НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 3/540 від 05.03.2008Про скасування частин 3,4 рішення Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення України від 28 листопада 2007 року N 1706
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
05.03.2008 N 3/540
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді
Блажівської Н.Є., при секретарі судового засідання Серпутько Т.С.
(за участю представників сторін: від Позивача: М. А. Д., О. М. В.,
М. О. М., від Відповідача: Т. В. В.) за результатами розгляду у
відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом
Національної радіокомпанії України (надалі - Позивач) до
Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України
(надалі - Відповідач) про скасування частини рішення Національної
ради з питань телебачення і радіомовлення України встановив:
Національна радіокомпанія України (надалі - НРКУ або Позивач)
звернулась із адміністративним позовом до Національної ради з
питань телебачення і радіомовлення України (надалі - Національна
Рада або Відповідач), в якому зазначила про незаконність частин 3,
4 та 5 рішення Національної Ради від 28 листопада 2007 року N 1706
( v1706295-07 ) - про анулювання ліцензії НР N 0500 від 11 грудня
2002 року (надалі - Ліцензія) в частині мовлення на деяких
частотах, зазначених у додатку N 3. Повний перелік частот,
стосовно яких було анульовано Ліцензію зазначено у частинах 3 та 4
Рішення Національної Ради N 1706. Частиною 5 Рішення Національної
Ради N 1706 НРКУ було зобов'язано подати документи для внесення
відповідних змін до ліцензії.
Позивач просить скасувати частини 3, 4, 5 Рішення
Національної Ради N 1706 ( v1706295-07 ) від 28 листопада 2007
року.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на
положення Закону України "Про телебачення і радіомовлення",
зокрема, статті 37 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ), яка передбачає можливість анулювання
ліцензії безпосередньо Національною Радою у випадку відсутності
передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі
ліцензії. Позивач зазначив, що ліцензія N 0500 на мовлення була
видана 11 грудня 2002 року. У Додатку 1 до Ліцензії зазначено, що
датою початку мовлення є 12 грудня 2002 року. Позивач зазначив, що
відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про телебачення
і радіомовлення" ліцензіат має право розпочати мовлення протягом
року з дати набрання ліцензією чинності. Позивач зазначив також,
що мовлення на частотах, передбачених Ліцензією було розпочато у
строк, передбачений статтею 43 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення". Факт відсутності мовлення на 170 частотах,
зазначених у Ліцензії, у 2007 році Позивач пояснив відсутністю
державного бюджетного фінансування. Позивач, вважає, що
відсутність мовлення на 170 частотах у 2007 році не може бути
підставою для анулювання ліцензії Національною Радою.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи при цьому
наступне. З 12 листопада 2007 року до 16 листопада 2007 року
Національною Радою було проведено позапланову перевірку діяльності
НРКУ. За результатами перевірки було встановлено порушення НРКУ
умов Ліцензії. Зокрема, перевіркою було встановлено відсутність
протягом року мовлення НРКУ на 170 частотах, зазначених у
Ліцензії. Відповідач зазначив також, що факт відсутності мовлення
на 170 частотах підтвердив Віце-Президент НРКУ Ю. В. В. Відповідач
зазначив, що відповідно до статті 37 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) Національна Рада анулює
ліцензію на мовлення на підставі відсутності передбаченого
ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії. При
цьому, Відповідач зазначає, що відсутність державного бюджетного
фінансування мовлення не є підставою для незастосування статті 37
Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оскільки
зазначеною статтею 37 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" не передбачено жодних винятків.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи,
заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача,
всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких
ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають
юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
суд приходить до наступних висновків:
16 листопада 2007 року Національною Радою, за результатами
здійснення позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією
законодавства України та умов ліцензії, на підставі документальних
свідчень і з врахуванням відсутності державних контрактів на
виконання державного замовлення з розповсюдження (трансляції)
радіопрограм НРКУ в 2007 році, зафіксовано відсутність мовлення на
170 частотних присвоєннях із 271, зазначених у Ліцензії, що
підтверджується Актом N 14/Кі/А/07 від 16 листопада 2007 року,
копія якого є в матеріалах справи. На підставі Акту N 14/Кі/А/07
від 16 листопада 2007 року позапланової перевірки дотримання
телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії
Національною Радою було прийнято Рішення N 1706 ( v1706295-07 ).
Відповідно до частини 3 Рішення Національної Ради N 1706
( v1706295-07 ) Національна Рада вирішила анулювати Ліцензії в
частині мовлення на частотах, зазначених у Додатку 3 до Ліцензії,
вилучивши з Додатка 3 частоти мовлення відповідно до переліку,
наведеного у частині 3 Рішення Національної Ради N 1706 , до
прийняття окремого рішення Національної Ради.
Згідно з частиною 4 Рішення Національної Ради N 1706
( v1706295-07 ) Національна Рада вирішили анулювати Ліцензії в
частині мовлення на частотах, зазначених у Додатку 3 до Ліцензії,
вилучивши з Додатка 3 частоти мовлення відповідно до переліку,
наведеного у частині 4 Рішення Національної Ради N 1706, та
оголосити конкурс на отримання ліцензії на мовлення.
Частиною 5 Рішення N 1706 ( v1706295-07 ) було зобов'язано
Позивача подати документи для внесення відповідних змін до
ліцензії на підставі статті 59 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ).
При цьому, в якості правового обґрунтування своїх дій,
Відповідач використав пункт "г" частини 2 статті 37 Закону України
"Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ), який передбачає, що
"Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі
відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня
видачі ліцензії.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Національною Радою
здійснено невірне тлумачення статті 37 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) як підставу для
анулювання Ліцензії. Пункт 7 частини 3 статті 37 Закону України
"Про телебачення і радіомовлення" знаходиться у прямому
логічно-смисловому зв'язку із частиною 1 статті 43 Закону України
"Про телебачення і радіомовлення", яка передбачає, що
"Організація-ліцензіат має право розпочати мовлення протягом
року з дня набрання ліцензією чинності". Таким чином, застосування
пункту "г" частини 2 статті 37 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" є можливим тільки за умови, коли
телерадіоорганізація протягом року від дати набуття чинності
ліцензією не розпочне мовлення на частотах, визначених у ліцензії.
У випадку, коли телерадіоорганізація розпочала мовлення у
встановлені строки, а пізніше тимчасово припинила мовлення через
будь-які обставини, зокрема, через припинення чи обмеження
державного бюджетного фінансування, пункт "г" частини 3 статті 37
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" застосуванню не
підлягає.
Як зазначено Позивачем та не спростовано Відповідачем,
мовлення на частотах, зазначених у частинах 3 та 4 Рішення
Національної Ради N 1706 ( v1706295-07 ), було розпочато у строки,
передбачені статтею 43 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ). Судом встановлено, що мовлення на
частотах, зазначених у частинах 3 та 4 Рішення Національної Ради
N 1706 протягом тривалого часу здійснювалося, що
підтверджується й матеріалами справи, зокрема, Державним
Контрактом N 1 на виконання державного замовлення з трансляції
державних телерадіопрограм на 2003 рік від 20 січня 2003 року,
Додатковою Угодою N 1 від 25 грудня 2003 року до Державного
Контракту N 1 на виконання державного замовлення з трансляції
державних телерадіопрограм на 2003 рік, Державним контрактом
N 07Р-07 від 14 березня 2007 року та Державним контрактом
N 18Р-07 від 14 березня 2007 року.
Відсутність мовлення у 2007 році на 170 частотних присвоєннях
пояснюється лише обмеженим державним бюджетним фінансуванням,
передбаченим на 2007 рік.
Відповідно до Статуту НРКУ ( 1235-2004-п ), НРКУ є державною
радіоорганізацією неприбуткового мовлення і провадить некомерційну
господарську діяльність і утримується за рахунок Державного
бюджету України ( 107-17 ).
Таким чином, виходячи з того, що мовлення на частотних
присвоєннях, передбачених Ліцензією, було розпочато у встановлені
законодавством строки та протягом тривалого часу здійснювалося,
але у 2007 році, внаслідок обмеження державного бюджетного
фінансування, було тимчасово призупинено, таке призупинення
мовлення не може вважатися підставою для анулювання ліцензії на
підставі пункту "г" частини 2 статті 37 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ).
Враховуючи те, що анулювання Ліцензії в частині вилучення
частот, зазначених у частині 3 та 4 Рішення Національної Ради
N 1706, є незаконним та підлягає скасуванню, незаконним є й
частина 5 Рішення Національної Ради N 1706 ( v1706295-07 ), яка
передбачає необхідність подання НРКУ документів для внесення змін
до Ліцензії.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи
бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності
покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
Пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) передбачено, що у справах щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті
(вчинені) вони з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР )
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог,
системного аналізу положень чинного законодавства України та
матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній
заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають
задоволенню.
Керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167 та 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Окружний
адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати частину 3 рішення Національної ради з питань
телебачення і радіомовлення України N 1706 ( v1706295-07 ) від 28
листопада 2007 року - анулювання ліцензії НР N 0500 від 11 грудня
2002 року в частині мовлення на частотах, зазначених у додатку N 3
до ліцензії, вилучивши з додатку N 3 частоти мовлення, на яких не
здійснюється мовлення;
3. Скасувати частину 4 рішення N 1706 ( v1706295-07 ) від 28
листопада 2007 року - анулювання ліцензії НР N 0500 від 11 грудня
2002 року в частині мовлення на частотах, зазначених у додатку N 3
до ліцензії, вилучивши з додатку N 3 частоти мовлення, на яких не
здійснюється мовлення та оголошення конкурсу на отримання ліцензії
на мовлення;
4. Скасувати частину 5 рішення Національної ради з питань
телебачення і радіомовлення України N 1706 ( v1706295-07 ) від 28
листопада 2007 року - відповідно до пункту "б" частини 1 статті 59
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 )
зобов'язати Національну радіокомпанію України подати документи для
внесення відповідних змін до ліцензії.
5. Стягнути з Державного бюджету України ( 107-17 ) на
користь Національної радіокомпанії України витрати зі сплати
судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної
сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне
оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було
подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції
протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за
правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання
через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з
наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви
про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Є.Блажівська
<< Назад |
<<< Главная страница
|
