НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Лист № 12844/6/15-0916 19417/5/15-0916 від 26.12.2008Щодо справляння платежів за користування надрами
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
26.12.2008 N 12844/6/15-0916
N 19417/5/15-0916
Щодо справляння платежів
за користування надрами
Державна податкова адміністрація України розглянула листи
щодо звернення про залишення філії платником податків і зборів
(обов'язкових платежів) за місцем реєстрації філії, зокрема у
Дніпропетровській області, і повідомляє таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р.
N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2181-III)
платники податків - це юридичні особи, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами
покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Статтею 95 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено,
що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який
розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину
її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном
юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого
нею положення. Керівники філій призначаються юридичною особою і
діють на підставі виданої нею довіреності.
При цьому юридична особа самостійно відповідає за своїми
зобов'язаннями (ст. 96 Цивільного кодексу України ( 435-15 )).
Крім цього, відповідно до ст. 4 Закону України від
25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування"
платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і
фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено
обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Таке
визначення підтверджується ст. 19 Кодексу України про надра
( 132/94-ВР ), згідно з якою надра надаються у користування
підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за
наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою
надр. Користування надрами без отримання спеціального дозволу на
користування надрами є порушенням ст. 19 Кодексу України про надра
( 132/94-ВР ) незалежно від наявності дозволів водоохоронних
організацій, місцевих органів виконавчої влади тощо.
По платежах за користування надрами у 2008 р. постановою
Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. N 264 ( 264-2008-п )
"Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для
видобування корисних копалин" (далі - Порядок N 264) затверджено
новий Порядок справляння платежів за користування надрами для
видобування корисних копалин. Цим порядком встановлено єдині
правила справляння платежів за користування надрами для
видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого
значення на території України у межах її континентального шельфу
та виключної морської економічної зони, визначення платників та
об'єкта оподаткування платежів за користування надрами.
Пунктом 2 Порядку N 264 ( 264-2008-п ) встановлено, що
платежі справляються із суб'єктів господарювання, які здійснюють
видобування корисних копалин або геологічне вивчення надр з
подальшою дослідно-промисловою розробкою.
Розрахунки платежів, базовий податковий (звітний) період для
яких дорівнює календарному кварталу, подаються надрокористувачами
протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) кварталу, а сплата збору проводиться
протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного терміну подання розрахунку збору.
Абзацом другим п. 1 Порядку ( 264-2008-п ) встановлення
нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за
рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 р. N 115
( 115-99-п ) "Про затвердження Порядку встановлення нормативів
збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок
державного бюджету, та його справляння" (зі змінами та
доповненнями), визначено, що платниками збору за
геологорозвідувальні роботи є надрокористувачі незалежно від форми
власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які
видобувають корисні копалини в межах території України, її
континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.
Крім цього, відповідно до ст. 13 Кодексу України про надра
( 132/94-ВР ) надрокористувачами можуть бути підприємства,
установи, організації, громадяни України, а також іноземні
юридичні особи та громадяни. Пунктом 7.5 ст. 7 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) для платників податків визначено персональну податкову
відповідальність, що забороняє будь-яку уступку податкового
зобов'язання або податкового боргу платника податків третім
особам.
Отже, сплачувати платежі за користування надрами та збір за
геологорозвідувальні роботи має суб'єкт господарювання - власник
спеціального дозволу на користування надрами, який здійснює
видобування корисних копалин.
Водночас повідомляємо, що земельні відносини в Україні
регулюються Земельним кодексом України ( 2768-14 ) (далі -
Кодекс), а плата за землю справляється відповідно до Закону
України від 03.07.92 р. N 2535-XII ( 2535-12) "Про плату за землю"
(зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII).
Згідно зі ст. 2 Закону N 2535-XII ( 2535-12 ) використання
землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді
земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від
грошової оцінки землі.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна
частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому
числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є
власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і
землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 Закону N 2535-XII
( 2535-12 )).
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та
землекористувачі, крім орендарів, як визначено ст. 2 Закону
N 2535-XII ( 2535-12 ), сплачують земельний податок. За земельні
ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Статтею 116 Кодексу ( 2768-14 ) встановлено, що громадяни та
юридичні особи набувають права власності та права користування
земельними ділянками із земель державної або комунальної власності
за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом
( 2768-14 ), або за результатами аукціону.
Право власності та право постійного користування на земельну
ділянку виникає після одержання її власником або користувачем
документа, що посвідчує право власності чи право постійного
користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору
оренди і його державної реєстрації (ст. 125 Кодексу ( 2768-14 )).
Відповідно до ст. 126 Кодексу ( 2768-14 ) право власності на
земельну ділянку і право постійного користування земельною
ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі
оформляється договором, який реєструється згідно із законом.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю
встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків
внесення орендної плати за земельні ділянки державної та
комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону
N 2535-XII ( 2535-12 )).
Згідно зі ст. 21 Закону України від 06.10.98 р. N 161-XIV
( 161-14 ) "Про оренду землі" (зі змінами та доповненнями) річна
орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або
комунальній власності, не може бути меншою: для земель
сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку,
що встановлюється Законом N 2535-XII ( 2535-12 ); для інших
категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що
встановлюється цим Законом ( 2535-12 ).
Статтею 13 Закону N 2535-XII ( 2535-12 ) визначено, що
підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка
перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди
такої ділянки.
Платники земельного податку, а також орендної плати за
земельні ділянки державної або комунальної власності (крім
громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та
орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного
року подають відповідному органу державної податкової служби за
місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на
поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями
(ст. 14 Закону N 2535-XII ( 2535-12 )).
Таким чином, платниками земельного податку до бюджету є
власники земельних ділянок або землекористувачі, а орендної плати
за землю - орендарі земель державної або комунальної власності на
підставі укладених з відповідними органами місцевого
самоврядування чи органами виконавчої влади договорами оренди
землі.
Заступник Голови С.Чекашкін
<< Назад |
<<< Главная страница
|
