НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 22/252 від 09.06.2008Про стягнення коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.06.2008 Справа N 22/252
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Губенко Н.М.
суддів Барицької Т.Л.
Шевчук С.Р.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні по газопостачанню та газифікації
касаційну скаргу "Полтавагаз"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 18.03.2008
у справі N 22/252
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Укрнафта" в особі
Нафтогазовидобувного управління
"Полтаванафтогаз"
до Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
"Полтавагаз"
про стягнення 112 200,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача: Овсепян Т.М. - юрисконсульт
(дов. N юр-277/д від 16.11.2007);
- відповідача: Козаченко Т.П. - пров. юрисконсульт
(дов. N 12 від 14.01.2008)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від
23.01.2008 у справі N 22/252 (суддя Георгієвський В.Д.) позов
Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі
Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" до Відкритого
акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
"Полтавагаз" про стягнення 112 200,00 грн. задоволено повністю. За
рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача
100 000,00 грн. основного боргу за векселем, 11 200,00 грн.
відсотків, 1000,00 грн. витрат за вчинення протесту векселя,
1122,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18.03.2008 у справі N 22/252 (колегія
суддів: Фаловська І.М., Мостова Г.І., Писана Т.О.) апеляційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації "Полтавагаз" на рішення господарського суду
Полтавської області від 23.01.2008 у справі N 22/252 залишено без
задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від
23.01.2008 у справі N 22/252 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що спірний вексель
N 763314016105, за яким стягується заборгованість, заповнений з
дотриманням усіх вимог Положення про переказний і простий вексель
(затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р.
N 104/1341) ( v1341400-37 ) та містить усі необхідні реквізити,
передбачені ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову
біржу" ( 1201-12 ); судами встановлено, що позивач є законним
векселедержателем спірного векселя, що підтверджується доказами,
наявними в матеріалах справи; господарський суд першої інстанції,
відхиляючи доводи відповідача стосовного того, що векселі можуть
видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані
роботи та надані послуги, прийшов до висновку про помилковість
даних тверджень, оскільки вексель є абстрактним самостійним
зобов'язанням і відповідальність перед вексельним кредитором може
мати місце незалежно від наявності або відсутності реального
боргу; господарський суд першої інстанції також визнав
обґрунтованими вимоги позивача про стягнення відсотків та витрат,
пов'язаних з протестом спірного векселя, відповідно до наданого
позивачем розрахунку; переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
суд апеляційної інстанції підтримав висновки господарського суду
першої інстанції та відхилив доводи апеляційної скарги з підстав
їх необґрунтованості.
Не погоджуючись з постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 18.03.2008 у справі N 22/252,
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
"Полтавагаз" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову
повністю з підстав порушення та неправильного застосування норм
матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення,
яким відмовити у задоволенні позову.
Підстави касаційної скарги обґрунтовуються наступними
доводами.
Скаржник посилається на те, що оскільки обіцянка сплатити
спірну суму за векселем N 763314016105 від 30.11.1998 обумовлена
розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації
N 261 від 29.05.1998 "Про впровадження вексельного обігу в області
по розрахунках за енергоносії та інші видатки між підприємствами,
бюджетними установами та обласним бюджетом в 1998 році", дана
обставина робить виданий вексель недійсним з підстав дефекту форми
векселя та суперечить положенням Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (п. 5 ст. 24 Закону), вимогам постанови
Кабінету Міністрів України від 10.09.1992 N 528 ( 528-92-п ) "Про
затвердження Правил виготовлення і використання вексельних
бланків" (п. 2.1 Правил) та Положенню про переказний і простий
вексель, затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня
1937 р. N 104/134 ( v1341400-37 ) (ст. 75 Положення).
