НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Лист № 3335/6/12-0216 від 21.04.2005Про надання відповідей (відповідно до домовленості, досягнутої під час зустрічі представників Європейської бізнес-асоціації з Головою ДПА О.Кірєєвим 13.04.2005, Державна податкова адміністрація надала Європейській бізнес-асоціації своє бачення питань о...
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Л И С Т
21.04.2005 N 3335/6/12-0216
Європейській
бізнес-асоціації
вул. Ігоревська, 7-а
Київ, 04070
Про надання відповідей
(відповідно до домовленості, досягнутої
під час зустрічі представників Європейської
бізнес-асоціації з Головою ДПА О.Кірєєвим
13.04.2005, Державна податкова адміністрація
надала Європейській бізнес-асоціації
своє бачення питань оподаткування,
поставлених у листі Асоціації від 05.04.2005)
( На доповнення додатково див. Лист Державної податкової
адміністрації
N 4807/6/11-1116 ( v4807225-05 ) від 27.05.2005 )
( Щодо технічної помилки додатково див. Лист Державної
податкової адміністрації
N 5257/6/17-3216 ( vb257225-05 ) від 09.06.2005 )
( Із змінами, внесеними згідно з Листом Державної податкової
адміністрації
N 12024/7/15-0517 ( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
Державна податкова адміністрація України розглянула питання
надіслані листом Європейської бізнес-асоціації від 05.04.2005 та
відповідно до домовленостей, досягнутих під час зустрічі Голови
ДПА України О.І.Кірєєва з представниками Європейської
бізнес-асоціації 13.04.2005, надає своє бачення поставлених
питань.
1. Порядок оподаткування подарунків, одержаних від юридичних
осіб.
Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про
податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) визначено, що до
складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються
сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню
згідно з нормами статті 14 Закону.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку як
подарунок або внаслідок укладення договору дарування, провадиться
відповідно до статі 14 Закону ( 889-15 ), згідно із пунктом 14.1
якої кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт,
послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами,
встановленими для оподаткування спадщини. Стаття 14 Закону набирає
чинності з 1 січня 2005 року (пп. 22.1.5, п. 22.1, ст. 22 Закону).
Враховуючи, що пп. 13.4 статті 13 визначено, що особами,
відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є
спадкоємці, які отримали спадщину, а оподаткування подарунків
здійснюється за такими ж правилами, то фізична особа - дарувальник
не повинен виконувати функції податкового агента. Фізична особа -
обдарована має самостійно включити до складу загального річного
доходу платника податку та відобразити у річній податковій
декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації),
доходи отримані нею як подарунок. ( Технічну помилку абзацу
третього пункту 1 виправлено згідно з Листом Державної податкової
адміністрації N 5257/6/17-3216 ( vb257225-05 ) від 09.06.2005 )
Юридична особа - дарувальник зобов'язана надіслати інформацію
податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу
про видачу подарунку фізичній особі.
2. Щодо методу визначення об'єкту оподаткування постійних
представництв нерезидентів, який здійснює свою діяльність не лише
на території України, а й за її межами шляхом складання
відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності.
Пунктом 13.8 ст. 13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон) визначено, що
об'єкт оподаткування постійного представництва нерезидента, що
здійснює свою діяльність не лише в Україні, але й за її межами,
визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого
балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з
державним податковим органом за місцезнаходженням постійного
представництва нерезидента.
Згідно з Порядком складання розрахунку податку на прибуток
нерезидента, що проводить діяльність на території України через
постійне представництво (затверджено наказом ДПА України від
31 липня 1997 N 274 ( z0352-97 ), зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 28 серпня 1997 р. за N 352/2156), відокремлений
баланс фінансово-господарської діяльності - це баланс валових
доходів (які постійне представництво одержало б від здійснення
своєї діяльності незалежно від нерезидента), відокремлених від
загальної суми валових доходів нерезидента на підставі
відповідного розрахунку, та валових витрат, понесених
безпосередньо постійним представництвом. Оподатковуваний прибуток
нерезидента, що проводить діяльність на території України через
постійне представництво, визначається як різниця між валовими
відокремленими доходами постійного представництва та понесеними
постійним представництвом валовими витратами.
Основна проблема, що виникає при визначення об'єкту
оподаткування постійного представництва пов'язана з визначенням
валових відокремлених доходів постійного представництва, які, в
свою чергу, повинні обчислюватись на підставі даних про загальні
обсяги одержаних валових доходів та понесених витрат від ведення
господарської діяльності нерезидента в цілому, загальної
чисельності працівників та вартості основних фондів нерезидента.
Вирішенням цієї проблеми можливе при застосуванні
нерезидентами двох інших способів визначення сум прибутку,
отриманих нерезидентом через постійне представництво в Україні, що
підлягає оподаткуванню в Україні - шляхом прямого підрахування
(визначення об'єкта оподаткування за правилами ст. 3 Закону
( 334/94-ВР ) або шляхом визначення оподатковуваного прибутку як
різниці між валовим доходом та валовими витратами, визначеними
шляхом застосування до суми одержаного (нарахованого) валового
доходу коефіцієнта 0,7 (р. 3 Порядку складання розрахунку податку
на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території
України через постійне представництво ( z0352-97 ).
3. Щодо оподаткування доходів нерезидентів, які здійснюють
свою діяльність в Україні через постійне представництво, та сплату
податку на доходи нерезидентів при виплаті їх постійними
представництвами.
Пунктом 1.12 Порядку складання розрахунку податку на прибуток
нерезидента, що проводить діяльність на території України через
постійне представництво (затвердженого наказом ДПА України від
31.07.97 р. N 274 ( z0352-97 ), який зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 28.08.97 р. за N 352/2156) передбачено, що
оподатковуваний прибуток нерезидента від його господарської
діяльності визначається як різниця між валовими доходами та
валовими витратами, здійсненими безпосередньо постійним
представництвом. Склад валових витрат визначається відповідно до
Закону ( 334/94-ВР ) та повинні бути підтверджені документально
(контракти, рахунки постачальників, банківські документи на оплату
тощо).
Постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з
джерел їх походження з України або виконують агентські
(представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх
засновників є платниками податку на прибуток (підпункт 2.1.4,
пункт 2.1, стаття 2 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ).
Пунктом 13.8 статті 13 Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що
суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність та
території України через постійне представництво, оподатковуються у
загальному порядку. При цьому таке постійне представництво
прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який
здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента. Тобто
прибуток постійного представництва нерезидента відповідно до
пункту 10.1 статті 10 Закону оподатковуються за ставкою
25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону ( 334/94-ВР )
резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на
користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його
походження з України, отриманого таким нерезидентом від
провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки
нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у
пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких
доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у
розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який
сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не
передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
При перерахуванні нерезиденту доходу, отриманого ним через
своє постійне представництво в Україні, одночасне застосування
вказаних норм Закону ( 334/94-ВР ) виникає колізія, що полягає в
подвійному оподаткуванню доходів нерезидента із джерелом їх
походження з України - на етапі визначення оподаткованого прибутку
та при перерахуванні доходу нерезидента. Шляхом вирішення цієї
проблеми є внесення відповідних змін до Закону.
Разом з тим, на сьогодні вирішується шляхом застосування
положень міжнародних договорів про уникнення подвійного
оподаткування (діють у відносинах України з 57 країнами світу).
Цими договорами встановлено правила оподаткування прибутку,
отриманого постійними представництвами резидентів одних країн на
території інших, а саме:
- оподаткуванню підлягає прибуток постійного представництва в
частині, яка відноситься до постійного представництва;
- до постійного представництва відноситься прибуток, який
воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним
підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких
же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від
підприємства, постійним представництвом якого воно є.
Крім того, кожний міжнародний договір про уникнення
подвійного оподаткування містить спеціальну статтю, у якій йдеться
про недопущення дискримінації постійних представництв нерезидентів
стосовно оподаткування у порівнянні з вітчизняними підприємствами.
