НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 53/77-07 від 24.01.2008Про зобов'язання укласти договір
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2008 Справа N 53/77-07
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.02.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М. - (доповідача у справі), Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Українського державного науково-технічного центру з технологій та
обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та
використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування
(УкрДНТЦ "Енергосталь")
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 16.10.07
у справі N 53/77-07
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"Радій, ЛТД"
до Українського державного науково-технічного центру з
технологій та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього
середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та
машинобудування (УкрДНТЦ "Енергосталь")
про зобов'язання укласти договір
за участю представників від:
позивача - Бубенко С.О. (дов. від 02.01.08)
відповідача - Черниш В.С. (дов. від 10.07.07)
В С Т А Н О В И В:
ТОВ фірма "Радій, ЛТД" звернулося до господарського суду
Харківської області з позовом про зобов'язання "Енергосталь"
укласти договір купівлі-продажу об'єкту оренди (нежитлових
приміщень 1-го поверху N 20, 20а, 39, 85, 85а у технічному
паспорті N 73477/81783 станом на 01.12.06), загальною
площею 700,6 кв. м., що розташований за адресою: м. Харків,
пр. Леніна, 9.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.07
(судова колегія у складі: головуючий суддя Прохоров С.А., судді:
Доленчук Д.О., суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.07
(колегія суддів у складі: головуючого-судді Бандаренка В.П.,
суддів: Сіверіна В.І., Фоміна В.О.), позовні вимоги позивача
задоволені: зобов'язано відповідача укласти договір
купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху N 20, 20а, 39,
85, 85а, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9,
загальною площею 694,7 кв. м.
Судові акти мотивовані тим, що позивач є добросовісним
орендарем: договором оренди передбачене його привілейоване право
на викуп об'єкту оренди, тому вимоги про укладення договору
купівлі-продажу спірних приміщень є законними та обґрунтованими.
До того ж, листом Міністерства промислової політики України від
01.12.04 N 14/8-1-2344 надано дозвіл на реалізацію спірних
приміщень.
Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами Закону
України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), Закону
України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не
підлягають приватизації" ( 847-14 ), ст. 203 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.10.97 між
позивачем та відповідачем укладений договір оренди державного
майна N 9, відповідно до якого, орендодавець передає, а орендар
приймає у строкове платне користування приміщення к. NN 142, 103,
122 загальною площею 142,8 кв. м., яке знаходиться за адресою
м. Харків, пр. Леніна, 9. 31.12.03 сторонами підписана додаткова
угода до договору оренди державного майна за N 9, якою строк дії
договору продовжено до 01.07.16. Відповідно до додаткової угоди
від 07.07.04 сторони доповнили розділ 6 договору оренди N 9 від
31.10.97 підпунктом 6.4., яким передбачили, що орендар має
переважне право на викуп орендованого приміщення на умовах
передбачених діючим законодавством України.
Крім того, 01.04.01 між сторонами укладений ще договір оренди
державного майна N 107, відповідно до якого, орендодавець передає,
а орендар приймає у строкове платне користування приміщення
кім. N 81-85 б/н заг. площею 93,2 кв. м на 2-му поверсі та
кім. N 81-90, XVII заг. площею 486,6 кв. м на 1-му поверсі
дворового корпусу, всього - 579,8 кв. м. 01.07.01 сторонами
підписана додаткова угода до договору оренди державного майна
N 107 від 01.04.01, якою орендодавець дає згоду орендарю провести
реконструкцію орендованих приміщень, та подовжено строк дії
договору до 01.04.16.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане нерухоме майно
знаходилося в господарському віданні та обліковувалось на балансі
ДНДПІ "Діпросталь". 15.10.04 на підставі Наказу N 536 Міністерства
промислової політики України розпочато процедуру припинення
діяльності ДНДПІ "Діпросталь" шляхом його приєднання до
УкрДНТЦ "Енергосталь". В грудні 2004 року ДНДПІ "Діпросталь"
припинив свою діяльність, а майно ДНДПІ "Діпросталь" було передано
до господарського відання та взято на баланс правонаступника, яким
є Відповідач (УкрДНТЦ "Енергосталь").
Згідно зі Статутом Українського державного науково-технічного
центру з технології та обладнання, обробки металів, захисту
навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для
металургії та машинобудування "Енергосталь", затвердженого Наказом
Міністерства промислової політики України від 28.10.05,
Український державний науково-технічний центр з технології та
обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та
використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування
"Енергосталь" створений на державному майні та підпорядкований
Міністерству промислової політики України. Листом Міністерства
промислової політики України від 01.12.04 N 14/8-1-2344 надано
дозвіл на реалізацію спірних приміщень. Відповідач протягом
2005-2007 років відмовляв позивачеві у продажі спірного майна.
На підставі цих обставин та враховуючи преважне право
орендаря на купівлю об'єкту оренду та на реконструкцію, яка ним
було проведена, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних
вимог та необхідність їх задоволення. Втім, колегія суддів Вищого
господарського суду України не може погодитися з такою правовою
позицією з огляду на наступне.
Суди прийняли рішення, яким зобов'язали відповідача (державне
комерційне підприємство) укласти з позивачем договір
купівлі-продажу вищезгаданого нерухомого майна, що перебуває на
балансі відповідача та є державною власністю. Разом з тим,
відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України
( 436-15 ), відчуження нерухомого майна державних підприємство
здійснюється за умови додаткового погодження в установленому
порядку з Фондом державного майна України.
Втім, в матеріалах справи відсутні докази погодження питання
відчудження спірного майна з Фондом державного майна України та
дотримання такого порядку.
Вищий господарський суд України звертає увагу судів на лист
Міністерства промислової політики України від 01.12.04
N 14/8-1-2344, яким надано дозвіл на реалізацію спірних приміщень
(а.с.33, т.1). Вирішуючи спір, суди зобов'язані були дати йому
належну правову оцінку, чого не було зроблено ні місцевим, ні
апеляційним судом. Так, відповідно до ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону
України "Про управління об'єктами державної власності" ( 185-16 ),
міністерства не наділені правом відчудження майна державних
підприємств, які відносяться до їх сфери управління. Отже, судам
слід було встановити, чи не був цей лист прийнятий Міністерством
промислової політики України поза межами його повноважень та
компетенції, а відтак зробити висновок про його належність та
допустимість, як доказу.
До того ж, у спірному листі Міністерство промислової політики
України не заперечує проти реалізації державного майна відповідно
до чинного законодавства та через біржу, в той же час, суди
зобов'язали відповідача укласти договір купівлі-продажу
безпосередньо (а не через біржу) та з грубим порушенням
законодавства України. Оцінюючи лист N 14/8-1-2344, судам слід, в
тому числі, перевірити повноваження на прийняття рішень щодо
відчудження державного майна особи, що його підписала.
Крім того, продаж державного майна є приватизацією
(ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна")
( 2163-12 ). В залежності від об'єкта, приватизаційний процес
регулюється нормами Закону України "Про приватизацію державного
майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ).
Так, під дію Закону України "Про приватизацію державного
майна" ( 2163-12 ) (яким передбачено укладення договорів
купівлі-продажу переважно на конкурсній основі) підпадає, зокрема,
продаж цілісних майнових комплексів підприємств, а під дію Закону
України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ( 2171-12 ) - продаж окремого індивідуально
визначеного майна. Тому для початку судам слід було визначити, чи
можна вважати нежитлові приміщення 1-го поверху N 20, 20а, 39, 85,
85а, що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9,
загальною площею 694,7 кв. м., окремим індивідуально визначеним
майном, чи вони входять до складу цілісного майнового комплексу
Українського державного науково-технічного центру з технологій та
обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та
використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування
(УкрДНТЦ "Енергосталь"); та в залежності від встановленого,
оцінювати законність відчудження цього майна. Але ні судом першої
інстанції, ні апеляційним господарським судом не було визначено,
чи відноситься спірне майно до складу цілісного майнового
комплексу відповідача, чи ні, а відтак, рішення приймалися без
врахування специфіки відчудження державного майна.
Слід також звернути увагу на те, що УкрДНТЦ "Енергосталь" не
підлягає приватизації, але може бути корпоратизоване, відповідно
до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності,
що не підлягають приватизації" ( 847-14 ). Тому, якщо судами буде
встановлено, що спірне приміщення відноситься до цілісного
майнового комплексу відповідача, то відповідно, воно не підлягає
приватизації.
В будь-якому випадку, судам слід взяти до уваги, що
продавцями державного майна є Фонд державного майна України, його
регіональні відділення і представництва (ст. 4 Закону України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"
( 2171-12 ) та ст.ст. 6, 7 Закону України "Про приватизацію
державного майна") ( 2163-12 ), а не підприємства, в чиєму
господарському віданні знаходиться таке майно, оскільки згідно
теорії про право власності та інші речові права, право
господарського відання не передбачає права вільного розпорядження
майном (ст. 316, 317 Цивільного кодексу України ( 435-15 ),
ст. 22, 133, 134, 136 Господарського кодексу України) ( 436-15 ),
зокрема, його відчудження. Зобов'язуючи відповідача укласти
договір купівлі-продажу майна на безконкурентній основі, суди
спонукають його до порушення законодавства в частині встановленого
порядку відчудження державного майна в порядку приватизації Фондом
державного майна України, що є неприпустимим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
вважає за необхідне зазначити, що позов був заявлений про
зобов'язання "Енергосталь" укласти договір купівлі-продажу об'єкту
оренди (нежитлових приміщень 1-го поверху N 20, 20а, 39, 85, 85а у
технічному паспорті N 73477/81783 станом на 01.12.06), загальною
площею 700,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків,
пр. Леніна, 9, а рішенням господарського суду Харківської області
від 14.05.07 зобов'язано відповідача укласти договір
купівлі-продажу на цих же нежитлових приміщень, за цією ж адресою,
але загальною площею 694,7 кв. м. При цьому в резолютивній частині
рішення вказується, що позов задоволено повністю, що суперечить
вищезазначеній тезі. Невирішеним же залишилося питання щодо
продажу решти 5,9 кв. спірного приміщення. Апеляційний суд на це
порушення уваги не звернув.
Оскільки судом не встановлено ні правого статусу спірного
майна, ні порядку його відчудження, а відтак, не встановлено, чи
був дотриманий такий порядок, то рішення і постанову не можна
визнати законними і обґрунтованими; а відтак, вони підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій
постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати
їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне
та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід
врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини,
вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українського державного науково-технічного
центру з технологій та обладнання, обробки металів, захисту
навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для
металургії та машинобудування (УкрДНТЦ "Енергосталь") задовольнити
частково, рішення господарського суду Харківської області від
14.05.07 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 16.10.07 у справі N 53/77-07 скасувати, справу направити
на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий - суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко
<< Назад |
<<< Главная страница
|
