НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 9/410 від 07.08.2008Про визнання нечинним та скасування пункту 3 припису про усунення порушень законодавства про телекомунікації
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
07.08.2008 N 9/410
Про визнання нечинним та скасування
пункту 3 припису про усунення порушень
законодавства про телекомунікації
За позовом Відкритого акціонерного товариства
"Укртелеком"
До Державної інспекції зв'язку
Про визнання нечинним та скасування
пункту 3 припису про усунення порушень
законодавства про телекомунікації
N 429-П від 28.11.2007 р.
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар Таран Т.К.
судового
засідання:
Представники:
Від позивача: Л.Т.М.
Від Ц.Л.Г.
відповідача:
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з
адміністративним позовом до Державної інспекції зв'язку про
визнання нечинним та скасування пункту 3 Припису Державної
інспекції зв'язку про усунення порушень законодавства про
телекомунікації від 28.11.2007 р. N 429-П, яким Державна інспекція
зв'язку зобов'язала ВАТ "Укртелеком" в термін до 20.02.2008 р.
вжити заходів щодо отримання ліцензій на надання в користування
каналів електрозв'язку.
В ході розгляду справи представником позивача було подано
заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач
просить визнати нечинним пункт 3 Припису Державної інспекції
зв'язку про усунення порушень законодавства про телекомунікації
від 28.11.2007 р. N 429-П.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуваний
пункт Припису прийнято відповідачем всупереч ст. 42 Закону України
"Про телекомунікації" ( 1280-15 ), наказу Державного комітету
зв'язку та інформатизації України від 17.06.2004 р. N 132
( z0977-04 ) "Про затвердження Ліцензійних умов провадження
діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг фіксованого
міжнародного, міжміського, місцевого телефонного зв'язку з правом
технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж
і надання в користування каналів електрозв'язку", внаслідок
неправильного застосування відповідачем норм матеріального права.
Позивач вважає пункт 3 Припису незаконним і таким, що порушує його
права і законні інтереси, так як відповідач вимагає від позивача
отримати ліцензії на той вид діяльності, на провадження якого у
позивача вже є ліцензії.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити
у задоволенні адміністративного позову повністю в зв'язку з тим,
що в ліцензіях позивача не зазначено, що останньому надано право
здійснювати надання в користування каналів електрозв'язку, а отже,
оскаржуваний пункт Припису є законним, прийнятим відповідно до
вимог ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ),
Положення про Державну інспекцію зв'язку, затвердженого рішенням
Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від
02.08.2007 р. N 875 ( z0964-07 ), Порядку здійснення державного
нагляду за ринком телекомунікацій, затвердженого рішенням
Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від
27.10.2006 р. N 426 ( z1207-06 ).
Відповідач стверджує, що позивачем здійснюється діяльність по
наданню в користування каналів електрозв'язку без ліцензії, що
суперечить Закону України "Про телекомунікації" ( 1280-15 ).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,
заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно
з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,
об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для
розгляду справи і вирішення спору по суті, суд В С Т А Н О В И В:
у період з 15.10.2007 р. до 02.11.2007 р. відповідачем
проводилась перевірка додержання позивачем законодавства про
телекомунікації.
За результатами проведення перевірки було складено Акт від
02.11.2007 р. N 783/01/07.1-1 щодо перевірки додержання суб'єктом
ринку телекомунікацій законодавства про телекомунікації, на
підставі якого винесено Припис від 28.11.2007 р. N 429-П про
усунення порушень законодавства про телекомунікації.
Пунктом 3 Припису відповідач зобов'язав позивача в термін до
20.02.2008 р. вжити заходів щодо отримання ліцензій на надання в
користування каналів електрозв'язку, мотивуючи свої вимоги тим, що
в ліцензіях позивача АА N 720077 від 10.02.2004 р. та АБ N 222651
від 31.10.2005 р., на які посилається позивач, як на правову
підставу надання в користування каналів електрозв'язку, не
зазначено, що позивачу надано у встановленому законом порядку
право здійснювати цю діяльність.
