НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 6/276 від 11.06.2008Про розгляд касаційної скарги
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2008 справа N 6/276
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Стратієнко Л.В. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20 лютого 2008 року у справі N 6/276 за позовом Державного
підприємства "Одеський морський торгівельний порт" до Відкритого
акціонерного товариства "Укрнафта", третя особа, на стороні
позивача Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями
"Синтез Ойл" про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В:
У квітні 2007 р. ДП "Одеський морський торгівельний порт"
звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до
ВАТ "Укрнафта" про стягнення заборгованості за контрактом
N 29/70-Р від 1 грудня 2005 р., яка складає 88 680,84 грн.
льодового збору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12 листопада
2007 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь
позивача 88 680,84 грн. боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20 лютого 2008 р. рішення господарського суду міста Києва від
12 листопада 2007 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у
позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального
та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити
без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на
безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без
задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 19 грудня 2001 р. між позивачем і третьою
особою укладено договір про спільну діяльність N КД-2245.
Відповідно до даного договору сторони зобов'язувалися здійснювати
спільні дії на території та акваторії Одеського морського
торговельного порту.
Згідно додаткової угоди N 4 від 8 липня 2003 р. до даного
договору, керівництво спільною діяльністю здійснюється спільно
позивачем та третьою особою в особі їх керівників, або других
належним чином уповноважених ними осіб, на підставі виданих ними
довіреностей.
1 грудня 2005 р. між третьою особою, позивачем які є
виконавцями, та відповідачем (замовником) укладено контракт
N 29/70-Р, предметом якого є регулювання взаємовідносин сторін, що
виникають в процесі використання замовником інфраструктури
(причалів NN 1-6) нафторайону Одеського морського торговельного
порту при опрацюванні танкерів (виконанні навантажувально -
розвантажувальних робіт), що прибувають у порт і перевозять світлі
і темні нафтопродукти.
В п. 4.4. контракту N 29/70-Р від 1 грудня 2005 р. сторони
визначили, що відповідач здійснює оплату виконавцю льодового збору
за ставками та в порядку, передбаченому чинним законодавством
України. Строк оплати - не пізніше трьох днів з моменту
виставлення рахунку виконавцем.
Підстави, порядок сплати та ставки льодового збору (оплата
роботи криголамів, буксирів та інших плавзасобів, які забезпечують
проходження суден каналами та акваторією порту) передбачені
"Збірником тарифів на роботи та послуги, що надаються
вантажовласникам морськими портами України" затвердженим наказом
Міністерства транспорту України від 12 березня 2003 р. N 188
( z0230-03 ).
Відповідно до наказу N 8 від 21 січня 2006 р. та наказу N 32
від 1 березня 2006 р. Державного департаменту морського річкового
транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України льодова
компанія у північно-західній частині Чорного моря тривала з
24 січня 2006 р. по 31 березня 2006 р.
28 лютого 2006 р. відповідачем завезено в Одеський
торговельний порт 13 676,45 тонн вантажу.
13 березня 2006 р. позивачем виставлено відповідачу рахунок
N 530230 для оплати льодового збору на суму 88 680,84 грн.
Відповідачем рахунок не оплачено.
Суд першої інстанції, посилаючись на вимоги п. 2.4.2
"Збірника тарифів на роботи та послуги, що надаються
вантажовласникам морськими портами України" ( z0476-95 ), п. 4.4.
контракту N 29/70-Р від 1 грудня 2005 р. укладеного сторонами у
справі, враховуючи, що завезення вантажу на територію Одеського
морського торговельного порту було здійснено відповідачем, дійшов
висновку, що обов'язок щодо оплати льодового збору покладається на
відповідача. Оскільки відповідачем рахунок не оплачено, заважаючи
вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України ( 435-15 ), суд дійшов висновку,
що позов підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду
та приймаючи нове рішення про відмову у позові виходив з того, що
відповідачем здійснювався продаж нафтопродуктів на експорт на
підставі контракту UN/LG/2812 DD 28/12/2005/722а-СБ від 28 грудня
2005 р. Покупцем за даним контрактом є LAWNDALE GROUP S.A.
Оскільки поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах FOB, то з
моменту передачі товару на борт судна відповідач вже не був
власником даного товару, а тому усі витрати, пов'язані з сплатою
льодового збору зобов'язаний сплатити покупець.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції
погодитись не можна.
Приймаючи рішення про відмову у позові суд апеляційної
інстанції посилався на контракт UN/LG/2812 DD 28/12/2005/722а-СБ
від 28 грудня 2005 р. укладений відповідачем та LAWNDALE GROUP
S.A. При цьому суд не звернув уваги на те, що даним контрактом
регулюються правовідносини між відповідачем та одержувачем вантажу
і умови даного контракту не впливають на права та обов'язки
позивача.
Правовідносини між сторонами даної справи виникли на підставі
контракту N 29/70-Р від 1 грудня 2005 р. Згідно даного контракту
позивач та третя особа є виконавцями послуг, а відповідач
замовником. Пунктом 4.4. даного контракту передбачено, що оплата
льодового збору здійснюється саме відповідачем в порядку,
визначеному законодавством України.
Льодовий збір, в силу п. 2.4.2 "Збірника тарифів на роботи та
послуги, що надаються вантажовласникам морськими портами України"
( z0476-95 ) стягується з вантажовласника з кожної тонни вантажу
або контейнера, що завозиться в порт або вивозиться з порту.
Відповідно до п. 1.5.1. Збірника ( z0476-95 ) плата за
вантажувально - розвантажувальні роботи та інші платежі, за
винятком плати за зберігання, розраховуються за тарифами і
ставками, чинними на дату складання коносамента або іншого
транспортного документа в українському порту навантаження
(розвантаження). Підставою для виставлення позивачем відповідачу
рахунку N 530230 від 13 березня 2006 р. на суму 88 680,84 грн.
льодового збору, були саме коносаменти N 133/R від 8 лютого
2006 р., N 134/R від 8 лютого 2006 р. N 135/R від 8 лютого
2006 р., в яких вантажовідправником значиться відповідач.
Встановивши дані обставини суд першої інстанції дійшов
вірного висновку, що позов є обґрунтованим та правомірно
задовольнив його.
На зазначені обставини суд апеляційної інстанції уваги не
звернув та необґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції.
За таких обставин, постанову суд другої інстанції не можна
визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним
обставинам та наявним матеріалам справи, нормам закону, викладених
в ньому, а тому дане судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий
господарський суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський
торгівельний порт" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20 лютого 2008 року - скасувати, а рішення господарського суду
міста Києва від 12 листопада 2007 р. у справі N 6/276 - залишити
без змін.
Головуючий Стратієнко Л.В.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.
<< Назад |
<<< Главная страница
|