НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 45/371 від 10.01.2008Про стягнення коштів
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.01.2008 Справа N 45/371
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.03.2008
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
за участю представників сторін:
позивача - пр. Шахова А.О. - дов. N Н-011573 від 16.05.07 р.
відповідача - пр. Співак О.Є. - дов. N 204/0109 від
03.12.07 р.
розглянувши матеріали касаційної скарги державного
підприємства "Донецька залізниця"
у справі господарського суду Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.10.2007 р.
за позовом державного підприємства "Донецька залізниця"
до закритого акціонерного товариства "Макіївський
металургійний завод"
про стягнення 6 644,28 грн.
В судовому засіданні 20.12.2007 за згодою представника
позивача Ігнатової Н.О. - дов. N Н-01/1567 від 16.05.2007 та
представника відповідача Співак О.Є. - дов. N 204/0109 від
03.12.2007 було оголошено перерву до 10.01.2008 на підставі ст. 77
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) для
прийняття резолютивної частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2006 року, державне підприємство "Донецька
залізниця" звернулось до суду з позовом до закритого акціонерного
товариства "Макіївський металургійний завод" про стягнення плати
за користування вагонами в сумі 6644,28 грн. за час митного
оформлення вантажу, імпортованого відповідачем.
Рішенням господарського суду Донецької області від
30.01.2007, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.04.2007 у задоволенні позову відмовлено
з огляду на положення ч. 3 ст. 23, ст. 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ), п. 7 Правил користування вагонами і
контейнерами ( z0165-99 ), п.п. 4 п. 15 договору від
28.02.2006 року N 1/102/507/06, укладеного між сторонами, на
підставі яких суд дійшов висновку, що обов'язок сплатити плату за
користування вагонами у відповідача виникає з моменту видачі
залізницею вантажу.
Постановою від 07.06.2007 Вищого господарського суду України
за касаційною скаргою державного підприємства "Донецька залізниця"
судові рішення скасовані з мотиву неповного встановлення обставин,
а справа N 45/371 направлена на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.
При новому розгляді справи Рішенням господарського суду
Донецької області від 20.08.2007 (суддя Гаврищук Т.Г.) позовні
вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь залізниці
6644,28 грн. плати за користування вагонами за час простою вагонів
на станції призначення під митним оформленням та судові витрати.
Рішення суду обґрунтоване посиланням на ст.ст. 119, 121
Статуту залізниць України ( 457-98-п ), які передбачають стягнення
плати за користування вагонами у разі затримки вагонів
(контейнерів), пов'язаної з митним оформленням, а Правила
користування вагонами та контейнерами ( z0165-99 ) встановлюють
порядок оформлення такої затримки, що відповідає фактичним
обставинам справи.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.10.2007 (судді Акулова Н.В., Геза Т.Д., Діброва Г.І.) рішення
господарського суду скасоване і в задоволенні позовних вимог
відмовлено з посиланням на те, що залізниця зобов'язана доставити
вантаж в митний орган, в зоні діяльності якого розташовано станцію
призначення, а видача вантажів до закінчення митного оформлення
забороняється. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх
передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника, а з матеріалів справи вбачається, що фактично
відповідачу вантаж виданий після закінчення митного оформлення.
У касаційній скарзі державне підприємство "Донецька
залізниця" просить постанову скасувати повністю та залишити в силі
рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним судом норм ч. 3 пункту 119 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ), п. 13 Правил користування вагонами
і контейнерами ( z0165-99 ) та п. 7 Правил видачі вантажів
( z0862-00 ), а також Порядку взаємодії Донбаської регіональної
митниці і Ясинуватської дирекції залізничних перевезень.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Макіївський металургійний
завод" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що
нарахування плати за користування вагонами за час митного
оформлення вантажу суперечить вимогам чинного законодавства,
оскільки видача вантажу одержувачу можлива лише після завершення
митного оформлення, затримку вагонів із вантажами на час митного
оформлення вважає підставою для звільнення вантажовласника від
плати за користування вагонами на підставі пункту 121 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ). Відповідач вважає, що на залізницю
покладено обов'язки, пов'язані із митним оформленням вантажів та
декларуванням вантажів, які прибувають на адресу металургійного
заводу, тому затримка вагонів під час митного оформлення
безпосередньо залежить від залізниці, просить постанову
апеляційної інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що постанова Донецького
апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду Донецької області залишенню в силі з наступних
підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, а це
підтверджується наявними у справі матеріалами, що згідно ч. 3
пункту 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ), Правил
користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ), у період з
27 травня по 13 червня 2006 року по станції призначення Ясинувата
відповідачу нараховано плату за користування вагонами, які
простоювали на коліях станції в очікуванні митного оформлення, що
підтверджується відомостями плати за користування вагонами, та
актами загальної форми, які підписані відповідачем із
застереженнями.
Не визнана відповідачем сума плати згідно із розрахунком
позивача складає 6644,28 грн. і становить предмет спору.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт"
( 273/96-ВР ) встановлено, що законодавство про залізничний
транспорт загального користування складається із Закону України
"Про транспорт" ( 232/94-ВР ), цього Закону, Статуту залізниць
України ( 457-98-п ), який затверджується Кабінетом Міністрів
України, та інших актів законодавства України.
Нормативні документи, що визначають, зокрема, порядок і умови
перевезень, користування засобами залізничного транспорту
загального користування, безпеки руху є обов'язковими для всіх
юридичних і фізичних осіб на території України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), яка
кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України
( 436-15 ), встановлює, що загальні умови перевезення визначаються
цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами
(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що
видаються відповідно до них.
Згідно пункту 119 Статуту залізниць України, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 N 457
( 457-98-п ), за користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами
підприємницької діяльності вноситься плата.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на
станціях призначення чи на підходах до них в очікуванні подання їх
під вивантаження, перевантаження, з причин, що залежать від
вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту,
підприємства.
Плата стягується також з вантажовідправників,
вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів),
пов'язаної з митним оформленням.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені
відповідно до наданих пунктом 5 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) повноважень Наказом Міністерства транспорту України
від 25.02.1999 року N 113 ( z0165-99 ) і зареєстровані
Міністерством юстиції України 15.03.1999 року за N 165/3458 з
наступними змінами та доповненнями (далі - Правила користування
вагонами), визначили порядок і умови користування вагонами,
зокрема, пункт 6 встановив, що усі завантажені вагони, що
знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні
подавання під вантажні операції з причин, які залежать від
вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні
вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які
залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми,
який підписується представником станції і вантажовласника. В акті
вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Вантажовласниками є вантажовідправники, вантажоодержувачі,
власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні
особи суб'єкти підприємницької діяльності, що встановлено у
пункті 2 Правил користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ).
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування
вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України
( 457-98-п ), та пункті 16 Правил користування вагонами
( z0165-99 ) і є вичерпними.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог
п. 71 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) та пункту 2.1 Правил
обслуговування залізничних під'їзних колій ( z0875-00 ) між
позивачем та відповідачем укладений Договір N 1/102/507/06 від
28.02.2006 на експлуатацію залізничної під'їзної колії, пунктом 13
якого передбачено, що відповідач сплачує залізниці плату за
користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами
користування вагонами та контейнерами ( z0165-99 ).
У період з 27.05.2006 по 13.06.2006 на станцію Ясинувата
Донецької залізниці за перевізними документами NN 12226, 12227,
465418, 465419, 465420, 465421 на адресу ЗАТ "Макіївський
металургійний завод" надходили імпортні вантажі, які не були
прийняті останнім у зв'язку із необхідністю завершення митного
оформлення. Наведені обставини засвідчені складеними залізницею
актами загальної форми NN 518, 561, 580, від підписання яких
відповідач відмовився.
Після завершення митного оформлення вагони із вантажами були
прийняті відповідачем. Облік часу користування вагонами та
нарахування плати за користування ними проведено станцією
Ясинувата Донецької залізниці по Відомостям плати за користування
вагонами (контейнерами) форми ГУ-46 ( z0165-99 ), які підписані
відповідачем із зауваженнями. За користування вагонами залізницею
була нарахована плата, в тому числі за період затримки вагонів,
пов'язаної з митним оформленням.
При вирішенні справи по суті суд першої інстанції керувався
Правилами користування вагонами і контейнерами ( z0165-99 ),
пунктом 3 яких встановлено, що облік часу користування вагонами і
контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться
на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за
користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається
на підставі пам'яток про користування вагонами (контейнерами)
форми ГУ-45, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів
загальної форми ГУ-23.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі
вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від
вантажовласника.
Пункт 8 Правил користування вагонами ( z0165-99 ) встановлює,
що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від
вантажовласника, складається акт загальної форми, який
підписується представниками станції і вантажовласника. Складений
на станції призначення Акт загальної форми ГУ-23 повинен містити
відомості про час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення
затримки вагонів і їх номери.
Акт загальної форми ГУ-23 ( z0165-99 ) про затримку вагонів
слугує підставою для включення часу у відомість користування
вагонами та одночасно для нарахування збору за зберігання вантажів
у накопичувальну картку.
Пунктом 12 цих Правил ( z0165-99 ) встановлено, що загальний
час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за
користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та
час перебування їх у безпосередньому розпорядженні
вантажовласника.
За приписами пункту 13 Правил користування вагонами
( z0165-99 ) плата за користування стягується з вантажовласника
також у разі затримки вагонів під час перевезення у всіх випадках,
крім тих, що залежать від залізниці.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності,
яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у
зобов'язанні. Крім того, у відповідності із ст. 614 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) відсутність своєї вини доводить особа,
яка порушила зобов'язання.
Судом першої інстанції при вирішенні справи встановлено, що
затримка вагонів, пов'язана з митним оформленням, не відноситься
до підстав, передбачених у п. 121 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) та пункті 16 Правил користування вагонами
( z0165-99 ), за наявності яких вантажовласник звільняється від
плати за користування вагонами.
Судом враховано статтю 45 Митного кодексу ( 92-15 ), яка
покладає на осіб, які переміщують товари і транспортні засоби
через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за
якою цим Кодексом покладено на митні органи, обов'язок подавати
митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення
митного контролю.
Стаття 87 Митного кодексу України ( 92-15 ) визначила, що
декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать
товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон
України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).
Обов'язки та відповідальність декларанта передбачені у статті 88
Митного кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено, що обов'язки декларанта з
оформлення імпортних вантажів у спірний період виконував
ЗАТ "Макіївський металургійний завод", залізниця обов'язки
декларанта по спірним відправкам не виконувала, окрему угоду
(брокерську угоду) з відповідачем не укладала.
Східна регіональна митниця в листі від 16.08.2007 повідомила,
що найближчий до відповідача підрозділ митного оформлення вантажів
знаходився у м. Макіївка, Чайкіна, 330.
Судом зазначено, що Наказом Державної митної служби України,
Міністерства транспорту України від 30.03.2001 N 231/174
( z0360-01 ) (в редакції від 28.05.2004) ( z0766-04 ) затверджений
Порядок взаємодії митних органів і залізниць України під час
переміщення через митний кордон України товарів (вантажів)
залізничними вантажними поїздами.
Пунктом 3.6 цього Порядку ( z0360-01 ) встановлено, що на
прохання вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у
повному обсязі може здійснюватись безпосередньо в митниці
відправлення в порядку, встановленому в Положенні про порядок
здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення.
Згідно з п. 3.7 "Порядку взаємодії митних органів і залізниць
України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів)
залізничними вантажними поїздами" ( z0360-01 ) після проведення
митного оформлення товарів (вантажів) перевізні документи з
відповідними відмітками, підписом і відбитками особистої номерної
печатки посадової особи митниці повертаються декларантом на
станцію призначення та служать підставою для видачі товарів
(вантажів) вантажоодержувачу. Отже, наявність означеної відмітки є
підставою для видачі вантажів вантажоодержувачу.
Однак, відповідно до п. 3.12 наведеного Порядку ( z0360-01 )
допускається подача транспортних засобів з товарами (вантажами) на
під'їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й
відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці
призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під
охороною за зверненням вантажоодержувача.
У разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в
обраний митний режим вантажоодержувач може також розмістити товар
(вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового
зберігання ( z1061-03 ).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не
скористався можливостями, наданими пунктами 3.6 та 3.12 "Порядку
взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення
через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними
поїздами" ( z0360-01 ), оскільки це є правом, а не обов'язком
вантажоодержувача.
Дійсно, скористатися можливостями, наданими пунктами 3.6 та
3.12 "Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час
переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними
вантажними поїздами" ( z0360-01 ), є правом, а не обов'язком
вантажоодержувача. Однак, якщо вантажоодержувач не використовує
можливості, передбачені цим Порядком, забрати на свою під'їзну
колію з дозволу митниці та під охорону вагони з вантажами, які
перебувають під митним контролем, то вантажоодержувач повинен
сплачувати залізниці плату за користування вагонами на підставі
п. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ).
Судом першої інстанції враховано, що п. 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) обов'язок щодо сплати плати за користування
вагонами у разі їх затримки, пов'язаної з митним оформленням,
покладений на вантажоодержувача, відповідач не довів наявності
обставин, які є підставою для звільнення його від плати та не
надав доказів, що засвідчують затримку вагонів з причин, що
залежать від залізниці, та на цих підставах обґрунтовано
задовольнив позовні вимоги - стягнув з відповідача плату за
користування вагонами.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове
рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд
виходив із того, що залізниці зобов'язані доставити вантаж в
митний орган, у зоні діяльності якого розташовано станцію
призначення. Про прибуття товару (вантажу) посадова особа станції
призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача.
Колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної
інстанції про те, що відповідно до п. 7 Правил видачі вантажу на
станціях ( z0862-00 ), де підрозділи митних органів відсутні,
перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються
працівниками станцій одержувачу під розписку в спеціальній книжці,
в якій фіксується дата й час одержання документів, а також
зобов'язання одержувача передати перевізні документи в митний
орган і повернути їх станції.
Після проведення митного оформлення товарів (вантажів)
перевізні документи з відповідними відмітками, підписом і
відбитками особистої номерної печатки посадової особи митниці
призначення повертаються на станцію призначення та служать
підставою для видачі товарів (вантажів) вантажоодержувачу. Видача
вантажів до закінчення митного оформлення забороняється.
Однак, "видача вантажу" вантажоодержувачу із розкредитуванням
перевізних документів та подача таких вагонів (контейнерів) з
вантажами на під'їзну колію за умови перебування їх під охороною
одержувача з дозволу митного органу за зверненням
вантажоодержувача - не є тотожними поняттями.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог залізниці,
апеляційна інстанція виходила з того, що плата за користування
вагонами нараховується лише за час знаходження вагонів на
під'їзній колії, який обраховується з моменту закінчення
приймально-здавальних операцій при передаванні вагонів залізницею
власнику під'їзної колії (після закінчення власником митного
оформлення) до моменту закінчення цих операцій при поверненні
вагонів залізниці.
Однак, таке обмежене врахування часу, за який нараховується
плата за користування вагонами, суперечить п. 119 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) та Правилам користування вагонами
( z0165-99 ), які передбачають нарахування плати за користування
вагонами також за час затримки на станції призначення і на
підходах до станції призначення в очікуванні подання їх під
вивантаження, в тому числі у разі затримки вагонів, пов'язаної з
митним оформленням.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційна
інстанція послалась на п. 121 Статуту залізниць України
( 457-98-п ), яка передбачає звільнення вантажоодержувача від
плати за користування вагонами, в тому числі, в інших випадках,
передбачених Правилами ( z0165-99 ), однак, при цьому не зазначила
конкретно, яким пунктом та яких саме Правил перевезення вантажів
вантажоодержувач звільняється від плати за користування вагонами
за час митного оформлення (декларування), яке здійснюється
вантажоодержувачем, а не залізницею.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
За результатами перевірки у касаційному порядку встановлено,
що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій
справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою,
однак переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої
інстанції, апеляційною інстанцією неправильно застосовано норми
матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду апеляційної
інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції
дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду
апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої
інстанції.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ),
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.10.2007 р. по справі N 45/371 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.08.2007
по справі N 45/371 залишити в силі.
Головуючий Є.Першиков
Судді Т.Данилова
І.Ходаківська
<< Назад |
<<< Главная страница
|