НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 188/98-ВР від 05.03.1998Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 6
осадів водопровідних і каналізаційних очисних станцій, нових
ефективних коагулянтів, флокулянтів, малих очисних споруд, а також
отримання нетрадиційного джерела енергії - біогазу.
2) Комунальна теплоенергетика і дорожнє господарство
Основною метою природоохоронних заходів у цих галузях є
досягнення мінімально можливих викидів в атмосферу продуктів
згоряння палива та скидів продуктів хімічного оброблення води в
каналізацію.
Здійснення зазначених природоохоронних заходів передбачає
вирішення таких завдань:
розроблення та впровадження на підприємствах галузі якісно
нових видів технологій, що виключають або значно зменшують викиди
шкідливих речовин в атмосферу (впровадження високоефективних
генераторів теплової енергії та утилізаторів тепла продуктів
згоряння котлів; обладнання котлів, котелень сучасною автоматикою
регулювання згоряння палива, дослідження і розроблення заходів
щодо підвищення корозійної стійкості пилоочисних установок на
асфальтобетонних заводах тощо);
використання нетрадиційних та відновлювальних джерел тепла
для зменшення загальних обсягів споживання палива;
впровадження безреагентних методів оброблення води та систем
зворотного водопостачання.
3) Тверді побутові відходи
Метою розв'язання проблеми санітарного очищення міст є
формування комплексу робіт щодо збирання, транспортування та
знешкодження відходів промисловими методами та використання цінних
компонентів відповідно до вимог охорони довкілля.
Основні завдання, необхідні для розв'язання проблеми,
передбачають:
впровадження нових технологій збирання побутового сміття і
селективного відбору цінних компонентів, а також промислових
технологій його утилізації на обладнанні вітчизняного виробництва;
розроблення програм з питань промислового перероблення
побутового сміття.
4) Загальна програма дій у житлово-комунальному господарстві
Для вирішення екологічних проблем у житлово-комунальному
господарстві України насамперед необхідно:
впровадити комплекс економічних, науково-технічних і правових
заходів щодо охорони та поліпшення стану водного басейну;
розробити та впровадити правові та економічні важелі
регулювання раціонального водопостачання із застосуванням сучасних
систем обліку водоспоживання;
оптимізувати використання та штучне поповнення підземних вод
для питного водопостачання;
розробити та організувати виробництво на конверсійних
підприємствах технологічного і насосного обладнання, а також
арматури для водопровідно-каналізаційних систем;
розробити перспективні схеми теплопостачання малих міст
України з метою визначення раціональних джерел теплопостачання
споживачів;
провести дослідження з визначення та оптимізації параметрів
роботи пилоочисного устаткування і розробити конкретні
рекомендації щодо захисту повітряного басейну в місцях
розташування асфальтобетонних заводів;
забезпечити підприємства сучасною нормативною і
матеріально-технічною базою для здійснення комплексу робіт щодо
збирання, транспортування та знешкодження побутового сміття.
22. ПРОМИСЛОВІ ВІДХОДИ
Одним із пріоритетних напрямів мінімізації накопичення
промислових відходів є повернення їх у виробництво з метою
вилучення цінних компонентів і використання їх як вторинних
ресурсів.
Для зменшення залежності України від поставок кольорових та
рідкісних металів, що є дефіцитними в нашій державі, перспективним
має бути вилучення цих металів з відходів гірничо-металургійних та
інших виробництв.
Джерелом таких відходів можуть бути у:
сталеплавильному виробництві - цинк, мідь, свинець;
виробництві мінеральних добрив - стронцій, вапно, сірка,
рідкісноземельні елементи;
титано-магнієвому виробництві - ванадій, нікель;
глиноземних шламах - залізо, кольорові метали;
золошлаках енергетики - алюміній, ванадій, нікель,
феросиліцій;
гальванічному виробництві - кольорові метали;
залізо- та марганцеворудному виробництві - золото, срібло,
германій, марганець, залізо тощо;
коксохімічному виробництві - ртуть, рідкісні метали та деякі
цінні органічні сполуки.
У паливно-енергетичному відношенні найбільший потенціал мають
відходи вуглезбагачення, яких накопичилося близько 1 млрд. тонн.
Розрив між обсягами накопичення відходів і обсягами їх
утилізації та знешкодження поглиблює екологічну кризу. Водночас
відбувається невпинне зростання витрат на одержання первинної
сировини для промислового виробництва. Останнім часом до цих
факторів додається проблема ресурсної залежності України від
зовнішніх джерел багатьох видів сировини. Все це свідчить про
важливість вторинного використання ресурсів.
Тому проблему відходів слід розглядати у рамках єдиного
підходу до соціально-екологічних та ресурсно-технологічних
аспектів як сукупність трьох складових (проблемних аспектів):
ресурсного (розвиток вторинного ресурсокористування);
екологічного (досягнення екологічної безпеки);
методико-організаційного (науково-методичне,
інформаційно-аналітичне, організаційно-правове забезпечення
вирішення та регулювання).
Ресурсний та екологічний аспекти проблеми відходів мають як
незалежні, так і спільні, інтегральні цілі. Окремим напрямом є
розробка засобів та методів розв'язання зазначеної проблеми. Як
сировинний потенціал відходи значною мірою можуть замінити
первинні ресурсні джерела, зменшуючи таким чином загальне
ресурсоспоживання. На сьогодні переважна більшість відходів або
взагалі не використовується, або використовується за найпростішими
технологічними схемами, які не забезпечують повної реалізації
їхнього ресурсного потенціалу.
Тому блок цілей ресурсного аспекту передбачає:
визначення ресурсної цінності відходів і технологічних
можливостей їх комплексної переробки;
виявлення можливостей заміни первинної сировини вторинною і
рециклування;
економічне обгрунтування напрямів та шляхів використання
відходів;
створення системи ресурсозамкнутих територіально-виробничих
зв'язків на основі міжгалузевої кооперації, каскадне проектування
виробництва.
Як екологічно небезпечний чинник відходи є одним з найбільш
значних факторів забруднення довкілля. Їх розміщення потребує
вилучення значних площ землі, а транспортування та зберігання -
великих витрат підприємств. Найбільш токсичні відходи потребують
спеціальних заходів щодо їх знешкодження та захоронення. Тому
зменшення обсягів відходів, насамперед токсичних, полегшить їх
знешкодження та зменшить шкідливий вплив на довкілля.
Враховуючи це, блок цілей екологічного аспекту передбачає
розроблення заходів щодо:
зведення до мінімуму обсягів відходів внаслідок
техніко-технологічної реконструкції виробництв, більш повного та
комплексного використання сировини;
зниження токсичності залишкових відходів та їх негативного
впливу на довкілля шляхом перетворення, знищення або надійної
ізоляції;
еколого-технологічного обгрунтування методів та шляхів
найефективнішого знешкодження небезпечних відходів;
реабілітації, зокрема рекультивації, зайнятих та/чи
забруднених відходами територій.
Незважаючи на незалежність цілей ресурсного та екологічного
аспектів проблеми, генеральна мета їх є спільною. Вона полягає у
створенні екологічно безпечних, ресурсозберігаючих, маловідходних
та безвідходних виробництв і територіально-виробничих комплексів
різного рівня (промвузол, місто, район тощо), де відходи одних
виробництв повністю чи частково будуть сировиною для інших, тобто
каскадної схеми виробництва.
Розв'язання проблеми відходів має розглядатися з позицій так
званого промислового метаболізму, згідно з яким економіка,
структура виробництва і споживання, а також якість життя є єдиною
системою і відповідно єдиною соціально-економічною проблемою.
