НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 231 від 24.09.2008Соціальні ризики фінансової стабільності України
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ПРЕЗИДIЯ НАЦIОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ НАУК УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.09.2008 N 231
Соціальні ризики
фінансової стабільності України
Заслухавши та обговоривши доповідь члена-кореспондента НАН
України Е.М.Лібанової, Президія НАН України відзначає, що важливою
складовою фінансових ризиків в Україні є соціальна. Її значення
обумовлюється низкою соціально-демографічних,
соціально-економічних, соціо-психологічних та політичних чинників
як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Надзвичайно
потужним чинником нарощування обсягу соціальних зобов'язань
держави є низький рівень життя досить широких верств населення у
поєднанні із відновленням утриманських настроїв в суспільстві.
Українське суспільство в цілому залишається досить бідним,
про що свідчать характеристики рівня та якості життя широких
верств населення. Певні успіхи у подоланні проблеми бідності є:
частка осіб, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум, помітно
знижується і нині приблизно відповідає європейським стандартам,
але споживчий кошик, вартість якого слугує базою для визначення
прожиткового мінімуму, вельми далекий від цих стандартів.
Натомість рівень так званої відносної бідності, методика
визначення якої враховує і ступінь майнового розшарування
населення, залишається незмінним вже 9 років.
З початком економічного зростання і досить швидким
підвищенням реальних доходів населення можна було сподіватися на
прискорення процесу наближення ціннісних орієнтацій до взірців
економічно розвинених країн. Однак всупереч очікуванням
соціально-психологічний стан суспільства впродовж останніх років
не покращується. Далася взнаки невдоволеність результатами
економічного підйому, зокрема посиленням розшарування. Але це
незадоволення викликало не активізацію громадянської позиції, а
призвело до формування відчуття безвихідності, неможливості
особисто впливати на перебіг подій, а отже, до безініціативності,
більш помітної серед молоді.
Основною складовою доходів широких верств населення в Україні
та одночасно основним фактором формування соціальних трансфертів і
платоспроможного попиту населення є заробітна плата. Попри дуже
значне її підвищення, особливо у 2004-2007 роках, відставання
України від сусідніх країн не тільки не зменшилося, а в більшості
випадків зросло. Зайнятість в Україні закономірно не є гарантією
від бідності: 85% бідних сімей мають у своєму складі бодай одну
працюючу особу, але ризик бідності практично не залежить від
наявності працюючих. Поширення бідності, низький рівень життя в
цілому створюють непереборні перешкоди для впровадження
повномасштабної системи соціального страхування, а отже, і для
належного соціального захисту населення. Сьогодні будь-яке
серйозне захворювання, стихійне лихо і значне пошкодження будинку
або квартири, автомобільна аварія тощо практично неминуче
прирікають усю родину на зубожіння. Система соціального захисту,
що діє в країні, орієнтована переважно на уразливі верстви
населення, а їх підтримка реалізується у формі соціальної
допомоги. Разом з тим поширення на дійсно широкі верстви населення
добровільного страхування обумовило б багаторазове зниження ризику
бідності у разі настання страхової події, зменшило б і
необхідність надання соціальної допомоги за рахунок бюджету.
Досі не набуло належного поширення добровільне пенсійне
страхування - практично всі кошти вносяться працедавцем при
створенні корпоративної пенсійної програми. Це означає, що,
по-перше, і надалі основним джерелом пенсій залишатиметься
солідарна система, по-друге, не будуть задіяні дуже важливі
чинники "детінізації" заробітної плати, а отже, і економіки в
цілому, і, по-третє, економіка України не отримає значних
внутрішніх, неінфляційних, довгострокових інвестицій. Через
величезний розрив між життєвими стандартами і реальним рівнем
життя, неможливість задовольнити поточні потреби значна частина
населення нехтує своїм власним добробутом у майбутньому.
Низький рівень заробітних плат спонукає значну частину
населення шукати роботу за межами України. За різними оцінками,
2,5-3 млн. осіб в середньому упродовж 6 місяців працюють за
кордоном. Сама по собі масштабна трудова міграція є достатньо
поширеним явищем в бідних країнах - це важлива складова процесу їх
інтеграції в глобальні ринки, зокрема в ринок праці та джерело
доходів населення. До того ж більшість мігрантів, особливо
працюючих у країнах ЄС, відверто прагне залишитися там назавжди. А
оскільки виїжджають переважно молоді, освічені, активні особи, їх
неповернення завдає великої шкоди і демографічному, і освітньому,
і трудовому потенціалу України. Отже, нехтування необхідністю
зміни політики оплати праці спричиняє до того, що багатомільйонні
бюджетні витрати на вищу освіту фактично спрямовуються на
підтримку економіки інших країн.
Одним з проявів та наслідків сучасної демографічної кризи в
Україні є прискорене старіння населення і, відповідно, - зростання
негативного співвідношення кількості осіб пенсійного та
працездатного віку. Нині Україна має один з найвищих рівнів
старіння в Європі і водночас - одні з найнижчих показників
народжуваності. Скорочення чисельності населення відбуватиметься
переважно за рахунок контингентів осіб працездатного віку,
натомість чисельність осіб пенсійного віку стабільно зростатиме.
