НАЙТИ ДОКУМЕНТ
Постанова № 73 від 12.04.1990Про роботу Українського науково-дослідного інституту кормів по розв'язанню проблеми забезпечення тваринництва республіки повноцінними кормами
Текст документа по состоянию на 2 июля 2009 года
<< Назад |
<<< Главная страница
РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
П О С Т А Н О В А
від 12 квітня 1990 р. N 73
Київ
Про роботу Українського науково-дослідного
інституту кормів по розв'язанню проблеми
забезпечення тваринництва республіки
повноцінними кормами
Розв'язання проблеми забезпечення тваринництва повноцінними
кормами, що є найважливішою умовою збільшення виробництва м'ясних,
молочних та інших продуктів харчування і задоволення на них попиту
населення, залежить значною мірою від рівня науково-технічного
прогресу в галузі кормовиробництва.
Провідна роль у цій роботі належить Українському
науково-дослідному інституту кормів, який здійснює дослідження,
спрямовані на створення нових високопродуктивних сортів і гібридів
кормових культур, інтенсивних технологій вирощування, заготівлі та
зберігання кормів, підвищення їх якості. Впровадження у
виробництво в поточній п'ятирічці переданих колгоспам і радгоспам
розробок дозволило підвищити в ряді господарств урожайність
кормових культур, поліпшити використання природних кормових угідь
і культурних пасовищ.
На основі багаторічних комплексних досліджень, проведених
інститутом та іншими науковими установами в різних
грунтово-кліматичних зонах республіки, розроблено Концепцію
розвитку кормовиробництва в господарствах Української РСР на
1991 - 1995 роки і на період до 2005 року.
Разом з тим рівень фундаментальних і прикладних досліджень
інституту ще не відповідає сучасним вимогам. Відстає від потреб
виробництва селекційна робота. Останніми роками не районовано
жодного сорту еспарцету, конюшини гібридної, більшості видів
лукопасовищних трав. Недостатньо ведуться дослідження по такій
важливій ознаці, як стійкість до шкідників і хвороб, несприятливих
факторів середовища, нагромадження нітратів та інших шкідливих
речовин. Майже не застосовуються досягнення біотехнології, генної
та клітинної інженерії. Не приділяється належної уваги первинному
насінництву кормових культур.
Інститут мало займається розвитком власної науково-виробничої
бази, слабо координує діяльність науково-дослідних установ,
проектних і конструкторсько-технологічних організацій у питаннях
кормовиробництва.
Не провели достатньої організаторської роботи і не встановили
належний контроль за впровадженням наукових розробок інституту
Держагропром УРСР і Південне відділення ВАСГНІЛ. Третина завдань
Програми збільшення виробництва кормів і кормового протеїну в
Українській РСР на 1986 - 1990 роки, схваленої постановою Ради
Міністрів УРСР від 10 червня 1986 р. N 214, виконана не в повному
обсязі. Особливо повільно скорочується дефіцит перетравного
протеїну, який щорічно становить 1 - 1,5 млн. тонн.
Багато колгоспів, радгоспів, об'єднань та агропромислових
формувань через недосконалість економічного механізму
господарювання не проявляють потрібної заінтересованості в
реалізації досягнень науково-технічного прогресу. Відсутність
відповідної техніки стримує широке застосування передових
технологій заготівлі сіна, вирощування, збирання та переробки сої,
ріпака, поліпшення якості лугів і пасовищ. Із 148 найменувань
системи машин для вирощування і переробки кормів освоєно
промисловістю лише 86. При цьому значна частина їх недосконала.
Рада Міністрів Української РСР п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Концепцію розвитку кормовиробництва в
господарствах Української РСР на 1991 - 1995 роки і на період до
2005 року, розроблену Українським науково-дослідним інститутом
кормів разом з іншими організаціями і спеціалістами Держагропрому
УРСР і Південного відділення ВАСГНІЛ (додається).
Держагропрому УРСР, Держплану УРСР, Міністерству
хлібопродуктів УРСР, Міністерству меліорації і водного
господарства УРСР разом з облвиконкомами з урахуванням указаної
Концепції розробити до 1 вересня 1990 р. підпрограму "Корми"
республіканської комплексної науково-технічної програми
"Продовольство-95".
