Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Постанова № 9/197 від 04.06.2008

Про скасування рішення


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница





                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 04.06.2008                                         Справа N 9/197
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 07.08.2008
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
 головуючого                     Козир Т.П.
 
 суддів:                         Барицької Т.Л., Подоляк О.А.,
 
 розглянувши у відкритому
 судовому засіданні
 касаційну скаргу                ЗАТ "Страхова компанія
                                 "Брокбізнес"
 
 на рішення                      від 06.12.2007 р. господарського
                                 суду Львівської області
 
 та постанову                    від 26.02.2008 р. Львівського
                                 апеляційного господарського суду
 
 у справі                        N 9/197
 
 за позовом                      ТОВ "Одрі"
 
 до                              ЗАТ "Страхова компанія
                                 "Брокбізнес" в особі Львівської
                                 філії
 
 про                             стягнення 302 795,23 грн.
 
 за участю представників:
 
 від позивача                    - Лабай А.М.
 
 від відповідача                 - Оскара І.В., Момот О.П.,
                                 Козій Т.В.
 
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням господарського    суду    Львівської   області   від
06.12.2007 р.  (суддя Данко Л.С.),  залишеним без змін  постановою
Львівського  апеляційного  господарського  суду  від 26.02.2008 р.
(судді:  Краєвська  М.В.,  Галушко  Н.А.,  Орищин   Г.В.),   позов
задоволено: стягнуто   із   ЗАТ  "Страхова  компанія  "Брокбізнес"
302 795,23 грн.  страхового відшкодування,  40 000 грн.  витрат на
послуги  адвоката,  3027,95  грн.  держмита,  118  грн.  витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
     Не погоджуючись  з   постановою,   ЗАТ   "Страхова   компанія
"Брокбізнес"  звернулось  до  Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою,  в якій просить рішення і постанову скасувати,
а  справу  передати  на  новий розгляд до місцевого господарського
суду у відповідності до правил територіальної  підсудності  справ,
мотивуючи  скаргу  порушенням  і неправильним застосуванням судами
норм матеріального та процесуального права.
 
     Заслухавши пояснення   представників    учасників    судового
процесу,  розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги,  перевіривши   правильність   застосування   судами   норм
матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого
господарського суду України  прийшла  до  висновку,  що  касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
 
     Згідно положень  ч.  2  ст. 111-5  ГПК  України  (  1798-12 )
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин  справи  та
повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду.
 
     Відповідно до роз'яснень,  що викладені в  постанові  Пленуму
Верховного  Суду  України  від 29.12.1976 р.  N 11 ( v0011700-76 )
"Про  судове  рішення"  зі  змінами  та  доповненнями,  рішення  є
законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу  у
відповідності   з   нормами  матеріального  права,  що  підлягають
застосуванню до даних правовідносин.  Мотивувальна частина рішення
повинна  містити  встановлені судом обставини,  які мають значення
для справи,  їх юридичну оцінку,  а  також  оцінку  всіх  доказів,
розрахунки,  з  яких суд виходив при задоволенні грошових та інших
майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати.  Мотивувальна  частина  рішення  повинна  мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на
підставі  яких  визначено  права  і  обов'язки  сторін  у  спірних
правовідносинах.  Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно
відображені  обставини,  які  мають  значення  для  даної  справи,
висновки суду про  встановлені  обставини  і  правові  наслідки  є
вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами,  дослідженими в судовому засіданні.  Резолютивна частина
рішення   повинна   містити   чіткі   та  безумовні  висновки,  що
ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин  викладених  у
його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних
відносин нормам права.
 
     Відповідно до приписів ст.  ст.  4-5,  4-7,  43  ГПК  України
( 1798-12  )  судові  рішення  приймаються  судом  за результатами
обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення  за  своїм
внутрішнім   переконанням   оцінки   доказів,  що  ґрунтується  на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
 
     Прийняті у  справі  рішення  та постанова вказаним вимогам не
відповідають.
 
     Як вбачається з  матеріалів  справи  та  встановлено  судами,
28.02.2007 р.  між ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" (страховик)
та  ТОВ  "Одрі"  (страхувальник)  укладено  договір   N   006-1923
добровільного   страхування   наземного   транспортного  засобу  -
автомобіля AUDI Q7, д.н.з. ВС 5111 АХ.
 
     Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язався
у  разі  настання  страхового  випадку  здійснити страхову виплату
позивачу,  а позивач зобов'язувався сплатити страхові платежі.  До
страхових     ризиків     по    даному    договору    відносяться:
дорожньо-транспортна  пригода;  стихійні  лиха,   пожежа,   вибух,
влучення  каміння,  інших предметів;  протиправні дії третіх осіб;
незаконне  заволодіння  транспортним  засобом.  Страхова  сума  по
даному   договору   становить   442 200   грн.    Право  керування
застрахованим транспортним засобом  мали  всі  особи  на  законних
підставах зі стажем водіння більше 3-х років.
 