Частка осіб віком 60 років і старше сягне у 2050 р. 32%,
співвідношення кількості населення пенсійного й працездатного
віку - 71%.
Вже нині у пенсійній системі України на 10 платників внесків
припадає 9 пенсіонерів, а за незмінності рівня участі населення у
пенсійному страхуванні до середини 2020-х років кількість
пенсіонерів може перевищити кількість платників. Такі демографічні
перспективи справляють дуже негативний вплив на фінансову
спроможність солідарної пенсійної системи, яка ґрунтується на
засадах солідарності поколінь, тобто утримування покоління
пенсіонерів поколінням працюючих.
Частка прямих соціальних трансфертів, куди включають всі види
трансфертів, спрямованих безпосередньо населенню, у грошовій та
натуральній формі, сформованих за колективними страховими схемами
та поза ними - пенсії, допомоги субсидії тощо, - є досить високою
в країнах ЄС і сягає 15,1% ВВП. В Україні за даними 2007 року
соціальні трансферти становили 32,3% ВВП, а за даними першого
півріччя 2008 року - 36,2.
Відповідно й інфляційні ризики пов'язані не стільки із
заробітною платою, скільки із трансфертами.
Головним соціальним трансфертом і за сукупними витратами і за
внеском у доходи населення України є пенсія. Її рівень за останні
роки відчутно збільшився, помітно покращилось і співвідношення із
прожитковим мінімумом для осіб непрацездатного віку, хоча не
викликає сумнівів і той факт, що рівень пенсій в Україні значно
нижче за аналоги європейських країн. Це провокує невдоволення
населення. Але реальних резервів підвищення пенсій, крім зростання
заробітної плати та звуження пенсійних прав, сьогодні в державі не
існує.
Результати аналізу, виконаного вченими НАН України, свідчать,
що співвідношення соціальних трансфертів із заробітною платою і в
контексті інфляційних загроз, і з позицій стимулювання
працездатного населення до активізації поведінки на ринку праці є
в Україні вкрай несприятливим.
Формування стратегічних пріоритетів держави у сфері
соціальної політики вимагає від НАН України концептуального
опрацювання цієї проблеми, забезпечення наукового обґрунтування і
супроводження заходів державної соціальної політики, розширення
проблематики наукових досліджень з цього питання.
Президія НАН України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Доповідь директора Iнституту демографії та соціальних
досліджень НАН України члена-кореспондента НАН України
Е.М.Лібанової взяти до відома.
2. Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України
(академік НАН України В.М.Литвин) спільно з відділеннями економіки
(академік НАН України В.М.Геєць) й історії, філософії та права НАН
України (академік НАН України О.С.Онищенко) внести корективи до
планів науково-дослідної роботи на 2008 та наступні роки,
передбачивши у них поглиблену розробку проблем соціального,
економічного та демографічного розвитку.
3. Відділенню економіки НАН України (академік НАН України
В.М.Геєць) протягом IV кв. 2008 року у встановленому порядку
звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями та
обґрунтуванням необхідності щодо:
- запровадження практики стратегічного планування
соціально-економічного розвитку країни з урахуванням перспектив
системи соціального страхування, окремо наголосивши на існуючій
потребі в розробці науково обґрунтованої моделі соціального
бюджетування, що включатиме усі суспільні соціальні видатки;
- запровадження мікро- та макромоделювання і прогнозування
фінансових процесів у соціальній сфері на основі єдиного комплексу
моделей, прийнятих відповідними органами державного управління
(Мінфін, Мінекономіки, Мінпраці) за участю НАН України, що має
стати невід'ємним етапом прийняття стратегічних управлінських
рішень у соціальній сфері.
4. Iнституту демографії та соціальних досліджень НАН України
(член-кореспондент НАН України Е.М.Лібанова):
4.1. Зважаючи на актуальність і перспективність отриманих
наукових результатів, продовжити дослідження, спрямовані на
розробку пріоритетних напрямів реалізації соціальної політики
стосовно мінімізації соціальних ризиків, пов'язаних з наданням та
отриманням соціальних трансферів.
4.2. Протягом IV кв. 2008 року підготувати та у встановленому
порядку подати:
- Кабінету Міністрів України аналітичну записку "Соціальні
ризики фінансової стабільності України";
- Міністерству праці та соціальної політики України
аналітичні записки "Аналіз ситуації із бідністю в Україні та її
регіонах" та "Збереження і розвиток трудового потенціалу України".
4.3. Протягом IV кв. 2008 року забезпечити підготовку та
проведення Міжнародної науково-практичної конференції "Міграція
населення в контексті соціально-економічного розвитку".
4.4. Протягом IV кв. 2008 року - II кв. 2009 року забезпечити
підготовку та видання монографій "Диференціація населення України
за рівнем доходів та умовами життя: теоретичні засади дослідження,
оцінка та прогноз", "Перспективи становлення середнього класу в
Україні", "Реструктуризація зайнятості в Україні - передумова
реалізації інноваційної моделі розвитку".
5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на
Науково-організаційний відділ Президії НАН України.
Президент Національної
академії наук України
академік НАН України Б.Є.Патон
Перший віце-президент -
головний учений секретар
Національної академії наук України
академік НАН України А.П.Шпа
<< Назад |
<<< Главная страница
|