Також скаржник посилається на те, що протест про неоплату
простого векселя, вчинений приватним нотаріусом Полтавського
міського нотаріального округу Карнарук Н.В., викладений не на
спеціальному бланку нотаріальних документів, що робить його
нечинним у розумінні п. 5 Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України ( z0283-04 ) та виключає
законність та обґрунтованість даного доказу.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду
касаційної скарги; позивач право на подання відзиву на касаційну
скаргу не використав, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) не перешкоджає перегляду судового рішення, що
оскаржується.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами
попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з урахуванням такого.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що:
- предметом позову є стягнення заборгованості в сумі
100 000,00 грн. за простим векселем N 763314016105, емітованим
ВАТ "Полтавагаз" (відповідач), з датою складання 30.11.1998 та
датою погашення 07.12.2005;
- відповідно до акту приймання-передачі N 10919 від
30.12.1999 ЗАТ "Нафтогазінвест" передало, а Нафтогазвидобувне
управління "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (позивач) прийняло
спірний простий вексель;
- 29.11.2005 позивач звернувся до відповідача з листом
N 18/9324, в якому запропонував відповідачу виконати зобов'язання
за вказаним векселем; відповідач надіслав відповідь N 11/3374 від
01.12.2005, в якій фактично визнав наявність у нього вексельних
зобов'язань перед позивачем, пояснивши, що не може своєчасно їх
виконати у зв'язку з складним фінансовим становищем;
- 08.12.2005 позивач звернувся із заявою про вчинення
протесту векселя до приватного нотаріуса Полтавського міського
нотаріального округу Карнарук Н.В., який 09.12.2005 вчинив протест
векселя про його неоплату відповідно до п. 299 Інструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004
N 20/5 ( z0283-04 );
- спірний вексель є бланковим, оскільки на його зворотній
стороні вчинено напис "Платити наказу", далі містяться підпис та
печатка індосанта;
- господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що
спірний вексель N 763314016105, за яким стягується заборгованість,
заповнений з дотриманням усіх вимог Положення про переказний і
простий вексель (затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР
від 7 серпня 1937 р. N 104/1341) ( v1341400-37 ) та містить усі
необхідні реквізити, передбачені ст. 21 Закону України "Про цінні
папери та фондову біржу" ( 1201-12 );
- господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що
доводи відповідача про те, що емітований ним вексель не містить
обов'язкових за законом реквізитів і підписаний невстановленими
особами, а тому не має юридичної сили, є безпідставними та
необґрунтованими;
- господарський суд першої інстанції, відхиляючи доводи
відповідача стосовного того, що векселі можуть видаватися лише для
оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги,
прийшов до висновку про помилковість даних тверджень, оскільки
вексель є абстрактним самостійним зобов'язанням і відповідальність
перед вексельним кредитором може мати місце незалежно від
наявності або відсутності реального боргу;
- господарський суд першої інстанції визнав обґрунтованими
вимоги позивача про стягнення відсотків та витрат, пов'язаних з
протестом спірного векселя, відповідно до наданого позивачем
розрахунку та перевіреного судом.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення
господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку,
прийшов до висновку, що господарський суд першої інстанції повно і
всебічно дослідив подані сторонами докази, дав їм вірну правову
оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке
повністю відповідає вимогам законодавства. При цьому, апеляційний
господарський суд відхилив доводи апеляційної скарги з підстав їх
необґрунтованості.
Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) "Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що
судові рішення є такими, що відповідають даним вимогам, враховуючи
таке.
Господарськими судами вірно обрано норми законодавства, які
підлягають застосуванню до правовідносин сторін, що виникли у
зв'язку з видачею векселя та його подальшого обігу, а саме: Закон
України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) (чинного на
момент видачі векселя), Закон України "Про обіг веселів в Україні"
( 2374-14 ), Положення про переказний і простий вексель
(затверджене постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р.
N 104/1341) ( v1341400-37 ).