2. Роботу Українського науково-дослідного інституту кормів по
науковому забезпеченню розвитку кормовиробництва визнати
недостатньою.
Держагропрому УРСР (т. Ткаченку), Південному відділенню
ВАСГНІЛ (т. Созінову) подати практичну допомогу Українському
науково-дослідному інституту кормів в організації наукових
досліджень і впровадженні їх результатів у виробництві.
З цією метою в першому півріччі 1990 року:
розробити і затвердити оптимальну структуру і мережу
інституту, перспективну програму розвитку його
матеріально-технічної бази, в тому числі експериментального
господарства "Комуніст";
визначити на тринадцяту п'ятирічку пріоритетні напрями
фундаментальних і прикладних досліджень у кормовиробництві,
зосередити на їх виконанні необхідні наукові сили, фінансові та
матеріально-технічні ресурси;
розробити перспективний план підготовки і перепідготовки
наукових кадрів для галузі кормовиробництва, передбачивши в ньому
стажування здібних молодих спеціалістів і аспірантів у наукових
центрах розвинутих зарубіжних країн.
3. Держплану УРСР і Держагропрому УРСР разом з облвиконкомами
опрацювати у тримісячний строк питання про виготовлення на
підприємствах республіки найнеобхідніших машин і устаткування для
вирощування, збирання, зберігання та переробки кормових культур. З
питань, що потребують рішення Уряду, внести відповідні пропозиції
до Ради Міністрів УРСР.
Голова
Ради Міністрів УРСР В.МАСОЛ
Керуючий Справами
Ради Міністрів УРСР В.ПЄХОТА
Інд. 22
СХВАЛЕНА
постановою Ради Міністрів УРСР
від 12 квітня 1990 р. N 73
КОНЦЕПЦІЯ
розвитку кормовиробництва в господарствах
Української РСР на 1991 - 1995 роки і на
період до 2005 року
Вступ
Протягом тривалого часу кормовиробництво в республіці
розвивається повільними темпами і не повною мірою задовольняє
потреби тваринництва. Незважаючи на численні заходи, що вживалися
в останні роки, структура посівних площ кормових культур
залишається недосконалою, низька продуктивність сіяних культур і
природних кормових угідь, значний дефіцит протеїну. Не
відбувається якісних змін у структурі зернофуражних культур. На
долю пшениці припадає 38 процентів при науково обгрунтованих
нормативах 20, ячменю - відповідно 27 (31), вівса - 4 (5),
зернобобових - 8 (12) і кукурудзи - 20 (31). У структурі грубих
кормів солома займає 44 - 45 процентів.
Через незбалансованість кормів по поживних речовинах,
особливо по протеїну, витрати їх на виробництво тваринницької
продукції значно перевищують нормативні показники. На покриття
дефіциту протеїну в кількості 1 - 1,5 млн. тонн щорічно
перевитрачається до 5 - 6 млн. тонн зерна.
Серйозно відстає від потреб виробництва матеріально-технічне
забезпечення галузі, рівень механізації трудомістких процесів
низький. Із 148 найменувань системи машин для вирощування,
збирання і переробки кормів освоєно промисловістю лише 86. До того
ж значна частина їх недосконала. Це призводить до подорожчання
продукції, погіршення її якості, значних втрат.
З метою повнішого забезпечення населення продуктами
харчування Рада Міністрів УРСР постановою від 15 травня 1989 р.
N 137 визначила високі темпи нарощування продовольчих товарів і
зобов'язала міністерства, відомства УРСР і облвиконкоми
задовольнити попит населення відповідно до раціональних розмірів
споживання при структурі харчування, що складається, на молоко і
молочні продукти - в 1991 - 1992 роках, а на м'ясо і м'ясні
продукти - у 1994 - 1995 роках.
Розрахунки показали, що для реалізації намічених рубежів у
розвитку тваринництва слід довести в республіці на кінець
тринадцятої п'ятирічки валове виробництво кормів не менш як до
118 млн. тонн кормових одиниць (таблиця 1), або по 45 центнерів на
умовну голову, з вмістом перетравного протеїну в одній кормовій
одиниці 110 грамів.
