НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 1/79 від 26.06.2008Про оскарження розпоряджень Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 N 201-р та 205-р
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
26.06.2008 N 1/79
За позовом ОСОБА_1
До Кабінету Міністрів України
3-ї особи ОСОБА_2 Фонд державного майна України
Про визнання неправомірними та незаконними
розпоряджень
Головуючий суддя Бачун О.В.
Судді: Арсірій Р.О.
Пилипенко О.Є.
Секретар Саратова О.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 - п/к
Від відповідача: П. В. П. - п/к, Б. П. В. - п/к
Від 3-ї особи-1: ОСОБА_4
Від 3-ї особи-2: П. Н. Д. - заст. нач. департаменту,
Т. В. В. - заст. нач. від.
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання неправомірним та
незаконним, скасування розпорядження Кабінету Міністрів України
від 06.02.2008 р. N 201-р ( 201-2008-р ) "Про звільнення ОСОБА_1 з
посади першого заступника Голови Фонду державного майна України",
визнання неправомірним та незаконним, скасування розпорядження
Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 205-р
( 205-2008-р ) "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником
Голови Фонду державного майна України".
В судовому засіданні 26.06.2008 р. оголошено резолютивну
частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення
представників сторін, суд В С Т А Н О В И В:
Указом Президента України від 19.07.2005 р. N 1112/2005
( 1112/2005 ) ОСОБА_1 призначено першим заступником Голови Фонду
державного майна України.
06.02.2008 р. Кабінетом Міністрів України видане
розпорядження N 201-р ( 201-2008-р ) "Про звільнення ОСОБА_1 з
посади першого заступника Голови ФДМУ".
В якості підстави для звільнення позивача вказано досягнення
граничного віку перебування на державній службі.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає зазначене розпорядження незаконним
та просить його скасувати з таких підстав.
Позивач стверджує, що він перебував на лікарняному станом на
час прийняття розпорядження, його з ним не ознайомлено, не видано
трудову книжку, що є порушенням законодавства, а саме: ч. 3
ст. 40, ст. 47 КЗпП України ( 322-08 ).
Крім того, позивач зазначає, що Кабінет Міністрів України не
призначав його на посаду I-го заступника Голови ФДМУ, тому і не
мав повноваження його звільняти. На його думку, Кабінет Міністрів
України має певні повноваження виключно щодо призначення на посаду
та звільнення з посади перших заступників та заступників
міністрів, також перших заступників та заступників керівників
центральних органів виконавчої влади. Враховуючи, що Фонд
державного майна України не є органом виконавчої влади, Кабінет
Міністрів України не наділений повноваженнями на призначення та
звільнення з посад його керівників.
Також позивач стверджує, що йому не видавалася трудова
книжка, до неї не внесено відповідний запис про звільнення, що дає
позивачу підстави стверджувати про продовження з ним трудових
відносин.
Позивач також вважає, що має місце порушення вимог постанови
Кабінету Міністрів України від 20.09.95 р. N 747 ( 747-95-п ) "Про
затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і
місцевих органах державної виконавчої влади", так як згідно п. 14
Положення звільнення при досягненні граничного віку є не
обов'язком, а правом керівника органу, де працює особа.
Крім того, позивачу листом Головдержслужби від 22.10.2007 р.
N 10-9-16738 продовжено термін перебування на державній службі до
01.02.2008 р.
У зв'язку з незаконністю розпорядження про звільнення
позивача з посади I-го заступника Голови Фонду державного майна
України, призначення на цю посаду іншої особи (розпорядженням
Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 205-р
( 205-2008-р ) "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником
Голови Фонду державного майна України") позивач також вважає
незаконним.
В якості додаткової підстави для визнання розпорядження
Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 205-р
( 205-2008-р ) незаконним позивач зазначає той факт, що воно
прийняте без подання голови Фонду державного майна України та за
відсутності фактичної вакантної посади заступника.
3-я особа - Фонд державного майна України - підтримав позовні
вимоги.
Відповідач - Кабінет Міністрів України - проти задоволення
позовних вимог заперечив з таких підстав.
Оскаржуване розпорядження винесене на підставі ст. 23 Закону
України "Про державну службу" ( 3723-12 ), згідно якої граничний
вік перебування на державній службі - 60 років для чоловіків та 55
років для жінок.
Листом Головдержслужби від 22.10.2007 р. N 10-9-16738
позивачу продовжено термін перебування на державній службі до
01.02.2008 р. Тобто, станом на день видачі розпорядження граничний
термін перебування позивача на державній службі закінчився, що і
стало підставою для його звільнення.
Факт перебування позивача на лікарняному станом на
01.02.2008 р. не свідчить про неможливість його звільнення
згідно ст. 23 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ),
так як строк дії трудового договору з позивачем вже сплинув.
Щодо права Кабінету Міністрів України виносити розпорядження
про звільнення особи з посади I-го заступника Голови Фонду
державного майна України відповідач зазначає наступне.
Згідно п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна
України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від
07.07.92 р. ( 2558-12 ), Фонд державного майна України є державним
органом, що належить до виконавчої гілки влади, тобто, є органом
державної виконавчої влади в контексті ст. 6 Конституції України
( 254к/96-ВР ).
Також наявність у Фонду державного майна України статусу
центрального органу виконавчої влади підтверджується п. 3
Регламенту Фонду державного майна України, затвердженого наказом
Фонду державного майна України від 19.10.2007 р. N 1684
( v1684224-07 ).
На думку відповідача, системний аналіз норм Конституції
України ( 254к/96-ВР ) та чинного законодавства дає підстави для
висновку про те, що Фонд державного майна України
підпорядковується у вертикалі виконавчої влади Кабінету Міністрів
України.
Зокрема, згідно ст. 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів
України" ( 279-17 ) до повноважень Прем'єр-міністра України
належить призначення та звільнення з посад перших заступників та
заступників керівників органів виконавчої влади, які не входять до
складу Кабінету Міністрів України.
Відповідно, звільнення I-го заступника Голови Фонду
державного майна України розпорядженням Кабінету Міністрів України
відповідає вимогам законодавства.
Той факт, що посадові особи Фонду державного майна України як
безпосереднього роботодавця позивача не провели з ним належним
чином розрахунок та не оформили звільнення, не може бути підставою
для визнання розпорядження незаконним.
3-я особа - ОСОБА_2 - надав пояснення, у яких підтримав
заперечення Кабінету Міністрів України щодо позову.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників
сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є
необґрунтовані та не підлягають до задоволення з таких підстав.
По-перше, для вирішення питання про наявність у Кабінету
Міністрів України повноважень на призначення та звільнення
керівників Фонду державного майна України необхідно з'ясувати
статус зазначеного органу в системі органів державної влади.
На думку суду, аналіз чинного законодавства дає підстави для
висновку про те, що Фонд державного майна України відноситься до
системи органів виконавчої влади. Суд обґрунтовує свою позицію
таким чином.
Станом на день прийняття рішення по справі спеціального
закону, що визначав би статус Фонду державного майна України, не
прийнято. Спеціальні положення щодо статусу Фонду в Конституції
( 254к/96-ВР ) також відсутні.
Таким чином, статус зазначеної установи має визначатися на
підставі аналізу чинних на день прийняття рішення законодавчих
актів, а саме.
Згідно чинного Тимчасового положення про Фонд державного
майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від
07.07.92 р., Фонд державного майна України є органом державної
влади, який здійснює державну політику в сфері приватизації
державного майна.
В свою чергу, здійснення державної політики в сфері
приватизації державного майна відноситься до компетенції Кабінету
Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої
влади.
Зокрема, згідно ст. 116 Конституції ( 254к/96-ВР ) України
Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної
власності відповідно до закону.
Згідно ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"
( 279-17 ) до основних повноважень Кабінету Міністрів України
відноситься управління об'єктами державної власності, в тому числі
корпоративними правами, забезпечення розроблення і виконання
державних програм приватизації; подання Верховній Раді України
пропозицій стосовно визначення переліку об'єктів права державної
власності, що не підлягають приватизації.
Також повноваження Кабінету Міністрів України як вищого
органу виконавчої влади у сфері управління об'єктам державної
власності визначені Законом України "Про управління об'єктами
державної власності" ( 185-16 ).
Зокрема, згідно ст. 5 Закону ( 185-16 ) Кабінет Міністрів
України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління
державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а
також об'єкти управління державної власності, повноваження з
управління якими передаються іншим суб'єктам управління,
визначеним цим Законом.