     Як досліджено   судами,   відповідно   до   довідки  Слідчого
відділення по розслідуванню ДТП УВС м.  Львова від 18.05.2007  p.,
04.05.2007 р.,  в 00 год.  20 хв., сталася ДТП у вигляді з'їзду за
межі  проїзної   частини   дороги   та   перекидання   за   участю
застрахованого   автомобіля   AUDI   Q7,   д.н.з.   ВС   5111  АХ.
Застрахованим транспортним засобом керував Дідун Р.В.  на підставі
шляхового листа.
 
     5 травня 2007 р.  позивач повідомив відповідача про страховий
випадок,  а 21 червня 2007  р.  звернувся  із  заявою  на  виплату
страхового відшкодування.
 
     26 липня   2007   р.   ЗАТ  "Страхова  компанія  "Брокбізнес"
надіслало ТОВ "Одрі" лист,  в якому відмовило у виплаті страхового
відшкодування.   Як  на  підставу  відмови  у  виплаті  страхового
відшкодування відповідач посилався на невиконання  позивачем  умов
договору   страхування,  зокрема,  на  втечу  особи,  що  керувала
транспортним засобом, з місця ДТП та зникнення з місця події.
 
     Відповідно до   положень   ст.   26   Закону   України   "Про
страхування"  (  85/96-ВР  )  підставою  для  відмови страховика у
здійсненні страхових  виплат  або  страхового   відшкодування   є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено
договір страхування,  спрямовані на настання  страхового  випадку.
Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними
громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони
(без  перевищення  її  меж)  або захисту майна,  життя,  здоров'я,
честі,   гідності   та   ділової   репутації.   Кваліфікація   дій
страхувальника   або  особи,  на  користь  якої  укладено  договір
страхування,  встановлюється відповідно до  чинного  законодавства
України;  2)  вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою
особою,  на користь якої укладено  договір  страхування,  умисного
злочину,   що   призвів   до   страхового   випадку;   3)  подання
страхувальником  свідомо  неправдивих   відомостей   про   предмет
договору страхування  або  про  факт  настання страхового випадку;
4) отримання  страхувальником  повного  відшкодування  збитків  за
майновим страхуванням   від   особи,   винної   у  їх  заподіянні;
5) несвоєчасне   повідомлення   страхувальником    про    настання
страхового  випадку  без  поважних  на  це  причин  або  створення
страховикові перешкод у визначенні обставин,  характеру та розміру
збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.
 
     Умовами договору  страхування  можуть  бути  передбачені інші
підстави для відмови у здійсненні страхових  виплат,  якщо  це  не
суперечить закону.
 
     Рішення про   відмову   у   страховій   виплаті   приймається
страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування
та    повідомляється    страхувальнику   в   письмовій   формі   з
обґрунтуванням причин відмови.
 
     Відмову страховика у страховій виплаті  може  бути  оскаржено
страхувальником у судовому порядку.
 
     Негативний фінансовий  стан  страховика  не  є  підставою для
відмови  у  виплаті  страхових  сум  (їх  частин)  або  страхового
відшкодування страхувальнику.
 
     Аналогічні наведеним  норми містяться і в ст.  991 ЦК України
( 435-15 ).
 
     Як встановлено судами, відповідно до умов договору N 006-1923
добровільного   страхування  наземного  транспортного  засобу  від
28.02.2007  р.  до  підстав  для  відмови  у  виплаті   страхового
відшкодування   відноситься  зникнення  з  місця  ДТП,  втеча  від
правоохоронних органів або відмова пройти медичний огляд особи, що
керувала застрахованим транспортним засобом.
 
     В обґрунтування    заперечень    проти   пред'явлених   вимог
відповідач   посилався   на   зникнення    водія    застрахованого
транспортного засобу   з  місця  ДТП,  на  неповідомлення  органів
МВС - ДАІ невідкладно про ДТП.  Відповідачем надавались,  зокрема,
пояснення  свідків,  які  їхали  у  транспортному засобі,  рапорти
інспекторів МВ ДАІ та ПС, виписка із історії хвороби.
 
     Приймаючи рішення та постанову господарські  суди  першої  та
апеляційної  інстанцій виходили з того,  що відповідачем не подано
суду  доказів  притягнення  особи,   що   керувала   застрахованим
транспортним  засобом,  до  адміністративної  відповідальності  за
втечу з місця ДТП та зникнення з місця події.
 
     Проте, наведені  мотиви  не  можна   визнати   законними   та
обґрунтованими.
 
