НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 188/98-ВР від 05.03.1998Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
Стр. 9
розроблення і впровадження економічного механізму охорони
довкілля і раціонального природокористування;
створення системи досконалого, повного та адекватного
контролю за екологічним станом довкілля з одночасним
запровадженням елементів комплексного міжвідомчого екологічного
моніторингу;
здійснення першочергових заходів для стабілізації стану
довкілля;
розроблення і впровадження програм екологічної освіти,
виховання та екоінформування населення.
На другому етапі (протягом 10-15 років, починаючи з 1998
року) планується розробити і розпочати реалізацію комплексних
програм, орієнтованих на досягнення балансу між рівнями шкідливого
впливу на довкілля і його здатністю до відновлення.
Основними завданнями цього етапу є:
оптимізація структури природокористування;
екологічно орієнтована структурна перебудова економіки;
розроблення і впровадження в Україні системи державного
моніторингу довкілля, створення системи аналізу екологічної
ситуації, прогнозування, планування і здійснення запобіжних
заходів щодо ймовірних чинників шкідливого впливу.
На третьому етапі планується створити систему державного
управління використанням природних ресурсів, регулюванням
техногенного впливу на довкілля як основу управління сталим
розвитком суспільства. Фрагментарне здійснення цих заходів
розпочалося у 1996 році, а більш широке - відповідно до темпів
стабілізації економіки країни.
Основними завданнями цього етапу є:
подальший розвиток системи державного моніторингу
навколишнього природного середовища, створення автоматизованої
системи оцінки екологічних ситуацій, прогнозування шкідливого
впливу на довкілля, планування дій у надзвичайних ситуаціях на
основі оцінок і сценаріїв розвитку подій;
належна координація раціонального використання природного та
соціально-економічного потенціалу з урахуванням екологічних
чинників на засадах сталого розвитку.
Внаслідок реалізації Основних напрямів державної екологічної
політики буде створено систему екологічно збалансованого
управління розвитком суспільства, яка стимулюватиме відновлення
природних властивостей довкілля, компетентного регулювання
використання природних ресурсів та розвиток продуктивних сил
країни.
VI. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ,
ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
До головних складових механізму реалізації державної
екологічної політики належать:
державна інституційна інфраструктура проведення
природоохоронної політики;
законодавчо-правовий механізм регулювання виробничої
діяльності юридичних і фізичних осіб щодо охорони, використання
природних ресурсів та їх відходів;
економічний механізм природокористування та природоохоронної
діяльності;
механізм реалізації міжнародних, національних, регіональних,
галузевих та місцевих природоохоронних програм.
33. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ І РАЦІОНАЛЬНОГО
ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
Створення ефективної державної системи охорони довкілля і
раціонального використання природних ресурсів України має на меті:
формування і впровадження державної політики в галузі охорони
довкілля і раціонального використання природних ресурсів;
створення наукового і технічного потенціалу в
природоохоронній діяльності;
створення умов для ефективної дії правового забезпечення
політики екологічної та ядерної безпеки;
вирішення питань підготовки кадрів для забезпечення
природоохоронної діяльності та здійснення політики регулювання
екологічної та ядерної безпеки.
Для реалізації державної екологічної політики визначають три
рівні управління: національний, регіональний, місцевий.
До функцій національного рівня управління належить вирішення
таких питань:
розроблення методологічного, нормативно-методичного та
правового забезпечення;
розроблення політики регулювання ядерної безпеки;
проведення державної екологічної експертизи;
формування економічного механізму природокористування;
регулювання використання природних ресурсів та запобігання
забрудненню довкілля;
ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності;
державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;
встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;
формування та використання державних позабюджетних фондів
охорони довкілля;
регулювання використання ресурсів державного значення;
державний контроль за дотриманням природоохоронного
законодавства, в тому числі ядерної та радіаційної безпеки;
впровадження екологічного аудиту;
проведення єдиної науково-технічної політики щодо охорони,
раціонального використання та відновлення природних ресурсів;
проведення державної політики щодо збереження
біорізноманіття;
забезпечення екологічної безпеки як складової національної
безпеки;
реалізація міжнародних угод і виконання Україною взятих на
себе в рамках цих угод зобов'язань та підтримання міждержавних
відносин у природоохоронній сфері;
забезпечення процесу прийняття державних рішень з урахуванням
екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження
інформаційних технологій, ведення обліку забруднень,
прогнозування);
екологічна освіта та екологічне виховання.
До функцій регіонального рівня управління належить вирішення
таких питань:
регулювання використання природних ресурсів місцевого
значення;
визначення нормативів забруднення природного середовища
(встановлення нормативів ГДВ, ГДС та розміщення відходів);
впровадження економічного механізму природокористування;
проведення моніторингу та обліку об'єктів природокористування
і забруднення довкілля;
проведення державної екологічної експертизи;
здійснення державного контролю за дотриманням
природоохоронного законодавства;
розроблення програм впровадження природоохоронних заходів,
визначення та реалізація інвестиційної політики;
інформування населення та заінтересованих підприємств,
установ і організацій з екологічних питань.
