НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 19/343 від 22.05.2008Про визнання частково недійсним договору
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2008 N 19/343
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.08.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.,
Харченка В.М.
розглянувши матеріали ТОВ "Укрдім"
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.03.2008
у справі N 19/343
за позовом ВАТ "Рівнеголовпостач"
до ТОВ "Укрдім"
про визнання частково недійсним
договору
В С Т А Н О В И В:
у грудні 2007 року, ВАТ "Рівнеголовпостач" звернулося до
господарського суду Рівненської області з позовом про визнання
пункту 6.3 укладеного з ТОВ "Укрдім" договору купівлі-продажу
майна від 07.09.2006 року недійсним, з мотивів його
невідповідності закону, яким не передбачено штрафних санкцій у
вигляді сплати відсотків за порушення грошових зобов'язань.
Заявою від 13.12.2007 року позивач додатково просив винести
рішення про тлумачення пункту 6.3 з урахуванням пункту 6.5
договору, яким сплата процентів визначена штрафною санкцією.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
18.01.2007 року позов задоволено в частині визнання недійсним
п. 6.3 договору купівлі-продажу майна від 07.09.2006 року.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.03.2007 року апеляційну скаргу відповідача залишено без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без
змін.
Рішення господарського суду першої інстанції та постанову
апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку і
ухвалою Вищого господарського суду України від 15.05.2008 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій він посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм і
просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову
апеляційного господарського суду в частині задоволення позову
скасувати, постановивши про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у
касаційній скарзі доводи і, не вбачаючи підстав для відкладення
розгляду справи за клопотанням позивача, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Постановляючи про задоволення позову, господарський суд
першої інстанції та апеляційний господарський суд, послались на
невідповідність пункту 6.3 договору купівлі-продажу майна від
07.09.2006 року вимогам статті 230 Господарського кодексу України
( 436-15 ), яка не визначає оплату процентів штрафною санкцією.
Проте, погодитись з наведеними мотивами задоволення позову не
можна.
За умовами договору купівлі-продажу майна, який сторони
уклали 07.09.2006 року, відповідач зобов'язався здійснювати оплату
придбаного ним майна частинами, у визначені договором терміни.
При цьому, він взяв на себе також і зобов'язання сплачувати
відсотки за порушення строків розрахунків у розмірі, передбаченому
пунктом 6.3 договору.
Зазначений у пункті 6.3 договору розмір відсотків є взятим на
себе обсягом відповідальності відповідача за порушення ним
грошового зобов'язання, як плата за користування чужими коштами,
що не суперечить вимогам статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).
Зазначена відповідальність за порушення грошових зобов'язань
є самостійним видом, який застосовується поряд з іншими,
передбаченими главою 51 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та
статтею 230 Господарського кодексу України ( 436-15 ), а тому,
висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного
господарського суду про неправомірність застосування такого виду
відповідальності, як сплата відсотків за час користування чужими
коштами - безпідставний, а постановлені судами рішення про
недійсність пункту 6.3 договору - незаконні.
Скасовуючи судові рішення, судова колегія, враховуючи, що
обставини справи не потребують додаткового дослідження, судами
допущено лише неправильне тлумачення норм права, вважає можливим
не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Рівненської області від
18.01.2008 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.03.2008 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Головуючий М.І.Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М.Харченко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