     Відповідно до ч.  2 ст.  34 ГПК України ( 1798-12 ) обставини
справи,  які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними  засобами  доказування,  не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
 
     Обставини зникнення водія застрахованого транспортного засобу
з місця ДТП,  неповідомлення органів МВС - ДАІ про ДТП,  не є тими
обставинами,  які відповідно до законодавства  повинні  були  бути
підтверджені  виключно  доказами  притягненням особи,  що керувала
застрахованим   транспортним    засобом,    до    адміністративної
відповідальності.
 
     Відповідно до  ст.  32  ГПК  України  (  1798-12 ) доказами у
справі є будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  господарський
суд   у   визначеному  законом  порядку  встановлює  наявність  чи
відсутність обставин,  на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського  спору.  Ці  дані  встановлюються  такими
засобами:  письмовими  і  речовими  доказами,  висновками  судових
експертів;  поясненнями представників сторін та  інших  осіб,  які
беруть участь в судовому процесі.  В необхідних випадках на вимогу
судді пояснення представників сторін та  інших  осіб,  які  беруть
участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
 
     Таким чином,  обставини  щодо  зникнення водія застрахованого
транспортного засобу  з  місця  ДТП  та   неповідомлення   органів
МВС -  ДАІ про ДТП мають важливе значення для належного з'ясування
дійсних прав і обов'язків сторін спірних відносин,  а отже  і  для
правильного вирішення спору, та повинні були досліджуватися судами
за загальним правилами дослідження доказів (ст.  ст.  32,  33, 36,
38, 43 ГПК України ( 1798-12 ).
 
     Проте, в порушення вимог ст.  ст.  4-5,  4-7,  43 ГПК України
( 1798-12 ),  надані відповідачем докази судами не досліджувались,
юридична оцінка надана не була.
 
     Крім того,  на  момент  розгляду справи остаточне рішення про
наявність в діях Дідуна Р.В.  ознак правопорушення,  передбаченого
ст.  122-2  КУпАП ( 80731-10 ), прийнято не було.  А постанова про
відмову в порушенні кримінальної справи від 05.02.2008 р. по факту
ДТП   була  скасована  постановою  заступника  начальника  відділу
управління нагляду прокуратури області від 25.02.2008 р.
 
     Неповне дослідження   фактичних   обставин    та    неналежне
з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне
застосування   матеріального    закону,    що    регулює    спірні
правовідносини.
 
     Також, враховуючи  положення  ст.  ст.  15,  21  ГПК  України
( 1798-12  ),  приймаючи  до  уваги  те,  що   стороною   договору
N 006-1923   добровільного   страхування  наземного  транспортного
засобу від 28.02.2007 р.  є ЗАТ "Страхова  компанія  "Брокбізнес",
виконання  зобов'язання  за  договором  покладено на ЗАТ "Страхова
компанія "Брокбізнес",  згідно Положення про Львівську  філію  ЗАТ
"Страхова  компанія  "Брокбізнес" філія не наділена повноваженнями
представляти  головне  підприємство  в  судових  органах,   справа
підлягала розгляду в господарському суді міста Києва.
 
     Викладене свідчить  про те,  що судами при розгляді справи не
були  достатньо  враховані  вимоги  законодавства.  Як   наслідок,
прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84,
105 ГПК України ( 1798-12 ) та вимогам,  що викладені в  постанові
Пленуму Верховного   Суду   України   від   29.12.1976   р.  N  11
( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
 
     Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна
інстанція  використовує  процесуальні  права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх  встановлення  у  рішенні  або  постанові  господарського суду.
Касаційна  інстанція  не  має  права  встановлювати  або   вважати
доведеними  обставини,  які  не  були  встановлені  у  рішенні або
постанові  господарського  суду  або  відхилені  ним,   вирішувати
питання  про  достовірність  того  чи іншого доказу,  про перевагу
одних доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або  додатково
перевіряти докази.
 
     У зв'язку   із   вищевикладеним  колегія  суддів  вважає,  що
приймаючи рішення та постанову,  суди надали  неповну  та  невірну
юридичну   оцінку   обставинам   справи,  порушили  і  неправильно
застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку
з  чим,  враховуючи  межі  перегляду справи в касаційній інстанції
(ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ), рішення та постанова підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду
міста Києва.
 
     При новому  розгляді  справи  місцевому  господарському  суду
необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи,  витребувати  та  надати
об'єктивну  оцінку  доказам,  які  мають  юридичне значення для її
розгляду,  вирішити  спір  із  дотриманням   норм   процесуального
законодавства на підставі норм матеріального права, які підлягають
застосуванню до спірних відносин сторін.
 
     Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
ГПК України ( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу    ЗАТ   "Страхова   компанія   "Брокбізнес"
задовольнити.
 
     Рішення господарського   суду    Львівської    області    від
06.12.2007 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 26.02.2008 р. у справі N 9/197 скасувати.
 
     Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва у відповідності до правил територіальної підсудності справ.
 
 Головуючий, суддя                                         Т.Козир
 
 Судді                                                  Т.Барицька
                                                         О.Подоляк




<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner