НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 42/227-7/411 від 26.06.2008Про стягнення коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2008 Справа N 42/227-7/411
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого,
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача Комісара С.П.,
відповідача Сидорука М.І.,
розглянувши у відкритому Акціонерної енергопостачальної
засіданні касаційну компанії "Київенерго"
скаргу
на рішення від 29 листопада 2007 року
господарського суду м. Києва
та постанову від 18 березня 2008 року
Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі N 42/27-7/411
за позовом Акціонерної енергопостачальної
компанії "Київенерго"
до ВАТ "Акціонерна компанія
"Київводоканал"
про стягнення 10 559 822,42 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом
до відповідача про стягнення 10 559 822,42 грн. в погашення
заборгованості, з урахуванням індексу інфляції за виконані роботи
(надані послуги) з підвищення тиску води в системах холодного
водопостачання при транспортуванні її до споживачів та
26 288,14 грн. трьох відсотків річних.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 листопада
2007 року (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 18 березня
2008 року, в задоволенні позову відмовлено.
Справа розглядалась судами неодноразово.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення
скасувати, як прийняті з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в
ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, відповідно до Закону України "Про
питну воду та питне водопостачання" ( 2918-14 ), Правил надання
населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1497
( 1497-97-п ) від 30.12.1997 року, розпорядження Київської
міської державної адміністрації N 1261 ( ra1261017-99 ) від
02.08.1999 року "Про вдосконалення системи надання населенню
м. Києва послуг з водотеплопостачання та водовідведення",
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" є виробником та
виконавцем послуг з постачання холодної води та водовідведення у
м. Києві.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування системами
комунального водопостачання та водовідведення в містах і селах
України, затверджених наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 року N 65
( z0165-94 ), при недостатньому тискові в комунальній
водопровідній мережі для постачання водою верхніх поверхів
будинків за проектами, узгодженими з водоканалом, передбачається
встановлення насосів для підвищення тиску води, а при постійному
надмірному тискові понад 1 кг/кв.см - регулятори тиску "після
себе".
Тобто, встановлення відповідних насосів передбачено лише у
разі недостатнього тиску в комунальній водопровідній мережі і саме
для забезпечення водою верхніх поверхів.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, довідка
Головного управління житлового господарства N 109/1-20 від
19.01.1999 року, де зазначено площу в розмірі 33 912,6 кв.м, що
обслуговується позивачем та лист Головного управління з питань
цінової політики Київської міської державної адміністрації від
23.10.2003 року N 09050/2-1166, до якого додано розрахунок
відшкодування витрат по технічному обслуговуванню та ремонту
внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж,
підкачок холодної води та колекторів в розрахунку на рік,
із зазначенням площі, що обслуговується Київенерго в розмірі
33 912,6 кв.м, не може бути належним доказом підкачки позивачем
води на верхні поверхи, площею саме 33 912,6 кв.м.
Насосні станції підкачування та регулятори тиску, розміщені
всередині жилих будинків, перебувають на балансі абонента і ним
експлуатуються незалежно від відомчої належності.
Насосне обладнання для підкачування холодної води та
регулятори тиску, встановлені в теплових пунктах, перебувають на
балансі теплопостачальних організацій і експлуатуються ними.
Водоканал відшкодовує витрати на експлуатацію насосного
обладнання:
- встановленого у житловому фонді місцевих Рад та
житлово-будівельних кооперативах;
- встановленого в котельних, центральних теплових пунктах,
прибудовах до них теплопостачальним організаціям.
Пунктом 1.2 Правил ( z0165-94 ) встановлено, що дотримання
цих правил є обов'язковим для водоканалу та всіх осіб,
підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними
водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої
залежності і форми власності.
Господарські суди під час розгляду даної справи і вирішення
спору по суті встановили, що на підставі розпорядження Київської
міської державної адміністрації N 2192 ( ra2192017-98 ) від
03.11.1998 року "Про передачу АК "Київенерго" основних фондів, що
належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва"
у повному господарському віданні Акціонерної енергопостачальної
компанії "Київенерго" перебувають насосні станції та обладнання
для підвищення тиску води для постачання холодною водою верхніх
поверхів будинків у м. Києві.
Тому, оскільки, у відповідності до Правил ВАТ "Акціонерна
компанія "Київводоканал" є відповідальною за водопостачання
організацією, а Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
є теплопостачальною організацією, яка відповідальна за підвищення
тиску холодної води при подачі її на верхні поверхи будинків
водоканалу, ВАТ "АК "Київводоканал" має відшкодувати АЕК
"Київенерго" витрати, понесені на експлуатацію насосного
обладнання, яке знаходиться на балансі та експлуатується АЕК
"Київенерго". Порядок і розмір такого відшкодування повинні
визначатися окремими угодами.
