НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Лист № 1022-0-1-08-19 від 30.10.2008Про порядок визнання правочинів недійсними
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
30.10.2008 N 1022-0-1-08-19
Міністерство юстиції розглянуло лист відносно роз'яснення
Державної податкової адміністрації від 22 вересня 2008 року
N 9071/6/16-1116 про визнання договорів нікчемними та повідомляє
таке.
Як випливає з листа, Державна податкова адміністрація надала
роз'яснення стосовно положень Примірного порядку взаємодії органів
державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових
зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у
розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 18 квітня 2008 року N 266
( v0266225-08 ) щодо визнання правочинів недійсними.
У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань
органів державної податкової служби згідно з Законом України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) є здійснення
контролю за додержанням податкового законодавства та надання
роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників
податків (стаття 2).
Крім того, за загальним правилом орган виконавчої влади, що
видає нормативно-правовий акт, надає роз'яснення щодо його
застосування.
Тим самим Державна податкова адміністрація, яка діяла в межах
компетенції, надала роз'яснення відносно нормативно-правового
акта, який вона видала.
У свою чергу, Одеська міська організація роботодавців
зауважує, що позиція Державної податкової адміністрації
суперечить, зокрема, нормі, закріпленій у статті 207
Господарського кодексу України ( 436-15 ), яка передбачає лише
судовий порядок визначення недійсності господарського
зобов'язання, у тому числі, вчиненого з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства. Тобто, як констатує
Одеська міська організація роботодавців, Закон ( 509-12 ) не
передбачає можливості визнання таких угод нікчемними, а саме, без
звернення з відповідною позовною заявою до суду.
У зв'язку з цим, слід звернути увагу, що Вищий господарський
суд в інформаційному листі від 7 квітня 2008 року N 01-8/211
( v_211600-08 ) "Про деякі питання практики застосування норм
Цивільного ( 435-15 ) та Господарського кодексів ( 436-15 )
України у розділі відносно застосування положень Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (далі - ГК) про недійсність
господарських зобов'язань з огляду на положення Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (далі - ЦК) про недійсність правочинів інформує
наступне.
ЦК ( 435-15 ) містить загальні правила про недійсні правочини
- правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони
направлені (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )), при цьому
поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК
( 435-15 )) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК
( 435-15 )), принципова відмінність між якими полягає в тому, що
нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає
недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну
силу у часі (стаття 236 ЦК ( 435-15 )).
ГК зазначеного поділу не передбачає, а натомість у
суперечності із ЦК ( 435-15 ) фактично розглядає як оспорювані
(частина перша статті 207 ГК ( 436-15 )) всі ті зобов'язання, які
виникають з правочинів, які за ЦК ( 435-15 ) є нікчемними. У
частині другій статті 207 ГК ( 436-15 ) вживається термін
"нікчемна умова", але визначення відповідного поняття відсутнє. У
частині третій статті 207 ГК ( 436-15 ) встановлюється, що
виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним,
припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та
передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє,
що також суперечить статті 236 ЦК ( 435-15 ).
Таким чином, як підсумовує Вищий господарський суд, стаття
207 ГК ( 436-15 ) не містить особливостей регулювання
господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність
господарських зобов'язань, які суперечать ЦК ( 435-15 ) як за
термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК ( 436-15 )
відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК
( 435-15 ), абзацу другого частини першої статті 4 ГК ( 436-15 )
застосовуватись не може.
Отже, виходячи з цих висновків, правочин, який порушує
публічний порядок і був спрямований, зокрема, на незаконне
заволодіння майном фізичної або юридичної особи, держави,
Автономної Республіки Крим, територіальної громади, є нікчемним
(стаття 228 ЦК ( 435-15 )). У свою чергу частиною другою статті
215 ЦК ( 435-15 ) встановлено, що визнання нікчемних правочинів
недійсними не вимагається.
Міністр М.Оніщук
<< Назад |
<<< Главная страница
|