Як свідчать матеріали справи, акту перевірки від
02.11.2007 р. N 783/01/07.1-1 31.12.98 р. позивачем було отримано
ліцензію N 001904 строком до 18.09.2010 р. на здійснення такого
виду діяльності, як "надання послуг телефонного зв'язку (крім
відомчих об'єктів)". В особливих умовах ліцензії зазначено:
"дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського
телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування".
Згідно з абзацами 1, 4, 6 п. 7 постанови Кабінету Міністрів
України від 03.07.98 р. N 1020 ( 1020-98-п ) "Про порядок
ліцензування підприємницької діяльності" (із змінами та
доповненнями в редакції від 10.12.98 р., надалі - Постанова
N 1020), яка діяла на час видачі ліцензії N 001904 від
31.12.98 р., в кожній ліцензії повинні були бути зазначеними:
найменування та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію;
прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, ідентифікаційний
номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових
платежів або найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний код
юридичної особи; вид діяльності, на яку видається ліцензія; місце
провадження діяльності; особливі умови та правила провадження
даного виду діяльності; номер реєстрації ліцензії; дата видачі і
термін дії ліцензії.
У цей час ліцензування в галузі зв'язку регулювалось наказом
Ліцензійної палати України та Державного комітету зв'язку України
від 14.09.98 р. N 87/129 ( z0616-98 ) "Про затвердження Інструкції
про умови і правила провадження окремих видів підприємницької
діяльності в галузі зв'язку, які підлягають ліцензуванню
(ліцензійні умови), та контроль за їх дотриманням" (надалі -
Інструкція 87/129), який був прийнятий на виконання Постанови
N 1020. Згідно з Постановою N 1020 ( 1020-98-п ), а також згідно з
п. 1.4 Інструкції N 87/129, видами діяльності у галузі зв'язку,
які підлягали ліцензуванню, були:
а) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих
об'єктів), технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і
проводового мовлення в межах промислової експлуатації;
б) пересилання грошових переказів, листів вагою до 20 грамів,
поштових карток.
На час видачі ліцензії від 31.12.98 р. N 001904 надання
послуг оренди каналів (зокрема, плата за оренду) регулювалось
наказом Державного комітету зв'язку України від 16.09.98 р. N 132
( z0679-98 ) "Про затвердження Граничних тарифів на основні
послуги зв'язку". Надання в користування міжміських каналів
зазначеними Граничними тарифами було віднесено до розділу IV
"Граничні тарифи на послуги міжміського телефонного зв'язку, що
надаються в межах України", тобто надання в користування
міжміських каналів охоплювалось поняттям "послуги міжміського
телефонного зв'язку".
Таким чином, суд дійшов висновку, що на час видачі ліцензії
N 001904 від 31.12.98 р. чинним законодавством не передбачалось
окреме ліцензування такого виду діяльності, як надання в
користування каналів електрозв'язку. Цей вид діяльності був
невід'ємною частиною ліцензованої діяльності по наданню послуг
міжміського телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів). А отже,
позивач правомірно здійснював діяльність щодо надання в
користування каналів електрозв'язку на підставі ліцензії N 001904
від 31.12.98 р.
У відповідності до матеріалів акту перевірки від
02.11.2007 р. N 783/01/07.1-105.04.2000 р. у зв'язку з
корпоратизацією позивача (перетворення УДПЕЗ "Укртелеком" у
ВАТ "Укртелеком") позивач переоформив вищезазначену ліцензію на
нову - серії ВД N 002470, строком дії - до 18.09.2010 р. Ліцензія
видана на здійснення наступного виду діяльності у галузі зв'язку
на території України - надання послуг телефонного зв'язку (крім
відомчих об'єктів); в особливих умовах ліцензії вказано:
"дозволяється надання послуг міжнародного та міжміського
комутованого телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального
користування".
На час видачі ліцензії ВД N 002470 від 05.04.2000 р.
ліцензування в галузі зв'язку продовжувало регулюватись Постановою
N 1020 та Інструкцією N 87/129 ( z0616-98 ) з установленою в них
класифікацією видів діяльності в галузі зв'язку, що підлягали
ліцензуванню, а надання послуг оренди каналів (зокрема, плата за
оренду) вже регулювалось новим наказом Державного комітету зв'язку
та інформатизації України від 07.02.2000 р. N 23 ( z0308-00 ) "Про
затвердження Граничних тарифів на основні послуги зв'язку"
(надалі - Граничні тарифи N 23). Надання в користування міжміських
каналів зазначеними Граничними тарифами N 23 віднесено до
розділу IV "Граничні тарифи на послуги міжміського телефонного
зв'язку, що надаються в межах України" (ст. 3 позиція 14 - 24),
тобто надання в користування міжміських каналів охоплювалось
поняттям "послуги міжміського телефонного зв'язку".
Таким чином, суд дійшов висновку, що на час видачі ліцензії
ВД N 002470 від 05.04.2000 р. чинним законодавством не
передбачалось окреме ліцензування такого виду діяльності, як
надання в користування каналів електрозв'язку. Цей вид діяльності
був невід'ємною частиною ліцензованої діяльності по наданню послуг
міжміського телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів). А отже,
позивач правомірно здійснював діяльність щодо надання в
користування каналів електрозв'язку на підставі ліцензії
ВД N 002470 від 05.04.2000 р.
Постанова N 1020 ( 1020-98-п ) втратила чинність згідно з
постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. N 1698
( 1698-2000-п ) "Про затвердження переліку органів
ліцензування"(надалі - Постанова N 1698). Інструкція N 87/129
( z0616-98 ) втратила чинність згідно з наказом Державного
комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,
Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
13.02.2001 р. N 33/16 ( z0194-01 ) "Про затвердження Ліцензійних
умов провадження господарської діяльності з надання послуг
телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів)" (надалі - Ліцензійні
умови N 33/16).
Відповідно до Постанови N 1698 ( 1698-2000-п ) видами
діяльності у галузі зв'язку, що підлягають ліцензуванню, стали:
а) пересилання грошових переказів;
б) надання послуг радіозв'язку (з використанням радіочастот);
в) надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих
об'єктів);
г) технічне обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового
мовлення в межах промислової експлуатації.
В п. 1.5 Ліцензійних умов N 33/16 ( z0194-01 ) зазначено, що
"відповідно до намірів провадити господарську діяльність з надання
послуг телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального
користування суб'єкти господарської діяльності можуть мати право
надавати такі послуги телефонного зв'язку:
міжнародного (ліцензія видається тільки на діяльність на
території України),
міжміського за такими напрямами:
- без надання в користування ліній передачі, мережевих
трактів, каналів зв'язку;
- надання в користування тільки ліній передачі, мережевих
трактів, каналів зв'язку,
стільникового рухомого на базі стандартів NMT-450, GSM-900,
GSM-1800, CDMA та системи "Глобал Стар",
місцевого за такими напрямами:
- з правом створення власної мережі ємністю понад 1000
(однієї тисячі) абонентських номерів;
- з правом створення власної мережі ємністю до 1000 (однієї
тисячі) абонентських номерів;
- у мережах подвійного призначення з правом створення власної
мережі ємністю понад 1000 (однієї тисячі) абонентських номерів;
- у мережах подвійного призначення з правом створення власної
мережі ємністю до 1000 (однієї тисячі) абонентських номерів;
- у сільській місцевості,
аудіотекс.
Аналізуючи зміст п. 1.5 Ліцензійних умов N 33/16 ( z0194-01 )
суд зазначає, що вимоги "без надання в користування каналів
зв'язку" та "надання тільки каналів електрозв'язку" є особливими
вимогами, які обмежують загальний вид ліцензованої діяльності як
надання послуги телефонного зв'язку. Суд вважає, що відсутність
зазначених особливих умов, які за своїм змістом є обмежуючими,
дозволяє особі, що має відповідну ліцензію, здійснювати в повному
обсязі увесь спектр діяльності з надання послуги телефонного
зв'язку.