Судами встановлено, що простий вексель N 763314016105
передавався попередніми векселедержателями, в тому числі
ЗАТ "Нафтогазінвест", третім особам за допомогою бланкового
індосаменту. Враховуючи сутність даного виду індосаменту, за яким
переходить право власності на вексель, а також на всі права, які
витікають з векселя, але при цьому найменування нового держателя
не вказується, та виходячи з того, що в цьому випадку законним
держателем векселя буде будь-яка особа, в якої фактично
знаходиться вексель, суди під час розгляду справи дослідили дану
обставину з посиланням на докази, наявні в матеріалах справи, та
встановили, що законним векселедержателем спірного векселя є
Нафтогазовидобувне управління "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта",
яке прийняло даний вексель на підставі акту приймання-передачі
векселів N 10919 від 30.12.1999.
Судами встановлено, що векселедавцем простого векселя
N 763314016105, тобто особою, яка взяла на себе безумовне грошове
зобов'язання сплатити власнику векселя зазначену у векселі суму -
100 000,00 грн. на конкретну дату - 07.12.2005, є Відкрите
акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації
"Полтавагаз".
Як встановлено господарським судом першої інстанції та
перевірено апеляційним господарським судом апеляційної інстанції,
у зв'язку із тим, що боржник за вексельним зобов'язанням
(відповідач) відмовився виконати вимогу кредитора (позивача) по
сплаті вказаної у векселі суми у зв'язку із настанням строку
платежу, останній звернувся із заявою про вчинення протесту
векселя до нотаріуса. 09.12.2005 приватним нотаріусом Полтавського
міського нотаріального округу Карнарук Н.В. було вчинено протест
векселя про його неоплату відповідно до п. 299 Інструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004
N 20/5 ( z0283-04 ).
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій відхили
посилання відповідача на дефекти форми векселя та прийшли до
висновку що спірний вексель заповнений з дотриманням усіх вимог
Положення про переказний та простий вексель та містить усі
необхідні реквізити, передбачені ст. 21 Закону України "Про цінні
папери і фондову біржу" ( 1201-12 ). Тобто, встановивши даний
факт, суди тим самим встановили наявність у даного векселя
вексельної сили.
Господарський суд першої інстанції, відхиляючи доводи
відповідача стосовного того, що векселі можуть видаватися лише для
оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги,
прийшов до висновку про помилковість даних тверджень, оскільки
вексель є абстрактним самостійним зобов'язанням і відповідальність
перед вексельним кредитором може мати місце незалежно від
наявності або відсутності реального боргу; господарський суд
першої інстанції також визнав обґрунтованими вимоги позивача про
стягнення відсотків та витрат, пов'язаних з протестом спірного
векселя, відповідно до наданого позивачем розрахунку.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновки господарського
суду першої інстанції та відхилив доводи апеляційної скарги з
підстав їх необґрунтованості.
Вищий господарський суд України, перевіривши правильність
застосування судами попередніх судових інстанцій норм
матеріального права (вексельного законодавства, що діяло на час
виникнення вексельного зобов'язання), яким необхідно було
керуватися судами при встановленні тих чи інших обставин справи,
зокрема, встановлення відповідності спірного векселя вимогам, що
ставляться до його форми, прийшов до висновку, що зроблені судами
висновки ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх
обставин справи, при детальному аналізі норм законодавства, яке
підлягало застосуванню до вексельних правовідносин сторін, та
правильному його застосуванні.
За приписами статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
Разом з тим доводи відповідача щодо неналежної оцінки
місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом
наявних у матеріалах справи доказів, встановлення обставин не на
підставі достовірних доказів, не можуть бути підставами для
задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до
статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права; касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були
предметом дослідження судами попередніх інстанцій, їм дана належна
оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не
спростовують зроблених судами висновків.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення
апеляційним господарським судом норм процесуального права - вимог
статті 4-2 ГПК України ( 1798-12 ) та статті 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (порушення принципу рівності сторін,
викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь
якої приймається рішення), є безпідставним та необґрунтованим з
огляду на вищевикладене.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права
відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про
відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі
судових рішень.
Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Полтавської області від
23.01.2008 та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18.03.2008 у справі N 22/252 залишити без
змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" - без задоволення.
Головуючий суддя Н.М.Губенко
Судді Т.Л.Барицька
С.Р.Шевчук
<< Назад |
<<< Главная страница
|