Оскільки проблема відходів стосується різних суб'єктів
соціально-економічної діяльності (виробництв, пов'язаних з
утворенням відходів, розробників технологій їх утилізації,
місцевих органів виконавчої влади та органів екологічної безпеки
на місцях, де утворюються та/або зберігаються відходи), то цілком
очевидно, що вирішення завдань цих суб'єктів потребує створення
єдиної науково-методичної, законодавчої та організаційно-правової
основи. Тому метою методико-організаційного аспекту є:
розроблення концептуальних і програмно-цільових засад
проблеми відходів;
створення науково-методичного забезпечення
еколого-економічних оцінок вторинного ресурсокористування,
механізму економічного стимулювання та нормативної бази;
розроблення інформаційно-аналітичного апарату підтримки
ресурсних та екологічних завдань;
створення комплексу адміністративних, правових,
організаційних та екологічних заходів щодо стимулювання утилізації
та знешкодження відходів.
Досягнення цілей ресурсного аспекту передбачає:
визначення обсягів і темпів утворення та дислокації відходів;
визначення складу та властивостей відходів;
аналіз умов і закономірностей використання первинної і
вторинної сировини, стану сировинного ринку, економічну оцінку
доцільності утилізації відходів;
обгрунтування концепції пріоритетних напрямів і масштабів
розвитку вторинного ресурсокористування, цільових програм;
проблемно-орієнтовану класифікацію відходів за ресурсними
ознаками;
розроблення нових і вдосконалення діючих технологій та
виробничих схем утилізації відходів;
забезпечення селективного складування відходів за їх
властивостями та консервацію ресурсоцінних відходів (створення
техногенних родовищ);
розроблення конкретних рекомендацій і обгрунтувань щодо
утилізації відходів, проектування технологічних ланцюгів
комплексної переробки сировини.
Для досягнення цілей екологічного аспекту потрібно вирішити
такі завдання:
визначити токсичність відходів і вивчити механізм та наслідки
їх впливу на екосистему;
класифікувати відходи за їх екологічною небезпечністю;
розробити вимоги складування та зберігання відходів за
категоріями токсичності;
дати обгрунтування економічним заходам для знешкодження та
захоронення відходів, зменшення їх токсичності та загальної
кількості;
розробити методи, засоби та технології знешкодження токсичних
відходів;
створити регіональні полігони для знешкодження токсичних
відходів.
Спільними для ресурсного та екологічного аспектів є такі
завдання:
паспортизація (інвентаризація) відходів і технологій,
створення кадастрів тощо;
комплексна еколого-економічна оцінка ефективності та
визначення черговості заходів щодо утилізації та знешкодження
відходів.
Зазначені вище завдання для ресурсного та екологічного
аспектів не є незалежними як за інформаційним забезпеченням, так і
за засобами та алгоритмами їх вирішення. Тому вирішення завдань
різних аспектів проблеми відходів потребує єдиної
науково-методичної, законодавчої та організаційно-правової основи
і має грунтуватися на спільному інформаційному забезпеченні та
спільній інтегральній базі даних, методах і технології
інформаційного аналізу.
Усе це становить методико-організаційний аспект, у рамках
якого вирішуються такі завдання:
розроблення методів визначення ресурсної цінності відходів, а
також класифікатора відходів;
створення інформаційного і ресурсно-технологічного банку
даних про відходи;
створення баз даних стосовно проблеми відходів і системи
підтримки прийняття рішень;
розширення можливостей інформаційно-аналітичної системи та
створення її мережі як інструменту напрацювання рішень з проблеми
відходів;
прийняття та введення в дію Закону України "Про відходи", а
також економічних, адміністративно-управлінських та інших
механізмів стимулювання утилізації та знешкодження відходів.
Відповідно до зазначених завдань основними заходами
використання найважливіших видів відходів є:
збільшення обсягів переробки шлаків металургійного
виробництва - гранульованого шлаку, пемзи, шлаковати з вилученням
металургійної сировини (з подальшим виплавленням металу),
переробка протягом 5-6 років всього обсягу поточного виходу шлаку;
забезпечення на металургійних підприємствах в результаті
запровадження нових технологій і потужностей утилізації відходів,
що містять залізо (шлами, окалина, колосниковий та агломераційний
пил), з використанням залишків у цементній промисловості замість
піритних недогарків;
розширення використання (замість щебеню, піску і цементу)
золи та золошлакових відходів ТЕС під час виготовлення бетону
шляхом будівництва установок роздільного вилучення залишків на
теплових електростанціях;
збільшення в наступні 5-6 років у два рази виробництва
стінової кераміки з відходів вуглезбагачення, а також додавання їх
у шихту на діючих цегельних заводах;
розширення виробництва гіпсу та будівельних матеріалів з
фосфогіпсу, а також організація підготовки і постачання фосфогіпсу
для меліорації солончакових грунтів;
збільшення використання вапнякових відходів для виробництва
вапнякового борошна і цементу, а також забезпечення підготовки і
поставки вапняково-сірчаних відходів для вапнування кислих грунтів
у сільському господарстві;
повна переробка кускових відходів деревини на тріски для
технологічних потреб, а також брикетування стружки і тирси для
використання їх як палива або для виробництва
гідролізно-дріжджової продукції;
здійснення заходів щодо регенерації всього обсягу
відпрацьованих формових сумішей ливарного виробництва і внаслідок
цього досягнення зменшення потреб у додаткових поставках формових
пісків, а також організація використання залишків у виробництві
будівельних матеріалів і в будівництві.
23. ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І КОНВЕРСІЯ
ВІЙСЬКОВО-ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Умовами здійснення екологічної політики у військовій сфері і
конверсії військово-промислового комплексу (далі - ВПК) є:
екологізація військово-технічної політики держави;
формування екологічного світогляду і природоохоронної
правової свідомості військового керівництва, особового складу
військ Збройних Сил України, робітників і службовців підприємств
ВПК;
проведення наукових досліджень і науково-технічних розробок з
метою оцінки, поліпшення і стабілізації екологічного стану в
районах розташування військових частин і об'єктів, у тому числі
іноземних;
впровадження в Збройних Силах України екологічної
паспортизації об'єктів, налагодження системи екологічного
моніторингу гарнізонів і підприємств ВПК, включення її до системи
державного моніторингу навколишнього природного середовища;
обов'язковість особистої юридичної відповідальності за
порушення природоохоронного законодавства з боку
військовослужбовців, у тому числі іноземних військ, тимчасово
дислокованих на території України, і персоналу підприємств
оборонного спрямування;
розробка і реалізація Комплексної програми забезпечення
екологічно безпечної діяльності Збройних Сил України на
перспективу.
Для досягнення стабільної і гарантованої екологічної безпеки
військової діяльності та конверсії ВПК потрібно спрямувати основні
зусилля на:
формування банку даних екологічного стану об'єктів оборонної
сфери і можливостей використання конверсії ВПК для ліквідації
завданої довкіллю шкоди і поліпшення екологічної ситуації у
Збройних Силах України;
розроблення і виготовлення сучасних зразків природоохоронної
техніки та обладнання для Збройних Сил України;
включення об'єктів оборонної сфери в єдину Державну систему
екологічного моніторингу України;
розв'язання проблем, пов'язаних з розподілом Чорноморського
флоту, його берегової інфраструктури;
раціональне природокористування, екологічно безпечне
використання в навчально-бойовій та виробничій діяльності
територій, об'єктів, земель, лісів і водних акваторій, призначених
для потреб оборони держави;
налагодження взаємодовіри, взаємоінформації і взаємодії між
Мінекобезпеки України і керівництвом Збройних Сил України з питань
екологічного стану і ефективності природоохоронної діяльності в
оборонній сфері;
ліквідацію наслідків екологічної шкоди, завданої
військово-оборонною діяльністю і, зокрема, компенсацію збитків,
завданих тимчасовою дислокацією на території України іноземних
військ;
розширення гласності та підвищення рівня об'єктивності у
висвітленні екологічних проблем оборонної діяльності в засобах
масової інформації України.
24. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ
Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації
процесів екологічної діяльності за допомогою засобів
інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану
середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування
екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
