Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Постанова № 25/220-07 від 03.06.2008

Про визнання недійсним договору, переведення прав та обов'язків покупця


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница





                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 03.06.2008                                     Справа N 25/220-07
 
             (постанову залишено без змін постановою
              Судової палати у господарських справах
             Верховного Суду України від 23.09.2008)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                           Т.Б.Дроботової - головуючого
                           Н.О.Волковицької
                           Л.І.Рогач
 
 за участю представників:
 позивача                  Ніколаєнко О.С., гол. правл.,
                           Калюх Н.І., дов. від 31.05.08 р.
 
 відповідача               Софієнко Д.Т., дов. від 12.01.07 р.,
                           Ткачук М.Л.
 
 відповідача               Бузіян Г.Я., Різник С.Г., дов.
                           від 29.05.08 р.
 
 третя особа без           не з'явився (про час та місце судового
 самостійних вимог         засідання повідомлений належним чином)
 
 третя особа без           не з'явився (про час та місце судового
 самостійних вимог         засідання повідомлений належним чином)
 
 третя особа з             Нижний С.В., дов. від 31.05.08 р.,
 самостійними вимогами     Грецький В.Л.
 на предмет спору
 
 розглянувши у відкритому  Акціонерного товариства закритого типу
 судовому засіданні        "Феріт";
 касаційні скарги          Грецького Віктора Леонтійовича
 
 на постанову              Дніпропетровського апеляційного
                           господарського суду від 13.02.2008 року
 
 у справі господарського   N 25/220-07 Дніпропетровської області
 суду
 
 за позовом                Акціонерного товариства закритого типу
                           "Феріт"
 
 до                        Ткачука Миколи Леонідовича;
                           Бузіян Георгія Яковича
 
 третя особа без           Приватний нотаріус Дніпропетровського
 самостійних вимог         міського нотаріального округу
                           Козіна Анжела Валеріївна;
 
 третя особа без           Управління центрального
 самостійних вимог         реєстратора Закритого акціонерного
                           товариства комерційного банку
                           "Приватбанк"
 
 третя особа з             Грецький Віктор Леонтійович
 самостійними вимогами
 на предмет спору
 
 про                       визнання недійсним договору,
                           переведення прав та обов'язків покупця
 
     В С Т А Н О В И В:
 
     Акціонерне товариство  закритого  типу  "Феріт" звернулося до
суду  з  позовом,  в  якому  просило  визнати  недійсним   договір
дарування  простих іменних акцій акціонерного товариства закритого
типу "Феріт",  укладений відповідачами 27.09.2004 р.,  посвідчений
та зареєстрований   у  реєстрі  за  N  4268  приватним  нотаріусом
Козіною Анжелою Валеріївною, з мотивів його укладення з порушенням
переважного  права  позивача  на  викуп акцій;  перевести права та
обов'язки покупця на позивача,  визнавши за ним право власності на
спірні  акції.  Позовні вимоги вмотивовано статтями 15,  16,  203,
215,  235,  236, 362, 363 Цивільного кодексу України (  435-15  ),
статтями 25,  28,  32 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ).
 
     Справа розглядалась судами неодноразово.
 
     23.10.2007 р.  позивач подав заяву  про  доповнення  позовних
вимог,  за  якою  просить  визнати  договір  дарування  акцій  від
27.09.2004 р.  недійсним як удаваний,  що приховує дійсну угоду  -
договір   купівлі-продажу  акцій;  перевести  права  та  обов'язки
покупця акцій на Акціонерне  товариство  закритого  типу  "Феріт",
визнавши  за  товариством  право власності на ці акції;  повернути
грошові кошти,  сплачені відповідачем Бузіяном  Г.Я.  за  удаваною
угодою,  відповідачу  за  рахунок  коштів,  внесених  позивачем на
депозит суду;  зобов'язати позивача прийняти  у  власність  спірні
акції  для подальшого продажу акціонерам товариства,  що побажають
їх придбати;  визнати недійсними зміни до реєстру акціонерів  АТЗТ
"Феріт"  при  передачі  акцій  за  договором  дарування та визнати
недійсними сертифікати простих  іменних  акцій,  що  оформлені  на
Бузіяна  Г.Я.  після передачі йому акцій;  зобов'язати третіх осіб
внести зміни при реєстрації  наслідків  визнання  даного  договору
дарування недійсним.
 
     Подані доповнення    вмотивовано   порушенням   відповідачами
законодавчо  визначеного  порядку  відчуження  акцій   акціонерами
закритого  акціонерного товариства та прав позивача,  передбачених
статтями 25,  28,  32 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12  ),  частиною 3 статті 81 Господарського кодексу України
( 436-15 ), установчими документами позивача.
 
     Ухвалою господарського  суду  Дніпропетровської  області  від
29.10.2007  р.  також  було  залучено  до участі у справі в якості
третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - акціонера
Акціонерного  товариства  закритого типу "Феріт" Грецького Віктора
Леонтійовича,  що  звернувся  до  суду  з  позовом  про   визнання
недійсним   договору   дарування  від  27.09.2004  р.,  укладеного
відповідачами,  як  удаваного;  переведення  прав  та   обов'язків
покупця акцій на Грецького Віктора Леонтійовича та визнання за ним
права власності на спірні акції;  повернення Бузіяну Г.Я. грошових
коштів,  сплачених  ним  за  акції за удаваною угодою,  за рахунок
коштів,  внесених третьою особою  на  депозит  суду;  зобов'язання
позивача   прийняти  акції  у  власність  для  подальшої  передачі
акціонерам;  визнання недійсними змін у  реєстрі  акціонерів  АТЗТ
"Феріт",  внесених  за наслідками спірного договору;  зобов'язання
Управління   центрального   реєстратора   Закритого   акціонерного
товариства комерційного банку "Приватбанк" внести відповідні зміни
до реєстру акціонерів АТЗТ "Феріт" (в редакції подальших  змін  та
доповнень до позовної заяви).
 
     В  обґрунтування  своїх  вимог, заявник послався на порушення
його  переважного  права на придбання акцій закритого акціонерного
товариства, як    акціонера    цього   товариства,   передбаченого
статтею 81 Господарського кодексу України ( 436-15 ).
 
     Відповідачі відхилили  позовні  вимоги  повністю,  пославшись
вільне  волевиявлення  сторін  при укладенні договору дарування та
спрямованість дійсного волевиявлення сторін на настання наслідків,
передбачених  договором  дарування,  на  відсутність  належних  та
допустимих доказів у підтвердження удаваності  договору  дарування
та здійснення оплати за передані акції, відсутність порушених прав
позивача.
 
     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
13.12.07   р.   (суддя   Чередко  А.Є.)  позовні  вимоги  позивача
задоволено  частково;  визнано  недійсним  договір  дарування  від
27.09.2004 р.,   укладений   між   відповідачами  Ткачук  М.Л.  та
Бузіяном Г.Я.  про відчуження 121  акції  акціонерного  товариства
закритого  типу  "Феріт",  зареєстрованого  у реєстрі за N 4268 та
посвідченого  приватним  нотаріусом  Дніпропетровського   міського
нотаріального  округу  Козіною  Анжелою  Валеріївною,  як удаваний
правочин, який приховує дійсний правочин - договір купівлі-продажу
121  акції АТЗТ "Феріт" за 12 100,00 грн.;  в решті позовних вимог
позивача відмовлено;  позовні вимоги третьої особи з  самостійними
вимогами  на  предмет спору задоволено;  визнано недійсним договір
дарування від   27.09.2004   р.,   укладений   між   відповідачами
Ткачук М.Л. та Бузіяном Г.Я. про відчуження 121 акції акціонерного
товариства закритого типу "Феріт",  зареєстрованого у  реєстрі  за
N 4268  та  посвідченого  приватним  нотаріусом Дніпропетровського
міського нотаріального  округу  Козіною  Анжелою  Валеріївною,  як
удаваний  правочин,  який  приховує  дійсний  правочин  -  договір
купівлі-продажу  121  акції  АТЗТ  "Феріт"  за  12  100,00   грн.;
переведено права   та   обов'язки   покупця   121  акції  на  суму
12 100,00 грн., що належали відповідачу Ткачуку М.Л., та оформлені
за  удаваним  правочином  -  договором  дарування  за відповідачем
Бузіян Г.Я.  на Грецького Віктора  Леонідовича,  визнавши  за  ним
право власності   на   121   іменну   акцію,   зареєстрованих   за
Бузіяном Г.Я.;  з  відповідачів  на  користь   Грецького   Віктора
Леонтійовича стягнуто 203 грн. судових витрат.
 
     Водночас суд  не  прийняв  до  розгляду  вимоги  позивача  та
третьої  особи  з  самостійними  вимогами  на  предмет спору,  які
заявлялись до третіх осіб,  з мотивів невідповідності таких  вимог
положенням Господарського     процесуального    кодексу    України
( 1798-12 ).
 
     За позовними вимогами, які розглядались судом по суті, судове
рішення   вмотивовано   встановленими   обставинами   справи  щодо
удаваності договору дарування від 27.09.04 р.,  яким  в  дійсності
приховано неправомірний продаж Ткачуком М.Л.,  Бузіяну Г.Я. 121-єї
простої  іменної  акції,  чим  порушено  частину   3   статті   81
Господарського  кодексу  України  (  436-15  )  та переважне право
Грецького  В.Л.  на   придбання   акцій   закритого   акціонерного
товариства  "Феріт";  оскільки  частина 3 статті 81 Господарського
кодексу України передбачає  переважне  право  акціонера  закритого
акціонерного   товариства,   але   не  встановлює  механізму  його
реалізації,  судом на  підставі  частини  1  статті  8  Цивільного
кодексу  України  ( 435-15 ) (аналогія закону) застосовано правила
частини 4 статті 362 Цивільного кодексу  України  про  переведення
прав та обов'язків покупця акцій на Грецького В.Л.
 
     Постановою Дніпропетровського   апеляційного   господарського
суду від 13.02.2008 р.  (судді:  Павловський  П.П.  -  головуючий,
Швець В.В., Логвиненко А.О.) рішення місцевого господарського суду
скасовано повністю;  прийнято нове  рішення,  яким  у  задоволенні
позовних  вимог  позивача та третьої особи з самостійними вимогами
на предмет спору відмовлено повністю.
 
     Скасовуючи рішення  місцевого  суду,   апеляційна   інстанція
вказала  на недоведеність обставин,  що мають значення для справи,
та  які  місцевий  господарський  суд  визнав  встановленими;   це
спричинило неправильне   застосування   судом  норм  матеріального
права - частини 5 статті 203,  статей 215,  235 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ).
 
     Відмовляючи у  задоволенні  вимог позивача та третьої особи з
самостійними вимогами,  апеляційний суд вказав, що ним встановлено
настання  правових наслідків,  передбачених сторонами за договором
дарування, а ознаки удаваності правочину не знайшли відображення у
матеріалах   справи;   відповідно   до   частини   3   статті   81
Господарського кодексу України ( 436-15 )  суб'єктами  переважного
права придбання акцій закритого акціонерного товариства є виключно
його акціонери,  тобто,  право самого акціонерного  товариства  не
порушено;  місцевий суд не зазначив у рішенні,  чим порушено право
позивача та якими нормами закону передбачено  право  звернення  до
суду   за  захистом  порушеного  права  чи  охоронюваного  законом
інтересу особи, що не є стороною у даному правочині.
 
     Не погоджуючись з постановою апеляційного  суду,  позивач  та
третя особа з самостійними вимогами на предмет спору звернулися до
Вищого господарського суду України з касаційними скаргами,  в яких
просять  постанову  апеляційної  інстанції  скасувати,  а  рішення
місцевого господарського суду залишити без змін.
 
     Касаційні скарги    вмотивовано    невідповідністю    доводів
апеляційного суду нормам матеріального та процесуального права, їх
суперечністю фактичним обставинам справи, оскільки апеляційний суд
не спростував   наявну   в  матеріалах  справи  заяву  відповідача
Ткачука М.Л.  як належний доказ удаваності договору дарування,  не
врахував   покази   свідків,   зафіксовані   протоколами  засідань
Ленінського районного суду;  судом  помилково  не  застосовано  до
спірного  договору  положення  частини  5  статті  203  Цивільного
кодексу України ( 435-15 ).
 
     Також третя  особа  з  самостійними  вимогами  Грецький  В.Л.
вказує,  що  його не було належним чином повідомлено судом про час
та місце проведення судового  засідання,  в  якому  було  прийнято
постанову, що є безумовною підставою для її скасування.
 
     В судовому    засіданні    від    03.06.08   р.   представник
Грецького В.Л.  додатково зазначив,  що, вказавши на недоведеність
обставин   справи,   які   місцевий   господарський   суд   визнав
встановленими,  апеляційний господарський  суд  в  свою  чергу  ці
обставини, які є істотними для правильного вирішення спору, в свою
чергу не дослідив;  відтак судові рішення у даній справі не  можна
вважати законними та обґрунтованими,  вони підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до  місцевого  господарського
суду.
 
     Треті особи  без  самостійних  вимог  не  подали  відзиви  на
касаційні скарги, не скористались правом на участь представників у
судовому засіданні.
 
