НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 19/204 від 10.04.2008Про стягнення грошових коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2008 N 19/204
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2008)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого І.Воліка - головуючого,
суддів: Н.Дунаєвської,
І.Плюшка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу (ВАТ) по газопостачанню та газифікації
"Плтавагаз"
на постанову від 10.12.2007 року
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі N 19/204
за позовом Дочірньої компанії "Газ України"
Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України"
до ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Полтавагаз"
про стягнення 289 650,27 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Рак О.В. (дов. від 29.12.2007 N 240110);
відповідача Баранова В.І. (дов. від 14.01.2008 N 13);
Грицюк А.С. (дов. від 16.01.2008 N 10)
В С Т А Н О В И В:
У червні 2007 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ по
газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 289 650,27 грн., у тому
числі 91 922 грн. 17 коп. 3% річних за період з листопада
2006 року по квітень 2007 року та 197 728,10 грн. інфляційних за
період 13.10.2006-31.05.2007, нарахованих на суму заборгованості,
стягнуту за рішенням господарського суду Полтавської області від
12.10.2006 по справі N 10/211 та не сплачену відповідачем на
виконання наказу від 23.10.2006.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
25.09.2007 у справі N 19/204 (суддя Т.Безрук) позовні вимоги
задоволено повністю, стягнуто з ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Полтавагаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" 197 728 грн. 10 коп. інфляційних, 91 922 грн. 17 коп.
річних, 2897 грн. витрат з оплати держмита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд виходив
з того, що рішенням господарського суду Полтавської області від
12.10.2006 по справі N 10/211 встановлено, що згідно з договором
N 06/03-3089 від 24.12.2003, укладеним між сторонами по справі,
позивач поставив відповідачу природний газ на суму
74 713 300,11 грн., за який відповідач розрахувався частково,
сплативши 69 839 377,17 грн.; заборгованість в сумі
4 873 922,04 грн. відповідачем не погашена. На виконання даного
рішення 23.10.2006 судом виданий відповідний наказ.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) факти,
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких
беруть участь ті самі сторони.
Рішення господарського суду Полтавської області від
12.10.2006 по справі N 10/211 на даний час є невиконаним, а
заборгованість за поставлений газ в сумі 4 873 922,04 грн.
відповідачем не погашена.
За статтею 599 ЦК України ( 435-15 ) зобов'язання
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що відповідач не виконує зобов'язання по
оплаті вартості поставленого природного газу, що відповідно
призводить до подальшого невиконання рішення суду, господарський
суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обґрунтовано
звернувся з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних.
За період листопад 2006 - квітень 2007 сума, на яку
збільшився борг відповідача перед позивачем внаслідок інфляційних
процесів становить 197 728,10 грн., а 3% річних від основного
боргу становлять 91 922,17 грн., нарахованих з 13.10.2006 по
31.05.2007.
Заперечення відповідача відхилені, оскільки норми Закону
України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого
функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"
( 2711-15 ) передбачають лише порядок проведення розрахунків між
підприємствами, що підпадають під дію даного Закону.
Пунктом 10.5 ст.10 цього Закону ( 2711-15 ) передбачено, що
не підлягає індексації реструктиризована заборгованість. Договір
на реструктирізацію спірної заборгованості між сторонами не
укладався. Отже, дана норма на правовідносини сторін по даній
справі не розповсюджується. Норми даного Закону не забороняють
проведення добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення
нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була
реструктиризована.
Крім того, місцевий господарський суд зауважує, що визначені
в ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) інфляційні та річні не є санкцією,
а тому положення ст. 614 ЦК України щодо звільнення від
відповідальності за порушення зобов'язання на вказані нарахування
не розповсюджуються.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.12.2007 (колегія суддів: О.Агрикова,
С.Рудченко, Г.Жук) рішення господарського суду Полтавської області
від 25.09.2007 у справі N 19/204 залишено без змін з тих же
мотивів.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач оскаржив її до
Вищого господарського суду України, обґрунтовуючи рішення у справі
порушенням господарськими судами першої та апеляційної інстанції
процесуальних норм права та неправильним застосуванням
матеріальних норм, у зв'язку з чим скаржник просить про скасування
судових рішень у справі.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, заслухавши суддю-доповідача,
пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга ВАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" не
підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про
наявність у позивача підстав для отримання процентів за
користування відповідачем його коштами за період - з 13.10.2006 по
31.05.2007 з урахуванням інфляційних витрат за період - листопад
2006 - квітень 2007 у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення
господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 по справі
N 10/211, яке набрало законної сили в частині стягнення з
відповідача суми боргу з урахуванням інфляційних втрат за
порушення договірних зобов'язань, пені та річних.
Позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду
за захистом свого порушеного права, яке полягало у невиконанні
відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої ним
продукції, і вказане право захищено судом шляхом стягнення з
відповідача боргу з урахуванням інфляційних витрат, пені та
річних, про що є рішення господарського суду Полтавської області
від 12.10.2006 по справі N 10/211, яке набрало законної сили, і у
відповідача виник обов'язок його виконати.
В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ), боржник який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
В порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ), відповідач не
надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не
надав доказів виконання рішення господарського суду Полтавської
області від 12.10.2006 по справі N 10/211.
У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процесі, то
позивач має право на збереження реальної величини грошей,
присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у
зв'язку з його не виконанням.
Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок
боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з
нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України
( 435-15 ).
При цьому, застосування положень частини другої названої
статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно
частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання.
Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою
статті 625 ЦК України ( 435-15 ), згідно з якою боржник, що
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати
сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є
способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких
полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від
знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та
отриманні компенсації (плати) від боржника за користування
утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати
кредиторові.
Зобов'язання відповідача щодо сплати 4 873 922,04 грн.
основного боргу, 456 044,23 грн. пені, 563 154,32 грн. інфляційних
нарахувань, 209 822,38 грн. 3% річних за поставлений йому у
2003 році природний газ, ґрунтуються на умовах договору на
постачання природного газу N 06/03-3089 від 24.12.2003. Обсяг
цього зобов'язання визнано і рішенням господарського суду
Полтавської області від 12.10.2006 по справі N 10/211.
Згідно ст. 598 ЦК України ( 435-15 ), зобов'язання
припиняється частково або у повному обсязі на підставах,
встановлених договором або законом.
Обставини, які б свідчили про припинення грошового
зобов'язання відповідача на підставі договору чи глави 50
ЦК України ( 435-15 ), у матеріалах справи відсутні і це не
оспорюється відповідачем, як і обсяг боргу, а тому, при такому
положенні, господарські суди першої та апеляційної інстанції
прийшли до правильного висновку, що прийняття рішення суду щодо
суми боргу, а відкриття виконавчого провадження та зупинення його
згідно п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) на період участі боржника у процедурі погашення
заборгованості, відповідно до Закону України "Про заходи,
спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) не припиняє грошових
зобов'язань відповідача та не виключає його відповідальності за
порушення строків розрахунків, обґрунтовано постановив про
відшкодування позивачу втрат від знецінення коштів внаслідок
інфляції і відсотків за час користування його коштами і підстав
для скасування судових рішень не вбачається.
У зв'язку з викладеним, господарський суд касаційної
інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій
щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоволення
як правомірних.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що
господарські суди першої та апеляційної інстанцій надали
неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті
Вищим господарським судом України до уваги, оскільки відповідно до
вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені в рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та
об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для
вирішення спору, відповідають нормам матеріального та
процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у
зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Полтавагаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.12.2007 року у справі N 19/204 залишити без змін.
Головуючий, суддя І.Волік
Судді: Н.Дунаєвська
І.Плюшкю
<< Назад |
<<< Главная страница
|
