НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 18/499-16/392 від 09.07.2008Про визнання договору недійсним
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2008 Справа N 18/499-16/392
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів : Грека Б.М.,
Дерепи В.І.,
розглянувши у відкритому ТОВ "КБП Укрбудекспо"
судовому засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 01.04.2008 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі N 18/499-16/392
за позовом ТОВ "КБП Укрбудекспо"
до ЗАТ "НВО "Україна"
про визнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача Филипова О.М. (02.07.2008 р.),
Третьяков М.Г. (02.07.2008 р.)
від відповідача - Лисий В.М.
в судовому засіданні 02.07.2008 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2008 р.
(суддя Ярмак О.М.) позов задоволено: визнано недійсним укладений
сторонами договір N 04/05/1 про будівництво житлового будинку від
08.04.2005 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача
6 500 000 грн. боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.04.2008 р. (судді: Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.)
рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2008 р.
скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ "КБП Укрбудекспо"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням
і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
08.04.2005 р. між ТОВ "КБП Укрбудекспо" та ЗАТ "НВО "Україна"
укладено договір N 04/05/1 про будівництво житлового будинку
(надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач
зобов'язався організувати будівництво житлового 18-24 поверхового
будинку N 208 (будівельна адреса) на 303 квартири із загальною
площею житла 20 147,1 кв.м. з підземним гаражем на 96 машиномісць
із загальною площею 4117,3 кв.м. та вбудовано-прибудованими
нежитловими приміщеннями по проспекту Науки в Голосіївському
районі міста Києва, а позивач зобов'язався повністю побудувати
будинок згідно з проектною документацією за власні або залучені
кошти. Також, відповідач зобов'язався спільно із замовником після
здачі будинку в експлуатацію передати позивачеві або визначеним
ним третім особам у власність погоджену частину будинку.
Як досліджено судами, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.6,
4.1.4 Договору ТОВ "КБП Укрбудекспо" має виключне право на
забезпечення фінансування будівництва будинку та залучення до
фінансування будь-яких третіх осіб (як фізичних так і юридичних).
Розподіл площ будинку, будівництво яких буде фактично
профінансоване та здійснене позивачем, здійснюватиметься таким
чином: позивачу належатиме 81% будинку, відповідачу - 19%. У
зазначеному пропорційному співвідношенні розподіляються як
загальна житлова площа, так і площа підземного паркінгу,
вбудованих-прибудованих приміщень та інші площі будинку з
урахуванням умов п. 2.9 цього договору. Позивач здійснює оплату
всіх необхідних витрат, пов'язаних з будівництвом будинку,
продовженням терміну дії погоджувальної та дозвільної
документації, здійсненням технічного нагляду за будівництвом,
виконує оплату підрядних та субпідрядних робіт, тощо. Після
закінчення будівництва будинку відповідач зобов'язався передати
позивачеві частину побудованих приміщень, згідно з умовами цього
договору.
Приймаючи рішення про задоволення позову з посиланням на
ст.ст. 216, 230 ЦК України ( 435-15 ) місцевий господарський суд
виходив з того, що укладаючи Договір відповідач ввів позивача в
оману, а укладення Договору не було спрямоване на реальне настання
правових наслідків, в результаті чого відповідач незаконно отримав
грошові кошти.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з
помилковими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) якщо одна із
сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо
обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229
цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман
має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть
перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх
існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана
відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та
моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Місцевим господарським судом не враховано, що при вирішенні
позовів про визнання недійсної угоди, укладеної внаслідок обману,
суд повинен мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені
при доведеності фактів обману і наявності їх безпосереднього
зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних
для неї умовах (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України
N 3 ( v0003700-78 ) від 28.04.1978 р. "Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" із змінами і доповненнями).
Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману
учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають
дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення
для угоди, що укладається.
Приймаючи рішення суд першої інстанції безпідставно не
прийняв до уваги, що сторонами були укладені додаткові угоди N 1
та N 2 до Договору, якими сторони фактично припинили існування
своїх зобов'язань за Договором, а натомість встановили інші
зобов'язання.
Як досліджено апеляційним господарським судом, за умовами
додаткової угоди N 1 від 03.05.2006 р. відповідач зобов'язався
передати позивачу право на отримання у майбутньому (після
завершення будівництва об'єкту) права власності на об'єкти та/або
приміщення, загальною площею 1267,33 кв.м. в будинку за адресою
м. Київ, пр-т Науки, 208. Сторони погодили договірну ціну у
розмірі 4040 гривень за 1 кв.м. на загальну суму 5 120 013 грн.
Сторони також погодили строк, до якого мала поступити дана сума -
до кінця серпня 2006 року. Додаткова угода N 2 до Договору
передбачала передачу відповідачем позивачу права на отримання у
майбутньому права власності на об'єкти загальною площею
1732,67 кв.м., а той у свою чергу зобов'язувався сплатити за
надане право по 4040 грн. за один метр квадратний на загальну суму
7 000 000 грн. протягом трьох днів з моменту її підписання.
Як правомірно враховано судом апеляційної інстанції, за
наслідками підписання додаткових угод N 1 та N 2 від 03.05.2006 р.
до Договору сторони встановили між собою нові правовідносини. При
цьому, оспорюваний Договір та додаткові угоди були підписані на
виконання договору від 26.08.1998 р., укладеного між
ВАТ "Мостобуд" (замовник) та відповідачем у справі
ЗАТ "НВО "Україна" (генпідрядник-інвестор). Відповідач взяв на
себе зобов'язання добудувати будинок N 210 та побудувати будинок
N 208 по проспекту Науки в м. Києві. Відповідно до нього
пропорційно переходило право власності на житлову площу в
добудованому та побудованому будинках. Укладаючи спірну угоду
відповідач передав свої обов'язки та права позивачу, і такі дії не
є перешкодою для виконання Договору сторонами, а позивач
перераховуючи кошти не міг бути не ознайомлений з первісною
документацією по житловому будинку N 208 по проспекту Науки в
м. Києві.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої
інстанції про наявність обману зі сторони відповідача, який
спрямований на отримання грошових коштів позивача, а також про
укладення сторонами угоди, яка не спрямована на реальне настання
правових наслідків, є помилковими, що правомірно прийнято до уваги
судом апеляційної інстанції. Сторонами підтверджено виконання
своїх зобов'язань згідно додаткової угоди N 2 від 03.05.2006 р.
Позивач сплатив грошові кошти, а відповідач має передати йому по
завершенні будівництва 1732,67 кв.м. житлової площі будинку.
Вказані зобов'язання є реальними і відповідно до ст.ст. 525, 526
ЦК України ( 435-15 ) підлягають виконанню.
Висновки апеляційного господарського суду про відсутність
правових підстав для задоволення позову відповідають фактичним
обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і
процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи
касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 )
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 )
та частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові
господарських судів. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "КБП Укрбудекспо" залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.04.2008 р. у справі N 18/499-16/392 залишити без змін.
Головуючий, суддя О.Подоляк
Судді Б.Грек
В.Дерепа
<< Назад |
<<< Главная страница
|