     Заслухавши доповідь  судді  - доповідача,  перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи  та  повноти  їх  встановлення в судовому рішенні,  колегія
суддів вважає,  що касаційні скарги не  підлягають  задоволенню  з
таких підстав.
 
     Відповідно до  частин  1  та  2  статті  111-7 Господарського
процесуального  кодексу  України  (  1798-12  ),  переглядаючи   у
касаційному   порядку   судові  рішення,  касаційна  інстанція  на
підставі  фактичних   встановлених   обставин   справи   перевіряє
застосування   судом   першої   чи   апеляційної   інстанції  норм
матеріального і процесуального права.
 
     Касаційна інстанція не має права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про  достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу одних
доказів над іншими,  збирати нові докази або додатково  перевіряти
докази.
 
     Як вбачається  з  матеріалів справи,  предметом спору в ній є
дійсний зміст волевиявлення відповідачів  при  укладенні  договору
дарування   на   настання  передбачених  ним  правових  наслідків,
наявність чи відсутність порушених прав позивача та третьої  особи
без  самостійних  вимог на предмет спору та механізм захисту таких
порушених прав у разі їх наявності.
 
     Статтею 203   Цивільного   кодексу   України   (   435-15   )
передбачено,  що правочин має бути спрямований на реальне настання
обумовлених ним правових наслідків,  відповідати  внутрішній  волі
волевиявлення учасника правочину.
 
     За статтею  235  Цивільного  кодексу  України ( 435-15 ) може
бути  визнано  недійсним  удаваний   правочин,   тобто,   вчинений
сторонами  для  приховання іншого,  насправді вчиненого правочину.
Якщо буде встановлено,  що правочин  був  вчинений  сторонами  для
приховання   іншого   правочину,   відносини   сторін  регулюються
правилами правочину, який вони насправді вчинили.
 
     Відтак судам  належало  на  підставі  доказів,  належних   та
допустимих в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального
кодексу  України  (  1798-12  ),  встановити  як   невідповідність
оспорюваного  правочину внутрішній волі та волевиявленню учасників
правочину,  так  і  визначити  на  підставі  таких  самих  доказів
насправді вчинений сторонами правочин.
 
     Суб'єкт, який   вимагає   визнання   правочину  недійсним  як
укладений з метою приховати інший правочин,  повинен  довести,  що
правочин   укладено  саме  за  такою  метою.  При  цьому  належить
враховувати,  що  удаваний  правочин  не  має  іншої   мети,   ніж
приховання  іншого  правочину,  тому в результаті його вчинення не
можуть наступати інші правові наслідки.
 
     Як вбачається з матеріалів  справи  та  встановлено  місцевим
господарським судом,  Ткачук Микола Леонідович з 22.07.1994 р.  до
27.09.2004 р.  був акціонером  Акціонерного  товариства  закритого
типу "Феріт", власником 121 іменної акції.
 
     27.09.2004 р.  Ткачук Микола Леонідович (дарувальник) уклав з
Бузіяном Георгієм Яковичем (обдарованим) договір дарування  цінних
паперів,  посвідчений  27.09.2004  р.  та зареєстрований за N 4268
приватним  нотаріусом  Дніпропетровського  міського  нотаріального
округу Козіною А.В.
 
     За умовами  договору  дарувальник  подарував,  а  обдарований
прийняв  у  дар  прості  іменні  акції   Акціонерного   товариства
закритого   типу  "Феріт"  номінальною  вартістю  127,05 грн., які
належали дарувальнику на підставі приватної власності.
 
     Також місцевим  господарським   судом   встановлено,   що   в
липні 2006 р.  від Ткачука М.Л.  в правління АТЗТ "Феріт" надійшла
заява про те,  що 27.09.2004 р.  належну йому 121 акцію він продав
своєму сусіду Бузіяну Г.Я. за 12 100 грн. за кожну акцію, а дійсна
купівля-продаж була оформлена  удаваним  договором  дарування  від
27.09.2004 р.
 
     Прийнявши в  якості  належних  та  допустимих  доказів  заяву
Ткачука М.Л.,  покази свідків (голови правління  Ніколаєнко  О.С.,
Баранника М.В.,   Кривого  І.М.,  Грецького  В.Л.,  Шишкіна  В.М.,
Сіроух А.П.,  Скалаухової Н.П.),  допитаних у судовому засіданні в
Ленінському  районному суді м.  Дніпропетровська,  про добровільне
написання Ткачук М.Л.  заяви  на  ім'я  правління  про  здійснений
продаж  акцій та оформлення при цьому договору дарування,  довідку
правоохоронних органів про відсутність поданих заяв Ткачуком  М.Л.
про  здійснення  на  нього  тиску,  факти  укладення членами сім'ї
Ткачука М.Л.  договорів купівлі-продажу належних їм  акцій,  а  не
дарування,   важке   матеріальне   становище  Ткачука  М.Л,,  його
обізнаність з положеннями законодавства та  установчих  документів
товариства  про  встановлені  обмеження  на  продаж  акцій  третім
особам,  місцевий господарський суд дійшов висновку про удаваність
договору  дарування  акцій,  який  приховує дійсну угоду - договір
купівлі-продажу акцій.
 
     Доводи ж Ткачука М.Л.  про його відмову від  написаної  заяви
суд  визнав  необґрунтованими  за  відсутності  доказів психічного
тиску на Ткачука М.Л. іншими членами правління.
 
     На підставі  обставин  справи,   які   судом   було   визнано
встановленими вище перерахованими доказами, місцевий господарський
суд  дійшов  висновку  про  недійсність  договору  дарування   від
27.09.2004  р.  за  приписами  статті  235,  частини 5 статті 203,
статті 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).
 
     Дійшовши висновку,  що  до   удаваного   договору   дарування
необхідно  застосовувати  правила  вчиненого  у дійсності договору
купівлі-продажу,   місцевий   господарський   суд   зазначив    на
невідповідність   такої   купівлі-продажу   частині  3  статті  81
Господарського  кодексу  України  (  436-15  ),  що   передбачають
переважне  право  акціонерів  закритого акціонерного товариства на
придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
 
     З огляду на вищевикладене, суд вказав на порушення прав інших
акціонерів АТЗТ "Феріт",  в тому числі Грецького В.Л. на придбання
акцій закритого акціонерного товариства,  яке підлягає  захисту  у
спосіб,  передбачений  частиною  4  статті  361 Цивільного кодексу
України ( 435-15  )  за  аналогією  закону  (частина  1  статті  8
Цивільного кодексу України).
 
     Переглядаючи справу  в повному обсязі за приписами статті 101
Господарського  процесуального  кодексу  України  (   1798-12   ),
апеляційний  господарський  суд  встановив  ті  ж  самі  обставини
справи, що й місцевий господарський суд, однак не погодився з його
висновком щодо оцінки цих обставин.
 
     Зокрема,   суд   апеляційної   інстанції  вказав,  що  наявні
матеріали справи не доводять того, що сторонами договору дарування
в  дійсності було укладено договір купівлі-продажу, місцевим судом
не   перевірено   наявність   у   матеріалах  справи  доказів,  що
підтверджують платність правовідносин сторін, відтак його висновок
про   дійсне   укладення   сторонами  договору  купівлі-продажу  є
необґрунтованим.
 
     Щодо обставин,   які   місцевий   господарський   суд  визнав
встановленим належними та допустимими  доказами,  суд  апеляційної
інстанції  вказав про те,  що висновки суду про вирішення спору не
можуть ґрунтуватися на таких обставинах,  як матеріальне становище
Ткачука М.Л.,  наявність сусідських відносин між сторонами,  факти
укладення членами родини Ткачука М.Л.  договорів  купівлі-продажу,
що не відповідають статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ).
 
     Критично оцінивши заяву Ткачука М.Л.  про укладення  договору
купівлі-продажу  акцій,  апеляційний  суд  прийняв  до  уваги,  що
викладені у ній фактичні дані спростовуються  пунктом  4  договору
дарування  цінних  паперів,  а  також  позицією  Ткачука  М.Л  при
розгляді даної справи,  його неодноразовими  спростуваннями  заяви
2006 року та відмовою від неї.
 
     Відтак суд   апеляційної   інстанції   дійшов   висновку  про
недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами.
 
     Водночас апеляційний   господарський   суд    зазначив    про
відсутність   в   будь-якому  разі  порушених  прав  АТЗТ  "Феріт"
внаслідок укладення спірного договору дарування, оскільки мова йде
про  правовідносини  акціонерів  щодо  належного їм майна - акцій,
учасником яких не може бути саме акціонерне товариство.
 
     Скасовуючи рішення   місцевого   господарського   суду,   суд
апеляційної   інстанції  послався  на  допущене  ним  порушення  -
визнання  встановленими  обставин  справи,  які  не   підтверджено
належними та допустимими доказами.
 
     Дослідивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський
суд дійшов висновку,  що вони не доводять обставини справи,  які є
істотними  для вирішення даного спору,  у зв'язку з чим відмовив у
позові.
 
     Судова колегія  вважає,  що  апеляційним   судом   правомірно
застосовано  положення  статті  32  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) та  надано  оцінку  наявним  у  справі
документам з точки зору їх доказової сили та обставин,  які можуть
ними доводитися.
 
     Судова колегія  погоджується,  що  фактичні  дані,   на   які
послався місцевий господарський суд, як на докази у справі (покази
свідків), стосуються обставин написання відповідачем Ткачуком М.Л.
його заяви правлінню товариства, та не стосуються самого укладення
договору дарування;  матеріальне становище Ткачука  М.Л.  та  інші
договори,  укладені членами його родини,  також не стосуються мети
укладення  договору  дарування;  саму  заяву  Ткачука  М.Л.  судом
оцінено  критично  та  визначено,  що  вона не доводить фактичного
одержання ним коштів за договором,  тобто,  іншої  мети  укладення
договору дарування.
 
     Відтак фактично  доводи  касаційних  скарг  стосуються оцінки
доказів  судом  апеляційної  інстанції,  а  не  застосування  норм
матеріального права (статей 203 та 235 Цивільного кодексу України)
( 435-15 ),  при цьому касаційні скарги  не  містять  доводів  про
неправильне    застосування   апеляційним   судом   статей   32-34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
 
     Також судова   колегія   погоджується   з   висновком    суду
апеляційної  інстанції  про  відсутність  порушених  прав позивача
внаслідок укладення спірного правочину,  що не є його учасником, а
також учасником правовідносин,  пов'язаних з обігом цінних паперів
між акціонерами.
 
     Розглянувши доводи  касаційної   скарги   третьої   особи   з
самостійними   вимогами   на  предмет  спору  про  його  неналежне
повідомлення про час та місце судового засідання,  як підставу для
безумовного скасування судового рішення, судова колегія вказує, що
такою  підставою  за  частиною  2  статті  111-10   Господарського
процесуального  кодексу  України  ( 1798-12 ) є неповідомлення про
час та місце  судового засідання сторін,  до яких  за  статтею  21
Господарського  процесуального кодексу України відносяться позивач
та  відповідач;  матеріали   справи   містять   докази   належного
повідомлення сторін у справі про час та місце судового засідання.
 
     Таким чином,   перевіривши   у  відповідності  до  частини  2
статті 111-5   Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12   )  юридичну  оцінку  обставин  справи  та  повноту  їх
встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в
порядку статей 43,  99,  101 Господарського процесуального кодексу
України   розглядаючи   справу,   всебічно,  повно  та  об'єктивно
розглянув у судовому процесі всі істотні  обставини  справи  в  їх
сукупності;  дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог
та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини,
що  виникли  та  існували  між  сторонами,  та  дійшов законних та
обґрунтованих  висновків  за   наслідками   розгляду   позову   та
апеляційної скарги.
 
     Висновки апеляційного   суду   ґрунтуються   на  належних  та
допустимих доказах, наведених у постанові суду.
 
     Як наслідок,   прийнята   апеляційним   господарським   судом
постанова    відповідає    вимогам   статті   105   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 )  та  Постанови  Пленуму
Верховного суду України N 11 ( v0011700-76 ) від 29.12.76 р.  "Про
судове рішення" зі змінами та доповненнями.
 
     Доводи скаржників не приймаються колегією суддів до  уваги  з
огляду  на  положення  статті  111-7 Господарського процесуального
кодексу  України  (  1798-12  )  та  з  підстав  їх   суперечності
обставинам справи.
 
     Твердження скаржників    про    порушення    і    неправильне
застосування апеляційним господарським судом  норм  процесуального
та  матеріального  права  при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження,  з огляду на що підстав для її  скасування  колегія
суддів не вбачає.
 
     На підставі  викладеного,  керуючись  статтями 111-5,  111-7,
пунктом  1  статті  111-9  Господарського  процесуального  кодексу
України (    1798-12   ),   Вищий   господарський   суд   України,
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційні скарги  Акціонерного  товариства   закритого   типу
"Феріт"; Грецького Віктора Леонтійовича залишити без задоволення.
 
     Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від   13.02.2008   року   у   справі   N   25/220-07   (2-2576/06)
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
 
 Головуючий                                            Т.Дроботова
 
 Судді:                                              Н.Волковицька
                                                           Л.Рогач



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner