НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Лист № 339-0-2-08 від 29.07.2008Щодо реалізації права громадянина на звернення
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
29.07.2008 N 339-0-2-08
Верховній Раді України
...
Шановний ... !
У Міністерстві юстиції України розглянуто Ваше звернення з
питань реалізації права громадянина на звернення та повідомляємо
про наступне.
Стосовно роз'яснення права громадян звертатись до керівників
центральних органів виконавчої влади з пропозиціями щодо внесення
змін, удосконалення практики застосування підзаконних актів, що
видані цим органом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ) (далі - Закон) громадяни України
мають право звернутися до органів державної влади, місцевого
самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ,
організацій незалежно від форм власності, засобів масової
інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних
обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що
стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо
реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих
прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де
висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів
державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів,
посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання
суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової
основи державного і громадського життя, соціально-культурної та
інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга статті
3 цього Закону ( 393/96-ВР )).
Правовий статус центрального органу виконавчої влади як
органу державної влади випливає із положень частини першої статті
1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 )
(Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо
та через міністерства, інші, здійснює виконавчу владу
безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи
виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та
місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює
діяльність цих органів).
Із системного аналізу наведених законодавчих актів можна
зробити висновок, що громадяни мають право звертатися до
центральних органів виконавчої влади із пропозиціями щодо
удосконалення законодавства.
Також згідно з частинами другою та третьою статті 34
Конституції України ( 254к/96-ВР ) кожен має право вільно збирати,
зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово
або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до частин першої - третьої статті 32 Закону
України "Про інформацію" ( 2657-12 ) під інформаційним запитом
(далі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому
Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості
ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути
індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі.
Громадянин має право звернутися до державних органів і
вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від
того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків
обмеження доступу, передбачених цим Законом ( 2657-12 ).
Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у
цьому Законі ( 2657-12 ) розуміється звернення з вимогою надати
письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої,
виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих
питань.
Статтями 33 та 34 цього Закону ( 2657-12 ) встановлено, що
термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не
повинен перевищувати десяти календарних днів.
Протягом вказаного терміну державна установа письмово
доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або
що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не
передбачено законом.
Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про
надання письмової інформації.
Відстрочка задоволення запиту допускається в разі, якщо
запитуваний документ не може бути надано для ознайомлення у
місячний термін. Повідомлення про відстрочку доводиться до відома
запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження
прийнятого рішення.
Згідно з частиною другою статті 47 вказаного Закону
( 2657-12 ) відповідальність за порушення законодавства про
інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема,
як необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;
надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне
надання інформації; навмисне приховування інформації; безпідставна
відмова від поширення певної інформації; необгрунтоване віднесення
окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим
доступом.
Стосовно роз'яснення терміну "своєчасний розгляд звернень
громадян" у пункті 1 Указу Президента України від 13 серпня 2002
року N 700/2002 ( 700/2002 ).
Насамперед вважаємо за необхідне зазначити, що Указ
Президента України від 13 серпня 2002 року N 700/2002 ( 700/2002 )
"Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами
конституційного права на звернення", втратив чинність, у зв'язку з
прийняттям Указу Президента України від 7 лютого 2008 року N 109
( 109/2008 ) "Про першочергові заходи щодо забезпечення
реалізації та гарантування конституційного права на звернення до
органів державної влади та органів місцевого самоврядування".
Разом з тим повідомляємо, що згідно статті 20 Закону України
"Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ) звернення розглядаються і
вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх
надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -
невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання
неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи,
організації або його заступник встановлюють необхідний термін для
його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у
зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Стосовно роз'яснення порядку обчислення строків розгляду
звернень громадян у разі пересилання звернення громадянина з
одного органу до іншого.
Згідно частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення
громадян" ( 393/96-ВР ) якщо питання, порушені в одержаному
органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами,
установами, організаціями незалежно від форм власності,
об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять
до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів
пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій
особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Відповідний орган чи посадова особа розглядає звернення
громадян в термін, встановлений статтею 20 Закону України "Про
звернення громадян" ( 393/96-ВР ).
Роз'яснення стосовно притягнення державних службовців до
відповідальності згідно статті 5 Закону України "Про боротьбу з
корупцією" ( 356/95-ВР ) у випадку ненадання (або неналежного
надання) інформації на звернення громадянина.
Відповідно до пункту "г" частини 1 статті 5 Закону України
"Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) державний службовець або
інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, немає права
відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої
передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати
недостовірну чи неповну інформацію.
Питання відповідальності регулюються розділом III, статтею 8
Закону України "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) порушення
особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із
зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить
складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді
штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів
доходів громадян.
Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у
статті 5 цього Закону ( 356/95-ВР ) обмежень тягне за собою
адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти
п'яти до п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про боротьбу з
корупцією" ( 356/95-ВР ) нагляд за виконанням законів у сфері
боротьби з корупцією здійснюється Генеральним прокурором України і
уповноваженими ним прокурорами.
З повагою,
Заступник Міністра В.Богатир
<< Назад |
<<< Главная страница
|
