НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 6/292-07-7390 від 17.06.2008Про стягнення грошових коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2008 Справа N 6/292-07-7390
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Управління
капітального будівництва Одеської
міської ради на постанову Одеського
апеляційного господарського суду
від 28.02.2008 р.
у справі N 6/292-07-7390 господарського суду
Одеської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Одесацивільпроект"
до відповідача Управління капітального
будівництва Одеської міської ради
треті особи Одеська міська рада,
Виконавчий комітет Одеської
міської ради
про стягнення 464 412,34 грн.
за участю представників:
ВАТ "Одесцивільпроект" - Тимченко О.І.;
Управління капітального будівництва Одеської міської ради -
не з'явилися;
Одеської міської ради - не з'явилися;
Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з'явилися
В С Т А Н О В И Л А:
Відкрите акціонерне товариство "Одесцивільпроект" звернулося
до господарського суду Одеської області з позовом та просило суд
стягнути з відповідача - Управління капітального будівництва
Одеської міської ради 464 412,34 грн., у т.ч. 306 340,3 грн.
основної заборгованості, 120 654,33 грн. збитків від інфляції,
26 236,30 грн. в рахунок трьох процентів річних, 11 181,41 грн.
пені
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не
виконання відповідачем зобов'язань, які взяті на себе відповідачем
за умовами договору N 5275 від 28.08.2003 р., з оплати виконаної
науково-технічної продукції, а саме проекту та
проектно-кошторисної документації (т. 1 а.с. 2-7).
Відповідач у справі - Управління капітального будівництва
Одеської міської ради у відзиві на позов просить у його
задоволенні відмовити, посилаючись на те, що Одеською міською
радою прийнято рішення від 30.09.2004 р. N 596 "Про скасування
рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від
29.03.2004 р. N 171 "Про дозвіл управлінню капітального
будівництва Одеської міської ради проектування та будівництва
10-поверхового будинку з вбудовано-прибудованими об'єктами
соцкультпобуту та підземною автостоянкою за адресою: м. Одеса,
пр. Маршала Жукова, 57 у мкр. "А-Б" жилого району IV-4
ім. Таїрова". Скасування вказаного рішення, на думку відповідача,
є істотною зміною обставин, у зв'язку з чим зобов'язання сторін
припинились неможливістю виконання (т. 1 а.с. 99-101).
Ухвалою господарського суду Одеської області від
15.11.2007 р. до участі у справі в якості третіх осіб без
самостійних вимог на предмет спору залучено Одеську міську раду та
Виконавчий комітет Одеської міської ради (т. 1 а.с. 136).
Рішенням господарського суду Одеської області від
17.01.2008 р. у позові відмовлено (т. 2 а.с. 39-40).
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої
інстанції виходив з того, що обов'язок оплатити створену
науково-технічну продукцію у відповідача не виник, оскільки не
підписані акти прийому-передачі.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
28.02.2008 р. рішення господарського суду Одеської області від
17.01.2008 р. скасовано, позов задоволено. Відповідно до постанови
апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто
306 340,30 грн. основної заборгованості, 120 654,33 грн. збитків
від інфляції, 26 236,30 грн. процентів, 11 181,41 грн. пені
(т. 2 а.с. 87-90).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи
заявлені вимоги щодо стягнення основної заборгованості, суд
апеляційної інстанції виходив з того, що:
- позивачем на замовлення відповідача виконані роботи по
створенню науково-технічної продукції, які не прийняті
відповідачем без висловлення зауважень до них;
- відповідач брав на себе зобов'язання оплатити роботи, однак
не виконав його в установлений строк.
Відхиляючи доводи суду першої інстанції про те, що у
відповідача не виникло обов'язку оплатити виконані роботи,
оскільки не підписані акти прийому-передачі, суд апеляційної
інстанції зазначив про те, що відповідач безпідставно ухиляється
від виконання обов'язку прийняти роботи та створений результат
таких робіт.
Вимоги позивача щодо стягнення збитків від інфляції та
процентів задоволені з огляду на те, що відповідач як особа, що
прострочила виконання грошового зобов'язання повинен сплатити
заборгованість з урахування інфляції та трьох процентів річних.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції,
Управління капітального будівництва Одеської міської ради
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення
господарського суду Одеської області від 17.01.2008 р.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним
застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального
права.
