НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 9/224 від 04.08.2008Про оскарження постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 831, 26.07.96 N 836, 03.01.2002 N 1, та від 27.12.2005 N 1293
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
04.08.2008 N 9/224
За позовом ОСОБА_1
До Кабінету Міністрів України, Державного
казначейства України
Про визнання такими, що не відповідають актам
вищої юридичної сили, постанови Кабінету
Міністрів України від 26.07.96 N 831
( 831-96-п ) "Про підвищення розмірів пенсій,
призначених до 1 серпня 1996 р., та порядок
обчислення пенсій, що призначаються після
1 серпня 1996 року", від 26.07.96 N 836
( 836-96-п ) "Про компенсаційні виплати
особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи", від 03.01.2002
N 1 ( 1-2002-п ) "Про підвищення розмірів
пенсій та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування яких
здійснюється за рахунок коштів державного
бюджету" та від 27.12.2005 N 1293
( 1293-2005-п ) "Про збільшення розмірів
пенсії деяким категоріям громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи".
Головуючий, суддя: Кротюк О.В.
Судді: Келеберда В.І., Цвіркун Ю.І.
Секретар судового Таран Т.К.
засідання:
Представники:
Від позивача ОСОБА_1
Від відповідача-1 ОСОБА_2
Від відповідача-2 Не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста
Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України та
просить суд визнати такими, що не відповідають актам вищої
юридичної сили, постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96
N 831 ( 831-96-п ) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених до
1 серпня 1996 р., та порядок обчислення пенсій, що призначаються
після 1 серпня 1996 року", від 26.07.96 N 836 ( 836-96-п ) "Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи", від 03.01.2002 N 1 ( 1-2002-п ) "Про
підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету" та від 27.12.2005 N 1293
( 1293-2005-п ) "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
відшкодувати моральну шкоду у розмірі 460 000,00 грн.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що положення
зазначених нормативно-правових актів не відповідають нормам
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити в
задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на
пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із
позовом про оскарження нормативно-правових актів.
Відповідач-2 заперечення проти позову не надав.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і
матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно
і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується
позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають
юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської
катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням від
31.10.2001 р. та отримує з 03.09.92 року пенсію по інвалідності
внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 групи.
З матеріалів справи вбачається, а саме змісту позовної заяви,
що позивачу було відомо з 03.09.92 р. та відповідно з жовтня
2001 року про чинне законодавство України, яким врегульовано
порядок компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, порядок підвищення розмірів пенсій,
призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 796-12 ), порядок підвищення розмірів пенсій та
інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,
фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного
бюджету, про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
затверджені постановами Кабінету Міністрів України від
26.07.96 року N 836 ( 836-96-п ), від 25.07.2001 року N 861
( 861-2001-п ), від 03.01.2002 року N 1 ( 1-2002-п ) та від
27.12.2005 N 1293 ( 1293-2005-п ) відповідно. Позивач також
підтвердив своїми пояснення в судових засіданнях, що йому було
відомо про оскаржувані нормативно-правові акти з моменту отримання
посвідчення та віднесення його до першої категорії осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, суд прийшов до висновку, що позивачу протягом
січня-лютого 2006 року стало також відомо і про порядок збільшення
розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою
Кабінету Міністрів України N 1293 ( 1293-2005-п ) від
27.12.2005 року.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) адміністративний позов може бути подано в
межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого
цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо
не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом
( 2747-15 ) та іншими законами можуть встановлюватися інші строки
для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено
інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку
вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення
строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли
позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за
результатами розгляду його скарги на рішення, дії або
бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) встановлено, що пропущення строку
звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у
задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому
наполягає одна із сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що позивач
звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із
порушенням річного строку звернення до адміністративного суду,
оскільки адміністративний позов подано до суду 18.02.2008 р., про
що свідчить відповідний реєстраційний номер на першій сторінці
позовної заяви, оскільки позивачеві було відомо про
нормативно-правові акти, які є предметом даного спору, з моменту
їх прийняття та відповідного оприлюднення, отримання ним
відповідного статусу та пенсії. Крім того, останні були
застосовані до позивача відповідно.
Будь-яких клопотань щодо поновлення пропущеного строку
звернення позивач до суду не надавав.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до
адміністративного суду, клопотання про його поновлення останнього
позивачем не заявлялось, а відповідач наполягає на відмові в
позові з цієї підстави, зважаючи на всі наведені обставини в їх
сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не
підлягають задоволенню.
Позивач заявив про стягнення з відповідача моральної шкоди.
З огляду на те, що рішення і дії відповідача відповідають
вимогам Закону ( 796-12 ), протиправної бездіяльності відповідача
судом не встановлено, а вимоги щодо моральної шкоди є похідними
від публічно-правового спору, суд вважає, що підстави для
задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди відсутні.
З огляду на що вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача
задоволенню не підлягають.
Частини другої статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
(N 254к/96-ВР від 28.06.96 р.) органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України ( 2747-15 ) встановлено, що суд
при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до
якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
( 254к/96-ВР ) та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України
( 2747-15 ) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги
та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього
Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд
дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають
задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 9, 69-71, 99, 100,
158-163 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ),
Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за
правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої
інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням
протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може
бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне
оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для
подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий, суддя О.В.Кротюк
Судді: В.І.Келеберда
Ю.І.Цвіркун
<< Назад |
<<< Главная страница
|
