний  вибір  місця  проживання в Україні" місце проживання - це
адміністративно-територіальна одиниця,  на  території  якої  особа
проживає  строком понад шість місяців на рік.  При цьому згідно зі
ст.  3 цього Закону відомості  про  місце  проживання  мають  бути
внесені  до  паспортного  документа із зазначенням адреси житла та
внесення цих  даних  до  реєстраційного  обліку,  що  здійснюється
відповідним органом, спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань реєстрації.
 
     Тобто фізична особа - резидент України має бути зареєстрована
в  установленому  порядку  в  Україні (мати відмітку в паспортному
документі про реєстрацію місця проживання).
 
     Також відповідно  до  пп.  1.20.1  п.  1.20  ст.   1   Закону
( 889-15 ), у разі якщо фізична особа має місце проживання також в
іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має
місце  постійного  проживання  в  Україні.  Якщо  особа  має місце
постійного проживання також в іноземній державі,  вона  вважається
резидентом,  якщо  має  більш тісні особисті чи економічні зв'язки
(центр життєвих інтересів) в Україні.
 
     При цьому   достатньою,   але   не   виключною   умовою   для
встановлення  місцезнаходження  центру життєвих інтересів фізичної
особи - іноземця є місце постійного  проживання  членів  її  сім'ї
та/або отримання переважної частини доходу.
 
     Відповідно до  пункту  2  статті  2  Рекомендацій  комісії ЄС
держава може вимагати від фізичної особи надання доказів отримання
принаймні  75%  свого  прибутку (доходу) в цій державі.  Пороговий
критерій  75%  загального  оподатковуваного  доходу  свідчить,  що
фізична  особа  отримує  основну  частину  свого  прибутку в даній
країні і перебуває у подібній з резидентами ситуації.
 
     Відповідно до міжнародних норм при визначенні центру життєвих
інтересів  доцільно  враховувати  в сукупності сімейні,  соціальні
зв'язки, політичну, культурну чи іншу діяльність, місцезнаходження
бізнесу.
 
     Згідно з пп.  1.20.1 п.  1.20 ст. 1 Закону ( 889-15 ), у разі
якщо державу,  в якій фізична особа має центр життєвих  інтересів,
не  можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного
проживання у жодній з держав,  вона  вважається  резидентом,  якщо
перебуває  в  Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та
від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
 
     Наявність даної ознаки має  бути  документально  підтверджена
відмітками  прикордонної служби про в'їзд (виїзд) в Україну та/або
зазначеними у візовій етикетці датами, якими обмежується дозвіл на
перебування на території України.
 
     Підпунктом 1.20.1  п.  1.20  ст.  1  Закону  ( 889-15 ) також
визначено, якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України
має також громадянство іншої країни,  то з метою оподаткування цим
податком така особа вважається громадянином України,  який не  має
права на залік податків,  сплачених за кордоном, передбаченого цим
Законом або нормами міжнародних угод України.
 
     При цьому слід зазначити,  що відповідно до Основного  закону
України  -  Конституції  України ( 254к/96-ВР ) (ст.  4) в Україні
існує єдине громадянство,  підстави  набуття  і  припинення  якого
визначаються  законом  (на  даний  час  -  це  Закон  України  від
18.01.2001 р. N 2235-III ( 2235-14 ) "Про громадянство України").
 
 Заступник Голови                                          С.Лекар

<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма

Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:
2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя

ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.

Новые документы