Враховуючи вищевикладене, оподаткування постійного
представництва резидента країни, з якою укладено міжнародний
договір про уникнення подвійного оподаткування, здійснюється
відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону ( 334/94-ВР ) без урахування
вимог п. 13.2 цієї ж статті.
4. Щодо оподаткування коштів, отриманих постійним
представництвом від головного офісу нерезидента.
З урахуванням того, що прибуток постійного представництва
нерезидента в Україні відповідно до п. 13.8 ст. 13 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) оподатковуються
у загальному порядку, тобто за правилами, встановленими цим
Законом, а саме згідно з ст. 3 цього Закону - як прибуток, що
визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного
періоду, визначеного ст. 4 Закону, на суму валових витрат,
визначених ст. 5 Закону, та суму амортизаційних відрахувань,
нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином, з метою визначення об'єкту оподаткування
постійного представництва валовий доход визначається відповідно до
ст. 4 Закону ( 334/94-ВР ), згідно з яким кошти на фінансування,
отриманні таким представництвом - платником податку на прибуток
від нерезидента (головного офісу) збільшують валовий дохід
представництва як доход з інших джерел (пп. 4.1.6 ст. 4 Закону).
Отже, включення сум фінансування, отримане постійним
представництвом нерезидента від головного офісу, до
оподатковуваного доходу цього представництва не є особливою
позицією податкових органів, а пов'язане з дотриманням
законодавчих норм.
Для вирішення питання невключення сум коштів від нерезидента
на фінансування постійного представництва можливе лише шляхом
внесення змін до Закону ( 334/94-ВР ).
5. Оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами
на етапі їх емісії.
Абзацом п'ятим пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено, що
норми пункту 7.6, який визначає порядок оподаткування операцій з
цінними паперами та деривативами, не поширюються на операції з
емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що
здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або
погашення таким платником податку.
Отже, дія вищезазначеного абзацу стосується лише підприємств,
які здійснили емісію (випуск) цінних паперів, а також операції із
зворотного викупу або погашення емітованих цінних паперів таким
платником податку, тобто емітентів.
6. Емісія цінних паперів.
( Абзац перший пункту 6 втратив чинність на підставі Листа
Державної податкової адміністрації N 12024/7/15-0517
( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
( Абзац другий пункту 6 втратив чинність на підставі Листа
Державної податкової адміністрації N 12024/7/15-0517
( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
( Абзац третій пункту 6 втратив чинність на підставі Листа
Державної податкової адміністрації N 12024/7/15-0517
( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
( Абзац четвертий пункту 6 втратив чинність на підставі Листа
Державної податкової адміністрації N 12024/7/15-0517
( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
( Абзац п'ятий пункту 6 втратив чинність на підставі Листа
Державної податкової адміністрації N 12024/7/15-0517
( v1202225-06 ) від 26.06.2006 )
Отже, лише в момент здійснення продажу, придбаного у емітента
цінного паперу, підприємство має право на відображення витрат,
пов'язаних із придбанням такого цінного паперу та доходів від його
продажу.
7. Податковий облік нематеріальних активів у разі зміни
строку корисного використання або у разі їх вибуття.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) нематеріальний актив - це об'єкти
інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші
аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним
законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону ( 334/94-ВР ) під
терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів
слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання,
виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку
платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань,
установлених цією статтею.
Згідно з пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону ( 334/94-ВР ) для
амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод,
за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується
рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням
індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку,
який визначається платником податку самостійно виходячи із строку
корисного використання таких нематеріальних активів або строку
діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної
експлуатації.
Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення
залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
У разі зміни терміну використання нематеріальних активів,
підприємство здійснює коригування нарахованої амортизації за
минулі звітні періоди аналогічно до порядку коригування валових
доходів та валових затрат (пп. 4.1.5 та пп. 5.2.7 Закону
( 334/94-ВР ) та подає до податкового органу "Уточнюючий
розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням
самостійно виявлених помилок" (наказ ДПА України від 29.03.2003
N 143 ( z0271-03 ).
8. Застосування звичайних цін до операцій з особами, які не є
платниками податку на прибуток згідно з пп. 7.4.3 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) з метою
оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу
товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи
із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари
(роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. При цьому,
витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із
договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату
такого придбання (підпункт 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону).
Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) визначено,
що положення зазначених вище підпунктів поширюються також на
операції з особами, які не є платниками податку, встановленого
статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за
іншими, ніж платник податку, ставками.
Відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) під терміном "особа" розуміють
фізичну особу або юридичну особу (її філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи), а також представництва юридичної особи.
При цьому, підпунктом 2.1.1 Закону ( 334/94-ВР ) визначено,
що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської
діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та
організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання
прибутку як на території України, так і за її межами.
Пунктом 10.1 ст. 10 Закону ( 334/94-ВР ) визначено, що
прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на
власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25%
до об'єкта оподаткування.
Отже, враховуючи те, що фізичні особи є платниками податку з
доходів фізичних осіб у відповідності до абзацу першого п. 2.1
ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (
889-15 ) та не є особами, що сплачують податок на прибуток
підприємств у відповідності до Закону, то на операції платника
податку на прибуток з фізичними особами поширюється дія підпунктів
7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону.
9. Оподаткування операцій з борговими цінними паперами
(облігації, депозитні сертифікати), що придбані у емітента.
Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями визначено п. 7.9 ст. 7 Закону "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).
Зокрема, пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР )
визначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим
Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають
оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у
зв'язку з залученням платником податку коштів або майна в довірче
управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску
ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з
фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в
тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням
платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також
основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення
(викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів
з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих
рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника
податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.
Якщо в подальшому, у разі продажу підприємством таких ощадних
(депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою
дохідністю), облігацій такий продаж розцінюється, як операції з
цінними паперами та деривативами та оподатковуються відповідно до
п. 7.6 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ).
10. Щодо включення до складу валових витрат банківської
установи страхового резерву за позабалансовими зобов'язаннями
(гарантії, поруки, акцепти, авалі).
Для покриття безнадійної заборгованості банками пунктом 12.2
встановлено особливий порядок, який полягає в тому, що будь-який
банк має право збільшити свої валові витрати не більше як на
10 відсотків від суми страхового резерву (до 01.01.2005 - 20%), а
саме від сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та
поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на
останній робочий день звітного податкового періоду.
Страховий резерв для відшкодування можливих втрат по
основному боргу (без процентів та комісій) банк зобов'язаний
створювати за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим
іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних
паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою
дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться
до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у
розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення
основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними
цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними
нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків
Національним банком України.
З метою реалізації положень вищевказаного пункту Державною
податковою адміністрацією України видано Узагальнююче податкове
роз'яснення, яке затверджене наказом від 15.07.2002 N 334
( v0334225-02 ). На сьогодні слід керуватися вказаним роз'ясненням
з урахуванням внесених до нього змін наказами ДПА від 07.04.2003
N 161 ( v0161225-03 ) та від 22.09.2004 N 547 ( v0547225-04 ).
Крім того слід врахувати, що Законом України від 25.03.2005 N 2505
( 2505-15 ) "Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" з 1 січня цього року зменшено до
10 відсотків норматив страхового резерву, що створюється за
рахунок валових витрат банку.
В частині порядку визнання заборгованості нестандартною слід
керуватися відповідною методикою, яка встановлена Національним
банком України.
Зважаючи на вищевикладене, створення банками страхового
резерву за рахунок валових витрат врегульовано та відповідно
вносити зміни до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) немає необхідності.
11. Порядок оподаткування філій податком на прибуток
підприємств в перший рік їх діяльності після державної реєстрації.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платниками
податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи
платників податку, що не мають статусу юридичної особи,
розташовані на території іншої, ніж такий платник податку,
територіальної громади.
Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо
сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів
територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до
бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням,
визначений згідно з нормами цього Закону ( 334/94-ВР ) та
зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних
громад за місцезнаходженням філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний
(податковий) період визначається розрахунково виходячи із
загальної суми податку, нарахованого платником податку,
розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій
та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах
такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням
філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних
відрахувань цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим
підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до
1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові
органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій
(відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом
звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені
підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням
розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого
податку, форма якого встановлюється центральним органом державної
податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.
Таким чином, новостворене підприємство разом із філіями
перший рік діяльності не може сплачувати податок на прибуток
консолідовано, тобто податок на прибуток головне підприємство та
його філії сплачують самостійно до податкових органів за їх
місцезнаходженням.
Якщо підприємство, яке має філії та сплачує податок на
прибуток консолідовано створює у своєму складі нові філії, то
відповідно до другого абзацу п. 8 Порядку складання розрахунку
податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на
прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від
10.02.2003 N 68 ( z0182-03 ), дані обліку новостворених філій
враховуються при розрахунку консолідованого податку, починаючи з
того звітного (податкового) періоду, коли вони були створені.
12. Щодо штрафних санкцій за неутримання податку на доходи
нерезидентів податковим агентом та можливості подачі ними
уточнюючого розрахунку.
Платники податку на прибуток, які провадять відповідні
виплати нерезидентам, несуть відповідальність за утримання та
перерахування до бюджету податку на доходи нерезидентів,
передбаченого п. 13.2 ст. 13 Закону "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (п. 16.13 ст. 16 Закону). При виплаті
доходів нерезидентам особи, здійснюють такі виплати протягом
терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного
періоду, подають до державного податкового органу за своїм
місцезнаходженням Звіт про виплачені доходи, утримання та внесення
до бюджету податку на прибуток нерезидентів (Порядок надання
звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи
нерезидентів, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 16.01.98 N 28 ( z0056-98 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98 за
N 56/2496).
Вказаний Звіт ( z0056-98 ) не має статусу податкової
декларації - документу, що подається платником податків до
контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на
підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку,
збору (обов'язкового платежу) згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ). З урахуванням того,
що податкове зобов'язання (зобов'язання платника податків сплатити
до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України), визначається платником податків у податковій декларації
і вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації,
мова не йде про застосування норм ст. 17 цього Закону в частині
порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання у випадку несплати / несвоєчасної сплати податку на
доходи нерезидентів, а також про порядок виправлення платником
податку самостійно виявлених помилок у показниках раніше поданої
ним податкової декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку.
Водночас, у разі коли платник податків здійснює грошові
виплати без попереднього нарахування та сплати податку на доходи
нерезидентів відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) такий платник
податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання
з такого податку. Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника
податків від адміністративної або кримінальної відповідальності
та/або конфіскації таких коштів відповідно до законодавства.
Вирішення питання щодо можливості самостійного виправлення
помилок при утриманні платником податку на прибуток податку на
доходи нерезидентів можливе за умови надання Звіту про виплачені
доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток
нерезидентів ( z0056-98 ) статусу податкової декларації, тобто
шляхом внесення відповідних змін до Закону "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ).
13. Визначення податковими органами податкового зобов'язання.
Органи державної податкової служби при проведенні перевірок
підприємств на практиці наряду з донарахуванням валових доходів
проводять донарахування валових видатків, які виявляються під час
перевірок.
У випадках, коли такі випадки зустрічаються і, відповідно,
збільшується оподатковуваний прибуток та податок на прибуток,
підприємство має право оскаржити такі дії податкових органів в
апеляційному чи судовому порядку відповідно до чинного
законодавства.
14. Податкові наслідки реорганізації підприємств.
Відповідно до пункту 3 ст. 59 Глави 6 Розділу II
Господарського кодексу України ( 436-15 ) у разі приєднання одного
або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта
господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та
обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права
і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у
відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання,
що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або
кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять
за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права
і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
З метою вдосконалення порядку реєстрації випуску акцій та
інформації про їх емісію, а також - впорядкування порядку ведення
Загального реєстру випуску цінних паперів, Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку рішенням від 30.12.98 N 221
( z0137-99 ) затвердила Положення про порядок реєстрації випуску
акцій під час реорганізації товариств, зареєстроване в
Міністерстві юстиції України 04.03.99 за N 137/3430 (із змінами та
доповненнями) (далі - Положення). Так, відповідно до абзацу "а"
пп. 3.2 п. 3 та абзацу "а" пп. 4.2 п. 4 цього Положення
товариство, що приєднується, та товариство, що реорганізується,
додатково приймають рішення про затвердження передавального акта
(балансу) та роздільного акта (балансу) відповідно.
Таким чином, якщо в результаті реорганізації підприємств
шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення їх майнові права
та обов'язки в повному обсязі або у відповідних частках переходять
до новостворених підприємств, активи та пасиви балансу таких
підприємств повністю або у відповідних частках приєднуються до
активів та пасивів підприємства-правонаступника, у тому числі з
урахуванням заборгованості зі сплати податків до бюджетів усіх
рівнів та з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування
реорганізованого підприємства. Тобто при приєднанні підприємства
до правонаступника показники діяльності підприємства переносяться
в баланс та податковий облік правонаступника і повністю
враховуються при визначенні об'єкта та розміру податку на прибуток
таким правонаступником.
Одночасно повідомляємо, що пунктом 7.5 статті 7 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 )
забороняється будь-яка поступка податкового зобов'язання або
податкового боргу платника податків третім особам, тобто будь-яка
поступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника
податків третім особам, заборонена Законом. А тому для проведення
реорганізації підприємством повинні бути проведені розрахунки з
бюджетом по податкових зобов'язаннях та податковому боргу.
Відповідно до абзаців "г" і "є" пп. 3.2 п. 3 та "в" і "д"
пп. 4.2 п. 4 цього Положення ( z0137-99 ) під час реорганізації
здійснюється обмін акцій або часток у статутному фонді товариств,
що приєднуються, або товариств, що реорганізуються, шляхом поділу
на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості акцій
(сертифікатів акцій) чи часток товариств, до яких здійснюється
приєднання або створених шляхом поділу або з подальшим обміном
письмових зобов'язань на акції або частки у статутному фонді
товариства, до якого здійснюється приєднання чи створених шляхом
поділу.
Пунктом 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) визначено, що продажем товарів є
будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу прав власності на такі
товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання,
а також операції з безоплатного надання товарів.
Таким чином, реорганізації підприємства шляхом злиття,
приєднання, поділу, перетворення не може розглядатися як операція
з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів
підприємства, оскільки реорганізації полягає у переході за
розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права
і обов'язків підприємства, яке реорганізується, до
правонаступника, в результаті чого податкових зобов'язань по
податку на прибуток не виникає.
15. Заліки в ЗЕД.
Діючий на даний час Закон України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) встановлює порядок
та механізм розрахунків при здійсненні суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у
галузі зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно зі статтею 1 Закону ( 185/94-ВР ) виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг),
прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або
іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг,
експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного
терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку
України.
Стаття 4 Закону ( 185/94-ВР ) визначає, що порушення
резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у
розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості
недопоставлено)" продукції) в іноземній валюті, перерахованої у
грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку
України на день виникнення заборгованості.
При цьому вказаний Закон ( 185/94-ВР ) не визначає умов, за
яких не отримана виручка не вважається порушенням вимог цього
Закону і не ставить стягнення пені за порушення встановлених
термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у залежність від причин, з
яких терміни порушено.
Підставою для застосування визначених цим Законом
( 185/94-ВР ) санкцій є лише факт порушення терміну відповідного
зарахування виручки в іноземній валюті.
Крім того, підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про порядок
здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними,
імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 24.03.99 N 136
( z0338-99 ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
28.05.99 за N 338/3631, встановлено, що банк знімає експортну
операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією
операцією (або її частини - у разі здійснення обов'язкового
продажу) на поточний рахунок останнього.
Таким чином, припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних
однорідних вимог за зовнішньоекономічними договорами
купівлі-продажу без надходження виручки у іноземній або
національній валюті на рахунки в уповноважених банках протирічить
вимогам чинного валютного законодавства.
Заступник Голови С.І.Лекарь
<< Назад |
<<< Главная страница
|
