НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 3/71-07-3187 від 15.01.2008Про стягнення заборгованості
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2008 Справа N 3/71-07-3187
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 13.03.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Державного підприємства
"Дельта-лоцман"
на постанову від 12.07.07 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 3/71-07-3187 господарського суду Одеської області
за позовом Державного підприємства "Дельта-лоцман"
до Чорноморського головного морського агентства "Інфлот"
про стягнення заборгованості
у справі взяли участь представники
позивача: Миронюк К.Г. адвокат, довір. у справі
відповідача: Гула О.Є. довір. у справі
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2007
(суддя Т.Дьяченко) позовні вимоги задоволено, на користь позивача
стягнуто заборгованість в розмірі 187 дол. 92 цента США, пеня в
розмірі 20 дол. 92 цента США, штраф в сумі 23 дол. 92 цента США,
державне мито у розмірі 21 долар 40 центів США. Рішення мотивоване
встановленням факту невиконання відповідачем своїх договірних
зобов'язань.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.07.2007 (суддя Є.Андрєєва, Я.Савицький, О.Лавренюк) рішення
місцевого суду скасовано і в позові відмовлено з тих підстав, що в
матеріалах справи відсутні докази про замовлення послуг СРРС
відповідачем або судновласником. Лоцманська квитанція є підставою
для лоцманського збору, а не збору за послуги СРРС. Інші рахунки
позивача були оплачені відповідачем з моменту їх отримання, тобто
разом з позовом і підстави для нарахування пені та штрафу за їх
несвоєчасну оплату у позивача не було.
Позивач у поданій касаційній скарзі просить скасувати
постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення
місцевого суду. Постанова не відповідає вимогам ст. 106 КТМ
( 176/95-ВР ), п. 15, 26, 30 "Зборів і плат за послуги, що
надаються суднам закордонного плавання у морських портах України",
затв. наказом Міністерства транспорту України N 214 ( z0374-96 ).
Висновки апеляційного суду не відповідають дійсним обставинам
справи. Відсутність заявок на надання послуг позивачем, внесення
відміток у лоцманські квитанції після надання послуг, свідчить про
порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань.
Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за
послугами, а потім відмовився від них, зобов'язаний повністю
сплатити належний за замовлені послуги збір.
Судом апеляційної інстанції невірно застосовані норми
Цивільного ( 435-15 ) і Господарського ( 436-15 ) кодексів
України, що регулюють відносини представництва, договірні
правовідносини сторін у справі. Суд дійшов помилкового висновку,
що відповідач є представником судновласника, а тому виконання
грошових зобов'язань є обов'язковим для судновласника.
Цей висновок не грунтується на діючому законодавстві. Відповідно
ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих
інтересах, але від власного імені. Відповідач уклав договір з
позивачем від власного імені. Постанова апеляційної інстанції
винесена з порушенням вимог п. 7 ст. 193, 295 ГК України,
ст.ст. 617, 615 ЦК України, без належного дослідження доказів.
Апеляційним судом не надана юридична оцінка тому факту, що пункт
лоцманської квитанції під назвою "Послуги СРРС" або "VTS SERYICE"
капітаном судна заповнений власноручно і вказано "VES", тобто
"ТАК". Капітаном підтверджено замовлення і надання послуг СРРС
позивачем. Безпідставно не застосовані судом апеляційної інстанції
ст. 115 КТМ ( 176/95-ВР ) та п. 2.4.3 Правил плавання і
лоцманського проведення суден в північно-західній частині Чорного
моря, в Бузько-Дніпровсько-Лиманському та Херсонському морському
каналах", затв. наказом Міністерства транспорту N 69 ( z0212-98 )
від 06.03.1998, де зазначено, що радіолокаційне проведення
здійснюється на замовлення, а за видимості дві милі і менше
радіолокаційне проведення суден є обов'язковим.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ), переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що договором сторін
від 01.05.2004 передбачено, що судна, які виходять з портів
регіону, тобто не транзит, в разі необхідності надання відповідних
послуг подають заявку на лоцмана позивача, підписану
уповноваженими особами заявника. Обов'язковими умовами надання
послуг СРРС з радіолокаційного проведення суден, що прямують
транзитом у зонах дії СРРС Іллічівськ, Одеса, Южний є наявність
відповідної заявки, підписаної уповноваженими особами, з
підтвердженням капітаном судна необхідності їх надання. Платником
зазначених послуг є судновласник судна, якому надаються зазначені
послуги СРРС, а не його агент. В матеріалах справи відсутні
докази, які б свідчили про замовлення послуг СРРС відповідачем або
судновласником. Лоцманська квитанція є підставою для лоцманського
збору, а не збору за послуги СРРС. Три лоцманські квитанції від
26.10.2006, 25.11.2006 та від 06.11.2006 мають відмітки капітанів
суден, що послуги СРРС порту Южний не замовлялись та не
надавались. Інші рахунки були оплачені відповідачем з моменту їх
отримання, тобто разом з позовом, реєстр вхідної кореспонденції
ЧЧМА "Інфлот" і підстави для нарахування і стягнення пені, штрафу
відсутні. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції в
задоволенні позовних вимог відмовив.
