НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 31/442 від 03.07.2008Про визнання припиненим договору застави
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.07.2008 Справа N 31/442
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі)
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні "Державний експортно-імпортний банк
касаційну скаргу України"
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17.04.08
у справі N 31/442
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Херсонпостачзбут"
до Відкритого акціонерного товариства
"Державний експортно-імпортний банк
України"
про визнання припиненим договору
застави
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача Волощук Р.А. (дов. від 02.03.05)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.12.07
(суддя Качан Н.І.) Закритому акціонерному товариству
"Херсонпостачзбут" відмовлено в позові до Відкритого акціонерного
товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про
визнання договору застави від 30.01.97 припиненим. Рішення
мотивоване пропуском строку позовної давності.
За результатом апеляційного перегляду справи Київський
апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі:
головуючого-судді Отрюха Б.В., суддів: Верховця А.А.,
Тищенко А.І.) 17.04.08 прийняв постанову, якою рішення місцевого
суду скасував, позов задовольнив, визнавши припиненим договір
застави від 30.01.97, укладений між ЗАТ "Херсонпостачбут" та
ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" з підстав
припинення основного зобов'язання, яке забезпечене цим договором
застави.
Не погоджуючись із постановою, відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без
змін. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на
те, що судом апеляційної інстанції невірно застосовані правові
норми, що регулюють перебіг строку позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у
цій справі та ТОВ "Тофія", як позичальником, укладено кредитну
угоду, за умовами якої, позичальник отримав кредитні кошти. В
забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором
N 184-К від 27.01.97 між позивачем та відповідачем укладено
договір застави від 30.01.97, відповідно до якого, позивач передав
у заставу банку (відповідачу) будівлі майнового комплексу.
Відповідно до постанови арбітражного суду від 08.12.98 по справі
N 6/214, ТОВ "Тофія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну
процедуру.
Відмовляючи в позові, місцевий суд вказав на те, що позивач
пропустив строк позовної давності, який закінчився у
2002-2003 роках. Втім, з цим висновком не погодився апеляційний
суд, який зазначив, що строк позовної давності починає перебіг з
моменту, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про
порушення свого права, та задовольнив позов.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за
необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ), застава припиняється з припиненням забезпеченого
заставою зобов'язання. Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ), зобов'язання припиняється ліквідацією
юридичної особи (боржника або кредитора). Юридична особа є
ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису
про її припинення (ст. 111 Цивільного кодексу України) ( 435-15 ).
Таким чином, за змістом вищевикладених статей, застава є
припиненою з дня виключення ТОВ "Тофія" з Єдиного державного
реєстру. При цьому закон не вимагає встановлення цього факту в
судовому порядку. Позивач же звертається із вимогою про визнання
договору застави припиненим, тобто з позовом про встановлення
юридичного факту. За змістом ст. 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ), встановлення юридичних фактів не
відноситься до компетенції господарського суду.
Крім того, способи захисту порушеного права визначені ч. 2
ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), відповідно до якої,
суд може захистити цивільне право або інтерес сторони лише
способом, що встановлений договором або Законом ( 2654-12 ).
Визнання договору припиненим не відноситься до встановлених
законом способів захисту цивільних прав.
При ухваленні судових актів суди зазначеного не врахували,
внаслідок чого прийняли незаконні судові акти. Тому рішення та
постанова підлягають скасуванню із направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції. Вирішуючи спір, господарський
суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з
позовом, суб'єктивного матеріального права, або законного
інтересу, на захист якого подано позов, а також відповідності
позовних вимог способам захисту права, встановленим приписами
законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити
частково, постанову Київського апеляційного господарського суду
від 17.04.08 та рішення господарського суду м. Києва від 03.12.07
скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.
Головуючий - суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
