НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 40/70т від 18.06.2008Про повернення самостійно відчужених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.2008 N 40/70т
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого
Воліка І.М.,
Михайлюка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в
м. Києвікасаційну скаргу Державного комітету України з Державного
матеріального резерву на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 17 березня 2008 року у справі N 40/70т
Господарського суду Донецької області за позовом Державного
комітету України з Державного матеріального резерву, м. Київ, до
Відкритого акціонерного товариства "Авторадіатор", Донецька
область,про повернення самостійно відчужених матеріальних
цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій в
сумі 2 473 644,52 грн.,
за участю представників:
позивача - Дятловська І.В.
(дов. від 18.02.2008 N 2/674),
відповідача - Федотова О.В.
(дов. від 28.12.2007 N 25-01)
прокурора - Попенко О.С.
посвідчення від 17.12.2007 N 203
В С Т А Н О В И В:
У січні 2007 року позивач, Державний комітет України з
Державного матеріального резерву, пред'явив у господарському суді
позов до відповідача ВАТ "Авторадіатор" про повернення самостійно
відчужених матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та
стягнення 2 473 644,52 грн.
Вказував, що згідно номенклатури накопичення матеріальних
цінностей, затвердженої постановою Ради міністрів СРСР N 780-185
від 10.07.1987, на зберіганні у відповідача знаходяться
матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме: сталь
листова освинцьована (46 т.), труби тонкостінні згортні
(6012 тн.), припої олов'яно свинцеві (9,195 тн.) та прокат
латунний (103,432 тн.).
Посилаючись на те, що 7.11.2006, під час перевірки наявності
якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних
цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на
відповідальному зберіганні відповідача, виявлено факт їх
самовільного відчуження, - позивач просив зобов'язати відповідача
повернути самовільно використані матеріальні цінності, а саме:
сталь листову освинцьовану, труби тонкостінні згортні, припої
олов'яно свинцеві та прокат латунний у зазначених в позові обсягах
та стягнути з останнього на його користь 2 473 644,52 грн.
штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22 січня
2008 року (суддя: Азарова З.П.), яке залишене без змін Постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 17 березня
2008 року (колегія суддів у складі: Кулебякіна О.С. - головуючий,
Алєєва І.В., Запорощенко М.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланнями на не доведення
позивачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує
виникнення у відповідача юридичного обов'язку зберігати цінності
матеріального резерву.
У касаційній скарзі Державний комітет України з Державного
матеріального резерву, посилаючись на порушення та неправильне
застосування судом ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст. 11 ЦК України
( 435-15 ), ст. 11 Закону України "Про Державний матеріальний
резерв" ( 51/97-ВР ) та п. п. 4,5 Постанови Кабінету Міністрів
України N 1129 ( 1129-97-п ) від 08.10.1997, якою затверджено
"Порядок формування, розміщення та проведення операцій із
матеріальними цінностями державного резерву", просив рішення та
постанову скасувати та постановити нове рішення про задоволенні
його вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом ст. 11 ЦК України ( 435-15 ) підставою виникнення
цивільних прав та обов'язків є юридичні факти, зокрема договори та
інші правочини, акти органів державної влади, органів влади
Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи,
позивач, обґрунтовуючи факт закладення матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання відповідача та
виникнення у останнього обов'язку з зберігання таких цінностей,
посилається на Номенклатуру накопичення матеріальних цінностей, що
затверджена постановою Ради Міністрів СРСР N 780-185
від 10.07.1987, відповідно до якої, за твердженням позивача,
відповідачу було встановлено мобілізаційне завдання.
Вказані посилання, судами попередніх інстанції обґрунтовано
не були прийняті до уваги, оскільки по-перше номенклатура
накопичення матеріальних цінностей на яку посилається позивач, в
матеріалах справи відсутня, а по-друге: номенклатура накопичення є
державним замовленням та не може свідчити про фактичну кількість
закладених до мобілізаційного резерву цінностей.
Крім того, порядок формування державного резерву на
теперішній час врегульовано законодавчими та іншими
нормативно-правовими актами України, зокрема Законом України "Про
державний матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) та Порядком
оформлення, розміщення та проведення операцій з матеріальними
цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 08.10.1997 N 1129 ( 1129-97-п ).
Так відповідно до ст. 11 Закону України "Про державний
матеріальний резерв" ( 51/97-ВР ) запаси матеріальних цінностей
державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і
організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних
цінностей державного резерву. Частина запасів матеріальних
цінностей державного резерву може зберігатися на інших
підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм
власності на договірних умовах.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи,
договір відповідального зберігання матеріальних цінностей
державного резерву між сторонами не укладався, а позивач всупереч
вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) не довів, що відповідач
відноситься до підприємств, які спеціально призначені для
зберігання матеріальних цінностей, або що відповідальне зберігання
матеріальних цінностей державного резерву є обов'язковим для
відповідача в силу законодавчих приписів.
Між тим згідно п. 10 Порядку оформлення, розміщення та
проведення операцій з матеріальними цінностями державного
резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 08.10.1997 N 1129 ( 1129-97-п ) матеріальні цінності
вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта
про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та
оформлення відповідних бухгалтерських документів складського
обліку.
Акт про закладення ВАТ "Авторадіатор" матеріальних цінностей
мобілізаційного резерву позивачем не надано.
Згідно акта перевірки від 7.11.2006 N 7-7/2, складеного
Контрольно-ревізійним відділом Східного регіону
Контрольноревізійного департаменту Державного комітету України з
державного матеріального резерву, на який посилається позивач,
облік матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на
ВАТ "Авторадіатор" згідно визначеного законом порядку не ведеться.
Звітність не направляється в Держкомрезерв України з 1997 року.
З огляду на викладене, висновки суду про необґрунтованість
позову відповідають встановленим фактичним обставинам справи і їм
надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі позивач посилався на порушення судом
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), в частині залишення поза увагою
поданого ним в обгрунтування позовних вимог Наказу Міністерства
автомобільної промисловості СРСР "Про затвердження номенклатури
мобілізаційного резерву відповідно до плану 1986 розрахункового
року" від 23.11.1987 N 076. Такі доводи скаржника не ґрунтуються
на матеріалах справи, оскільки зазначений наказ судами досліджено
та встановлено, що Додатком N 05124 до цього наказу є відомість
матеріальних цінностей, що підлягають накопиченню в
мобілізаційному резерві на Ждановському радіаторному заводі, яким
чином зазначений наказ з додатком обгрунтовують позовні вимоги
Держкомрезерв до ВАТ "Авторадіатор" позивач не зазначив.
Інші доводи касаційної скарги про порушення та неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим
підстав для зміни чи скасування законного та обгрунтованого
судового акту колегія суддів не вбачає.
Постанова у справі винесена з дотриманням норм процесуального
законодавства щодо повного та всебічного дослідження обставин
справи та належної оцінки доказів, є законною та обґрунтованою,
тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного комітету України з Державного
матеріального резерву залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 17 березня 2008 року у справі N 40/70т залишити без змін.
Головуючий: Дунаєвська Н.Г.
Судді: Волік І.М.
Михайлюк М.В.
<< Назад |
<<< Главная страница
|