Таблиця 1
Потреба в кормах і кормовому протеїні в Українській РСР
(млн. тонн кормових одиниць)
------------------------------------------------------------------
| 1986 -| 1991 | 1995 | 2000 | 2005
| 1989 | рік | рік | рік | рік
| роки | | | |
------------------------------------------------------------------
Середньорічна потреба в кормах
у всіх категоріях господарств 105,8 112,8 118 122 134
у тому числі в колгоспах
і держгоспах 82,2 88,9 93 102 111
Середньорічна потреба в
перетравному протеїні -
всього, млн. тонн 10,9 11,8 13,0 13,4 14,7
у тому числі в колгоспах
і держгоспах 8,3 9,2 10,2 11,2 12,2
Зростання обсягів виробництва кормів і перетравного протеїну
потребує докорінної перебудови роботи галузі, переведення її на
шлях інтенсифікації, широкого впровадження досягнень
науково-технічного прогресу.
Українським науково-досліднім інститутом кормів разом з
іншими науково-дослідними організаціями і спеціалістами
Держагропрому УРСР і Південного відділення ВАСГНІЛ розроблено
Концепцію розвитку кормовиробництва в господарствах Української
РСР на 1991 - 1995 роки і на період до 2005 року, згідно з якою
інтенсифікацію галузі передбачається здійснювати за рахунок
значного поліпшення якісних показників кормовиробництва шляхом
удосконалення структури кормів (таблиця 2), зокрема таких
біологічно повноцінних, як сіно, сінаж, кормові коренеплоди,
збільшення питомої ваги пасовищних кормів і білкових
компонентів-шротів сої, соняшнику, ріпаку тощо.
Таблиця 2
Структура кормів по всіх категоріях господарств
Української РСР на тринадцяту п'ятирічку
(млн. тонн)
------------------------------------------------------------------
Корми | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995
| рік | рік | рік | рік | рік
------------------------------------------------------------------
Грубі, всього 56 58 60 61,8 63,6
в тому числі:
сіно 12 13,2 14,5 15,8 17,1
сінаж 10 10,8 11,5 12 12,5
солома 34 34 34 34 34
Соковиті, всього 141,5 143 144,5 146 147,1
в тому числі:
силос 70 70 70 70 70
коренеплоди 29 30 31 32,5 33,9
Зелені 142,5 143 147 150,8 153,7
Трав'яне борошно 0,7 0,7 0,7 0,7 0,7
Концентровані 34,5 35,6 36,5 37,4 38,8
Разом:
кормових одиниць 106,3 109,2 111,7 114,4 118
перетравного протеїну 11,6 12 12,3 12,5 13
Розвиток галузі здійснюватиметься за умови освоєння
грунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства,
підвищення ефективності меліорованих земель, удосконалення
структури посівних площ, впровадження нових високопродуктивних
сортів і гібридів кормових культур, прогресивних технологій їх
вирощування, заготівлі та зберігання, а також створення сучасних
машин для кормовиробництва і оснащення ними господарств,
застосування досконаліших економічних форм організації та оплати
праці, навчання кадрів.
Розрахунки показують, що переведення кормовиробництва на
інтенсивний шлях розвитку дозволить поряд зі збільшенням
виробництва якісних кормів і перетравного протеїну заощадити
30 - 35 процентів насіння кормових культур, знизити затрати праці
та енергетичних ресурсів на 20 - 25 процентів, зменшити
використання азотних добрив за рахунок біологічної фіксації азоту
багаторічними й однорічними бобовими культурами. Це забезпечить
також одержання значного економічного ефекту за рахунок зростання
продуктивності худоби і птиці та поліпшення якості тваринницької
продукції.
Оптимізація структури посівних площ кормових культур
Багаторічні бобові трави і бобово-злакові травосуміші -
важливе джерело білкових зелених кормів, сіна і сінажу, тому їх
площі в тринадцятій п'ятирічці передбачається збільшити до
4,8 - 5 млн. гектарів, питому вагу в структурі кормових культур
довести в зоні Степу до 45 - 50, Лісостепу - 50 - 55, Полісся -
60 - 65 процентів. Потребує дальшого вдосконалення структура
багаторічних трав за рахунок високопродуктивних бобових видів
(таблиця 3). Вже до 1995 року в колгоспах і радгоспах республіки
їх площі, зокрема люцерни, необхідно довести до 2,1 млн., а в
перспективі - до 3 - 4 млн. гектарів. Для цього створено нові
сорти люцерни - Ярославна, Вінничанка, Полтавчанка, розроблено
прогресивні технології їх вирощування у весняних і літніх
безпокривних посівах, а також визначено режими інтенсивного
використання, що дасть можливість підвищити продуктивність цієї
культури на 28, а збір перетравного протеїну - на
36 - 40 процентів.
Таблиця 3
Оптимальна структура посівних площ кормових
культур по зонах республіки на тринадцяту п'ятирічку
(в процентах до посівних площ кормових культур)
------------------------------------------------------------------
Культури | Всього | Полісся | Лісостеп | Степ
------------------------------------------------------------------
Багаторічні трави 50 - 55 60 - 65 50 - 55 45 - 50
у тому числі люцерна 25 - 30 10 - 20 25 - 30 35 - 40
Кукурудза на силос 28 - 30 25 - 28 28 - 30 30 - 32
Однорічні трави 10 - 12 8 - 10 10 - 12 10 - 12
Кормові коренеплоди 6 6 6 6
Зернофуражні культури 60 65 - 70 60 - 65 50 - 60
(до загального виробництва
зерна)
Для забезпечення виробництва збалансованих комбікормів
необхідними компонентами слід збільшити питому вагу зернофуражних
культур у загальному виробництві зерна з 42 процентів у 1989 році
до 60 - у 1995 році, а в період до 2005 року - до
70 - 75 процентів. При вдосконаленні структури зернового клину
перевагу потрібно віддавати посівам кукурудзи, ячменю,
зернобобових культур і сорго. При цьому питому вагу кукурудзи у
валовому виробництві зерна в тринадцятій п'ятирічці необхідно
збільшити з 20 до 31 процента, а в перспективі - до
33 - 50 процентів. Такі зміни в структурі посівів дозволять
досягти в 1995 році валового збору зерна в обсязі 55 млн. тонн, а
в 2000 - 2005 роках - 60 - 65 мільйонів.
У виробництві зернофуражних культур на Поліссі та в Лісостепу
повинні переважати ячмінь, зернобобові, овес та кукурудза, у
південній частині Лісостепу і північному Степу - кукурудза, ячмінь
і сорго, в регіоні південного Степу - сорго зернове, кукурудза,
ячмінь.
Слід значно поліпшити структуру виробництва грубих і
соковитих кормів. У грубих кормах збільшити обсяг заготівлі сіна і
сінажу до 60 процентів, а в групі соковитих кормів перейти на
заготівлю кукурудзяного силосу з вмістом у ньому 50 процентів
качанів воскової стиглості, більш ефективно використовувати
кормові коренеплоди.
У Степовій зоні в умовах недостатнього зволоження та на
випадок засухи у Лісостепу поряд з розвитком зрошення і освоєнням
вологозберігаючих технологій необхідно вдосконалювати структуру
посівів кормових культур у напрямі розширення площ сорго зернового
і цукрового, сорго-суданкових гібридів, суданської трави, а також
засухостійких багаторічних трав (люцерна, еспарцет, житняк,
стоколос безостий, пирій безкореневищний та інші) і зернобобових
(чина, нут).
Шляхи збільшення виробництва високобілкових кормів
На кінець тринадцятої п'ятирічки потреба в перетравному
протеїні становитиме 13 млн. тонн при вмісті його в одній кормовій
одиниці 110 грамів. Практичне вирішення цього завдання в основному
залежатиме від збільшення виробництва висококонцентрованих
білкових кормів (шротів соняшнику, сої і ріпака) до 5 млн. тонн.
З метою здійснення заходів щодо розв'язання проблеми дефіциту
білка за рахунок посівів сої, ріпака, люпину, кормових бобів і
нових кормових культур створено Українську науково-виробничу
асоціацію "Білок", на яку покладено завдання по розробці та
впровадженню інтенсивних технологій вирощування і переробки
білкових кормових культур. Послугами асоціації можуть скористатися
всі господарства республіки.
Поряд із традиційними культурами особливе місце повинна
зайняти соя. Досвід роботи з цією культурою в зонах Степу і
Лісостепу свідчить про те, що вона може вирощуватися на значних
площах і давати врожаї по 18 - 20 центнерів з гектара без зрошення
і по 25 - 30 центнерів на поливі.
Для практичного розв'язання проблеми перетравного протеїну
посіви сої до 1995 року слід розширити в зонах Степу і Лісостепу
до 300 тис., у тому числі на зрошуваних землях до 200 тис.
гектарів, і до 2005 року - 500 тис., у тому числі на зрошенні до
300 тис. гектарів. Валовий збір насіння цієї культури буде
доведено відповідно до 0,5 і 1 млн. тонн. Необхідно також
збільшити виробництво люпину, кормових бобів, ріпака, інших
високобілкових культур (таблиця 4).
Таблиця 4
Передбачуване виробництво зерна сої, люпину і ріпака
(тис. гектарів, тис. тонн)
------------------------------------------------------------------
Показники | 1986 - 1989 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995
| роки | рік | рік | рік | рік | рік
------------------------------------------------------------------
Соя
площа 81,0 140 180 220 260 300
валовий збір 91,2 160 220 300 400 500
Люпин
площа 61,0 101 110 127 151 167
валовий збір 35,4 80 110 152 196 250
Ріпак
площа 61,0 100 105 110 120 130
валовий збір 76,1 130 147 165 186 210
Створення та використання у виробництві нових
сортів і гібридів кормових культур
За роки дванадцятої п'ятирічки в республіці районовано
44 сорти і гібриди кормових культур, з яких 33 української
селекції, проте потенціал їх урожайності використовується на
35 - 60 процентів. У багатьох областях немає посівів районованих
сортів таких високобілкових культур, як буркун білий, конюшина
гібридна, лядвенець рогатий, озима вика та інші. Багато сортів і
гібридів кормових культур за основними біологічними і
господарськими ознаками не відповідають вимогам виробництва. Тому
селекційним центрам необхідно значно поліпшити науково-методичну
роботу, ширше застосовувати методи гетерозисної селекції, культури
тканин і генної інженерії для відпрацювання не тільки кількісних,
а й якісних показників сортів і гібридів.
Удосконалення системи насінництва
кормових культур
Важливим фактором розвитку галузі є збільшення виробництва і
поліпшення посівних якостей насіння кормових культур. Нинішня
система насінництва недосконала, не забезпечує вирощування цього
насіння в широкому асортименті, слабо враховує можливості
спеціалізації виробництва стосовно кліматичних умов. Потребує
удосконалення система морального і матеріального стимулювання
праці.
У тринадцятій п'ятирічці особливу увагу слід приділити
збільшенню виробництва насіння люцерни, конюшини лучної, лядвенцю
рогатого, буркуну білого, злакових багаторічних трав, кормових
буряків, безерукових сортів озимого та ярового ріпака, суріпиці,
редьки олійної, гірчиці білої, вики озимої та ярової, сортів
озимого жита кормового призначення, тритикале, сої, люпину,
кормових бобів та інших культур. З цією метою доцільно в кожній
області створювати науково-виробничі системи, міжгосподарські
підприємства й асоціації по насінництву кормових культур. Для їх
ефективної роботи необхідно вдосконалити структуру посівних площ,
освоїти насінницькі сівозміни, істотно зміцнити
матеріально-технічну базу.
Численними дослідженнями встановлено, а практикою
підтверджено, що виробництво насіння люцерни доцільно
зосереджувати в степових районах (і в першу чергу на зрошенні),
конюшини - в районах Лісостепу, еспарцету - в північному Степу і
центральному Лісостепу, а насіння злакових трав - у районах
Полісся, західного Лісостепу і Прикарпатті, де вони дають найвищі
врожаї.
За розрахунками, валове виробництво насіння багаторічних трав
на кінець тринадцятої п'ятирічки слід довести щонайменше до
106 тис. тонн, у тому числі 92 тис. тонн бобових і 15 тис. тонн
злакових трав.
Для всебічної координації селекційно-насінницьких робіт
доцільно створити на базі Українського науково-дослідного
інституту кормів республіканський селекційно-насінницький центр по
кормових культурах з мережею дослідних станцій і насінницьких
господарств.
Підвищення ефективності використання
меліорованих земель під кормовими
культурами
Майже половина площ меліорованих земель зайнята кормовими
культурами. Проте ефективність їх використання залишається
низькою.
Збільшення продуктивності зрошуваних земель в тринадцятій
п'ятирічці до 60 - 70 центнерів кормових одиниць з гектара, а
питомої ваги кормових і фуражних культур до 80 - 90 процентів від
їх загальної площі можна досягти в результаті вдосконалення
структури посівів, підвищення культури землеробства, застосування
нової поливної техніки і прогресивних способів поливу.
Для підвищення ефективності осушених земель слід забезпечити
збалансоване внесення мінеральних і органічних добрив,
застосування інтегрованих способів боротьби з бур'янами,
шкідниками і хворобами кормових культур, якісну роботу
меліоративних систем.
Потрібно довести питому вагу кормових культур на меліорованих
землях до 60 процентів, посівів багаторічних трав на орних
мінеральних землях - до 30 - 35, а на торф'яно-болотних - до
60 - 65 процентів.
Інтенсифікація лукопасовищного кормовиробництва
У кормових ресурсах республіки природні кормові угіддя
займають 7 млн. гектарів, або 41 процент кормового клину, проте
обсяг одержуваних на них кормів становить лише 10 процентів
загального виробництва. За рахунок проведення робіт по
інтенсифікації лукопасовищного господарства в тринадцятій
п'ятирічці (таблиця 5) виробництво кормів на цих угіддях
передбачається збільшити в 1,5 - 2 рази і довести до
13 - 15 млн. тонн кормових одиниць.
Таблиця 5
Заходи поліпшення природних кормових угідь в
господарствах Української РСР
(тис. гектарів)
----------------------------------------------------------------------
Вид поліпшення сіножатей |1991 рік|1992 рік|1993 рік|1994 рік|1995 рік
і пасовищ | | | | |
----------------------------------------------------------------------
Поверхневе 2100 2200 2300 2400 2446
Докорінне 260 280 300 320 348
Перезалуження раніше
поліпшених 360 390 420 440 461
Створення зрошуваних
сіножатей і пасовищ 10 11 12 13 14
Збільшення виробництва кормів на сіножатях і пасовищах
здійснюватиметься на основі вдосконалення оснащення господарств
лукомеліоративною та кормозбиральною технікою, внесення органічних
і мінеральних добрив, застосування хімічної меліорації, залуження
угідь високопродуктивними травосумішками, використання
азотфіксуючих можливостей бобових трав. Окультуренню та включенню
в інтенсивне використання підлягатимуть насамперед природні
кормові угіддя з високою потенційною родючістю, зокрема низинні та
заплавні луки, що займають в республіці близько 3 млн. гектарів, а
також сіножаті та пасовища на схилах, площа яких становить понад
2 млн. гектарів. Значний обсяг робіт передбачається виконати по
залуженню малопродуктивної ріллі, яку буде вилучено з обороту в
результаті впровадження грунтозахисної контурно-меліоративної
системи землеробства.
Застосування інтенсивних та інших
прогресивних технологій
Для збільшення виробництва кормів у тринадцятій п'ятирічці
потрібно розширити застосування прогресивних технологій, зокрема:
інтенсивної технології вирощування люцерни на кормові цілі на
площі 1 млн. гектарів, у тому числі на Поліссі - 100 тис., в
Лісостепу - 400 тис., Степу - 500 тисяч. Це забезпечить підвищення
врожайності на 25 - 30 процентів і вихід кормового протеїну з
1 гектара посіву на 35 - 40 процентів;
посіву в основних посівах багатокомпонентних сумішей
однорічних культур на площі 1 - 1,2 млн. гектарів і в проміжних
посівах - 2,5 - 3 млн. гектарів, що дозволить підвищити їх
урожайність на 35 - 40 процентів і продовжити період використання
зеленого корму на 50 - 60 днів;
індустріальної технології вирощування кормових буряків на
корм у зоні Полісся на площі 80 - 100 тис., Лісостепу -
300 - 350 тис., Степу - 100 - 150 тис. гектарів. Ця технологія
забезпечить урожайність коренеплодів без зрошення 600 - 800 і зі
зрошенням - 1000 - 1200 центнерів з гектара, зменшення
використання гербіцидів у 2 - 3 рази;
інтенсивної технології вирощування кукурудзи на силос у
західних і північних районах Лісостепу та в зоні Полісся на площі
1,2 млн. гектарів, що сприятиме збільшенню збору сухої речовини з
1 гектара на 25 - 30 центнерів. Економічна ефективність
становитиме 160 - 180 крб. на 1 гектар посіву;
технології вирощування гібридів кукурудзи з різними періодами
дозрівання на площі 2,2 млн. гектарів у зонах Лісостепу та Степу,
яка дозволить підвищити збір сухої речовини з 1 гектара на
50 - 60 центнерів. Економічна ефективність становитиме
280 - 300 крб. на 1 гектар посіву;
інтенсивної технології вирощування сої на зерно на площі
300 тис. гектарів у зонах Степу, центрального і південного
Лісостепу, що збільшить урожайність зерна на 3,5 - 4,6 центнера на
гектар. Економічна ефективність становитиме 250 - 300 крб. на
гектар посіву.
Боротьба з бур'янами, хворобами та шкідниками
здійснюватиметься із застосуванням інтегрованої системи захисту
рослин, в якій буде використовуватися весь комплекс агротехнічних,
агрофітоценологічних, біологічних і хімічних заходів. Важливо
суворо дотримуватись встановлених гранично допустимих норм
шкідливих речовин у вироблених кормах.
Впровадження інтенсивних технологій в польовому
кормовиробництві колгоспів і держгоспів забезпечить одержання
83 млн. тонн кормових одиниць і 87,7 млн. тонн перетравного
протеїну.
З урахуванням зональних особливостей освоюватиметься
вдосконалена модель зеленого конвейєра, яка включає набір
високопродуктивних кормових культур і забезпечує продовження
періоду використання збалансованих по протеїну зелених кормів у
Лісостепу до 220 - 230, Поліссі - 200 - 210, Степу: без зрошення -
230 - 240, при зрошенні - до 250 днів.
Зменшення втрат і підвищення якості кормів
В умовах гострого дефіциту кормів для тваринництва значна
кількість їх втрачається: при вирощуванні - 1,6 - 1,8, заготівлі
та збиранні - 1,4 - 1,7 млн. тонн. Тому боротьба з втратами
повинна бути ефективною на всіх етапах кормовиробництва. Особливу
увагу потрібно приділяти питанням своєчасної підготовки техніки до
збирання, регулювання механізмів, герметизації кузовів
транспортних засобів, будівництва капітальних кормосховищ тощо.
Важливим завданням є також підвищення якості кормів
відповідно до стандарту першого і другого класу. Це можливо
здійснити за рахунок комплексної механізації впровадження нових
технологій кормозаготівель, поліпшення умов зберігання фуражу.
Виробництво сіна за методом активного вентилювання та пресування
слід збільшити до 80 процентів від його загального обсягу,
закладання силосної маси із застосуванням консервантів - до
60 процентів, закладання комбінованого силосу - до 3 тонн у
розрахунку на основну свиноматку.
Для виробництва екологічно чистих кормів і чистої продукції
тваринництва необхідно переходити на біологічне землеробство, яке
базується на здійсненні комплексу технологічних прийомів,
включаючи підвищення родючості грунтів за рахунок сівозмін з
багаторічними й однорічними бобовими травами і сидератами,
максимальне використання органічних добрив, рослинних залишків,
обмежене застосування шкідливих хімічних препаратів. Потрібно
виділяти в екологічно сприятливих районах господарства для
вирощування якісних кормів і виробництва тваринницької продукції
для дієтичного та дитячого харчування.