В особливих умовах ліцензії ВД N 002470 від 05.04.2000 р. не
зафіксовано жодного "напряму" міжміського телефонного зв'язку
відповідно до п. 1.5 Ліцензійних умов N 33/16 ( z0194-01 ). Таким
чином, жодних обмежень щодо здійснення позивачем діяльності з
надання послуг телефонного зв'язку, зокрема, в частині надання в
користування каналів зв'язку, наявною ліцензією не встановлено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно
здійснював діяльність щодо надання в користування каналів
електрозв'язку на підставі ліцензії ВД N 002470 від 05.04.2000 р.
24.12.2003 р. набрав чинність Закон України "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ), відповідно до п. 6 Глави XIV
"Прикінцеві положення" якого встановлено, що "ліцензії на
здійснення діяльності у сфері телекомунікацій та дозволи на
використання номерного ресурсу, які були видані до набрання
чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в
них терміну". А отже, після набрання чинності цим Законом ліцензія
ВД N 002470 від 05.04.2000 р. продовжувала зберігати свою чинність
до 18.09.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 Закону України "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ) (у редакції від 18.11.2003 р.)
ліцензуванню підлягали такі види діяльності у сфері
телекомунікацій:
1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом
технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж
і надання в користування каналів електрозв'язку:
- місцевого;
- міжміського;
- міжнародного.
2) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з
правом технічного обслуговування та експлуатації
телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів
електрозв'язку;
3) технічне обслуговування і експлуатація мереж ефірного
теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж,
надання в користування каналів електрозв'язку.
10.02.2004 р. Державним комітетом зв'язку та інформатизації
України замінено ліцензії на бланк ліцензії єдиного зразка і
видано Ліцензію серії АА N 720077 (строком дії - до 18.09.2010 р.)
на здійснення виду господарської діяльності - надання послуг
телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) на території України,
в особливих умовах ліцензії вказано: "дозволяється надання послуг
міжнародного та міжміського комутованого телефонного зв'язку в
мережах зв'язку загального користування".
Судом не може бути взято до уваги твердження відповідача про
те, що позивач здійснює надання в користування каналів
електрозв'язку без ліцензії, оскільки відповідний запис у до
п. 1.5 Ліцензійних умов N 33/16 ( z0194-01 ) з приводу обмеження
відповідного напрямку надання послуг телефонного зв'язку в
особливих умовах ліцензії АА N 720077 10.02.2004 р., відсутній.
Тобто позивачу надано загальне право здійснювати діяльність по
наданню послуг міжміського телефонного зв'язку (за обома
напрямами): як власне послуги телефонного зв'язку, так і послуги з
надання в користування каналів електрозв'язку.
Таким чином, позивач правомірно здійснював діяльність щодо
надання в користування каналів електрозв'язку на підставі ліцензії
АА N 720077 10.02.2004 р.
Судом не приймається до уваги до уваги твердження відповідача
про те, що діяльність з надання в користування каналів
електрозв'язку не охоплювалась поняттям послуги місцевого зв'язку,
а значить, не могла здійснюватись позивачем на підставі ліцензії
АБ N 222651 від 31.10.2005 р., виходячи наступного.
Послуги місцевого телефонного зв'язку позивач надає на
підставі ліцензії серії АБ N 222651 від 31.10.2005 р. на надання
послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів) - місцевого з
правом створення власної мережі ємністю понад 1000 (однієї тисячі)
абонентських номерів на всій території України, строком дії - до
02.04.2016 р.
Позивач отримав зазначену ліцензію шляхом її переоформлення з
ліцензії ДП "Утел" бланк серії АА N 720174 від 02.12.2004 р., яка
в свою чергу була переоформлена з ліцензії ЗАТ "Утел" бланк серії
АА N 009501 від 02.04.2001 р. (Утел реорганізовано шляхом
приєднання до ВАТ "Укртелеком").
При переоформленні ліцензій вид господарської діяльності та
строк їх дії не змінювались. Первинна ліцензія (АА N 009501 від
02.04.2001 р.) була видана під час дії Ліцензійних умов N 33/16
( z0194-01 ), відповідно до п. 8.1 яких передбачалось, що
"відповідно до намірів провадити господарську діяльність з надання
послуг телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального
користування суб'єкти господарської діяльності можуть мати право
надавати послуги місцевого телефонного зв'язку за напрямами,
визначеними в пункті 1.5".
У п. 1.5 Ліцензійних умов N 33/16 ( z0194-01 ) щодо послуг
місцевого телефонного зв'язку окремо не деталізувалось "з правом"
чи "без права" надання в користування каналів місцевого
телефонного зв'язку вони надаються оператором. Водночас, в п. 8.10
(ст. 8 "Технічні та технологічні вимоги до суб'єкта
господарювання, який провадить господарську діяльність з надання
послуг місцевого телефонного зв'язку") Ліцензійних умов N 33/16
встановлювалось, що "ліцензіат повинен застосовувати чинні
Граничні тарифи на основні послуги зв'язку, затверджені наказом
Держкомзв'язку України від 7 лютого 2000 р. N 23 ( z0308-00 ) і
зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29 травня 2000 р. за
N 308/4529, із змінами та доповненнями", якими, в свою чергу, була
передбачена плата за оренду каналів, спочатку - у розділі I
"Граничні тарифи на послуги місцевого телефонного зв'язку"
(стаття 9 позиції 67 - 81), а потім відповідно до наказу
Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
07.11.2000 р. N 166 ( z0053-01 ) були внесені зміни, якими тарифи
на оренду каналів перенесено у розділ VIII Граничних тарифів N 23.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на час видачі ліцензії
АБ N 222651 від 31.10.2005 р. чинним законодавством не
передбачалось окреме ліцензування такого виду діяльності, як
надання в користування каналів електрозв'язку. Цей вид діяльності
був невід'ємною частиною ліцензованої діяльності по наданню послуг
"місцевого телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів)". А отже,
позивач правомірно здійснював діяльність щодо надання в
користування каналів електрозв'язку на підставі ліцензії АБ
N 222651 від 31.10.2005 р.
Ліцензійні умови N 33/16 ( z0194-01 ) втратили чинність
згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації
України від 17.06.2004 р. N 132 ( z0977-04 ) "Про затвердження
Ліцензійних умов провадження діяльності у сфері телекомунікацій з
надання послуг фіксованого міжнародного, міжміського, місцевого
телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та
експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування
каналів електрозв'язку" (зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 05.08.2004 р. за N 977/9576, офіційно опубліковано в N 32
Офіційного вісника України від 27.08.2004 р.), надалі - Ліцензійні
умови N 132.
Відповідно до п. 1.6 Ліцензійних умов N 132 ( z0977-04 )
"суб'єкти господарювання можуть отримати ліцензії на надання
послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного
обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання
в користування каналів електрозв'язку: міжнародного (ліцензія
видається на всю територію України); міжміського (ліцензія
видається на заявлені регіони); місцевого (ліцензія видається на
заявлені регіони):
з ємністю мережі до 1000 номерів;
з ємністю мережі до 10000 номерів;
з ємністю мережі понад 10000 номерів;
з використанням безпроводового доступу (за технологіями
DAMPS, CDMA, DECT та іншими технологіями, визначеними ЦОВЗ);
у сільській місцевості;
аудіотекс".
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації"
( 1280-15 ) (з останніми змінами від 11.01.2007 р.) ліцензуванню
підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:
1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом
технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж
і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого;
міжміського; міжнародного;
11) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з
використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі
з правом технічного обслуговування і надання в користування
каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;
2) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з
правом технічного обслуговування та експлуатації
телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів
електрозв'язку;
3) надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації
телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення,
проводового радіомовлення та телемереж;
4) надання в користування каналів електрозв'язку: місцевих;
міжміських; міжнародних.
Таким чином, проаналізувавши положення п. 1.6 Ліцензійних
умов N 132 ( z0977-04 ), п. 1 ч. 3 ст. 42 Закону України "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ), суд дійшов висновку, що надання
послуг фіксованого телефонного зв'язку здійснюється ліцензіатами
нерозривно з наданням у користування каналів електрозв'язку, які
разом складають єдиний вид діяльності, що може різнитись лише
видом зв'язку за територією, на якій діє ліцензія - місцевий,
міжміський чи міжнародний.
Застосування позивачем у своїй діяльності саме Ліцензійних
умов N 132 ( z0977-04 ), а не Ліцензійних умов здійснення
діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з надання в
користування каналів електрозв'язку, затверджених рішенням НКРЗ
від 07.12.2007 р. N 1017 ( za401-07 ), також не оспорюється
відповідачем.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що будь-яких підстав
для приведення позивачем своєї діяльності у відповідності до вимог
статті 42 Закону "Про телекомунікації" ( 1280-15 ) (в редакції
станом на час перевірки 12.10.2007), зокрема в частині отримання
окремої ліцензії на надання в користування каналів електрозв'язку,
відсутні.
Крім того, аналізуючи положення статті 42 Закону "Про
телекомунікації" ( 1280-15 ) в редакції на час здійснення
перевірки, суд вважає покликання відповідача на необхідність
отримання позивачем окремої ліцензії з надання в користування
каналів електрозв'язку безпідставним. Адже отримання окремо
ліцензії на такий вид діяльності передбачає здійснення виключно
цього виду діяльності без надання послуг фіксованого телефонного
зв'язку. В той же час вид діяльності визначений п. 1 частиною 3
статті 42 Закону "Про телекомунікації" включає такий вид
діяльності надання в користування каналів електрозв'язку.
Отже, вимоги відповідача є необґрунтованими та таким, що
суперечать п. 1 частини 3 статті 42 Закону "Про телекомунікації"
( 1280-15 ), адже позивач здійснює діяльність з надання послуг
фіксованого телефонного зв'язку що включає в себе право технічного
обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання
в користування каналів електрозв'язку.
Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, суд
дійшов висновку, що позивач правомірно здійснює діяльність щодо
надання в користування каналів електрозв'язку на підставі діючих
ліцензій:
ліцензія від 10.02.2004 р. серії АА N 720077 надає право
позивачу до 18.09.2010 р. здійснювати діяльність з надання послуг
фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування
та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування
каналів електрозв'язку: міжміського та міжнародного;
ліцензія від 31.10.2005 р. серії АБ N 222651 надає право
позивачу до 02.04.2016 р. здійснювати діяльність з надання послуг
фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування
та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування
каналів електрозв'язку: місцевого.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ) встановлено, що суд
при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до
якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України
( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних
повноважень не довів правомірності прийнятого ним п. 3
оскаржуваного припису з урахуванням всіх встановлених фактичних
обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд
дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню
в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) якщо судове рішення ухвалене на
користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд
присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові
витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого
бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування,
його посадова чи службова особа).
Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню
йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 69 - 71, 158 -
163 КАС України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста
Києва, П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним пункт 3 припису Державної інспекції зв'язку
про усунення порушень законодавства про телекомунікації від
28.11.2007 р. N 429-П, яким зобов'язано в термін до 20.02.2008 р.
відповідно до вимог ст. 42 Закону України "Про телекомунікації"
( 1280-15 ), п. 1.4, 1.6 Ліцензійних умов ( z0977-04 ) вжити
заходів щодо отримання ліцензій на надання в користування каналів
електрозв'язку.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого
акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ,
бульв. Т.Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) витрати зі сплати
судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за
правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання
через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з
наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк
<< Назад |
<<< Главная страница
|
