НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 22/3 від 24.06.2008Про стягнення грошових коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2008 N 22/3
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді В.М.Палій,
судді В.І.Шаргала,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Техенергобуд"
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 13.03.2008 р.
у справі N 22/3
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Техенергобуд"
до Відкритого акціонерного
товариства "Науково-виробниче
підприємство "Більшовик"
про стягнення 6400,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Гринчук О.Ю. (довіреність
від 09.01.08),
від відповідача: Михалюк К.О., Соболь М.П.
(довіреності у справі),
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"
звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство
"Більшовик" і просило суд стягнути з останнього 6400,0 грн.
заборгованості за виконані вантажно-розвантажувальні роботи.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого
зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем у травні 2001 року та
прийнятих відповідачем підрядних робіт з надання послуг
автонавантажувача загалом на суму 6400,0 грн.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на
відсутність заборгованості, оскільки вона була погашена шляхом
здійснення зустрічних поставок товару в рахунок заліку, а також на
пропуск позивачем строку позовної давності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р.
(суддя Станік С.Р.) позов задоволено: присуджено до стягнення з
відповідача 6400,0 грн. боргу.
Вказане рішення мотивовано доведеністю позовних вимог та
відсутністю пропуску строку позовної давності. Заперечення
відповідача щодо погашення заборгованості шляхом поставки позивачу
товару судом першої інстанції відхилено через недоведеність
належними та допустимими доказами.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2008 р. (головуючий, суддя Андрієнко В.В., судді
Студенець В.І., Малетич М.М.) рішення суду першої інстанції
скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні
позову з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності та
відсутністю поважних причин для його відновлення. При цьому, судом
апеляційної інстанції визнано обґрунтованим висновок суду про
наявність боргу відповідача перед позивачем.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що
ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права,
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування
норм матеріального та процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами двох інстанцій вірно визначено, що оскільки на час
набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) строк позовної давності,
який був встановлений ЦК УРСР ( 1540-06 ) не сплинув, то
відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
до спору, що виник, слід застосовувати правила ЦК України про
позовну давність.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову через
пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав
для визнання поважними причини його пропуску, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що оскільки строк виконання зобов'язання
відповідача оплатити виконані позивачем у травні 2001 року
підрядні роботи згідно акта N 040000001 здачі-приймання робіт з
автопослуг не був визначений, то відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 261
ЦК України ( 435-15 ), перебіг позовної давності почався з дня
підписання сторонами цього акта і закінчився у травні 2004 р.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна з огляду на таке.
В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ), якщо строк
(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати
такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,
якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або
актів цивільного законодавства.
При цьому цивільним законодавством не встановлено форми,
змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 ст. 261 ЦК України
( 435-15 ), за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений
або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності
починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити
вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається
пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної
давності починається зі спливом цього строку.
Правило абзацу 2 частини 5 ст. 261 ЦК України ( 435-15 )
застосовується з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України. Коли строк
чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений
моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати
виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові
надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього
строку починається перебіг строку позовної давності.
Як встановлено судами, строк виконання відповідачем
зобов'язання по оплаті виконаних позивачем у травні 2001 року
підрядних робіт за актом N 040000001 здачі-приймання робіт з
автопослуг, не визначений. Тому колегія суддів погоджується з
висновком суду першої інстанції про те, що направлений позивачем
на адресу відповідача лист N 13-1/12 від 13.12.2006 р., отриманий
останнім 20.12.2006 р., слід розглядати у розумінні ст. 530
ЦК України ( 435-15 ) як пред'явлення вимоги щодо виконання
зобов'язання. З врахуванням пільгового строку для виконання
відповідачем заявленої вимоги (сім днів), право на позов у
позивача виникло з 28.12.2006 р., тобто саме з цієї дати було
порушено право позивача на отримання оплати за виконані роботи.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність
пропуску строку позовної давності.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача
оплати за виконані підрядні роботи на суму 6400,0 грн. є такою, що
заявлена у межах загального строку позовної давності, визначеного
ст. 257 ЦК України ( 435-15 ), і задоволення її судом першої
інстанції є правомірним та обґрунтованим, оскільки фактичні
обставини, які входять до предмету доказування у справі, з'ясовані
судами двох інстанцій з достатньою повнотою.
Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції
підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Техенергобуд" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.03.2008 р. у справі N 22/3 скасувати, залишивши в силі рішення
господарського суду міста Києва від 20.12.2007 р.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя В.М.Палій
Суддя В.І.Шаргало
<< Назад |
<<< Главная страница
|