НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 3/463 від 19.06.2008Про часткове задоволення касаційної скарги
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.06.2008 N 3/463
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Ващенко В.О., Горіна В.В.
відповідача: Левченко О.Є.
3-іх осіб, що не заявляють
самостійних вимог
на предмет спору,
на стороні
відповідача: Пац В.О., Погорілко Н.М.
розглянувши у відкритому дочірньої компанії "Газ України"
судовому засіданні Національної акціонерної компанії
касаційні скарги "Нафтогаз України",
Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України",
Міністерство палива
та енергетики України
на рішення господарського суду м. Києва
від 22 січня 2008 р.
та постанову Київського апеляційного
господарського суду
від 19 березня 2008 р.
у справі N 3/463
за позовом відкритого акціонерного товариства
з газопостачання та газифікації
"Криворіжгаз"
до дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України"
3-і особи, що не заявляють Міністерство палива та енергетики
самостійних вимог України,
на предмет спору, Фонд державного майна України,
на стороні Національна акціонерна компанія
відповідача: "Нафтогаз України"
про внесення змін до договору
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2007 р. позивач звернувся в суд з позовом про
внесення змін в укладений з відповідачем 28.12.2001 р. договір
N 04/01-825 про користування державним майном, яке не підлягає
приватизації.
Зокрема, просив змінити п. 10.1 договору та викласти його в
такій редакції: "Цей договір набирає чинності з 01 січня 2002 р. і
діє до 20 квітня 2010 року.
У випадку, якщо Національною комісією регулювання
електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до
чинного законодавства органом ліцензування буде видано відкритому
акціонерному товариству з газопостачання та газифікації
"Криворіжгаз" нову ліцензію на здійснення господарської діяльності
з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього
договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що нині діюча редакція
вказаного пункту договору не відповідає вимогам ч. 3 ст. 180 ГК
України ( 436-15 ), оскільки її зміст свідчить про невизначення
строку дії договору.
В порядку, визначеному ст. 188 ГК України ( 436-15 ) сторони
не досягли згоди щодо внесення змін у п. 10.1 договору.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.01.2008 р.
(суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. (головуючий -
Сотніков С.В., судді - Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.), позов
задоволено.
Внесено зміни до п. 10.1 договору N 04/01-825 про
користування державним майном, яке не підлягає приватизації,
шляхом викладення його в такій редакції: "Цей договір набирає
чинності з 01 січня 2002 р. і діє до 20 квітня 2010 року.
У випадку, якщо Національною комісією регулювання
електроенергетики України або іншим уповноваженим відповідно до
чинного законодавства органом ліцензування буде видано відкритому
акціонерному товариству з газопостачання та газифікації
"Криворіжгаз" нову ліцензію на здійснення господарської діяльності
з розподілу природного і нафтового газу, то строк дії цього
договору вважається продовженим на термін дії нової ліцензії".
В касаційних скаргах відповідач та 3-і особи, що не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просять скасувати
постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення,
яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційні скарги позивач просить залишити їх без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3-іх осіб,
обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи,
суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню
з таких підстав.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів
визначений ст. 188 ГК України ( 436-15 ).
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
позивачем було дотримано порядку зміни договору, визначеного
вказаною нормою закону, проте сторони не змогли досягти згоди, в
зв'язку з чим звернення до суду відповідає вимогам ч.4 ст. 188 ГК
України ( 436-15 ).
Необхідність внесення змін до договору в частині строку його
дії суд обгрунтував наявністю у позивача ліцензій на здійснення
господарської діяльності з транспортування природного і нафтового
газу і на здійснення господарської діяльності з постачання
природного газу за регульованим тарифом, строк дії яких до
20.04.2010 р.
На думку суду узгодження строку дії договору N 04/01-825 від
28.12.2001 р. зі строком дії ліцензії, в тому числі і нової, яку
позивач може одержати, на транспортування природного і нафтового
газу розподільними трубопроводами забезпечує у відповідності з
вимогами ст. 193 ГК України ( 436-15 ) загальногосподарський
інтерес сторін договору у належному його виконанні.
Проте, до таких висновків суд дійшов всупереч вимогам закону.
Зокрема, ним не враховано, що підстави зміни або розірвання
договору визначені законом.
Так, відповідно до ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на
вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою
стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Крім того, ст. 652 ЦК України ( 435-15 ) передбачає
можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною
зміною обставин.
Також п. 10.3 спірного договору в редакції додаткової угоди
N 2 від 26.11.2007 р., передбачено, що його умови можуть бути
змінені шляхом укладення додаткових договорів: а) у випадку змін в
законодавстві України, в т.ч. стосовно правового статусу майна
податковому законодавстві, тощо; б) з інших причин, узгоджених
сторонами.
Отже, задовольняючи позов, суд мав встановити наявність
обставин, з якими закон чи договір пов'язує можливість зміни
договору в судовому порядку договору.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) суд не навів
у своєму рішенні таких обставин, тобто наявності істотного
порушення договору відповідачем, істотної зміни обставин, чи
настання іншого випадку, який згідно закону чи договору тягне за
собою внесення змін в договір в частині строку його дії.
Також при вирішенні спору судом не було враховано, що згідно
ст. 627 ЦК України ( 435-15 ) відповідно до статті 6 цього Кодексу
сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
За таких обставин суд мав визначити в силу якої правової
норми суд може покласти на відповідача зобов'язання підтримувати з
позивачем договірні відносини протягом іншого строку, ніж той,
щодо якого ними було досягнуто згоди у додатковій угоді від
26.11.2007 р. N 2 до договору N 04/01-825 про користування
державним майном, яке не підлягає приватизації.
Зокрема, п. 10.1 цієї угоди передбачено, що договір набуває
чинності з моменту підписання повноважними представниками,
скріплення печатками сторін та оформлення передачі компанією майна
користувачу і діє до 31.12.2007 р.
У разі, якщо жодна зі сторін письмово не заявить про бажання
щодо його припинення за 45 календарних днів до закінчення строку
дії цього договору, договір вважається продовженим на наступні
12 місяців на тих же умовах.
Відповідно до ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) строком договору
є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і
виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Таким чином, посилання позивача на те, що договором не
визначений строк його дії, в зв'язку з чим він не відповідає
вимогам ст. 180 ГК України ( 436-15 ), не грунтується на законі та
матеріалах справи.
В порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) суд
апеляційної інстанції не виправив допущені місцевим господарським
судом при розгляді справи помилки, а тому постановлені у справі
судові рішення підлягають скасуванню.
Разом з тим доводи касаційної скарги про необхідність
припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) у зв'язку з відсутністю предмету спору є
помилковими, оскільки між сторонами існує спірне матеріальне
правовідношення щодо редакції п. 10.1 договору.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з'ясувати наявність чи відсутність передбачених законом
підстав для внесення судом змін до договору і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
касаційні скарги дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Міністерства
палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 22 січня 2008 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19 березня 2008 р. у справі за N 3/463 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі
суду.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В.Стратієнко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
