НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Лист № 9780 від 19.11.2008Про передання права засновника (учасника) іншій особі
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
Л И С Т
19.11.2008 N 9780
Про передання права
засновника (учасника) іншій особі
Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва в межах компетенції розглянув Ваш лист від
21.10.2008 р. N 5308/08-943 та повідомляє наступне.
На сьогоднішній день Законом, який регулює відносини, які
виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також
фізичних осіб - підприємців є Закон України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ).
Відповідно до частини 3 статті 29 цього Закону ( 755-15 ) у
разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із
зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім
документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково
подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу
засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або
нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі
складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчена копія
документа про перехід частки учасника у статутному капіталі
товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання
права засновника (учасника) іншій особі, або рішення
уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення
засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної
особи, якщо це передбачено законом або установчими документами
юридичної особи.
Варто зазначити, що згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) право власності набувається на підставах, що не
заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності
вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із
закону або незаконність набуття права власності не встановлена
судом.
Стаття 202 цього Кодексу ( 435-15 ) розкриває поняття та види
правочинів, так правочином є для особи, спрямована на набуття,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини
можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути
представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин
може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб
лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими
особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох
або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх
правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та
про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства
або суті одностороннього правочину.
Розглядаючи правову природу правочинів, можна зауважити, що
двосторонні та багатосторонні правочини є договорами і водночас
угодами, при цьому, не кожний правочин є угодою, а лише той, який
опосередковує обопільну домовленість двох чи більше осіб,
спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків.
Законом, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника
або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної
процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Визначення поняття мирової угоди, порядок і умови її
укладання визначаються розділом IV цього Закону ( 2343-12 ).
Згідно із частиною 4 статті 37 цього Закону ( 2343-12 )
мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки
виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або
прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання
зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на
активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог
кредиторів іншими особами, що не суперечать закону.
Отже, проаналізувавши чинне законодавство України,
Держкомпідприємництво притримується думки про те, що якщо мирова
угода опосередковує обопільну домовленість двох чи більше осіб,
спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків, яка при цьому буде нотаріально посвідчена - то така
угода може розглядатись в контексті поняття частини 3 статті 29
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців" ( 755-15 ), як нотаріально посвідчений
документ про передання права засновника (учасника) іншій особі.
Заступник Голови Г.М.Білоус
<< Назад |
<<< Главная страница
|