Якість молочних і м'ясних продуктів слід визначати з
урахуванням допустимих міжнародних норм вмісту шкідливих речовин у
продуктах харчування.
Виробництво збалансованих комбікормів
У кормовому балансі республіки концентровані корми становлять
34 проценти. Найбільш ефективним способом їх використання є
переробка на повноцінні комбікорми. Це дає можливість підвищити
продуктивність тварин на 10 - 15 процентів. Проте збалансованих
комбікормів виготовляється вкрай недостатньо, тому що потреба у
шротах задовольняється на 60 процентів, рибному і м'ясокістковому
борошні - на 27 - 33, вітамінах - на 5 - 6 процентів.
Для підвищення якості та зниження собівартості комбікормів
необхідно докорінно поліпшити структуру зернових інгредієнтів,
ліквідувати дефіцит протеїну, збільшити виробництво
мінерально-вітамінних добавок, ширше впроваджувати в господарствах
малогабаритні комбікормові цехи, з тим щоб виробляти комбікорми із
власного кормового зерна та білково-вітамінно-мінеральних добавок,
одержуваних на спеціалізованих заводах. Одночасно треба провести
реконструкцію 150 міжгосподарських комбікормових заводів,
впровадивши вагове дозування компонентів, екструдування, плющення
та інші прогресивні способи підготовки зернофуражу, а також
посилити контроль за якістю кормів, особливо на підприємствах
комбікормової промисловості.
Зміцнення матеріально-технічної бази
кормовиробництва
Головні напрями науково-технічного прогресу в
кормовиробництві буде реалізовано за умови створення сучасної
техніки, передбаченої "Системою машин для комплексної механізації
сільськогосподарського виробництва на 1986 - 1995 роки" та
оснащення нею колгоспів, радгоспів і селянських господарств. У
першу чергу необхідно задовольнити попит на високопродуктивну
кормозбиральну техніку, технологічне обладнання для переробки
насіння сої та ріпака, на контрольні прилади.
Для належного зберігання фуражу потрібно мати у всіх
господарствах капітальні сховища для силосу, сінажу, сіна і
коренеплодів, забезпечити їх поліетиленовою плівкою, консервантами
та іншими матеріалами.
Організаційно-економічні заходи реалізації
Концепції розвитку кормовиробництва
Кормовиробництво найдоцільніше розвивати як самостійну
галузь. Основною виробничою ланкою повинен бути госпрозрахунковий
підрозділ, який може працювати за колективним або сімейним
підрядом чи на умовах орендних відносин. Цим колективам
виділяються або передаються в оренду на загальних підставах
посівні площі кормових культур, природні кормові угіддя, складські
приміщення для зберігання кормів, лабораторії по визначенню якості
кормів, кормоцехи, техніка. Цільовим призначенням надаються або
продаються добрива, гербіциди, поліетиленова плівка, консерванти
кормів, матеріально-технічні засоби.
Взаєморозрахунки між госпрозрахунковими підрозділами по
виробництву кормів з господарствами або іншими їх підрозділами
здійснюються на основі чекової системи. Заготовлені та
підготовлені до згодовування корми продаються тваринницьким
підрозділам за диференційованими цінами залежно від їх якості.
Оплату праці у госпрозрахункових колективах доцільно
здійснювати за акордно-преміальною системою. Слід широко
застосовувати натуральну оплату праці, утворюючи для цієї мети
фонди зернофуражу, сіна, кормових коренеплодів та інших видів
кормів.
З метою посилення заінтересованості господарств у реалізації
Концепції розвитку кормовиробництва необхідно також активізувати
роботу по вдосконаленню економічного механізму господарювання,
розвитку товарно-грошових відносин між виробничниками і
споживачами кормів, застосуванню еквівалентних цін на
сільськогосподарську та промислову продукцію, докорінному
поліпшенню матеріально-технічного забезпечення колгоспів,
радгоспів і селянських господарств.
Органам господарського управління треба постійно
вдосконалювати систему навчання кадрів, своєчасно організовувати
практичні семінари, школи передового досвіду, ефективно
використовувати досягнення науково-технічного прогресу в
кормовиробництві.
<< Назад |
<<< Главная страница
|