До функцій місцевого рівня управління належить вирішення
таких питань:
проведення локального та об'єктного моніторингу;
здійснення державного контролю за дотриманням
природоохоронного законодавства;
організація розробки місцевих екологічних програм та
проектів.
34. СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
Ефективним засобом подолання екологічної кризи має стати
правове забезпечення природоохоронної діяльності на основі
практики застосування законодавства про охорону навколишнього
природного середовища. Основні напрями втілюватимуться за
допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати
Основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної
визначеності, загальнообов'язковості, сприяти врегулюванню
відносин у галузі екології, застосуванню превентивних,
оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та
фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів
і юридичної відповідальності за порушення екологічного
законодавства.
Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування
законодавства про охорону навколишнього природного середовища
передбачається здійснювати у двох напрямах:
складання і затвердження екологічних нормативів
природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря,
рослинності тощо);
складання і затвердження комплексу еколого-економічних
показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю
господарчих структур.
При цьому розглядаються такі питання:
використання природних ресурсів;
використання техногенних родовищ корисних копалин;
охорона довкілля;
забезпечення екологічної безпеки;
узагальнення практики здійснення контролю у галузі охорони
довкілля;
узагальнення судової практики застосування природоохоронного
законодавства.
1) Систематизація екологічного законодавства
Систематизацію екологічного законодавства передбачається
здійснювати у формі кодифікації та інкорпорації з визначенням
першочергових та перспективних законів та правових актів.
Кодифікація першочергових актів екологічного законодавства
включає:
прийняття нових (невідкладних) законів України про зони
надзвичайних екологічних ситуацій, екологічне страхування, рибне
господарство, рослинний світ, екологічну (природно-техногенну)
безпеку;
внесення змін до законів України "Про охорону навколишнього
природного середовища", "Про тваринний світ", "Про
природно-заповідний фонд", "Про охорону атмосферного повітря" та
Лісового кодексу України, Водного кодексу України, Кодексу України
про надра, Земельного кодексу України;
підготовку проектів законів України про рекреаційні зони,
курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами
природокористування;
підготовку проектів нормативно-правових актів, які затверджує
Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків,
завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про
екологічний контроль, Положення про екологічний аудит, Положення
про екологічне ліцензування.
Кодифікація перспективних актів екологічного законодавства
передбачає:
наукове обгрунтування, розроблення та прийняття Екологічного
кодексу України, законів України про континентальний шельф, про
екологічну інформацію, про екологічну освіту;
розроблення нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет
Міністрів України, а саме: Положення про сертифікацію екологічно
небезпечної продукції, Порядок встановлення лімітів викидів
забруднюючих речовин в атмосферне повітря, рівнів шкідливого
біологічного та фізичного впливу, Порядок ведення рибного
господарства і здійснення рибальства, Порядок і нормативи плати за
спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду, Порядок економічного
стимулювання, охорони, раціонального використання та відновлення
лісів, Порядок ведення державного обліку лісів та державного
лісового кадастру;
розроблення та затвердження нормативно-правових актів
Мінекобезпеки, а саме: Правил вилучення об'єктів тваринного світу
в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях із
природного середовища, Правил використання тварин з метою
одержання продуктів їх життєдіяльності, Правил утримання,
розведення, використання та охорони диких тварин у неволі чи
напівневільних умовах, Правил добування рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в
спеціально створених умовах та у науково-дослідних цілях, Правил
ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного
світу, Правил вилучення і реалізації незаконно добутих диких
тварин, Правил відшкодування збитків, завданих порушенням
законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
інших актів відповідно до законодавства України.
Кодифікація, спрямована на екологізацію комплексних
нормативно-правових актів, включає:
першочергове розроблення та прийняття нових законів та інших
нормативно-правових актів, а саме: Торговельного (Господарського)
кодексу України, Закону України про відходи, Кодексу України про
адміністративні правопорушення (розділ "Адміністративна
відповідальність за екологічні правопорушення"), Кримінального
кодексу України (розділ "Екологічні злочини"), Цивільного кодексу
України (розділ "Відшкодування збитків за екологічні
правопорушення" (абсолютну еколого-правову відповідальність);
внесення змін до законів, що визначають статус центральних та
місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони
довкілля і використання природних ресурсів, регламентують
здійснення підприємницької, інвестиційної, інноваційної,
науково-технічної діяльності, проектування, містобудування,
виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції,
розвиток транспорту, зв'язку та інших видів діяльності, здатних
негативно впливати на стан довкілля, а також законів про
розмежування функцій спеціально уповноважених органів державного
контролю в галузі використання природних ресурсів, охорони
довкілля і забезпечення екологічної безпеки тощо.
Інкорпорація актів екологічного законодавства передбачає
систематизацію законів і нормативно-правових актів екологічного
законодавства чи окремих розділів або витягів з них для
використання в навчальних, наукових та практичних цілях.
Інкорпорацію актів екологічного законодавства доцільно
здійснювати періодично у формах підготовки та видання коментарів
до екологічного законодавства та опублікування окремих збірників,
упорядкування тематичних довідників, видання окремих законів з
постатейними документами, упорядкування і видання навчальних
практикумів, підготовки і видання зводу (зібрання) законів та
нормативно-правових актів екологічного законодавства.
2) Удосконалення правових засад управління і контролю в
галузі використання природних ресурсів, охорони довкілля,
забезпечення екологічної безпеки
Удосконалення правових основ управління і контролю в галузі
екології має бути спрямоване на:
реорганізацію системи органів управління природними ресурсами
та наступну інтеграцію функцій управління в галузі використання
природних ресурсів в єдину узгоджену функціональну систему;
розширення складу і повноважень місцевих органів управління і
контролю з питань охорони довкілля і раціонального використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;
зміщення акценту в здійсненні державного контролю за
дотриманням екологічного законодавства шляхом поступового
формування органів екологічного контролю на регіональному рівні;
використання можливостей басейнового принципу з урахуванням
регіональних і місцевих особливостей та закономірностей розвитку
природних комплексів та екосистем;
узгодження координаційних і контрольних функцій Мінекобезпеки
та органів прокуратури щодо посилення контролю за дотриманням
екологічного законодавства, реалізації екологічної політики
держави, захисту екологічних прав громадян.
3) Правове заохочення громадян та їх екологічних об'єднань до
здійснення природоохоронної діяльності
Правове заохочення громадян, а також екологічних та інших
об'єднань громадян доцільно спрямовувати на захист екологічних
прав населення, забезпечення екологічної безпеки, ефективного
використання природних ресурсів та охорони довкілля за допомогою
таких правових важелів:
врегулювання механізму використання громадської думки в
процесі прийняття екологічно значущих рішень, зокрема під час
проектування, планування розміщення екологічно небезпечних
об'єктів, реалізації іншої діяльності, здатної негативно впливати
на стан довкілля та здоров'я людей;
сприяння діяльності екологічних об'єднань громадян у
розв'язанні конкретних екологічних проблем відповідного регіону,
міста, селища, села, залучення їх до здійснення відповідних
екологічних програм, різних природоохоронних заходів;
стимулювання здійснення громадськими екологічними
об'єднаннями контрольної діяльності, поширення передових форм та
методів взаємодії з місцевими органами виконавчої влади,
спеціально уповноваженими органами державного екологічного
контролю.
4) Посилення ролі еколого-правової освіти, культури і науки
З метою посилення ролі еколого-правової освіти, культури і
науки у проведенні природоохоронної діяльності передбачається:
розширення мережі спеціальних навчальних еколого-правових
закладів (коледжі, інститути тощо), створення нових та
реорганізація діючих наукових, зокрема еколого-експертних центрів,
діяльність яких спрямована на дослідження і оцінку різноманітних
проблем охорони довкілля, використання природних ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки;
розроблення нових навчальних програм, удосконалення методики
викладання екологічного права (основ екологічного права) та
спецкурсів з еколого-правових дисциплін у сучасних умовах для
підготовки фахівців у галузі права, інших гуманітарних та
природничих наук і знань;
визначення пріоритетних наукових досліджень у галузі
використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення
екологічної безпеки;
створення в системі Мінекобезпеки Наукового центру
екологічного права і законодавства для здійснення комплексних
еколого-правових досліджень;
заснування "Екологічного вісника" - друкованого органу
Мінекобезпеки та інших органів управління в галузі екології з
метою поширення достовірної екологічної інформації серед
населення.
5) Розвиток ядерного законодавства
Важливим етапом у створенні системи законодавчого регулювання
екологічної безпеки ядерних об'єктів було прийняття
основоположного в ядерній галузі Закону України "Про використання
ядерної енергії та радіаційну безпеку" ( 35/95-ВР ), а також
законів України "Про поводження з радіоактивними відходами"
( 255/95-ВР ) і "Про екологічну експертизу" ( 45/95-ВР ), Водного
кодексу України ( 213/95-ВР ) та інших законів.
| Стр.1 | Стр.2 | Стр.3 | Стр.4 | Стр.5 | Стр.6 | Стр.7 | Стр.8 | Стр.9 | Стр.10 |
<< Назад |
<<< Главная страница
|