Висновки суду апеляційної інстанції не підтверджені належними
доказами, встановленими обставинами справи, що спростовують
обставини, встановлені судом першої інстанції. Зокрема, місцевим
судом встановлено, що по договору сторін від 01.05.2004
Підприємство взяло на себе зобов'язання за заявками Агента,
поданими від імені та за дорученням судновласника судна, яке
агентується, у встановленому порядку, відповідно до діючих правил
плавання у регіонах України та обов'язкових постанов відповідних
портів своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські
проведення суден, надавати послуги регіональних служб регулювання
рухом суден (далі - РС РРС) при проходженні їх водними шляхами в
зоні відповідальності Підприємства. До відходу судна надавати
Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування
зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін
державних тарифів та вимог Договору. Рахунки для сплати зборів за
лоцманські послуги і послуги РС РРС направляються поштою або
вручаються Агенту під розписку.
У свою чергу Агент зобов'язується від імені та за дорученням
судновласника робити своєчасну сплату відповідно до умов Договору
по судах, що плавають під іноземним прапором - ВКВ (вільно
конвертованій валюті), а під прапором України - у національній
валюті України. Протягом 10 робочих днів після отримання Агентом
згідно з умовами Договору рахунків Підприємства, від імені
судновласника перерахувати зазначені в рахунку, розраховані згідно
з діючим законодавством України суми на поточні рахунки
Підприємства. Негайно до відходу судна з порту інформувати
Підприємство про всі випадки відмови судновласника від сплати за
надані послуги.
Оплата проводиться Агентом від імені судновласника та за
дорученням судновласника, відповідно до рахунків, що виставляються
Підприємством, які підтверджені лоцманськими квитанціями та
квитанціями РС РРС, відповідають вимогам діючого законодавства та
перераховуються на поточні рахунки філій Підприємства.
Агент у межах повноважень, наданих йому судновласником та
визнаних діючим законодавством України, несе повну фінансову та
майнову відповідальність перед Підприємством за несвоєчасне
перерахування коштів, як у національній валюті так і у ВКВ.
З наведеного слідує, що оплату послуг повинен здійснювати
агент судна, тобто відповідач у справі. Вказане протилежне в
постанові апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи.
Місцевим судом встановлено, що надання послуг судам, агентом
яких є відповідач, підтверджується відповідними лоцманськими
квитанціями та квитанціями про виконані послуги регіональних служб
регулювання рухом суден.
Судом першої інстанції досліджені оригінали лоцманських
квитанцій N 4040 від 26.10.2006, N 4074 від 06.11.2006, N 4383 від
28.11.2006 (та їх переклад державною мовою) з відмітками про те,
які саме послуги надавались. Квитанції підписані капітанами суден,
підписи завірені печатками судновласників (том. II арк. 41-50).
Судом апеляційної інстанції не спростовані у встановленому
порядку відомості оригіналів лоцманських квитанцій, підтверджених
капітанами суден, про надання послуг СРРС. В оригіналах
лоцманських квитанцій позивача примітки капітанів суден відсутні.
Вирішуючи питання обгрунтованості нарахування пені та штрафу,
суд першої інстанції досліджував оригінали реєстрів, одержаних
відповідачем рахунків разом з оригіналами квитанцій та поштові
повідомлення про вручення (том.2 арк. 51-54).
В порушення вимог ст. 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) суд апеляційної інстанції прийняв
додаткові докази - фотокопію реєстру вхідної кореспонденції
відповідача (не завірену у встановленому порядку) і з посиланням
на нього дійшов висновку, що відповідач отримав рахунки разом з
позовом, а тому підстави для нарахування пені відсутні. Судом не
спростовані у встановленому порядку відомості про дату вручення
поштових відправлень, вказану в поштових повідомленнях про
вручення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що
доводи касаційної скарги обгрунтовані. Постанова апеляційної
інстанції прийнята з порушенням вимог ст. 36, 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Висновки суду не підтверджені належними доказами або не
відповідають договору сторін та іншим матеріалам справи,
дослідженим судом першої інстанції і не спростованими у
встановленому порядку апеляційною інстанцією.
Постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Дельта-лоцман"
задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.07.2007 скасувати.
Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2007 у
справі N 3/71-07-3187 залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун
<< Назад |
<<< Главная страница
|