Аналіз положень ст. ст. 5, 7 Закону ( 185-16 ), що визначають
повноваження Кабінету Міністрів України та Фонду державного майна
України у сфері управління об'єктами державної власності, свідчить
про те, що Фонд державного майна України у своїй діяльності
підпорядкований Кабінету Міністрів України. Зокрема, багато з
перерахованих функцій Фонд державного майна України здійснює у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, або за
погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Тобто, здійснення державної політики у сфері управління
об'єктами державної власності (і, відповідно, приватизації цих
об'єктів як складової частини управління цим майном) віднесено до
компетенції Кабінету Міністрів України, якому, відповідно,
підпорядковується центральний орган виконавчої влади, що цю
політику проводить.
Необхідно зазначити, що питання підпорядкування Фонду
державного майна України було предметом дослідження
Конституційного Суду України від 01.07.98 р. по справі
N 01/1501-97 ( v009p710-98 ) у справі за конституційним поданням
Президента України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень частини четвертої статті 3, частини
другої статті 5, частини другої та сьомої статті 7 і частини
п'ятої статті 29 Закону України "Про приватизації державного
майна" (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 19
лютого 1997 року) (справа щодо приватизації державного майна), і
Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність
підпорядкування Фонду Верховній Раді України. До зазначеного
висновку Конституційний Суд України дійшов, зокрема, з огляду на
те, що Кабінет Міністрів України конституційно визнаний тим
органом, на який покладено управління державним майном відповідно
до Закону ( 185-16 ).
За таких обставин Фонд державного майна України як орган
державної влади у сфері приватизації є центральним органом
виконавчої влади і підпорядковується Кабінету Міністрів України як
вищому органу у системі органів виконавчої влади.
Про віднесення Фонду державного майна України до системи
органів виконавчої влади свідчить також процедура призначення
Голови Фонду, а саме: Голова Фонду призначається Верховною Радою
України за поданням Прем'єр-міністра України (ст. 45 Закону
України "Про Кабінет Міністрів України" ( 279-17 )), що свідчить
про підпорядкованість Фонду державного майна України Кабінету
Міністрів України.
Щодо покликання сторін на Регламент Фонду державного майна
України, затвердженого наказом Фонду державного майна України від
19.10.2007 р. N 1684 ( v1684224-07 ), то він є внутрішнім
документом Фонду, тоді як Фонд державного майна України не
наділений повноваженнями самостійно визначати свій статус як
органа державної влади. В Регламенті можуть бути лише про
дубльовані положення щодо статусу Фонду, що містяться в актах
вищої юридичної сили.
Після набуття чинності зазначеними змінами до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) Президент України втратив право впливати на
статус органів державної влади, тоді як визначення статусу органів
державної влади згідно Схеми приймалося саме на виконання цього
повноваження Президента, яке він мав за старої редакції
Конституції.
Окремо суд відзначає, що не може погодитися з твердженням
позивача про окремий статус Фонду державного майна України у
системі органів державної влади, тобто, невходження Фонду до
системи органів виконавчої влади.
Згідно законодавства України дійсно передбачене існування
органів державної влади, що не входять до трьох гілок влади,
згаданий у ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ). Проте,
окремий статус цих органів чітко випливає з Конституції України
або передбачений спеціальними Законами України. Зокрема, такий
окремий статус має Генеральна прокуратура України, Вища рада
юстиції, Рахункова палата України, Національна рада України з
питань телебачення і радіомовлення.
Щодо Фонду державного майна України на рівні Конституції
України ( 254к/96-ВР ) або Законів України жодних особливостей
статусу, що дозволяли би не включати Фонд до системи органів
виконавчої влади, не існує. Навпаки, вищевказані положення Законів
України дають підстави для висновків про перебування Фонду в
системі органів виконавчої влади та підпорядкування її Кабінету
Міністрів України.
По-друге, з врахуванням вищевикладеного щодо повноваження
Кабінету Міністрів України призначати та звільняти заступників
Голови Фонду державного майна України суд зазначає наступне.
Так як суд дійшов висновку про те, що Фонд державного майна
України входить до системи органів виконавчої влади, то,
відповідно, на нього поширюються положення Закону України "Про
Кабінет Міністрів України" ( 279-17 ), що встановлюють
повноваження про кадрові призначення.
Зокрема, відповідно до ст. 23 Закону України "Про Кабінет
Міністрів України" ( 279-17 ) Кабінет Міністрів України призначає
на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра
України відповідно до пропозицій членів Кабінету Міністрів
України, до сфери спрямування і координації яких належать
центральні органи виконавчої влади, - перших заступників та
заступників керівників цих органів.
Таким чином, Кабінет Міністрів України в межах своєї
компетенції призначає та звільняє I-го заступника Голови Фонду
державного майна України в порядку ст. 23 Закону ( 279-17 ).
По-третє, щодо наявності підстав для звільнення позивача в
даному випадку суд зазначає наступне.
Згідно змісту оскаржуваного розпорядження підставою для
звільнення позивача став факт досягнення ним граничного віку
перебування на державній службі.
Матеріали справи і пояснення представників сторін зазначений
факт підтверджують, а саме.
Позивачем досягнуто граничний 60-річний термін перебування на
посаді державного службовця ще у 2007 р., коли листом
Головдержслужби від 22.10.2007 р. N 10-9-16738 позивачу продовжено
термін перебування на державній службі до 01.02.2008 р.
Наказом Фонду державного майна України від 07.11.2007 р.
N 1172к на підставі дозволу Головдержслужби продовжено позивачу
термін перебування на посаді I-го заступника Голови Фонду до
01.02.2008 р.
Зазначене цілком узгоджується зі ст. 23 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ), згідно якої у разі необхідності
керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного
управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може
продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як
на п'ять років.
Таке погодження було отримано строком до 01.02.2008 р.
Будь-яких доказів продовження зазначеного терміну в межах
передбаченого п'ятирічного строку суду не надано.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ) державна служба припиняється у разі досягнення
державним службовцем граничного віку проходження державної служби.
За таких обставин, починаючи з 02.02.2008 р. позивач втратив
статус державного службовця в силу прямої вказівки ст. 30 Закону
( 3723-12 ).
Розпорядження Кабінету Міністрів України в даному випадку є
лише констатацією факту, що відбувся не у зв'язку з його
прийняттям, а за наявності прямої вказівки Закону ( 3723-12 ).
Така обставина як перебування позивача на лікарняному також
не може вплинути на припинення державної служби, так як строк
перебування на лікарняному не може подовжити строк перебування на
державній службі, прямо обмежений Законом ( 3723-12 ).
Так як позивач фактично продовжує виконувати свої службові
обов'язки у зв'язку з зупиненням дії оскаржуваного розпорядження
Указами Президента України від 07.02.2008 р. N 106/2008
( 106/2008 ), від 15.04.2008 р. N 360/2008 ( 360/2008 ) та від
25.04.2008 р. N 404/2008 ( 404/2008 ), то порушення вимог
ст. ст. 40, 47, 116 КЗпП України ( 322-08 ) фактично не мало
місце. Крім того, оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_1 звільнено не
з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, а зі спеціальної
підстави, передбаченої ст. 30 Закону України "Про державну службу"
( 3723-12 ).
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) у справах щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті
(вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; з
метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо;
добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед
законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з
урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно.
З огляду на вищенаведене суд не знаходить підстав для
визнання оскаржуваного розпорядження незаконним.
Згідно змісту позовних вимог позивач, вважаючи незаконним
своє звільнення, оскаржує призначення на цю посаду іншої особи
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р.
N 205-р ( 205-2008-р ) "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником
Голови Фонду державного майна України".
Суд не знаходить підстав для визнання незаконним
розпорядження від 06.02.2008 р. N 205-р ( 205-2008-р ), бо вважає
правом суб'єкта владних повноважень заповнити вакансію, що
утворилася.
Крім того, у зв'язку з припиненням відносин щодо перебування
позивача на державній службі з підстав, що не можуть бути
скасовані, у позивача немає права звернення до суду за захистом
свого порушеного права із позовом про звільнення іншого I-го
заступника, так як цим призначенням його суб'єктивне право не
порушене.
На підставі вищевикладеного, ст. 23, 30 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ), ст. 160 - 163, 186 КАС України
( 2747-15 ), суд П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та
незаконним розпорядження Кабінету Міністрів України від
06.02.2008 р. N 201-р ( 201-2008-р ) "Про звільнення ОСОБА_1
з посади першого заступника Голови Фонду державного майна України"
повністю, його скасування, визнання неправомірним та незаконним
розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. N 205-р
( 205-2008-р ) "Про призначення ОСОБА_2 першим заступником Голови
Фонду державного майна України" повністю, його скасування -
відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС
України ( 2747-15 ).
Головуючий, суддя О.В.Бачун
Судді: Р.О.Арсірій
О.Є.Пилипенко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