Згідно протоколу погодження норми відшкодування витрат
на технічне обслуговування та ремонт водопідкачок б/н від
30.08.1996 року, затвердженого сторонами, водоканал є
підприємством, що відшкодовує витрати, а норма відшкодування
витрат в розрахунку на 1 кв.м площі, що обслуговується
водопідкачками за місяць без ПДВ становить 2 коп.
Згідно висновку N 8912/8913 судово-бухгалтерської експертизи
у даній справі вказаний протокол оформлено у відповідності до п. 2
ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" ( 996-14 ), отже,
він є первинним документом, що засвідчує факт погодження між
підприємствами розміру витрат на експлуатацію насосного
обладнання.
У вказаному протоколі зазначено, що він діє з 01.09.1996 року
та наведено калькуляцію на технічне обслуговування та ремонт
водопідкачок підприємствами теплових мереж
ДКП "Київжитлотеплокомуненерго" на 1997 рік.
Тому, суди правомірно дійшли висновку про те, що вказаний
протокол не міг визначати права та обов'язки сторін по справі в
період з лютого 2003 року по травень 2004 року.
Крім того, правильно апеляційним господарським судом визнані
безпідставними твердження позивача про помилкове визначення
місцевим судом періоду дії протоколу погодження норми
відшкодування витрат на технічне обслуговування та ремонт
водопідкачок б/н від 30.08.1996 року.
Розглядаючи даний спір та приймаючи оскаржувані судові
рішення, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до
Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 1875-IV
( 1875-15 ) від 24.06.2004 року та Порядку формування тарифів на
послуги централізованого водопостачання та водовідведення,
затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури
та житлової політики України від 27.06.2001 року N 139
( z0748-01 ), експлуатація насосного обладнання не є
житлово-комунальною послугою, а є складовою процесу
водопостачання, відповідно витрати на експлуатацію цього
обладнання відшкодовуються не за тарифами, затвердженими Київською
державною міською адміністрацією, а за встановленими сторонами
цінами, які включаються до тарифів на водопостачання.
Доказів укладання сторонами договорів з приводу встановлення
цін за спірний період суду надано не було. 1 липня 2005 року між
сторонами у справі було укладено договір N 1 про надання послуг з
підвищення тиску холодної води, але цей договір не регулює
відносини між сторонами, що виникли до його укладення.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що
позивачем відповідачу були виставлені платіжні вимоги-доручення за
послуги з підвищення тиску води за період з березня 2003 року по
квітень 2004 року на загальну суму 12 208 536 грн.
Згідно довідки Акціонерного банку "Енергобанк" N 13/06-304
від 13.09.2004 року вбачається, що позивачу було відкрито поточний
рахунок N 26000372001/980 та відправлено вищезазначені платіжні
вимоги-доручення.
Між позивачем та АБ "Енергобанк" 19.11.1998 року був
укладений договір, на підставі якого банк надає послуги
по відправці платіжних вимог-доручень до банків платників
(ВАТ "АК "Київводоканал").
Листом N 02-565 від 19.10.2004 року Головний
інформаційно-обчислювальний центр надав відповідачу інформацію про
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок філії
"Теплові розподільчі мережі "Київенерго" в рахунок відшкодування
витрат на підкачування води, де постачальником є ВАТ "АК
"Київводоканал" за період лютий 2003 року - квітень 2004 року.
Згідно додатку до зазначеного листа було перераховано за вказаний
період грошові кошти в розмірі 3 450 356,24 грн. за підкачку
ХВП та 67 133,47 грн. за підкачку водовідведення ГВП.
Відповідно до наданої позивачем зведеної довідки про стан
розрахунків між ВАТ "АК "Київводоканал" та АК "Київенерго" за
питну воду, спожиту електричну енергію та послуги з підвищення
тиску води станом на 01.07.2004 року заборгованість відповідача
перед позивачем за послуги з підвищення тиску води за даними
АК "Київенерго" становила 28 340,58 грн., за даними
ВАТ "АК "Київводоканал" зазначена заборгованість також в розмірі
28 340,58 грн. Проте, вказана зведена довідка не є первинним
документом, що засвідчує факт погодження між сторонами розміру
заборгованості за послуги з підвищення тиску води станом на
1 липня 2004 року.
Також, суди дійшли правильного висновку про те, що у наданому
позивачем помісячному розрахунку заборгованості відповідача за
надання послуг по підвищенню тиску води в системах холодного
водопостачання при транспортуванні її до споживачів за період з
лютого 2003 року по квітень 2004 року, в якому позивачем зазначена
заборгованість відповідача за вказаний період за надані послуги та
здійснені ним проплати, не зазначено об'єми постачання та
споживання послуг за визначений період.
Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою суду
апеляційної інстанції, місцевий господарський суд вірно застосував
норми матеріального права і дійшов правильного висновку про
відмову в позові.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи
і не відповідають вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 29 листопада
2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 18 березня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" - без
задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Б.Грек
Л.Стратієнко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