Позивач у справі - ВАТ "Одесацивільпроект" у відзиві на
касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.02.2008 р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між
сторонами у справі - ВАТ "Одесцивільпроект" та Управлінням
капітального будівництва Одеської міської ради укладено договір
N 5275 від 28.08.2003 р., предметом якого є оплатне виконання
позивачем робіт за дорученням відповідача з виготовлення
науково-технічної продукції - Проекту жилого будинку з підземними
гаражами та об'єктами соцкультпобуту по вул. Маршала Жукова, 57
(мкр. "А-Б" ім. Таїрова) в м. Одесі.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (в редакції, чинній на
момент укладення договору), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ), договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення
у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.
Крім того, 22.09.2003 р. за вих. є N 2376/08 відповідач -
Управління капітального будівництва Одеської міської ради
звернулося до позивача - ВАТ "Одесцивільпроект" з проханням за
плату розробити проектно-кошторисну документацію на стадії
"Проект" на будівництво 8-ми секційного жилого будинку з
вбудованою автостоянкою та об'єктами соцкультпобуту по
вул. М.Жукова, 57.
Зазначене замовлення прийнято, як встановлено судами, до
виконання позивачем, однак, відповідні доповнення до вищевказаного
договору щодо предмету договору та вартості робіт внесені лише
20.01.2004 р., відповідно до додаткової угоди N 1/4.
Так, згідно з вказаною додатковою угодою, позивачем підлягали
виконанню також роботи з виконання проектно-кошторисної
документації "РД" жилого будинку з підземними гаражами та
об'єктами соцкультпобуту по вул. Маршала Жукова, 57
(мкр "А-Б" Таїрова) в м. Одесі., вартість яких визначена сторонами
у розмірі 312 944 грн.
Відносини, які виникли між сторонами в силу факту укладення
зазначеного договору та досягнення домовленості щодо виконання
додаткових робіт відповідно до замовлення, яке прийнято до
виконання, на момент їх виникнення були врегульовані нормами
гл. 28 ЦК УРСР ( 1540-06 ), яка регулювала підрядні відносини, що
близькі за своєю природою до відносин сторін, які виникли
відповідно до договору. На момент виникнення спору та розгляду
справи такі відносини регулюються нормами гл. 62 ЦК України
( 435-15 ), які правильно застосовані судом апеляційної інстанції.
Посилання скаржника на те, що норми гл. 62 ЦК України
( 435-15 ) не регулюють спірні відносини безпідставні з наступних
підстав.
За своєю правовою природою договір, який укладений між
сторонами (з урахуванням внесених до нього змін), є договором на
виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт,
результатом яких є створення науково-технічної продукції - проекту
будівництва та проектно-кошторисної робочої документації.
Так, відповідно до ст. 892 ЦК України ( 435-15 ), за
договором на виконання науково-дослідних або
дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник
зобов'язується провести за завданням замовника наукові
дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську
документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник
зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
В силу ст. 1 Закону України "Про наукову і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), науково-дослідні,
дослідно-конструкторські проектно-конструкторські, технологічні,
пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних
зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші
роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань
до стадії практичного їх використання є основними формами
науково-технічної діяльності.
За змістом вказаної норми, науково-технічна діяльність - це
інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і
використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій.
Згідно ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність"
( 687-14 ) (в редакції, чинній на момент укладення договору),
проектом є документація для будівництва об'єктів архітектури, що
складається з креслень, графічних і текстових матеріалів,
інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні,
об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та
технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта
архітектури.
Отже, судом апеляційної інстанції, враховуючи зміст
зобов'язань сторін за договором, предмет договору, а також особу
виконавця, що є науковою установою, вірно визначено правову
природу договору та обрано норми, які регулюють спірні відносини.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем
зобов'язань за договором в частині оплати робіт, виконаних
відповідно до умов вищевказаного договору та додаткової угоди.
Як встановлено судами, позивачем виконані роботи, передбачені
договором, та створений Проект жилого будинку з підземними
гаражами і об'єктами соцкультпобуту по вул. Маршала Жукова, 57
(мікрорайон "А-Б" ім. Таїрова). Зазначені роботи оплачені
відповідачем, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі
223 655 грн.
Також, судами встановлено, що позивачем виконані роботи з
розроблення робочої документації, вартість виконання яких
узгоджена сторонами у розмірі 312 944 грн.
При цьому, відповідач відмовився підписувати акти
здачі-приймання таких робіт без зазначення підстав та заперечень.
Не виконання відповідачем обов'язку прийняти роботи за відсутності
заперечень щодо виконання робіт, як вірно визнала апеляційна
інстанція, не є підставою для заперечення факту їх виконання та
звільнення відповідача від обов'язку оплатити такі роботи.
Суд апеляційної інстанції вірно не взяв до уваги посилання
відповідача на те, що рішенням Одеської міської ради від
30.09.2004 р. N 596 "Про скасування рішення виконавчого комітету
Одеської міської ради від 29.03.2004 р. N 171 "Про дозвіл
управлінню капітального будівництва Одеської міської ради
проектування та будівництва 10-поверхового 8-секційного жилого
будинку з вбудовано-прибудованими об'єктами соцкультпобуту та
підземною автостоянкою за адресою: м. Одеса, пр. Маршала
Жукова, 57 у мкр. "А-Б" жилого району IV-4 ім. Таїрова". Так,
втрата інтересу до результату робіт не є підставою для звільнення
відповідача від взятих на себе зобов'язань за умовами договору.
Посилання відповідача на істотну зміну обставин також правомірно
не взято до уваги, оскільки ним не надано доказів про розірвання
договору у зв'язку з цим у встановленому порядку (ст. 652
ЦК України) ( 435-15 ).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками
господарських відносин, регулюються ЦК України ( 435-15 ) з
урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( 436-15 ), що
визначено ст. 175 ГК України.
Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ), суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України.
В силу ст. 526 ЦК України ( 435-15 ), зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або
інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ), боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог,
встановивши факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань
за договором, та скасував рішення суду першої інстанції, прийняте
з порушенням норм матеріального права, і задовольнив заявлені
позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної
заборгованості, збитків від інфляції, процентів. Таким чином,
постанова апеляційної інстанції у відповідній частині підлягає
залишенню в силі.
Відповідно до ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України ( 436-15 ),
підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді
застосування господарських санкцій є вчинене учасником
господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК
України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та
пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За змістом ч. 4 ст. 231 ЦК України ( 435-15 ), у разі якщо
розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції
застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Договором сторонами передбачена відповідальність у випадку
порушення строків оплати у вигляді пені, розмір становить 0,01%
від простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 4.2
договору).
Однак, задовольняючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення
пені, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги те, що, в силу
п. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ), нарахування штрафних санкцій
за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено
законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,
коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд апеляційної інстанції не з'ясував, за який саме період
позивачем нараховано штрафні санкції - пеня, а позивачем у
розрахунку не вказано, за який період вона нарахована. Отже,
висновок апеляційної інстанції щодо задоволення заявлених вимог у
повному обсязі передчасний, оскільки зроблений без з'ясування
обставин, які підлягали встановленню, що є порушенням норм
процесуального права.
Зазначене питання не досліджувалось і судом першої інстанції
та не може бути з'ясовано касаційною інстанцією, враховуючи
встановлені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) межі перегляду
справи у касаційному порядку.
Враховуючи зазначене, постанова апеляційної інстанції в
частині задоволення позову щодо стягнення 11 181,41 грн. пені, а
також розподілу судових витрат, та рішення суду першої інстанції
щодо відмови у позові в частині пені підлягає скасуванню, а
справа - направленню до суду першої інстанції для нового розгляду
вимог про стягнення пені та вирішення питання про розподіл судових
витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Управління капітального будівництва
Одеської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.02.2008 р. у справі N 6/292-07-7390 господарського суду
Одеської області в частині задоволення позову щодо стягнення з
Управління капітального будівництва Одеської міської ради на
користь Відкритого акціонерного товариства "Одесцивільпроект"
11 181,41 грн. пені, розподілу судових витрат та рішення
господарського суду Одеської області від 17.01.2008 р. в частині
відмови у задоволенні вимог про стягнення пені скасувати.
Справу передати на новий розгляд вимог про стягнення пені, а
також розподілу судових витрат до господарського суду Одеської
області.
3. В іншій частині постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 28.02.2008 р. у справі N 6/292-07-7390
залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.
<< Назад |
<<< Главная страница
|
