Бесплатная библиотека законов онлайн
Загрузить Adobe Flash Player

  Главная

  Право Украины

  Конституция

  Кодексы

  Законы

  Указы

  Постановления

  Приказы

  Письма

  Законы других стран

  Законодательство РБ

  Законодательство РФ

  Новости

  Полезные ресурсы

  Контакты

  Новости сайта

  Поиск документа


Полезные ресурсы

- Таможенный кодекс таможенного союза

- Каталог предприятий и организаций СНГ

- Законодательство Республики Беларусь по темам

- Законодательство Республики Беларусь по дате принятия

- Законодательство Республики Беларусь по органу принятия

- Законы Республики Беларусь

- Новости законодательства Беларуси

- Тюрьмы Беларуси

- Законодательство России

- Деловая Украина

- Автомобильный портал

- The legislation of the Great Britain


Правовые новости







НАЙТИ ДОКУМЕНТ


Постанова № 188/98-ВР від 05.03.1998

Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки


Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года

<< Назад | <<< Главная страница

Стр. 3

продукції на 25-28 млрд. доларів США (у цінах світового ринку).
 
     На території України виявлено близько 8 тисяч родовищ,  понад
90 видів корисних копалин,  з яких  20  мають  важливе  економічне
значення.  Серед них нафта,  газ,  залізні,  марганцеві, титанові,
уранові руди,  вугілля,  сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі
глини, будівельні матеріали, питні, мінеральні води.
 
     До промислового  освоєння  залучено  від  40  до 75 відсотків
розвіданих запасів основних видів корисних копалин.
 
     Подальший розвиток мінерально-сировинного  комплексу  України
потребує  негайного  розв'язання на державному рівні проблем,  які
істотно  гальмують  розширення  мінерально-сировинної   бази,   її
екологічну реабілітацію та раціональне використання.
 
     Сьогодні немає   чіткого  механізму  управління  і  належного
державного нагляду за використанням і охороною надр, що призводить
до   безгосподарного   ставлення  гірничодобувних  підприємств  до
мінеральної сировини та зростання необгрунтованих її втрат.
 
     Через недосконалі   технології   видобування   та   переробки
мінеральної  сировини,  незадовільне вирішення питань комплексного
освоєння родовищ у надрах залишаються і втрачаються:
     до 70 відсотків розвіданих запасів нафти;
     до 50 відсотків солей;
     до 28 відсотків вугілля;
     до 25 відсотків металів.
 
     Нерозв'язаною є проблема геологічного вивчення і використання
техногенних  родовищ  корисних  копалин  -  відвалів  видобутку  і
відходів збагачення та переробки мінеральної сировини, які містять
цінні корисні копалини і мають промислове значення. Вже сьогодні в
Україні обсяги цих відходів перевищують 25  млрд.  тонн,  займаючи
площу  понад  150  тис.  гектарів.  З  кожним  роком  їх кількість
збільшується.  Таким  чином  в  Україні  утворено  сотні  великих,
середніх  та  малих  техногенних  родовищ різних корисних копалин,
придатних   для   промислового   освоєння.   Потенційна   вартість
техногенних   родовищ  за  попередніми  розрахунками  обчислюється
десятками млрд.  доларів США.  Така  маса  вторинних  продуктів  у
перерахунку   на   1  кв.  кілометр  території  України  перевищує
аналогічний показник для США у 6 разів та у 3 рази  -  для  держав
Європейського Союзу.
 
                      11. АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ
 
     Напружена екологічна  ситуація  у  багатьох  районах і містах
країни свідчить про те,  що незважаючи на посилення останнім часом
уваги до цих питань і значні витрати на їх вирішення, вжиті заходи
не досить ефективні і не зумовлюють змін  у  тенденції  погіршення
стану довкілля.  Структура промислового виробництва, що склалася в
Україні,      пов'язана      з       розвитком       енергетичної,
гірничо-металургійної,  вугледобувної,  хімічної та машинобудівної
промисловості і характеризується інтенсивним споживанням  енергії,
сировинних,  водних  і  земельних  ресурсів,  а  також збільшенням
навантаження на довкілля.  В Україні в 1996 році було  викинуто  в
атмосферу  близько  6,34  млн.  тонн  забруднюючих речовин, в тому
числі  4,76 млн. тонн - зі стаціонарних джерел, 1,58 млн. тонн - з
пересувних.   За  період  1992-1996  рр.  загальний  обсяг  викиду
забруднюючих   речовин   в   атмосферне   повітря   скоротився  зі
стаціонарних  джерел  на  45  відсотків,  з  пересувних  -  на  12
відсотків.  Останні  викидають  85  відсотків свинцю, 49 відсотків
окису вуглецю та 31 відсоток вуглеводнів.
 
     З галузей   промисловості   найбільше  забруднюють  атмосферу
енергетика (32  відсотки),  металургія  (27  відсотків),  вугільна
промисловість (23 відсотки).
 
     Україна займає   восьме   місце  в  світі  як  емітер  СО2  в
енергетичній   галузі,   її   частка   становить   2,35   відсотка
загальносвітових викидів цієї речовини енергетикою.
 
               12. РОСЛИННИЙ СВІТ ТА ЛІСОВІ РЕСУРСИ
 
     Флора нижчих  і  вищих  видів  рослин України нараховує понад
25  000.  За  спектром  основних  життєвих  форм всі види судинних
рослин   поділяються   на  дерева,  кущі,  напівкущі,  багаторічні
трав'янисті  рослини, дворічні та однорічні. Флора судинних рослин
України  налічує  понад  5  тис.  видів,  з  них близько 250 видів
офіційно  визнані  лікарськими  в  Україні,  хоча майже 1100 видів
флори   України  мають  біологічно  активні  речовини,  які  мають
лікувальні   властивості,   а  їх  сировина  в  світовій  практиці
використовується при виготовленні лікарських препаратів.
 
     Але тривале  безконтрольне  використання  природних  ресурсів
багатьох цінних лікарських рослин,  інтенсифікація  господарського
використання територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива
екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним  потенціалом  після
аварії  на  Чорнобильській  АЕС  спричинили кризовий стан ресурсів
більшості дикорослих лікарських рослин.
 
     На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі,  що становить
менше  10 відсотків території України.  В Україні в цілому близько
85 відсотків лікарської рослинної сировини збирається в  природних
місцезростаннях   видів   лікарських   рослин.   З   кожним  роком
збільшуються  площі  та  різноманіття   культивованих   лікарських
рослин,  однак  їх кількість,  як правило,  не перевищує 15 видів.
Багато лікарських рослин неможливо вирощувати в культурі у зв'язку
зі складністю агротехніки та рядом інших причин.
 
     Протягом   останніх  10-15  років  видовий  склад  лікарських
рослин майже не змінився,  водночас обсяг заготівлі як  у  цілому,
так  і  по  окремих  видах  суттєво  зменшується  кожні 3-5 років,
оскільки  зменшуються  природні  запаси   цих   рослин   внаслідок
інтенсивного  господарського  використання  земель,  на  яких вони
ростуть,  та заготівлі їх сировини без урахування норм  та  правил
збору,  що,  в свою чергу,  веде до виснаження ресурсів лікарських
рослин.  При цьому попит фармацевтичної промисловості  України  на
сировину дикорослих лікарських рослин залишається великим.
 
     Загальний обсяг    лісокористування   в   Україні   становить
14,4 млн.  куб.  метрів, у тому числі основного користування - 6,7
млн.  куб.  метрів,  що задовольняє потреби народного господарства
лише  на  25-27  відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини щорічна
потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.
 
     Хибна практика   планування   екстенсивного  лісокористування
призвела  до  значного  виснаження   лісів,   зниження   загальної
продуктивності   їх   ценозів,   погіршення   товарної   структури
лісосічного фонду.  Так,  у повоєнні роки допускалося  перевищення
розрахункової  лісосіки  в 1,5-2 рази, що спричинило зміну вікової
структури лісів,  збільшення частки похідних (до 13  відсотків)  і
менш продуктивних деревостанів.  Сьогодні найбільшу площу займають
молодняки  (45,4  відсотка)  і  середньовікові  насадження   (37,7
відсотка),  достигаючі  і стиглі деревостани становлять відповідно
лише  10,1  відсотка  і  6,8  відсотка,  що  в  1,5-2  рази  нижче
оптимальних  значень.  Інтенсифікація  проміжного  користування  в
останні роки призвела до того,  що фактичні запаси  достигаючих  і
стиглих   деревостанів   становлять   більше  половини  потенційно
можливих,  а  частка  насаджень  з  низькими  повнотами  (0,6-0,3)
досягає  24  відсотків.  У  зв'язку  з цим під час рубок головного
користування щороку недобирають 5 млн. куб. метрів деревини.
 
     Сучасний екологічний стан лісів  зумовлюється  як  рівнем  та
інтенсивністю антропогенного впливу,  так і зростаючим техногенним
навантаженням, що      порушує      природну      стійкість      і
середовищно-формуючі функції лісових екосистем.  Лише  за  останнє
десятиріччя  в  Україні  загинуло від промислових викидів 2,5 тис.
гектарів лісових насаджень,  радіаційного забруднення через аварію
на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує
обмеження лісокористування,  удосконалення  системи  протипожежної
безпеки  лісів.  В середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на
площі 4000 гектарів.
 
     Порушення природної  стійкості лісів призводить до збільшення
вразливості  насаджень.  На  кінець  1996  року   загальна   площа
осередків шкідників і хвороб лісу становила 396,1 тис. гектарів.
 
         13. ЗАПОВІДНА СПРАВА. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ
 
     Екстенсивне природокористування,    нехтування    екологічним
обгрунтуванням  у  процесі  розвитку  агропромислового  комплексу,
зарегулювання  стоку  річок,  осушення  боліт,  стихійний розвиток
колективного садівництва та інші невпорядковані  дії  призвели  до
знищення   майже   70  відсотків  цінних  природних  комплексів  і
ландшафтів України.
 
     Площа природно-заповідного фонду України  зростає  повільними
темпами  і  становить  на сьогодні лише 2 млн.  гектарів,  або 3,4
відсотка  території  країни,  що  є   недостатнім   гарантом   для
забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та
різноманіття  природних  екосистем,  насамперед   на   лівобережжі
лісостепової  зони,  Придніпров'ї та в степовій частині Криму,  де
під охорону взято лише 0,2-0,7 відсотка територій.
 
     Існуючі ботанічні сади,  дендрологічні  та  зоологічні  парки
через  недостатнє  фінансування,  слабку  матеріально-технічну  та
лабораторну базу нині не  виконують  функцій  щодо  збереження  та
відновлення рідкісних і типових видів флори і фауни.
 
     В умовах  економічної  та  екологічної  кризи при переході до
ринкових відносин та різних форм власності без ефективних  заходів
з боку держави процес деградації генофонду флори і фауни, ценозів,
екосистем та ландшафтів стане незворотним.
 
         14. ТВАРИННИЙ СВІТ, МИСЛИВСТВО ТА РИБНІ РЕСУРСИ
 
     На території  України  нині  відомо  близько  45  тис.  видів
тварин,  серед яких понад 700 видів хребетні, решта - безхребетні.
Основними  проблемами  у галузі охорони і регулювання використання
тваринного   світу   є  його  недостатня  вивченість,  відсутність
достовірних  даних  щодо  запасів  промислових видів та обсягів їх
добування,  погіршення природних умов існування диких тварин через
зростаючий  антропогенний  вплив  та  послаблення  їх  охорони від
незаконного  використання  та  знищення.  Зараз  до Червоної книги
України  занесено  382  види рідкісних і таких, що перебувають під
загрозою зникнення, тварин.
 
     Ведення мисливського   господарства   здійснюється  переважно
екстенсивним шляхом,  що є наслідком скорочення  обсягів  штучного
розведення  та  випуску  в  природу мисливської фауни,  проведення
біотехнічних  заходів,  послаблення  охорони  мисливських   угідь.
Недостатня    увага   приділяється   оптимізації   статево-вікової
структури поголів'я мисливських парнокопитних  тварин,  поліпшенню
їх генофонду.
 
     Важливою складовою  біоресурсів є запаси риби та інших водних
тварин.   Протягом   останніх   років    на    більшості    водойм
спостерігається  тенденція  до  зниження  загального  вилову риби.
Основними факторами,  що стримують розвиток рибного господарства і
негативно  позначаються  на  процесах  відтворення запасів риби та
інших  водних  живих  ресурсів,  насамперед  цінних  їх  видів,  є
забруднення   водних   об'єктів,   необгрунтоване  водоспоживання,
порушення   гідрологічного    режиму,    відсутність    ефективних
рибозахисних   та   рибопропускних   пристроїв  на  гідротехнічних
спорудах, послаблення державного контролю за виловом і реалізацією
водних живих ресурсів.
 
                     15. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
                       ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
 
     Економічний устрій  країни  визначає  як   загальну   систему
природокористування  з  усіма  її  атрибутами (обсягами видобутку,
переробки  і   споживання   ресурсів,   ефективністю,   характером
взаємовідносин,  відповідальністю  перед  майбутніми поколіннями),
так  і  фінансово-економічний   механізм   захисту   навколишнього
природного середовища.
 
     Тривалий час  економіка  України централізовано формувалася з
величезними структурними  диспропорціями.  Неефективна  економічна
система  з її нічийною власністю,  адміністративним перерозподілом
коштів і  ресурсів  від  рентабельних  підприємств  до  збиткових,
низькими   цінами   на  енергоносії,  воду  і  сировину,  а  також
відсутністю  обліку  на  підприємствах   сприяла   нераціональному
використанню   природних   ресурсів  та  неефективному  споживанню
енергії в сфері монополізованого виробництва.  Питома вага  важкої
промисловості   з  її  ресурсомісткими  технологіями  в  економіці
України  становила  61  відсоток  валового  внутрішнього  продукту
порівняно   з   34   відсотками  у  країнах  Європейського  Союзу.
Енергомісткість  валового  національного  продукту  в  Україні   є
найбільшою серед інших країн колишнього Союзу РСР.  Вона у 9 разів
вища,  ніж  у  країнах  -   учасницях   Організації   Економічного
Співробітництва і Розвитку,  та майже у 4 рази вища, ніж у країнах
з вищим за середній доходом на душу населення.
 
     Саме   ліквідація   надмірної   енерго-   і  ресурсомісткості
структурно деформованого виробництва є ключем до визначення шляхів
і  способів  проведення  економічної  реформи,  що має забезпечити
раціональне природокористування і гарантувати екологічну безпеку.
 
               16. РЕГІОНАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА
 
     Територіальна організація  України  спрямована  на  поєднання
загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів.
 
     Територіальний розподіл суспільних інтересів у галузі охорони
природи    визначається    територіальними    обсягами   природних
геоекосистем і поділяється на:
     загальнодержавні, що поширюються на всю територію України;
     регіональні, що охоплюють територію в межах двох  або  більше
областей та Автономної Республіки Крим чи поширюються на територію
суміжних держав та акваторію морської економічної зони;
     місцеві, що охоплюють територію в межах Автономної Республіки
Крим, області, району.
 
     Такий об'єктивний  характер  просторового поширення природних
систем створив територіальну невідповідність між адміністративними
одиницями  та  природними системами як об'єктами управління.  Тому
виникає  потреба  у  виділенні  регіонального   рівня   управління
природоохоронними заходами.
 
     Сучасна державна    система    управління    природоохоронною
діяльністю є занадто централізованою та з  елементами  відомчості.
Це  веде  до  зниження  ефективності  управління  на регіональному
рівні, зокрема щодо напрямів планування та використання інвестицій
природоохоронного призначення,  а також не дає можливості повністю
враховувати  територіальні   інтереси   в   створенні   екологічно
безпечного довкілля.
 
           II. ОСНОВНІ ПРІОРИТЕТИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
        ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ
                        ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
 
     Витрати на  реалізацію  природоохоронних  програм  і  заходів
потребують  значних  коштів.  Однак протягом найближчих 5-10 років
країна  буде  дуже  обмежена  у коштах,  необхідних для поліпшення
стану  навколишнього   природного   середовища   та   забезпечення
раціонального  використання  природних  ресурсів.  Тому  необхідно
чітко  визначити  пріоритетні  напрями   та   проблеми   з   метою
відпрацювання  реалістичних,  ефективних  та  економічно  вигідних
рішень.  З цією метою,  виходячи з  реального  екологічного  стану
території  України,  необхідно враховувати такі основні критерії і
чинники:
     погіршення здоров'я    людей   через   значну   забрудненість
довкілля;
     втрати, що  призводять  до  зниження продуктивності народного
господарства,  зумовлені  збитками   або   руйнуванням   фізичного
капіталу і природних ресурсів;
     погіршення стану  або  загроза  завдати   непоправної   шкоди
біологічному   та   ландшафтному   різноманіттю,   зокрема  лукам,
пасовищам,  озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним
і морським екосистемам, гірським районам;
     еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.
 
     До основних пріоритетів  охорони  довкілля  та  раціонального
використання природних ресурсів належать:
     гарантування екологічної   безпеки   ядерних    об'єктів    і
радіаційного  захисту населення та довкілля,  зведення до мінімуму
шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
     поліпшення екологічного  стану басейнів рік України та якості
питної води;
     стабілізація та  поліпшення  екологічного  стану  в  містах і
промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
     будівництво нових   та   реконструкція   діючих   потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд;
     запобігання забрудненню   Чорного   та   Азовського  морів  і
поліпшення їх екологічного стану;
     формування збалансованої   системи   природокористування   та
адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу  економіки,
екологізація технологій у промисловості,  енергетиці, будівництві,
сільському господарстві, на транспорті;
     збереження біологічного    та    ландшафтного   різноманіття,
заповідна справа.
 
     Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:
     зменшення до мінімуму рівня радіаційного забруднення;
     захист повітряного  басейну  від  забруднення,  насамперед  у
великих містах і промислових центрах;
     захист і  збереження  земельних  ресурсів  від   забруднення,
виснаження і нераціонального використання;
     збереження і  розширення   територій   з   природним   станом
ландшафту,  посилення  природоохоронної діяльності на заповідних і
рекреаційних територіях;
     підвищення стійкості та екологічних функцій лісів;
     знешкодження, утилізація  та   захоронення   промислових   та
побутових відходів;
     запобігання забрудненню морських і внутрішніх вод,  зменшення
та  припинення  скиду  забруднених  стічних  вод  у водні об'єкти,
захист підземних вод від забруднення;
     збереження та відродження малих річок,  здійснення управління
водними ресурсами на основі басейнового принципу;
     завершення створення     державної     системи    моніторингу
навколишнього природного середовища;
     створення системи  прогнозування,  запобігання та оперативних
дій    у    разі    надзвичайних     ситуацій     природного     і
природно-техногенного походження;
     забезпечення екологічного   супроводу    процесу    конверсії
військово-промислового комплексу;
     здійснення заходів щодо екологічного контролю  за  діяльністю
Збройних Сил України;
     розробка механізмів реалізації схем природокористування;
     впровадження дійових  економічних складових впливу на систему
природокористування;
     створення системи    екологічної    освіти,    виховання   та
інформування.
 
     Державна політика у  галузі  охорони  довкілля,  використання
природних    ресурсів    та   забезпечення   екологічної   безпеки
реалізується  через  окремі   міждержавні,   державні,   галузеві,
регіональні  та  місцеві  програми,  які спрямовуються на втілення

| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 |



<< Назад | <<< Главная страница

Разное

При полном или частичном использовании материалов сайта ссылка на pravo.levonevsky.org обязательна

© 2006-2017г. www.levonevsky.org

TopList

Законодательство Беларуси и других стран

Законодательство России кодексы, законы, указы (избранное), постановления, архив

Законодательство Украины кодексы, законы, указы, постановления, приказы, письма


Законодательство Республики Беларусь по дате принятия:

2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 до 2000 года

Защита прав потребителя
ЗОНА - специальный проект

Бюллетень "ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬ" - о предпринимателях.



Новые документы




NewsBY.org - News of Belarus

UK Laws - Legal Portal

Legal portal of Belarus

Valery Levaneuski. Personal website of the Belarus politician, the former political prisoner