Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Постанова № 48/54 від 28.05.2008

Про зобов'язання вчинити дії


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница





                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 28.05.2008                                         Справа N 48/54
 
             (постанову залишено без змін постановою
              Судової палати у господарських справах
             Верховного Суду України від 13.10.2008)
 
 
       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
 головуючого                     Козир Т.П.
 
 суддів :                        Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
 
 розглянувши у відкритому        Державної адміністрації
 судовому засіданні касаційну    залізничного транспорту України
 скаргу                          (Укрзалізниця)
 
 на постанову                    від 27.03.2008 р. Київського
                                 апеляційного господарського
                                 суду
 
 у справі                        N 48/54
 
 за позовом                      ЗАТ "Інтертранс"
 
 до                              Державної адміністрації
                                 залізничного транспорту України
                                 (Укрзалізниця); ДП "Український
                                 державний розрахунковий центр
                                 міжнародних перевезень"
 
 про                             зобов'язання вчинити дії
 
 за участю представників:
 від позивача                    - Зязіна Ю.О.
 
 від відповідача-1               - Онопрієнко О.П.
 
 від відповідача-2               - не з'явились
 
     В С Т А Н О В И В:
 
     В лютому 2008 р.  ЗАТ "Інтертранс" звернулось в господарський
суд  міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного
транспорту України (Укрзалізниця)  та  ДП  "Український  державний
розрахунковий   центр  міжнародних  перевезень"  про  зобов'язання
перерахувати на   картку   обліку    позивача    борг    в    сумі
129 289 809,95 грн.
 
     В подальшому,   позивач   в   порядку   ст.  22  ГПК  України
( 1798-12 ) збільшив розмір позовних вимог та просив суд  прийняти
рішення про зобов'язання перерахувати на картку обліку борг в сумі
141 105 386,97 грн.
 
     Рішенням господарського суду міста Києва  від  26.02.2008  р.
(суддя  Сулім  В.В.),  залишеним  без  змін  постановою Київського
апеляційного  господарського  суду  від  27.03.2008 р.     (судді:
Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.), позов задоволено.
 
     Не погоджуючись    з   постановою,   Державна   адміністрації
залізничного  транспорту  України  (Укрзалізниця)  звернулась   до
Вищого  господарського  суду України з касаційною скаргою,  в якій
просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий
розгляд   до   місцевого  господарського  суду,  мотивуючи  скаргу
порушенням і неправильним застосуванням судами норм  матеріального
та процесуального права.
 
     Заслухавши пояснення    представників    учасників   судового
процесу,  розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної
скарги,   перевіривши   правильність   застосування   судами  норм
матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого
господарського  суду  України  прийшла  до висновку,  що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
 
     Як вбачається з  матеріалів  справи  та  встановлено  судами,
27.11.2006   р.  між  ЗАТ  "Інтертранс"  (замовник)  та  Державною
адміністрацією  залізничного  транспорту  України   (Укрзалізниця)
укладено  договір  про організацію перевезень вантажів залізницями
України    N 1-349/06-ЦЮ,    предметом    якого    є     відносини
ЗАТ "Інтертранс"  і  Укрзалізниці,  які  пов'язані  з організацією
перевезень  Укрзалізницею  вантажів  у  міжнародному  залізничному
вантажному сполученні,  наданням додаткових послуг,  пов'язаних із
цими перевезеннями, і оплатою їх позивачем як замовником.
 
     Відповідно  до  ст.  916  ЦК  України  (  435-15  )  плата за
перевезення вантажу,  пасажирів,  багажу,  пошти,  що здійснюється
транспортом загального користування,  визначається за домовленістю
сторін,   якщо  вона  не  встановлена  тарифами,  затвердженими  у
встановленому порядку.
 
     Згідно ст.  311 ГК України ( 436-15 )  плата  за  перевезення
вантажів  та  виконання  інших  робіт,  пов'язаних з перевезенням,
визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
 
     Як встановлено судами,  ціни (тарифи),  за якими здійснюються
розрахунки,  були  зазначені  в  додатках  до цього договору:  N 1
(загальний рівень коефіцієнтів до базових ставок) та додаток   N 2
(особливі  тарифи  на  транзитні  перевезення).  В  додатках також
зазначено,  що тарифи на транзитні перевезення були встановлені  у
відповідності   з   рішенням  тарифної  комісії  Укрзалізниці  від
01.12.2006 р. та 20.12.2006 р.
 
     Судами враховано,  що  Укрзалізниця  є  суб'єктом   природних
монополій   в   розумінні  ст.  5  Закону  України  "Про  природні
монополії" ( 1682-14 ),  а тому позивач не мав змоги вільно обрати
контрагента при    укладенні    договору    N    1-349/06-ЦЮ   від
27.11.2006 р.,  а також не міг відмовитися від укладення  додатків
NN  1,2  до  договору із фактично встановленими,  а не погодженими
коефіцієнтами до базових ставок.
 
     Як передбачено     ст. 9   Закону   України   "Про   ціни   і
ціноутворення"  ( 507-12 ) до державних фіксованих та регульованих
цін і тарифів на послуги,  відносяться послуги,  виробництво  яких
зосереджено  на підприємствах,  що займають монопольне (домінуюче)
становище  на  ринку,  яким  є  перевезення  вантажів  залізничним
транспортом згідно   Закону   України   "Про  природні  монополії"
( 1682-14 ).
 
     Судами вірно зазначено,  що фіксованою  ціною  є  затверджена
ціна, яка залишається незмінною, тобто загальний рівень тарифів, а
регульованою ціною є надання коефіцієнтів  знижок,  але  тільки  в
межах законодавства, а не за волевиявленням сторін.
 
     В силу ст.ст. 8, 9  Закону України "Про ціни і ціноутворення"
(  507-12  )  вищезазначені  тарифи   відносяться   до   державних
фіксованих  та регульованих цін і тарифів на послуги,  виробництво
яких  зосереджено  на  підприємствах,   що   займають   монопольне
(домінуюче) становище, яким є залізничний транспорт.
 
     Згідно ст. 10   Закону  України  "Про  ціни  і ціноутворення"
( 507-12 ) зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін  і
тарифів на окремі види продукції,  товарів і послуг здійснюється в
порядку і в строки,  що визначаються тими органами, які відповідно
до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).
 
     Судами досліджено,  що повноваження з встановлення тарифів на
транзитні  перевезення  транзитних  вантажів  залізницями  України
(здійснення тарифної   політики)  були  предметом  судових  справ:
N 21/119-А  за  позовом  ЗAT  "Інтертранс"  до  Укрзалізниці   про
визнання  дій  протиправними,  про  визнання  нечинним  рішення та
зобов'язання утриматись від вчинення дій;   N 48/66-А  за  позовом
ЗАТ "Інтертранс" до Мінтрансзв'язку про зобов'язання виконати свої
повноваження  та  встановити  тарифи;    N 21/410-А   за   позовом
Укрзалізниці  до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним
норми Положення про Мінтрансзв'язку.
 
     Рішеннями судів встановлено,  що повноваження з  встановлення
тарифів  на  транзитні перевезення транзитних вантажів залізницями
України (здійснення тарифної політики)  з  15.06.2006 р.  належать
Міністерству транспорту та зв'язку України.
 
     Таким чином,   зазначені   в  спірних  додатках  до  договору
N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. тарифи не є такими, що встановлені
відповідно  до  законодавства  повноважним  органом,  оскільки  ці
тарифи встановлені Укрзалізницею на тарифній комісії  Укрзалізниці
01.12.2006 р.   та   20.12.2006 р.     за  відсутності  необхідних
повноважень.
 
     Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно врахували, що
рішенням  господарського  суду  міста  Києва  від 16.07.2007 р.  у
справі  N  21/196,  залишеним  без  змін   постановою   Київського
апеляційного господарського суду від 09.10.2007 р., додатки N 1 та
N  2  до  договору  N  1-349/06-ЦЮ  від  27.11.2006 р.     визнано
недійсними. В зазначеній частині рішення та постанова судів першої
та апеляційної  інстанцій  залишені  без  змін  постановою  Вищого
господарського суду України від 20.02.2008 р.
 
     Також, ухвалою  Вищого  адміністративного  суду  України  від
12.06.2007 р.  у справі N 48/66 за  позовом  ЗАТ  "Інтертранс"  до
Міністерства   транспорту  та  зв'язку  України  про  зобов'язання
вчинити  дії  продовжено  термін  дії  рішення  Тарифної   комісії
Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" від
01.12.2005 р.  щодо встановлення тарифної  політики  на  транзитні
перевезення   вантажів   (з  врахуванням  коефіцієнтів  знижок  та
положень листа Укрзалізниці від 31.05.2006 р. N ЦЗМ-12/984).
 
     Таким чином,  при виставленні  рахунків  відповідачі  повинні
були   користуватися   тарифами  встановленими  рішенням  Тарифної
комісії   Державної    адміністрації    залізничного    транспорту
"Укрзалізниця"   від  01.12.2005  р.  щодо  встановлення  тарифної
політики  на  транзитні  перевезення   вантажів   (з   врахуванням
коефіцієнтів знижок    та    положень   листа   Укрзалізниці   від
31.05.2006 р. N ЦЗМ-12/984).
 
     Сторонами в   пункті   3.5   договору   N   1-349/06-ЦЮ   від
27.11.2006 р.    передбачено,   що   ДП   "Український   державний
розрахунковий  центр  міжнародних  перевезень"  відкриває   картку
обліку з  наданням  відповідного  номера  і  здійснює облік коштів
ЗАТ "Інтертранс".
 
     Як досліджено судами, ДП "Український державний розрахунковий
центр  міжнародних  перевезень"  нараховувало  оплату за транзитні
перевезення керуючись тарифами,  встановленими  рішенням  тарифної
комісії від 01.12.2006 р. та 20.12.2006 р., а також підписаними на
підставі цих протоколів додатком N 1 та додатком N 2  до  договору
N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р., які є нечинними.
 
     При цьому,  позивач сплачував на рахунок відповідача завищені
суми,  оскільки необхідно було оплачувати здійснені перевезення та
відповідно до договору N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р.  та додатку
позивач  був   зобов'язаний   забезпечувати   постійну   наявність
передоплати у розмірі 50%  та 100%  середньомісячної суми платежів
за рахунками, пред'явленими до сплати за попередні три місяці.
 
     В процесі  здійснення   господарської   діяльності,   позивач
неодноразово  звертався  до  відповідача-2  з  повідомленнями  про
незгоду з сумою  провізних  платежів  та  з  пропозицією  провести
звірення розрахунків. Проте, відповідач-2 не здійснював жодних дій
щодо  виявлення  недоборів  або   переборів   провізних   платежів
позивача, тобто порушував свої зобов'язання.
 
     За наслідками проведення перерахування, різниця в розрахунках
за договором N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. за 2 півріччя 2007 р.
складає 155 767 688,98 грн.
 
     В пункті  3.10  договору  N  1-349/06-ЦЮ  від  27.11.2006  р.
передбачено,  що у разі  виявлення  переборів  провізних  платежів
розрахунковий центр здійснює перерахунок і надлишок стягненої суми
перераховує на картку  обліку  замовника  як  оплату  за  майбутні
перевезення.
 
     Тарифною комісією Укрзалізниці 29.12.2007 р. прийнято рішення
(протокол  N  10)  щодо  врегулювання  господарського  спору   між
Укрзалізницею  та  ЗАТ "Інтертранс",  відповідно до якого вирішено
укласти мирову угоду згідно з чинним  законодавство  на  наступних
умовах: з  01.01.2007  р.  по 30.11.2007 р.  (включно) встановлено
ЗАТ "Інтертранс" за договором  N  1-349/06-ЦЮ  від  27.11.2006  р.
тарифні  ставки  на  перевезення  транспортних  вантажів  на рівні
тарифів другого  півріччя  2006  р.,  встановленого  за  договором
N 701-632/04 від 26.11.2004 р. із урахуванням загальної індексації
тарифів як  всіх  експедиторських  організацій  -  у  розмірі  7%,
коефіцієнтів   перерахування   базових   ставок   ТП   УЗ-2007   з
швейцарських франків в долар США,  оголошеного на  2007  фрахтовий
рік,  у розмірі 1,25;  з 01.12.2007 р. по 31.12.2007 р. включно до
тарифних ставок додатково застосовувати підвищуючи  коефіцієнти  у
відповідності з  розпорядженням  Укрзалізниці  від  31.10.2007  р.
N 1/1373.
 
     Судами встановлено,  що між  сторонами  було  підписано  акти
розрахунків по провізним платежам, стягнення з позивача відповідно
до договору N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р.  та сумам  нарахованих
провізних платежів згідно умов протоколу тарифної комісії N 10 від
29.12.2007 р. за 2 півріччя 2007 р., за яким різниця в розрахунках
склала 23 284 240,72 грн. за липень 2007 р., 24 994 550,22 грн. за
серпень 2007  р.,  20  298  410,77  грн.  за  вересень  2007   р.,
17 955 491,86 грн.    за  жовтень 2007 р.,  22 623 334,94 грн.  за
листопад 2007 р.,  20 133 781,44 грн. за грудень 2007 р., що разом
становить  129  289  809,95  грн.  Сторонами  також  підписано акт
звірення розрахунків по провізним платежам,  стягненим з  позивача
відповідно  до  договору N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р.  та сумам
нарахованих провізних  платежам  згідно  умов  протоколу  тарифної
комісії  N  10  від 29.12.2007 р.  за перевезення 2007 р.,  згідно
якого різниця   за    грудень    2007    р.    додатково    склала
11 815 577,02 грн.
 
     Правомірно врахувавши,   що   позивач   просить   зобов'язати
відповідача у відповідності до пункту 3.10 договору N  1-349/06-ЦЮ
від 27.11.2006 р. перерахувати на картку обліку позивача різницю -
переплату в сумі 141 105 386,97 грн. у відповідності до підписаних
актів  звірення  розрахунків  по  провізним платежам,  стягненим з
позивача відповідно до договору N 1-349/06-ЦЮ від 27.11.2006 р. та
сумам   нарахованих   провізних  платежам  згідно  умов  протоколу
тарифної комісії N 10 від 29.12.2007 р.  за перевезення   2007 р.,
суди  першої  та  апеляційної  інстанцій підставно визнали позовні
вимоги законними та обґрунтованими.
 
     Висновки судів відповідають фактичним обставинам  та  наявним
матеріалам справи,  нормам матеріального і процесуального права, є
законними та обґрунтованими,  а доводи  касаційної  скарги  їх  не
вспростовують.
 
     Відповідно до  п. 1    ст. 111-9  ГПК  України  (  1798-12  )
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право  залишити  постанову суду апеляційної інстанції без змін,  а
скаргу без задоволення.
 
     Касаційна скарга  залишається  без  задоволення,   коли   суд
визнає,  що  постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
 
     Згідно з положеннями ч.  2 ст. 111-5  ГПК України ( 1798-12 )
та частин  1,  2 статті 111-7 ГПК України,  касаційна інстанція на
підставі вже  встановлених  фактичних  обставин  справи  перевіряє
судові  рішення  виключно на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та  постанові
господарських    судів.   Касаційна   інстанція   не   має   права
встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини,  що  не   були
встановлені   в  рішенні  або  постанові  господарського  суду  чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
 
     Посилання оскаржувача  на  інші  обставини   не   приймаються
колегією  суддів  до  уваги  з  огляду на положення  ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12  )  та  з  підстав  їх  суперечності  матеріалам
справи.
 
     Твердження оскаржувача    про    порушення    і   неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального  права  при  прийнятті  постанови  не знайшли свого
підтвердження,  в зв'язку з чим підстав для  зміни  чи  скасування
законного  та  обґрунтованого  судового  акту  колегія  суддів  не
вбачає.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,  111-11 ГПК  України
( 1798-12 ), суд П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу    Державної    адміністрації   залізничного
транспорту  України  (Укрзалізниця)  залишити   без   задоволення.
Постанову   Київського   апеляційного   господарського   суду  від
27.03.2008 р. у справі N 48/54 залишити без змін.
 
 Головуючий, суддя                                         Т.Козир
 
 Судді                                                   Н.Мележик
                                                         О.Подоляк



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner