НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 1158 від 19.09.2007Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 1
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 19 вересня 2007 р. N 1158
Київ
Про затвердження Державної цільової програми розвитку
українського села на період до 2015 року
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Державну цільову програму розвитку українського
села на період до 2015 року (далі - Програма), що додається.
2. Міністерству аграрної політики разом з Міністерством
фінансів передбачати кошти для виконання Програми в межах
видатків, що визначаються під час складання проекту Державного
бюджету України на відповідній рік.
3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській
державним адміністраціям:
забезпечити виконання заходів, передбачених Програмою;
надсилати щороку до 1 квітня Міністерству аграрної політики
інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення і
подання до 15 квітня Кабінетові Міністрів України.
Прем'єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧ
Інд. 22
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 19 вересня 2007 р. N 1158
ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА
розвитку українського села на період до 2015 року
I. Загальні положення
1. Сучасний стан розвитку аграрного сектору
Аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна
промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу
незалежність країни, формує 17 відсотків валового внутрішнього
продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення. Крім
того, аграрний сектор є одним з основних бюджетоутворювальних
секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті
України за останні роки становить 8-9 відсотків, а також займає
друге місце серед секторів економіки у товарній структурі
експорту.
Сільське господарство сприяє розвитку інших галузей, які
поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського
господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні
та інші послуги.
Особлива роль аграрного сектору в соціально-економічному
житті країни обумовлюється унікальним поєднанням сприятливих
природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням,
спроможністю України зайняти вагоме місце на міжнародному
продовольчому ринку.
Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій
території країни. У сільській місцевості проживає третина
загальної кількості населення. У галузі зайнято 4 млн. осіб із
числа сільського населення.
Однак ситуація, що склалася в галузі на даний час, не дає
змоги подолати негативні явища.
У 1991-1999 роках виробництво сільськогосподарської продукції
зменшилося в 2,1 раза, в тому числі в сільськогосподарських
підприємствах - в 3,4 раза. Такий спад виробництва став
загрозливим для гарантування продовольчої безпеки країни.
В умовах зниження платоспроможності населення калорійність
середньодобового споживання в розрахунку на одну особу зменшилася
в 1999 році на 29 відсотків (порівняно з 1990 роком) і становила
2565 ккал, наблизившись до міжнародного критерію з порогу бідності
(2500 ккал). Споживання основних протеїновмісних продуктів (м'яса
та риби) при цьому зменшилося в 2-2,4 раза, вітаміновмісних
продуктів (плодів, ягід і винограду) - в 2,1 раза.
Певна стабілізація і нарощування обсягів виробництва
сільськогосподарської продукції у 2000-2006 роках дали змогу
підвищити рівень споживання основних продуктів харчування на душу
населення, однак він залишається значно нижчим не лише від
раціональних, але і від мінімальних норм.
Найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до
праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної
інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл.
Середньорічна заробітна плата в сільському господарстві
найнижча серед галузей економіки.
Загрозливих темпів набирає зниження
демографічно-відтворювального і трудового потенціалу села. Рівень
народжуваності сільського населення в розрахунку на 1000 осіб
знизився з 13,7 до 9,4 осіб, рівень смертності підвищився з 14,4
до 20,5 осіб і перевищив аналогічний показник смертності міського
населення в 1,4 раза.
Активізувалися міграційні процеси, особливо серед сільської
молоді, що на сьогодні є основною причиною деградації українських
сіл.
Знизився рівень зайнятості сільського населення. Лише за
2001-2006 роки чисельність осіб, зайнятих у сільському
господарстві, зменшилася на 7 відсотків, а в
несільськогосподарській сфері - у 2,7 раза.
Загрозливих масштабів набула деіндустріалізація сільського
господарства. Основний капітал галузі зменшився за 1996-2005 роки
в 1,7 раза, а в сільськогосподарських підприємствах - у три рази.
При цьому частка сільського господарства в основному капіталі
економіки зменшилася з 24 до 6 відсотків.
Рівень забезпечення сільського господарства тракторами,
комбайнами та іншою технікою становить 45-50 відсотків потреби.
Понад 90 відсотків технічних засобів потребують негайної заміни
внаслідок їх зношеності.
Таким чином, актуальність розроблення і прийняття цієї
Програми зумовлена потребою у невідкладному вжитті заходів для
забезпечення розвитку сільського господарства і сільських
територій відповідно до обсягів та джерел фінансування, наведених
у паспорті Програми (додаток 1).
2. Причини виникнення проблем
Складна економічна і соціальна ситуація на селі зумовлена:
невідповідністю програм реформування економіки сільського
господарства і результатів їх виконання визначеним соціальним
пріоритетам;
невизнанням при формуванні бюджетної політики об'єктивної
нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва
порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що спричинено
сезонністю виробництва, залежністю від природно-кліматичних умов,
довготривалістю виробничих циклів і відповідно уповільненим
оборотом капіталу;
незадовільним законодавчим забезпеченням та захистом прав
власності селян на землю і майно;
недостатнім рівнем фінансової підтримки
сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села;
недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних
технологій та інвестицій в агропромислове виробництво;
відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним
сектором та іншими галузями економіки;
недостатнім рівнем державної підтримки облаштування сільських
територій;
передачею об'єктів соціальної сфери сільськогосподарських
підприємств до державної та комунальної власності без належного
фінансування їх утримання;
відсутністю умов для підвищення рівня продуктивної
зайнятості, створення додаткових робочих місць у сільській
місцевості та підвищення рівня доходів;
недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку,
тінізацією та монополізацією каналів реалізації
сільськогосподарської продукції;
проведенням неефективної державної політики щодо створення
умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об'єднань
сільськогосподарських товаровиробників у сфері заготівлі,
переробки, реалізації продукції та фінансового і транспортного
обслуговування товарних потоків;
відсутністю інформаційного забезпечення сільського населення
з питань господарювання в ринкових умовах.
3. Основна мета Програми
Основною метою Програми є забезпечення життєздатності
сільського господарства, його конкурентоспроможності на
внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої
безпеки країни, збереження селянства як носія української
ідентичності, культури і духовності.
4. Шляхи і способи розв'язання проблеми
Розвиток соціальної сфери села та аграрного сектору
забезпечується шляхом:
здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень
центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку
сільських територій;
удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин
центральних та місцевих органів виконавчої влади, зокрема тих, що
пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного
розвитку сільських територій;
забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів
у сільській місцевості;
визначення перспектив розвитку сільської поселенської мережі
на період до 2015 року на основі розробленої та затвердженої в
установленому порядку містобудівної документації;
визначення пріоритетів розвитку аграрного сектору з
урахуванням зональних та регіональних особливостей;
удосконалення механізму надання державної підтримки аграрному
сектору та забезпечення розвитку сільських територій з урахуванням
вимог СОТ;
створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних
відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;
юридичного та технічного оформлення права землеволодіння та
землекористування;
урегулювання земельних відносин та раціоналізації
землекористування, формування ринку земель сільськогосподарського
призначення;
здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури
аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції,
забезпечення якості та безпеки продовольства, регулювання попиту і
пропонування, захисту ринку від імпортних товарів низької якості;
здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку продукції
сільського господарства та продуктів його переробки з урахуванням
потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних
можливостей експорту;
інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної
бази аграрного сектору, впровадження екологічно безпечних,
ресурсо- та енергозберігаючих технологій;
удосконалення страхової та податкової політики у сфері
аграрного сектору;
підвищення ролі аграрної науки і освіти, розвитку
дорадництва;
удосконалення системи управління в аграрному секторі;
збереження демографічного потенціалу і трудових ресурсів
аграрного сектору, формування ефективної системи забезпечення
галузі кадрами в результаті підготовки фахівців за цільовим
направленням та залучення молодих фахівців для роботи на селі.
5. Завдання і заходи
Основними завданнями Програми є:
створення організаційно-правових та соціально-економічних
умов для комплексного розвитку сільських територій, наближення та
вирівнювання умов життєдіяльності міського та сільського
населення;
підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення мотивації
сільського населення до розвитку підприємництва у сільській
місцевості як основної умови підвищення рівня життя населення;
підтримка конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах
інтеграції України у світовий економічний простір;
подолання стихійності та тінізації аграрного ринку;
створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності
населення, збереження навколишнього природного середовища та
раціонального використання природних ресурсів, особливо земель
сільськогосподарського призначення.
Перелік завдань і заходів наведено у додатку 2 до Програми.
6. Очікувані результати, ефективність Програми
У результаті виконання Програми передбачається:
зберегти сільські населені пункти та забезпечити їх об'єктами
соціальної інфраструктури відповідно до визначених соціальних
стандартів та нормативів;
підвищити рівень ефективної зайнятості сільського населення,
рівень доходів сільського населення і середньомісячної заробітної
плати працівників сільського господарства до рівня, не нижче
середнього в галузях національної економіки;
забезпечити формування ємності аграрного ринку шляхом
виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в обсязі,
що гарантує продовольчу незалежність країни (додаток 3 до
Програми);
створити інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку,
збільшити обсяги біржової торгівлі, сформувати національну мережу
оптових сільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні
мережі та активізувати розвиток транспортного забезпечення;
сформувати прозорі та ефективні канали надходження продукції
від виробника до споживача;
щороку оновлювати технічну базу сільського господарства на
15 відсотків (додаток 4 до Програми);
збільшити обсяг:
- виробництва валової продукції сільського господарства в
2015 році порівняно з 2006 роком у 1,6 раза;
- експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих
товарів (переважно з високою доданою вартістю) у два рази;
- інвестицій в аграрний сектор у два рази (додаток 5 до
Програми);
- надходження податків і зборів до зведеного бюджету України
у 2,5 раза (додаток 6 до Програми);
довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі
валової продукції сільського господарства до 10 відсотків;
збільшити завантаження переробних підприємств, забезпечити
подальший розвиток сільськогосподарського машинобудування,
зберегти робочі місця у галузях - партнерах сільського
господарства;
впровадити у практику базові агроекологічні вимоги і
стандарти відповідно до регламентів ЄС;
довести обсяг споживання населенням у 2015 році основних
продуктів харчування до раціональних норм (додаток 7 до Програми).
Очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 8.
II. Розвиток соціальної сфери села та сільських територій
Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 | Стр.11 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
